Україна відмовилася допомагати Росії формувати газові резерви

У «Газпромі» заявили, що Україна порушує зобов’язання транзитера, але в Міненерго України впевнені, що резерви газу повинна формувати і оплачувати сама російська монополія. Експерти вважають, що цього разу конфлікт може перерости у судову суперечку.

Фото gazprom.ru

Київ відмовився формувати резерв російського газу у власних сховищах для гарантування постачань палива в ЄС.

Про те, що 31 серпня на переговорах у Москві глава Міненерго Юрій Бойко і голова правління «Газпрому» Олексій Міллер обговорювали закачування газу в українські ПСГ, повідомили у російській монополії. «Компанією було особливо відзначено, що наявність достатніх обсягів газу у ПСГ України є ключовою умовою виконання українською стороною зобов'язань щодо транзиту газу», — повідомили у «Газпромі».

Неофіційно джерела у «Газпромі" говорять, що Україна «знову відмовляється» купити необхідні Москві обсяги газу для наповнення підземних газосховищ. «Ми наполягаємо на тому, що має бути закачано 25 млрд кубометрів природного газу. Українська ж сторона говорить, що їй достатньо буде і 20 млрд кубометрів. Газпромбанк готовий видати кредит для закупівлі додаткового об'єму газу, але Україна не готова на це йти», — зазначило одне з джерел в «Газпромі».

Минулої зими в «Газпрому» виникли проблеми з постачанням європейських споживачів у зв'язку з тим, що компанія відмовилася зберігати резервні обсяги палива в українських ПСГ. Але в липні сторони змогли домовитися: Газпромбанк, співвласником якого є «Газпром», виділив «Нафтогазу» безпрецедентний кредит в 2 млрд дол. За ці кошти компанія повинна була закупити газ для закачування в підземні сховища, продати його в наступному році європейським споживачам і заробити додаткові кошти. «Ціна газу далі буде лише зростати. Ми очікуємо, що в II кварталі вона збільшиться з нинішніх 416 дол. до 430 дол. за тисячу кубометрів. Тому має сенс заздалегідь купити до 1 млрд кубометрів газу за нинішньою ціною і закачати його в ПСГ», — пояснювало високопоставлене джерело в Міненерго.

Проте потім в «Нафтогазі" відмовилися від цих планів — в компанії вирішили не залучати кредит і не закуповувати додаткові обсяги газу, розповіли в Міненерго. «Газпром» виступив проти реекспорту Україною газу до країн ЄС, оскільки «Нафтогаз» не вибирає весь обсяг газу, передбачений контрактом з «Газпромом», — зазначали в Міненерго.

У свою чергу, високопоставлене джерело в департаменті нафтової, газової і нафтопереробної промисловості Міненерго розповіло, що на кінець серпня в ПСГ було накопичено вже 16,1 млрд кубометрів газу. «Ми плануємо закачати ще близько 4 млрд кубометрів до початку опалювального сезону. Цього має вистачити для безперебійного транзиту газу в разі, якщо російська сторона не знизить подачу газу, як було цієї зими через холоди в самій Росії», — заявив співрозмовник. Якщо ж «Газпром» хоче підстрахувати себе, він може орендувати українські підземні газосховища і зберігати там паливо, оплачуючи оренду українській стороні, відзначає джерело в Міненерго. За його словами, українська сторона не готова йти назустріч Росії в питанні зберігання природного газу в силу того, що домогтися істотних поступок як в питанні зниження цін на газ, так і в питанні відмови Росії від альтернативних маршрутів транзиту палива не вдалося.

Україна вже забезпечувала постачання палива в ЄС за рахунок власних резервів газу. У лютому цього року під час рекордного зниження температури в Європі «Газпром» щодня постачав в ЄС лише 300 млн кубометрів газу, а Україна на прохання російської монополії і європейських споживачів відправляла 500 млн кубометрів газу на добу зі своїх ПСГ. Цей газ був оплачений «Нафтогазом», а «Газпром» не тільки не компенсував компанії витрати, але навіть звинуватив її в несанкціонованому відборі російського газу. Тоді постраждалою стороною від недопоставок палива виявився Євросоюз.

2 вересня прес-секретар представництва Євросоюзу в Україні Давид Стулік заявив, що для ЄС важливо, щоб розбіжності між Україною та Росією не призвели до небажаних наслідків для європейського ринку і європейських споживачів, але від більш докладних коментарів відмовився.

За словами директора Інституту енергетичних досліджень Дмитра Марунича, у разі якщо взимку через різке похолодання таки відбудеться збій у поставках газу в Україну, а як наслідок — до Європи, і європейські споживачі зажадають компенсувати збитки, конфлікт з Росією може перерости в судову площину. «Якщо споживачі в ЄС опиняться без газу, "Газпром», швидше за все, спробує перекласти відповідальність на Україну», — вважає він.

Партнер юридичної компанії «Правові партнери» Андрій Доманський відзначає, що в договорі між «Нафтогазом» і «Газпромом» немає зобов'язання накопичувати в ПСГ необхідні обсяги газу.

«НАК повинна забезпечити транзит, але це не означає, що кожне питання, наприклад, де він візьме для цього електроенергію або як часто буде лагодити газотранспортну систему, повинне регулюватися договором», — говорить партнер юрфірми "Ільяшев і партнери» Роман Марченко. За його словами, «Газпром» не зможе змусити Україну накопичувати додаткові обсяги газу в ПСГ, а у випадку судових розглядів Київ буде відповідати тільки в тому випадку, якщо почне несанкціонований відбір російського газу. «У разі ж якщо Росія скоротить постачання газу, як вже було цієї зими, Україна не відповідатиме за її дії перед країнами Євросоюзу», — заявив він.

У "Газпромі" коментувати можливі судові розгляди з українською стороною вчора не стали.

news.dt.ua/ECONOMICS

Тимошенко прогнозує нову революцію, але не таку мирну

Екс-прем'єр Юлія Тимошенко не виключає виникнення в Україні нової революції, але вже не мирної.

Як повідомляє сайт Тимошенко, вона заявила, що режим Віктора Януковича має намір фальсифікувати результати виборів до парламенту для остаточного встановлення диктатури.

"В даний час створення диктатури в Україні знаходиться на активній стадії, і цей єдиний свій "творчий проект" Янукович завершить на парламентських виборах у жовтні цього року. Якщо він досягне успіху в своїх планах фальсифікувати вибори, президент і його політичні поплічники створять конституційну більшість, і таким чином буде забитий останній цвях у труну української демократії на десятиліття вперед", - сказала Тимошенко.

У той же час, екс-прем'єр не виключає виникнення в Україні масштабних акцій протесту проти фальсифікації результатів виборів до Верховної Ради.

"Це може закінчитися новою революцією, але далеко не так мирно, як це було в 2004 році. Ось чому Україна потребує допомоги демократичного світу зараз, коли ще існує шанс повернути Україну в європейську сім'ю з європейськими цінностями. Зараз, а не після виборів, коли буде вже занадто пізно", - вважає вона.

Тимошенко також заявляє, що не підтримує введення санкцій проти української держави і громадян України.

На її думку, міжнародне співтовариство повинне "політично і морально" ізолювати режим Януковича.

"Після вступу Януковича на посаду президента, у нього був неймовірний другий шанс виправити свої помилки, які він зробив до Помаранчевої революції, і стати поважаним лідером, що просуває Україну до членства в Євросоюзі. Замість цього він втратив все, що міг втратити політик: повагу і довіру. Навіть якщо він фальсифікує результати парламентських виборів у жовтні і отримає більшість, він, в кінцевому рахунку, програє", - переконана Тимошенко.

Як уряд України з послом Євросоюзу воював

Виявляється, в МЗС України нічогісінько не знають про документи, які регулюють міжнародні відносини. Принаймні, про Віденську конвенцію про дипломатичні зносини 1961 року, ратифіковану ще 21 березня 1964 року президією Верховної Ради УРСР

 Чи, можливо, не хочуть знати нічого. Як і про інші зафіксовані й не зафіксовані документами норми, загальноприйняті у відносинах між цивілізованими державами.

Такий висновок несамохіть випливає з реакції МЗС на інтерв’ю посла Євросоюзу стосовно кримінального переслідування екс-прем’єра Юлії Тимошенко й інших опозиційних лідерів. Мовляв, Віктор Янукович не робить ніяких реальних спроб знайти вихід із ситуації, що склалася з Тимошенко, і не прагне реально покращувати відносини з ЄС. На це директор департаменту інформаційної політики МЗС Олег Волошин заявив, що для України Жозе Мануель Пінту Тейшейра, «власне кажучи,… вже не є послом Європейського Союзу в Україні, тому його думка, радше, має хвилювати Республіку Острови Зеленого Мису» (бо у цю африканську країну Тешейра невдовзі їде послом ЄС).

Адже термін перебування Тешейри в Україні добігає кінця, а дипломати в такому статусі «не дають резонансних інтерв’ю і не дають гучних оцінок становищу в країні, в якій вони добувають буквально останні дні». І це не вперше маємо таку реакцію з боку речників уряду України: ще в червні, коли вже було відомо про майбутню ротацію послів ЄС, Тешейрі урядовці заявляли, що він «уже не посол».

Справді, станом на сьогодні він уже не посол. 31 серпня добіг кінця термін його повноважень в Україні. Але чи був він послом 30 серпня і тим більше 30 липня? Перш, ніж вести про це мову, зауважу: ведучи мову про африканську країну, куди невдовзі їде Тешейра, речник МЗС України використав її застарілу і вже чимало років не вживану назву. Насправді зветься вона Республіки Кабо-Верде (розташована – на заході Африки). Така словесна стилістика на вустах дипломата – це щось на кшталт того, щоби публічно назвати Туреччину Оттоманською імперією, а Єгипет – Об’єднаною арабською республікою. Невігластво чи хамство? Чи й те, й те разом?

Читайте також: Жозе Мануель Пінту Тейшейра про вектор української зовнішньої політики

Принаймні, у виступах речників влади України стосовно Тешейри, видається, справді маємо цю «горючу (і гарячу) суміш». І тут якраз час перейти до Віденської конвенції. Адже, згідно з її статтею 3, функції дипломатичного представництва (очолюваного у даному разі послом Тешейрою) полягають,зокрема, «у представництві акредитуючої держави в державі перебування». Те, що ЄС є не державою, а союзом держав, суть справи не змінює: адже СРСР номінально також був союзом «радянських соціалістичних держав».

Іншими словами, посол представляє не себе самого – а державу (чи союз держав), чиї інтереси він обстоює. І говорити щось від себе особисто він може хіба що про розведення квітів і смак українського борщу.

А коли припиняються функції посла? Статті 43 говорить, що «функції дипломатичного агента припиняються, зокрема (а «дипломатичний агент» - це не лише посол, а й будь-який член власне дипломатичного персоналу представництва)… по повідомленню акредитуючою державою державу перебування про те, що функції дипломатичного агента припинені». Було таке повідомлення? Було. Про те, що функції Тешейри припиняються з останньою хвилиною 31 серпня 2012 року. До цього моменту він – посол ЄС в Україні. Бо ж навіть у разі воєнного конфлікту чи розриву дипломатичних відносин дипломатичний агент залишається собою з усіма відповідними привілеями аж до перетину кордону (стаття 39).

А тепер – мабуть, найцікавіше у даному контексті. Йдеться про статтю 29 Конвенції. Там сказано: Особа дипломатичного агента недоторканна. Він не підлягає арешту чи затриманню у якій би то не було формі. Держава перебування зобов’язана ставитися до нього з належною повагою і вживати всі належні заходи для попередження будь-яких посягань на його особу, свободу чи гідність». Будь-яких посягань на гідність, чітко й однозначно…

От тільки не сказано у Віденській конвенції, що ж робити, коли держава перебування не лише не ставиться до іноземного посла з належною повагою, а й регулярно займається зазіханнями на його гідність.

У ХІХ столітті в цьому плані було якось простіше. Якби хтось на кшталт чинного уряду України дозволив собі так поводитися з послом однієї з чільних світових потуг, до берегів цієї держави негайно було б вислано кілька канонерок із десантом морської піхоти. З відповідними невтішними наслідками для тих, хто посмів поводитися настільки брутально. Але ж зараз – гуманне ХХІ століття, та й канонерки давно вже залишилися хіба що в історичних фільмах та музеях військово-морських сил, чи не так?

Утім, існує, звісна річ, і чимало невоєнних засобів впливу – те, що президент США Обама назвав «м’якою силою». Не можна сказати, що Євросоюз її не застосовує проти зарозумілих урядовців України. Але специфіка «донецького клану» якраз у тому й полягає, що він сприймає таку силу як слабкість, перебуваючи у полоні ментальних парадигм не нашого, а ХІХ століття…

Узагалі-то цікаво: а що ще заготовлено в репертуарі речників МЗС та інших урядовців України (аж до «персони №1»)? І що говоритимуть уповноважені на то особи, якщо новий посол Євросоюзу в Україні дипломат із Польщі Ян Томбінський продовжуватиме «лінію Тешейри» (яка, нагадаю, не могла бути лише його особистою лінією)? Уяви тут, чесно кажучи не вистачає.

tyzhden


Дати свободу Тимошенко може тільки Ющенко.



Свідомо, цинічно й відверто.foo


Величезна помилка та поверховість, оцінювати протистояння Ющенко та Тимошенко, як особисту нелюбов, ревнощі чи суперництво.

Прочитала блог Мустафи Наєма «С каких ринков начинал Виктор Медведчук» на Українській Правді. Оскільки, через політику сегрегації редакції УП, блог там не маю, відписую на блозі «Кореспондента».

На мою думку,  Мустафа – один із кращих українських журналістів. Його найбільша перевага - він зазвичай глибоко експертний і компетентний. На відміну, від багатьох колег, що замість компетентності демонструють емоційність, легко перетворюючи об»єктивне на суб»єктивне.

Мустафа Наєм пише: «В целом я с господином Медведчуком согласен. Я не фанат Юлии Тимошенко, но сегодняшние нападки Виктора Ющенко выглядят не по-джентльменски, грубо, а иногда и совсем некрасиво. Считаю, что политик в статусе бывшего президента не должен опускаться до выяснения отношений и плевков в спину своим осужденными оппонентам.»

Мустафа, це дуже емоційна оцінка! Якби мова не йшла про політику, а про стосунки двох звичайних людей – чоловіка та жінки – хай, навіть, опонентів, тоді закид про «не-джентельмена» – приймається.

Коли мова йде про політичного діяча, яка популізмом і брехнею завела пів-країни у це місце, де ми є, я би не шукала в політичних заявах Віктора Ющенка градус чоловічого або жіночого, або дефіцит гарного виховання.

На жаль, брехня Юлії Тимошенко коштувала країні демократії. Величезна помилка та поверховість, оцінювати протистояння Ющенко та Тимошенко, як особисту нелюбов, ревнощі чи суперництво. Це був конфлікт ідейних цінностей. Юлія Тимошенко свідомо і послідовно знищувала Президента Ющенка з 2005 року. Зі штабу БЮТ виходили найбільші провокації, брали початок усі політичні скандали і гучні викриття команди Віктора Ющенка. Наголошую, в меншій мірі з Партії Регіонів і комуністів… Один бютівець років зо два тому весело мені похвалився, як особистим дотепом, що образливе прізвисько «пасічник» його копірайт -2005… На моє здивоване питання: «навіщо ви це робили? Ви ж були соратниками?!!!» Почула відповідь, як з анекдоту: «ну, не любили ми єго …»

У цій відповіді дуже багато людського та особистого. І це малесенький епізод з історії «щирого» ставлення біло-сердечних побратимів, мілкий бриз.

Хто-небудь тоді зважував, що такі веселі дотепи, дошкульна критика, безкінечні політичні інтриги перетворяться на такий коктейль Молотова, який блискавично знесе нас в СРСР? Юлія Тимошенко опиниться за гратами, а Віктор Ющенко завершить президентську каденцію із 6% рейтингу.

І сьогодні, коли головні опозиціонери несуть на прапорі обличчя красивої жінки за гратами, найменше думаючи про її визволення і життя, заробляючи на цьому красивому обличчі свої відсотки рейтингів, журналісти продовжують критикувати Ющенка за те, що він говорить правду.

Ющенко говорить правду, яку мають знати українці. Він зараз дає політичну оцінку і розкриває епізоди реальної української політики. Прохання Тимошенко влаштувати Медведчука на роботу в український Уряд – дуже важлива деталь в політичному портреті цієї красивої жінки.

 Нашарування політичної брехні давно вже перекрили всі можливі канали інформації. Пряме апелювання до людей – це єдине, що залишається у кожної нормальної української людини. І в цій ситуації плутати особисте з політичним видається легковажним.

Юлію Тимошенко за економічний злочин судили політичним судом, назвемо – судилищем, що неприпустимо для демократичного світу. І це – достеменний факт. А коли, журналісти називають Юлію Тимошенко політичним конкурентом Віктора Ющенка, і, натомість, хочуть почути від Президента Ющенка людську відповідь про жінку – це підміна понять. І це –  теж достеменний факт.

Мустафа, хто із притомних журналістів не розумів, що Янукович і Тимошенко – це однаково погано? І хто з них не розумів, що Ющенко – з них кращий? І твоєму синові, і моїм дітям, і тобі, і мені, і нашим колегам, і мільйонам українців було би краще жити в Україні Ющенка… Хіба це не було зрозуміло?

І за Україну Януковича ми несемо спільну відповідальність.

Це не мій суб»єктивний висновок, так думають люди. Таксист з Коломиї, який віз мене на минулому тижні дуже чітко сказав: в українського народу є дві біди – влада і журналісти.

І останнє. Випустити Тимошенко на волю може тільки Ющенко. Бо – він єдиний український політик, непідконтрольний Кремлю. Дати свободу Тимошенко може лише демократія, а значить – Ющенко. Всі інші політики - дотепні політичні кар'єристи або цинічні везунчики…



blogs.korrespondent

Впереди - война или бойня.

Регионалы - это рейдерство, это разорение, это бессудная "судебная" расправа

1. Сейчас, в очередной раз, видим, как меняются политические декорации.

Мы писали не раз - закон о языке - отвлекающий маневр власти.

Но цели этот маневр не достиг: русскоязычных украинцев и этнических русских - не впечатлил, украинцев - как украиноязычных, так и русскоязычных - мобилизовал против режима. Получилось нечто противоположное тому, к чему стремилась власть Януковича.

 Когда не из "ящика Пандоры", а как из старого дивана стали лететь хлопья многоязычности Украины (см. приколы Москаля!) - власть стала трубить отбой.

 2. Но, повторяем, язык НЕ был главным вопросом. Только подтвердился тезис о том, что режим Януковича можно устранить только союзом украиноязычных и русскоязычных граждан Украины.

Поэтому сейчас, в виде исключения, пишу на русском языке.

 3. Главное - мысль о том - что будет ПОСЛЕ 28 октября 2012.

Скажем сразу: так, как было - выборов не будет В ЛЮБОМ СЛУЧАЕ. Диктатура имеет свою внутреннюю логику развития - от диктатуры олигархата - к диктатуре одного лица. Тем более, если она изолирована со всех сторон. Поэтому спасать себя режим будет

- зачисткой ВСЕХ независимых предпринимателей

- уничтожением всей неприбыльной социальной сферы (медицина, образование, СМИ...)

- прямым предательством национальных интересов (начиная с Харьковских Соглашений)

- уничтожением ЛЮБОЙ гражданской активности

- уничтожением политической оппозиции, начиная с их лидеров.

 Что в этих условиях делать

- народу?

- политической оппозиции?

- гражданскому обществу?

 4. Прежде всего понять - политическая и гражданская пассивность не спасёт. В современных войнах больше всего жертв - именно среди "мирного" т.е. пассивного населения.

Так что придётся выбирать между сценарием "голодомор" (пассивная жертва) - или "УПА" (активное сопротивление).

 Третьего сценария нет: власть НЕ МОЖЕТ ПРОИГРАТЬ.

Мы - тоже. Последнее - как раз то, что власть поняла, а население - ещё нет.

 5. Что в этих условиях может сделать активная сознательная политическая оппозиция?

 Прежде всего напомнить остальным: политика есть концентрирование выражение экономики (К. Маркс). Нужно призвать народ к сопротивлению, тем самым вычленив из него активный народ. Иначе это сделает власть

Я НЕ ХОЧУ знать - какое место Украина занимает в рейтингах ведения бизнеса. Знаю: очень плохое. И знаю - что это НЕ из плохого настроения или характера Виктора Януковича и его окружения.

Нет - он НЕ МОЖЕТ поступать иначе, так как в противном случае общество выйдет из-под контроля.

Янукович может держать под контролем страну, только её уничтожая. Кстати - у Путина так же!

 Значит - ситуация, как для тех, кого ведут на расстрел: или попытка к бегству и возможное спасение - или гарантированный расстрел как плата за послушание.

А вы как думали?

"Надежда на лучшее" - сказка для тех, кто надеется, что его не доведут до расстрельной ямы. Доведут, "надежда на лучшее" - защитная реакция для слабых.

 6. Мы, разумеется, имеем в виду не буквально "расстрел". Но тотальное разорение собственников и заключение в тюрьму уже происходит, тут главное начать.

Поэтому выборы в Верховную Раду - это не выборы, а бескомпромиссная борьба с режимом.

Смотр наших сил.

Надо всем и каждому говорить: "регионалы - это рейдерство, это политзаключённые, это нищета и утрата независимости Украины".

В Библии спрашивается: "Богач - спасётся и попадёт в рай?". У Януковича - НЕ спасётся, если это не член Семьи.

 7. Для начала надо отмежеваться от тех, кто "нами" не является: кто плодит беспочвенные надежды. Таких "сказочников", путающих мозги - очень много. Тут и деньги режима, и "бесплатная" путаница в собственной голове.

- Есть сказочница Королевская - которая "хочет" в услових диктатуры осчастливить экономическими реформами. Забыв о сапоге "космонавта" и бите частного бандита.

- есть сказочник Кличко, который раскалывает оппозицию тем, что считается оппозиционером у порядочных людей

- есть юридические сказочники Римма Белоцерковская, Гигаури и прочие, кто пропагандирует идею "первинних громад", не замечая, что любые низовые общины хороши при демократии - но очень легко разрушаются диктатурой (царём, Гитлером, Януковичем...)

Об аналитиках и журналистах мы уже писали: их впечатления как выплеск эмоций не раз заражали доверчивую публику...

 8. Но отмежеваться - это ещё не всё: Нужно остановить бульдозёр диктатуры. Для начала - НЕ нужно иллюзий: юридическими муляжами биту и автомат не остановить.

Поэтому никакой Европейский суд Юлию Тимошенко и Юрия Луценко не освободит. Только МЫ С ВАМИ можем их освободить - победой над диктатурой.

Тут А. Данилюк прав. И прав в том, что "мы их остановим" просто выборами - неверно. Не остановим. Так что от флешмобов, театральщины нужно отказаться.

 9. Тут Викторя Андреева про "сисек и писек" написала в ОРД. Эх, это бы горе та последнее... Пусть себе сиськи-письки развлекаются - в годы смут они неизбежны, это как насморк при плохой пгоде. Пусть развлекаются.

Ляшко тоже к ним серьёзно приблизился. Пусть. Ему снятся лавры компрометатора Жириновского и Верки Сердючки? Ну, есть такая публика - должны быть и клоуны.

 10. Интереснее другое: союзница Фарион сказала, что хочется не спорить - а бить в морду. Это - не событие. Событием будет именно удар в морду. Так как нас бьют постоянно - мы только жалуемся.

Это не спор со "Свободой": ОО это касается даже больше.

Мы знаем, что криминальная спайка Донбасса куда плотнее, чем рыхлая среда Центра и Запада УкраиныВключая столицу. Так как насчёт морды?

Если Бульдозёр идёт на нас - он сам не остановится. Он должен или сгореть или утонуть в массовом ненасильственном протесте.

Иначе утонем мы. Не просто Украина - а каждый активный украинец из нас.

 11. Есть оптимизм:

Да, Юлию Тимошенко и Юрия Луценко не освободили - но объединились те, о ком раньше и подумать нельзя было.

Остальные - и раньше были ненавистниками независимой демократической Украины. Или "рагулями" - либералами только для себя, любимых. (Ющенко...).

В Одессе удалось прогнать с "Привоза" отморозков Костусева и прочих. Но эта "победа" - временная, хотя и важная. Группы самообороны против отморозков надо не распускать, а тренировать. На деньги тех же предпринимателей. Иного пути нет. И помнить - что экономические выгоды надо политически ещё закреплять.

 12.. Поэтому защита выбора 28 октября не менее важна, чем непосредственного рабочего места.

Нельзя, чтобы регионалы прошли.

Регионалы - это рейдерство, это разорение, это бессудная "судебная" расправа.

 13. Должен быть хоть один ЦЕНТРАЛЬНЫЙ орган власти, имеющий полномочия отдавать приказы силовикам.

Сейчас мы в периоде английской революции 1648 года. Тогда парламент противостоял Карлу1. Чем Карл закончил? Откройте школьные учебники истории.

Янукович доиграется, что будет свой Кромвель или Робеспьер. Его окружение - тоже.  

А он очень хочет быть Ким Чен Яном. С сЫном... 

P.S. А на подходе - люди Путина: Медведчук, Марков, Костусев, ещё кто-то...            

Станислав Овчаренко.

svet i teni

"Бунт на виборчій дільниці-це краще, ніж бунт на площі"-Гриценко



Народний депутат України Анатолій Гриценко: "Ця влада поводиться як окупаційна, бо вони бояться країни, бояться людей. За ними завжди охорона, "мерседеси-кубики", спецпідрозділи"

— На всіх зустрічах чую від людей одне прохання — не обманіть, — каже народний депутат 54-річний Анатолій Гриценко.

Він сідає за стіл для нарад у своєму робочому кабінеті у Верховній Раді. Очолює Комітет із питань національної безпеки й оборони. Також є третім номером у виборчому списку Об'єднаної опозиції "Батьківщина".

— Явище "тушок" уже дістало людей — чи не буде ще раз зради, — продовжує Гриценко. — Тому всі кандидати від "Батьківщини" підписали присягу: за жодних умов ми не залишимо свою фракцію. Підписи зафіксували 20 телекамер. Ми також присягнули проголосувати за Закон про відкликання народного депутата. Вийшов із фракції — втратив мандат. Не голосуєш особисто — так само. Тоді "тушок" більше не буде ніколи.

Свого часу ви говорили, що "Янукович спить і бачить, щоб отримати у Верховній Раді 300 голосів, аби забезпечити собі друге президентство". Це реально?

— Януковичу в новій Раді потрібні три голосування, — Анатолій Степанович малює цифри на аркуші. — Перше: змінити Конституцію, щоб президент обирався в парламенті. Аби на другий, третій, десятий термін ним став Янукович — старший, молодший чи наймолодший. Друге голосування: Закон про ринок земель, щоб скупити всі чорноземи і заробити на тому сотні мільярдів доларів. Третє: скасувати депутатську недоторканність, щоб ніхто не міг навіть критикувати владу. Януковича, ясна річ, залишити недоторканним.

Опозиція не допустить, щоб народ позбавили права обирати президента. З ринком земель складніше, бо "Удар" заявив, що підтримує його. Будемо переконувати Віталія Кличка, щоб не загравав з олігархами і не голосував за їхню аферу. Бо ніякого ринку не буде. Уся земля — понад 40 мільйонів гектарів — перейде у власність кільком сім'ям: Януковича, Азарова, Ахметова, Клюєва, Фірташа, Колеснікова...

Хто ваші союзники для створення більшості? "Удар", "Свобода", Королевська?

— Королевська — опозиція? — усміхається. — Наш союзник у Раді — "Свобода". Олег Тягнибок точно не проголосує за обрання Януковича в парламенті, за ринок земель і не піде на те, щоб президента залишити недоторканним. А щодо партії Кличка — я не знаю, як голосуватиме Віталій навіть по тих трьох законах, що найбільше цікавлять Януковича. Чи відважиться Кличко натиснути кнопку за імпічмент президенту? "Батьківщина" і "Свобода" чітко заявили — ми проголосуємо, а от Кличко промовчав. Коли Кличко чітко проявить свою позицію з цих питань, тоді стане зрозуміло — він ближче до Януковича чи до опозиції. Радив би Віталію усвідомити міру його відповідальності, тоді відкриється шлях до спільних конструктивних дій у новій Раді.

Свого часу ви критикували Об'єднану опозицію. Чому все-таки долучилися до неї?

— Ключове слово — відповідальність. "Громадянська позиція" (партія, що очолює Анатолій Гриценко. — "ГПУ") мала рейтинг понад 3 відсотки, тож ми могли пройти до Ради й самостійно. Але на вибори треба великі гроші — десятки мільйонів. Їх у нас немає. А ризикнути без грошей, щоб отримати 4,9 відсотка, збільшити кількість мандатів для влади і послабити опозицію? От це було б безвідповідально. Тож ми пішли на об'єднання свідомо і щиро.

Найбільші іспити для опозиції почнуться в парламенті. Кожного депутата ламатимуть, щоб Янукович отримав 300 голосів для зміни Конституції під своє вічне правління. Лякатимуть кримінальними справами. Хто не витримує тиску, той має скласти депутатські повноваження добровільно, на його місце прийде інший член команди. Це зафіксовано в нашій присязі. Маємо вистояти.

Експерти й політологи критикують "Батьківщину" за списки кандидатів. Хотіли бачити в них більше нових яскравих особистостей.

— І я хотів би. Чому список кандидатів від опозиції міг бути сильніший, переконливіший і яскравіший, але не став такий? Через страх. Ми пропонували приєднатися багатьом — відомим ученим, освітянам, медикам, провідним фахівцям у різних галузях, які обіймають серйозні посади, мають знання й досвід, яких знають і шанують десятки й сотні тисяч людей. Яким й агітувати за себе не треба — люди їх і так обрали б. Але як тільки ректор, головний лікар чи директор НДІ заявить про опозиційність, він одразу втратить посаду і справу, якою живе. Та ще й отримає купу кримінальних справ навздогін. Ми ж не в Чехії живемо і не в Литві. А в країні, якою править кримінал і правоохоронна система з криміналом заодно. Знаєте, коли списки опозиції стануть набагато яскравішими? Перше: коли опозиція нинішня допоможе народу здолати отой страх. Друге: коли народ повірить у себе, вийде із "хати скраю" і підтримає опозицію 28 жовтня. Щоб врешті-решт ми збудували державу, у якій влада боїться народу, а не навпаки.

В Україні який варіант зміни влади імовірніший — мирний чи революційний?

— Ми ще не вичерпали мирні конституційні засоби. Коли опозиція закликає протидіяти "кримінальній окупаційній владі", то це ж правда — нинішня влада і кримінальна, і окупаційна. Ніколи раніше в Україні люди не знали слова "смотрящій". Це прийшло з Януковичем. Кримінальні метастази "смотрящіх" проникли в усі гілки влади, галузі економіки, в усі регіони, міністерства, департаменти. Це люди, які не мають посад, але вирішують геть усе — кого призначити, кого зняти з посади, яка фірма виграє тендер, куди спрямувати бюджетні кошти, у кого і яку частку бізнесу відібрати, на кого переписати, кого посадити, кого звільнити. Ця влада поводиться як окупаційна, бо вони бояться країни, бояться людей. За ними завжди охорона, "мерседеси-кубики", спецпідрозділи. Так колись їздили Україною окупанти — генерали вермахту, гауляйтери. Теж зі страхом, у супроводі охорони, теж на "мерседесах".

Парламентські вибори можуть підштовхнути до бунту?

— Людям зараз не бунт потрібен — потрібна впевненість, віра у свої сили. Вона настане, коли після виборів опозиція отримає більшість і з перших засідань люди побачать, що Рада — вже не машина для голосування, а справді парламент, яким не керують руки чи ноги Чечетова. Коли бюджет не прийматимуть за 15 хвилин. А уряд, в якому сидять шестеро мільярдерів і банкують, вилетить у відставку. Вибори дають шанс змінити владу мирно. Бунт на виборчій дільниці — це краще, ніж бунт на площі.

Якою бачите Україну за п'ять років?

— Янукович загнав країну в міжнародну ізоляцію та проводить безвідповідальну політику нарощування позик. Державний борг уже понад 62 мільярди доларів. А ще величезний корпоративний борг — валютні кредити, за які підприємствам і банкам треба розраховуватися знеціненою гривнею. Грошей Україні не дають, надто великі ризики. А ті, хто дають, — диктують умови, і вони жахливі. Росія виділяє 2 мільярди для "Нафтогазу", а віддавати треба 3,5. Китай дає кредити лише під гарантії уряду і щоб на ті гроші ми закуповували китайські товари, китайське обладнання, залучали до роботи китайських працівників. Це — розплата за бездарну політику і мантри Азарова з усіх екранів, про "стабільність" та "зростання". МВФ і Світовий банк не хочуть мати справи з Януковичем. Очікують, чим закінчаться вибори. За продовження такої політики економіка просто впаде. Обвал гривні може статися одразу після виборів. Тому найперше завдання нової Ради — провести ревізію державних фінансів, ресурсів і боргів, задіяти всі механізми підтримки підприємництва і створення робочих місць, щоб не допустити колапсу.

Коли українцям може урватися терпець?

— Важке запитання. З ним лягаю і прокидаюся. Відповіді ще не отримав.

Був міністром оборони в трьох урядах

Анатолій Гриценко народився у селі Багачівка Звенигородського району на Черкащині. Полковник запасу, кандидат технічних наук. Працював міністром оборони в урядах Юлії Тимошенко, Юрія Єханурова та Віктора Януковича. 2007-го був обраний до Верховної Ради під №4 блоку "Наша Україна — Народна самооборона". Позаторік балотувався на пост президента. Лідер партії "Громадянська позиція".

Одружений з Юлією Мостовою, головним редактором тижневика "Дзеркало тижня. Україна". Має чотирьох дітей.

 


Ольга МОСКАЛЮК, Оксана ПЕРЕВОЗНА

Тимошенко написала скаргу на тюремників


Екс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко вимагає від прокурора Харківської області Геннадія Тюріна та начальника Качанівської виправної колонії Івана Первушкіна забезпечити право на конфіденційність при зустрічах з її захисниками.

"Уже підготовлено і Юлія Тимошенко підписала скаргу на ім'я прокурора Харківської області Тюріна, на ім'я керівника Качанівської колонії Первушкіна. Також ми поінформували про ці події пана Садовського (суддя Київського районного суду Харкова, головує у справі щодо ЄЕСУ – ред.), щоб він потім не розповідав, що у нас були можливості готуватися до судових засідань належним чином і нам ніхто у цьому не перешкоджав", - сказав захисник екс-прем'єра Сергій Власенко.

Зокрема, захисник уточнив, що йдеться про ситуацію, що виникла напередодні, під час відвідування Юлії Тимошенко її дочкою, яка є її захисником з кола близьких родичів.

"Відбулася безпрецедентна річ. Вчора повністю персонал пенітенціарної служби, який охороняє Юлію Тимошенко, протягом 3,5 годин перешкоджав зустрічі з її захисником Євгенією Тимошенко. Були порушені всі базові принципи конфіденційності проведення зустрічей. Протягом трьох годин в кімнаті для зустрічей з невідомих для нас причин був присутній представник пенітенціарної служби, який в тому числі і здійснював відеофіксацію зустрічі Юлії Тимошенко з Євгенією Тимошенко", - повідомив він.

За його словами, тюремщики запропонували припинити спілкування одразу після того, як Євгенія Тимошенко почала погоджувати з Юлією Тимошенко питання, пов’язані з новою скаргою до Європейського суду з прав людини на порушення права на справедливий суд у так званій "газовій" справі. "Незважаючи на всі посилання на норми закону, протягом трьох годин представники пенітенціарної служби, по суті, здійснювали третирування Юлії Тимошенко і Євгенії", - наголосив захисник.

tyzhden

НБУ вчергове ускладнив проведення валютних операцій фізособами

НБУ вчергове ускладнив проведення валютних операцій фізособами Сохранить НБУ зробив жорсткішими правила документального оформлення валютно-обмінних операцій Валютні операції стануть ще складнішими Національний банк України (НБУ) своєю постановою №349 від 21 серпня 2012 року зробив жорсткішими правила валютно-обмінних операцій. Документом вносяться відповідні зміни в Інструкцію про порядок організації і здійснення валютно-обмінних операцій на території України. Як повідомляв УНІАН, Нацбанк постановою №278 зобов'язав банки з 23 вересня 2011 року здійснювати готівкові валютно-обмінні операції за умови ідентифікації фізичної особи. При цьому регулятор зобов'язав банки копіювати документи, що пред'являлися, а копії залишати в документах дня. У супровідному листі регулятора до постанови, зокрема, йдеться: «Відбиток штампу каси банку (фінансової установи), пункту обміну валюти, яким завіряються копії документів, що засвідчують особу і підтверджують її резидентності, обов'язково має містити реквізит «дата» і проставлятися так, аби частина розміщувалася на фотографії». Згідно із змінам в Інструкції, якщо нерезидент знімав готівкову гривню за допомогою банкомату за міжнародною платіжною карткою, то зворотний обмін невикористаної української валюти повинні здійснювати винятково ті банки, через банкомати яких було проведено трансакцію. У супровідному листі до постанови з приводу набрання чинності документа вказується, що «згідно з Указом Президента від 03 жовтня 1993 р. №493/92, вказана постанова набуває чинності через 10 днів після державної реєстрації, тобто 8 вересня 2012 р., але в самій постанові вказана інша дата - 2 вересня 2012 р.».
unian