Присвячена ця заява була першорядному на сьогодні питанню українського політичного життя ізовнішньополітичних відносин України, а саме: чи доцільно державам Заходу застосовувати санкції проти нинішнього київського режиму через самоочевидне згортання демократії в нашій країні, порушення прав і свобод людини.

Нагадаю, розвиток відносин між Євросоюзом та Україною вже фактично півроку як згорнутий, у Брюсселі наголошують: подальші стосунки напряму залежить від того, чи будуть чесними вибори до Верховної Ради і чи припиняться переслідування політичних опонентів режиму. Тим часом конгресмен-республіканець Крістофер Сміт подав до Конгресу США проект резолюції стосовно заохочення прав людини і демократії в Україні, який передбачає закликати владу США накласти заборону на видачу віз українським офіційним особам, які беруть участь у переслідуванні опозиції і інших серйозних порушеннях прав людини й антидемократичних діях.

Виявилося, що Віктор Ющенко виступає проти запровадження Сполученими Штатами санкцій проти чиновників України і проти заморожування відносин Євросоюзом. «Якщо сьогодні йти дорогою ізоляції України, не треба бути великим провидцем, щоб сказати, що ми через рік будемо в тотально азіатському просторі, - запевнив лідер «Нашої України». - Для мене це погана новина. Бо я переконаний, що тоді ми втрачаємо національний пріоритет і перспективу на найближчі десятки років».

На думку Ющенка, не можна «пустити наші відносини в політичну паузу», в жодному разі. «Це не тому, що я не бачу хвороби внутрішні, які є в Україні. Я їх бачу, але між боями двох угруповань пам’ятайте, що у нас є 46 мільйонів людей… І якщо сьогодні ви приймаєте концепцію заморожування або мораторію, або якоїсь політичної паузи у відносинах з Євросоюзом, США, – пам’ятайте: у політиці пауз немає… Зараз працює абсолютно зворотний, до українського інтересу, процес – це наше інтегрування в азіатській простір, до вчорашнього дня».

«Два угруповання» - це так Віктор Андрійович називає Партію регіонів та Об’єднану опозицію «Батьківщина». А «азіатський простір» - це не надто політкоректний евфемізм, який лідер «Нашої України» використовує для іменування Росії та її сателітів з Євроазійського союзу та інших політично-економічних утворень, де домінує Москва (бо ж Азія – це, як знають ті, хто вчив географію у школі, і Японія, і Південна Корея, і Тайвань, й Індія…).

Що ж, кожен має конституційне право на погляди й переконання. Але…

Але складається стійке враження, що саме Віктор Андрійович не бачить і не хоче бачити тих небезпек, які загрожують уже сьогодні, до речі, вже 45-ти з половиною, а не 46-ти мільйонам жителів Української держави. Це не лише наступ на свободу слова (тут в прицілі не тільки телеканал ТВі, а й низка інших електронних та друкованих ЗМІ, які вимушено запроваджують внутрішню цензуру), не лише вбивства громадських діячів та бізнесменів , не лише намагання блокувати передвиборчу діяльність опозиції (і самої тільки «Батьківщини», а й «Свободи» та УДАРу), не лише використання бюджетних коштів для масованого підкупу виборців і не лише підписання Януковичем законів, ухвалених Верховною Радою з порушенням усіх мислимих законів, – іншими словами, не лише політичні небезпеки.

Це й небезпеки економічні, які ставлять під загрозу саме суверенне існування Української держави, причому експерти розходяться тільки в оцінці часових меж, коли ці системні небезпеки спрацюють на повну силу – вже наприкінці цього року чи через рік-другий. Професійний банківський аналітик, яка вимушена сховатися під псевдо «Ольга Орлова», пише: «Економіки більше немає. Економіка – це капітал (грошові кошти, надра, засоби виробництва) і люди. Грошові кошти та надра вкрали. Людей вбили, посадили і залякали. Найефективніші бізнеси по-рейдерськи захопили, гроші вивели. Найбільші регулятори економічної системи поливають напалмом все, що може в майбутньому накопичити капітал. Податкова душить бізнес (малий і великий), Нацкомісія з фінансових послуг вбиває сектор фінансових послуг, а людей, які вміють заробляти гроші, вбивають або заарештовують. У лексиконі економістів з’явилося абсолютно нехарактерне слово (і його синоніми) – «бандити». Не стільки в кримінальному, скільки в соціально-економічному сенсі цього слова». І до цього додає, що навіть у разі приходу до влоади після осінніх виборів чесних і відповідальних політиків, «через два-три роки будуть очевидні "провали" в бюджеті і неможливість фінансувати пенсіонерів, освіту та медицину. "Провали", зачаті в сьогоднішньому дні».

Здається, колись Віктор Ющенко входив – за міжнародними рейтингами – до п’ятірки кращих банкірів світу і вважався фахівцем, здатним добре розуміти економічні процеси і вміти бачити потенційні небезпеки?..

Чи, може, лідер «Нашої України» щиро вважає, що поблажливе ставлення з боку США та Євросоюзу до всіх політичних й економічних вихилясів чинної в Україні влади пом’якшить її і зробить розумнішою та не настільки зажерливо-корумпованою? А відтак припиняться політичні переслідування (йдеться-бо не про самих тільки Тимошенко й Луценка, а й про десятки рядових активістів опозиції, чи це невідомо екс-президентові?), відновиться свобода слова (хоча б у тих обсягах, в яких вона існувала до 2010 року), а заодно й припиниться «дерибан» ресурсів країни та поділ решток економіки між кількома олігархічно-монополістичними групами (вкрай неефективними вже в силу своєї організації, про що пишуть усі серйозні науковці)?

Звісно, інтеграція до євразійського політично-економічного простору істотно суперечить національним інтересам України. Але хіба ця інтеграція всі ці два з половиною роки не відбувалася, навіть тоді, коли США та ЄС заплющували очі на антиконституційний характер сформованих Віктором Януковичем та Партією регіонів органів влади? Хіба підписання угод з ЄС зупинило чинний режим від посилення політичних репресій? І невже ж можлива інтеграція в європейський політичний та економічний простір держави з таким режимом і таким економічним ладом, як Україна?

Утім, Ющенко неоригінальний. Ідея умиротворення диктаторських режимів, щоби вони не стали ще більш деспотичними і не завдали ще більше лих своїм народам, належить не йому. Вона народилася у 1920-30-ті роки, коли в Європі та Євразії один за одним у великих і малих країнах поставали тоталітарні й авторитарні диктатури.

Визнані ж світові демократії щосили їх умиротворювали, не розривали економічних зв’язків, приймали їхніх лідерів з офіційними візитами, дискутували з ними в Лізі Націй, підписували дуже гарні угоди, одне слово – намагалися інтегрувати в цивілізований простір, не звертаючи увагу на концтабори й зникнення інакодумців. Результат того всього добре відомий, чи не так? Як і результат повоєнних загравань низки європейських та американських політиків з Кремлем – без цих загравань СРСР, найшвидше, припинив би назавжди своє існування ще в 1950-х роках.

От і зараз: відсутність санкцій щодо можновладців України з боку західних демократій тільки посилює намагання цих можновладців остаточно задушити все живе в країні, встановити режим, де «все мовчить, бо благоденствує». І при цьому «благоденствує» дуже своєрідно: не завдяки реальному високому рівню добробуту, а внаслідок страху протестувати проти злиденного життя. А західних лідерів, які, мовляв, здатні тільки на гучні слова і неспроможні на реальні дії (а до того ж не можуть дозволити собі мешів зі страусової шкіри), «донецькі» тим часом глибоко зневажають і вважають останніми «лохами». Ще більшими, ніж «умиротворювач» Віктор Андрійович Ющенко…

…Цікаво, чи зверне хтось увагу на нову, не менш пікантну заяву лідера «Нашої України»: «Я переконаний, що українська демократія в своїй основі безповоротна», - чи й вона пройде повз увагу ЗМІ та широкої громадськості? Чи на те, що днями Ющенко гнівно затаврував будь-які спроби боротьби з Партією регіонів і засудив Майдан як політичний факт («Політика повинна через діалог, через стіл переговорів, пропонувати нації кращу відповідь на те, як подолати наші проблеми. Це не білет на війну. Не Майдан»)? А, може, це насправді цілком логічно – кого повинні цікавити і на що мусять впливати заяви людини, яка давно вже втратила відчуття політичної та економічної реальності і не здатна згадати навіть, скільки буде двічі по два?

tyzhden

Станіслав Овчаренко

Був на позачорашньому святі Дня Незалежності у Києві. Одразу не писалося - осмислення подій завжди приходить пізніше від самих подій.

Отже, що цікаво: цього разу не було перекритих вулиць Києва, як минулого року.

Добре це чи погано?

А це як подивитися: в історії лінійних залежностей не буває - найчастіше залежності - парадоксальні та за складною формулою взаємовпливів.

Але весь час пам'ятаємо: жива система - завжди складна за змістом та проста за функцією. Як листок на дереві.

 1. Отже - того року після арешту Юлії Тимошенко влада дійсно була насторожена навіть налякана. Тому тоді були такі заходи перестороги.

Але, виявилося - можна арештувати не тільки Юлію Тимошенко, Юрія Луценка - а взагалі не рахуватися з суспільною думкою - і ЇМ нічого не буде. Бульдозер може сунути далі.

Справді - підприємці вважали, що арешт та засудження лідерів опозиції їх не торкається ніяк - бо вони не політики і завжди домовляться з владою...

Римма Білоцерківська та інші носилися з ідеєю "первинних громад" - думаючи перехитрити природу державного насилля муляжами юридичного протистояння...

Афганці теж повели себе не як військова організація, а як соціальна верства, яка хоче приязні та любові (фінансової, звісно) від держави Януковича...

Кожна верства виступала окремо - і нічого не хотіла знати про іншу соціальну верству та про політичних в'язнів - лідерів опозиції.

Журналісти як Мустафа Найєм та Лещенко і далі гралися з електоратом у "об'єктивність".

 2. Тобто - ми до 21 річниці прийшли з розрізненими силами. Навіть захисники української мови нічого не хотіли знати про те, що головним питанням є не українська мова - а існування диктатури Януковича взагалі. У якої не тільки українська мова не існує, але і російська мова не має нічого спільного з мовою російської культури.

Тепер спитаємло себе: чи потрібно було напружуватися владі - та витрачатися на демонстративне окупування Києва силовиками?

Звісно - не потрібно, все одно справжнього спротиву владі Януковича немає!

 3. Треба взагалі розуміти якісь елементарні речі: кати та диктатори зовсім не завжди мусять вишкірювати зуби та повсякчас напружуватися. Якщо жертву чи супротивника з'їли чи відігнали - морда хижака може отримати навіть лагідний вираз. Коли хижак у стані кайфу - тобто відпочинку та насолоди.

Янукович разом з сім'єю вирішили, що настав саме такий час - якщо хтось висунеться, вони встигнуть приборкати!

 4. Тому відсутність силової напруги влади в Києві я бачу як погану ознаку: вони НЕ бояться нас і можуть не звертати на нас уваги.

Тобто влада Януковича розслабилася.

Для власного ригіонального натовпу на Софіївської площі вони щільно загородили автобусами та машинами сектор - де їх голоту запросили погуляти на послухати виступи їх лідерів через електронний екран. Жодного ВІПу на Софіївці не було. Вони зневажають не тільки нас - але і власну голоту. Адже її, як і Ющенко, взяли "зі смітника". Машини стояли так щільно - щоб не могла протиснутися навіть людина - десь на 10-15 см одна від одної. Ви уявляєте - яка це морока - вибудовувати закритий простір з машин - та потім тримати півдня?

 5. Усі ВІПи регіоналів "відтягувалися" в Палаці "Україна" - і жодного з голоти туди, напевно, не запросили!

Для не-голоти та не-ВІПів свято було на Майдані Незалежності, де було обмаль людей.

Тобто з владного боку чітко поділили простір впливу - на ВІП, на голоту та на решту суспільства. От і усе. На решті території України Свята Незалежності від влади майже не було. Можна, виходить, навіть не прикидатися "патріотами".

Вже і Соня Кошкіна у "Лівому Березі" питає: "Навіщо нам Україна?". Дійсно - навіщо Україна Соні Кошкіній та її друзям з партії регіонів?

 6. Другим полюсом свята було свято з боку Об'єднаної Опозиції в Києві. Звичайно, тут ми очікувано бачили живі усміхнені добрі обличчя. Багато хто бувв у вишиванках, співали українські патріотичні та народні пісні... Серед голоти вишиванок ми не бачили. Виразних облич - теж.

Проте ми мусимо бути самокритичними.

Час безтурботного свята ще не на часі. Але тому, на наш погляд, повітряна куля 23 серпня та великий прапор України 24 серпня були недоречні.

Як нам бачиться - минула пора безтурботних флешмобів, атракціонів та карнавалів. Тобто повітряна куля та великий український прапор як символ ще не на часі - ще зарано.

Але у повітрі відчувається, що в країні відбувається щось незворотне:

Ми маємо не багатополюсність, не однополюсність національного життя - а двохполюсність: 

МИ і ВОНИ.

 3. Дійсно - помітними були лише

- заходи влади

- свято Об'єднаної Опозиції.

Усіх інших було не видно і не чутно. Ні Кличка, Ні Королевської, ні пройд Ющенка.

За два місяці до виборів поляризація по обох полюсах буде лише загострюватися. Населення буде відчувати - що є лише ДВІ альтернативи:

- незалежна демократична Україна

- нове піратське кримінальне Сомалі.

 4. Ув'язнені лідери опозиції стали вже символами Руху Опору. а з символами боротьби боротися важче, ніж з живими, вільними людьми.

Люди-Символи, як Боги, можуть не промовляти жодного слова. Їх мовчання гучніше, ніж дурне торохтіння якогось Чечетова. До речі - Чечетов - кращий пропагандист Руху Опору. Де інформаційна війна ОО недосить працює - там Чечетов як дурний коментатор "таскать вам не перетаскать!" завжди прийде на допомогу і Турчинову, і Яценюку. Може - і Тягнибоку...

"Бойові Коти" - проти "розводників кошенят"...

Ми завжди казали, що історія - річ парадоксальна: Чечетов як Геббельс навиворіт (за здібностями).

 5. Свято Незалежності показує нам, що Об'єднана Опозиція недоопрацьовує свій порядок денний. Настрої у суспільстві вже сьогодні більш рішучі, ніж наважуються керіники Об'єднаної опозиції. Потрібно не багатометровий прапор підіймати (ще встигнемо!) - а можна організувати (ще не пізно) - ігри з бітами та палицями, самообороною без зброї - тобто показати військово-патріотичний вишкіл. Прапора вороги не злякаються - а бій на палицях чи бітах примусить задуматися тих - хто "на низах" думає прислужитися владі, яка не визнає цивілізованих правил виборів.

 6. Військовикам треба роз'яснювати людям, що в історії військового мистецтва засоби нападу ЗАВЖДИ перемагали засоби захисту. Саме тому фортеці впали не через штурм - а через їх даремність. Лати рицарів зазнали таку саму долю.

Тобто - усі засоби запобіганню фальсифікацій виборів невдалі в принципі.

Саме тому ми повторюємо - ВИБОРІВ НЕ БУДЕ!

7. Так що - не приймати участь у них чи не боротися проти фальсифікацій?

Ні, приймати участь та боротися проти фальсифікацій виборів. Бо це є не що іншим як масовою боротьбою з диктатурою.

Це - майданчик, на якому активна частина народу може дати бій кримінальній диктатурі. Мова - це добре. Але вибори - привід для масової мобілізації НАРОДУ СЕРЕД НАСЕЛЕННЯ.

Народ творить країну

Населення "творить" територію для чужих країн. Як їжа для політичних хижаків. Звідки дехто питає:"Навіщо Україна?".

 8. Ми приєднуємося до слів Юлії Тимошенко: "Хто приєднується до нас - отримує квиток на війну".

Ми розуміємо, що після 28 жовтня Україна такою, як зараз, не залишиться.

Або влада Януковича пересадить опозицію та ліквідує вибори

Або Опозиція тотально люструє регіоналів та їх спільників. Як Ющенко, наприклад.

Третього не дано.

 9. Ще раз: виборчі папірці, навіть гарні, не зупинять тих, кому ніяк не можна втрачати владу хоч на хвилину.

Отже - ми вже зараз повинні думати про ПЕРЕЗАСНУВАННЯ Української держави. Як у Франції - де існує вже П'ята республіка...

І починати з очистки силових структур. Перезаснувати українську армію - правонаступницю УПА та Січових Стрільців. Скасувати зогнилу судову систему тимчасово вводячи режим революційних трибуналів. Перевибори парламенту та президента, не чекаючи закінчення строку їх повноважень. Вони правил не дотримуються - ми теж, керуючись невід'ємними правами на нормальне людське життя - мусимо перезаснувати державу, усуваючи у позасудовому порядку агентів старого режиму та їх спільників.

 10. Регіонали мають свої "ядерні" регіони. Ми теж мусимо мати регіони, куди влада Януковича не могла зайвий раз потикати носа. Тобто - мати вільну територію.

Де не питають:"Навіщо Україна?". (Без шкоди для здоров'я).     

Станіслав Овчаренко

svet i teni

Водночас українська стихія села хоч і увібрала у свою мову елементи російської лексики, проте зберігає українську самосвідомість. Тиждень досліджував особливості формування ідентичності на Південному Сході країни, де крізь відлущену фарбу радянського минулого проступають козацькі хрести.

Що об’єднує?

На центральній площі україномовної Томаківки, що на Дніпропетровщині, на честь прийняття мовного законопроекту відбувся концерт, на який, утім, ледь зібрали сто осіб. У місцевій україномовній районці з цього приво­­ду вийшла передовиця з абсурдним заголовком «Мова об’єд­­нує нас». На центральній площі тут сусідять новий пам’ятник Шевченкові зі старим, наново пофарбованим, Лєнінові, є вулиці і Хмельницького, і Чекістів.

«Якщо ти живеш в Україні, повинен знати українську мову – це не обговорюється», – переконує продавчиня томаківського ринку Віра. Тут уже котрий тиждень не вщухають дебати. «Якщо ти став чиновником – поки не вивчиш української мови, не повинен бути ним. У Томаківці всі на тому, щоб була українська мова – ніяких двох мов», – долучається Василь. «Ми вчимо англійську, німецьку, а української соромимося – отак виходить? – не вгаває Віра. – У нас школа українська, але наші діти вчаться, потім їдуть до Дніпропетровська, а там усе російською. Це не правильно, повинно бути на українській. По телевізору кажуть одне, а насправді тут і в Дніпропетровській, і Запорізькій області люди підтримують українську мову. Там кажуть: Схід хоче по-російськи. Ні, Схід не хоче такого. Може, хтось десь і хоче, але не всі».

Труднощі пристосування

«У нас розмовляють по-тарасів­­ськи, – каже лікарка Наталя Гусейнова, яка походить із Вищетарасівки Томаківського райо­­ну, – «акають». Поселення заснували переселенці з Орловської губернії – місцевий поміщик Стрюков приймав на свої землі каторжан. Зараз вищетарасівці вже говорять українською, хоч їхня мова і вирізняється особливою вимовою.

«Школа, звісно, була україномовна, – пригадує Наталя. – Вступила до інституту – там усе російською. І мені було так важко порівняно з моїми одногрупниками, які закінчували російськомовні заклади. Через це я почувалася дещо пригніченою, другосортною, поки втяглася». Ситуація з мовою вищої освіти у Дніпропетровську від часу навчання Гусейнової в 1990-х практично не змінилася. За поодинокими винятками – викладання здебільшого і досі ведеться російською. «Я приїжджаю до Дніпропетровська і говорю по-тарасівськи, – каже Наталя. – Може, переросла це. Раніше намагалася підлаштуватися: якщо людина зверталася російською, намагалася відповісти цією мовою. А тепер просто говорю рідною мовою, як я балакаю зі своєю мамою. Чому ми так під них підлаштовуємося? У Росії ж ніхто не вводить українську? Люди домагалися незалежності – життя, здоров’я втратили. А тут тобі на».

Меблі замість книжок

У Миколаєві нещодавно з’я­­ви­­ли­­ся білборди, на яких ідеть­­ся про те, що 780 тис. жителів області говорять російською, тобто приблизна кількість місь­­кого населення Миколаївщини. То відвер­­та маніпуляція. Про це свідчать дані перепису 2001 року. Загалом в області мешкає близько 1,3 млн осіб, з яких українців – 81,9%. При цьому 69,2% її населення назвали рідною українську.

«Українська – це тут наша мова, – розповідає Людмила Зелінська із села Покровка Очаківського району Миколаївської області, яка має туристичний бізнес на березі Чорного моря. – Буває проскакує російське слово. У селах корінні мешканці говорять переважно українською. А в містах, таких як Миколаїв, – в основному російською». Розчаруватися в сьогоднішньому «курсі» України Людмилу змусили реалії, які спостерігає навколо: «Позабирали ліси в Криму, з автоматами стоять, не пускають людей. І це нормаль­­но? Це не нормально. Тут понахапували зем­­лі – сюди приїжджали високі шишки і гребли собі. З цим урядом не бачу перспективи. Я працювала на виборах – не заплатили. Як я, так і більшість людей на Півдні не задоволені тим, кого ми вибирали. І тими, хто був раніше, теж. Хороших людей, які для народу хочуть щось зробити, не допустять – вбивають, знищують».

У Генічеському районі Херсонщини живе чимала меншина кримських татар. Проте на кримськотатарську як регіональну їм розраховувати не варто, натомість їх використовують для лобіювання «общєпанятного». «Я спілкувався з представниками штабу регіоналів у Генічеську, – розповідає херсонський журналіст Дементій Білий. – Він казав: «Ми провели разъяснительную работу». Я відповідаю: «Це доб­­ре, тепер у вас буде кримськотатарська регіональна». Після паузи біло-синій перепитав: «К че­­му? Они же прекрасно по-русски разговаривают».

Вчителька Людмила Коновалова все життя викладала українську в Педагогічному коледжі у Бериславі, що на Херсонщині. Жінка скаржиться на відсутність культурної політики держави – це перетворило райцентр на глуху провінцію. «У нас був книжковий магазин, тепер у його приміщенні меблі. Звичайно, бібліотеки мають бути модні й сучасні, а в них – сучасна книжка», – переконана Людмила. Згадує вона і програму, яку раніше пропонував місцевий Будинок культури. «Зараз у БК єдине, що проводиться, – це ярмарки-роз­­про­­дажі взуття раз на місяць», – зауважує чоловік Людмили Георгій Коновалов.

Пазли ідентичності

Комуністичні назви топонімів уже практично нічого не означають для місцевого люду. А на перейменування, навіть за наявності ініціатив, не погоджується влада. «Міста Півдня, щоб повернути собі власне, нерадянізоване обличчя та колорит, притаманний їм у XIX столітті, коли було дуже багато середземноморських впливів – грецьких, французьких, мусять відновити деякі історичні назви. Топоніми мають відображати також українську історію цього краю і боротьбу за незалежність. У Херсоні готель «Фрегат» звернувся до міськради зпропозицією до десятиліття незалежності назвати сквер, розміщений неподалік, на честь незалежності. Тоді міськрада вирішила, що, аби не дратувати суспільну думку, краще лишити так, як є, тобто ніяк», – пригадує історик із Херсонщини Роман Кабачій. А якщо обласний центр взагалі не пристав на перейменування, то й райцентрам це зробити дуже важко.

Міськрада Цюрупинська попереднього скликання прагнула перейменувати місто на Олешки. Фракція комуністів запропонувала винести це питання на референдум – люди проголосували проти. «Але треба лікувати суспільство, а не запитувати в нього, чи хочуть вони, щоб їхнє 900-річне місто називалося іменем людини, яка організувала голод 1921-го в Україні, – Олександра Цюру­­пи», – вважає Роман Кабачій. Наступна міськрада ухвалила рішення про перейменування, проте його не затвердив парламент. Хоча стара назва Олешшя лишилася в місцевій свідомості: виробляються вина Олешшя, проводиться спортивний фестиваль «Олешківські забави», навіть районка має назву «Вісник Олешшя». Так само побутує старе найменування села Гладківка в Голопристанському районі – Келигеї, хоча під час поділу села на два друга частина вирішила назватися безликим Таврійськом (в області вже є місто з такою назвою).

Спільна ідентичність могла би бути побудована на спільній історії, проте для цього потрібно вийти за межі радянщини. Проте для деяких мешканців цього регіону, а особливо для влади, минуле – не якесь стародавнє, а радянське. «Хоча за 20 років те минуле було розхитане і з’явився козацький порох. Це нікуди не зникало, але нині набуло сили. Історичні міфи увійшли у свідомість, і влада не може їх не підтримувати, тому що це міфічні засади, на яких усе тримається», – вважає Дементій Білий.

На Черкащині поширюється відео, відзняте 23 серпня по вул. Ворошилова,17 у селі Будки Смілянського району Черкащини. На ньому можна побачити, як двоє чоловіків збирають паспортні дані мешканців села.

На питання, що саме там відбувається, хто і чому збирає підписи, чоловіки відповіли, що це соцпроект, яким займається організація "Черкаський простір". Проте конкретнішої відповіді, навіщо ж їм паспортні дані, вони дати не змогли. Як і не сказали жодного слова про те, чим займається організація "Черкаський простір", представниками якої вони нібито є.

На відео можна почути, як хтось каже: "Ми підтримуємо нашого кандидата Віктора Анатолійовича Тимошенка".

"Відео з підкупом - привід для проведення перевірки правоохоронними органами, або навіть порушення кримінальної справи за ст. 157 ККУ. Щоправда, розібратись в ситуації в кадрі допомогли б чіткі зображення документів, розписок тощо, свідчення очевидців з поясненням того, що вони бачили і чули. На жаль, вимагати цього від авторів сюжету неможливо", - прокоментував відео Юрій Сас, координатор проекту "Черкащина: захистимо вибір" та спостерігач від Комітету виборців України.

"Ми в КВУ вітаємо та заохочуємо прагнення відповідальних громадян боротись з фальсифікаціями та спотворенням вільного волевиявлення. Такі та інші відео і фото можна розмістити на нашому сайті, зареєструвавшись як волонтер-спостерігач", - зазначив САС.

З початком виборів на всіх фронтах почалася боротьба влади з опозицією завиборця. В соцмережах та різних інформаційних сайтах можна знайти багатоголосувалок, де виставлені або окремі партії, які беруть участь у виборах, абоокремі кандидати по окремих мажоритарних округах. В деякі голосувалки кандидативід регіонів вкладають тисячі гривень, щоб піднятися в рейтингу.

                                 Чому нас зацікавила така значна кількість лайків за Гдичинського

                                                   Що собою становить система Лайкер

 За Гдичинського з Вконтакту віддано 2576 лайків.Певний процент користувачів, залайкавши певне посинання і заробивши лайк собі,відлайкують задане посилання. Тож, грубо кажучи, для досягнення цієї цифри,потрібно було заробити (або купити) 3000 лайків. 

                                           Заскільки часу можна накрутити 3000 лайків

Ми зробили експеримент. Задане нами в Лайкер посиланняза три хвилини залайкали більше 50 людей. Тож, накрутити лайки за Гдичинськогоможна миттєво. За годину — більше тисячі лайків. Аби лиш мати зароблені чикуплені лайки, щоб розрахуватися з користувачами.

                                       Конкретні фейковіакаунти, з яких ведеться накрутка

 

 Обмежимося одним висновком. Як людина, яка написала насвою стіну 3-4 повідовлення, яка має в друзях лише 3-4 людини, може мати по1000 лайків під кожним зі своїх повідомлень?

Єдина відповідь — бот. Бот, він і в Африцісліпоглухонімий.

                                      Спроби пошукусправжньої людини, яка накручує голоси

                                                                  Підсумкиі суми

Все заради того, щоб потрапити в Раду ще одному регіоналу. Все «зарадидобра».

 Павло КОРОБЧУК

 koroboro, UAINFO         ,

Покоління, що виросло в незалежній Україні

"Мовний" закон спонукав українців вийти на вулиці

Бити на сполох потрібно, поки ще не пізно