Холодний Яр (природничий комплекс, який розташований в Чигиринському районі Черкаської області  неподалік від села Мельники)  – унікальне, мальовниче за своєю природою та багате на історичні і духовні події місце, яке приховує і береже  в собі загадки багатьох сторінок історії України періодів  козацької доби, визвольної боротьби, Коліївщини, Холодноярської республіки, партизанського руху, а кількістю унікальних археологічних, історичних, наукових об`єктів (їх тут налічується понад 150 найменувань)  Холодний Яр займає одне з  перших місць в Україні.

На землях Холодного Яру знайдені сліди майже багатьох відомих  археологічних культур, починаючи з трипільської. Тут збереглись ще скіфські кургани, а на території скіфського Мотронинського городища (VI в. до н.э.) знаходиться Мотронинський монастир, який часто  як сам Холодний Яр з його ландшафтними особливостями, землянками і підземними катакомбами,  слугував сховищем для місцевих жителів при нападі ворогів. Не дивно, що тут в різні часи активно діяли як козацькі загони з їх славетними отаманами, так і гайдамаки, українські повстанці проти більшовицького терору та навіть партизани часів другої світової війни.

Ця земля відома славою ватажків визвольного руху повстанських отаманів та славетних козаків Максима Залізняка, Ларіона Завгороднього, Дениса Гупала, Мефодія Голика-Залізняка, Трохима Компанійця, Костянтина Здобудь-Волю, Івана Ляшенка, Григорія Яковенка, Олексія Добровольського. Сергія Захарова, Корнія Черкаса, Івана Грисюка (Гайовий), Василя Чучупака, Олекси Чучупака,  Василя Ткаченка,  Федора Уварова, Кості Пестушко (Степовий-Блакитний), Івана Гонти, (Лютий Іван Макарович), Герасима Нестеренко, Івана Чорновуса, (Чорного Ворона Лебединського), Юрія Дробатковського та багатьох інших патріотів України…. Символічно, що прапор холодноярських повстанців майорів під час Євромайдану у Києві в 2014 році. Тут в1941-1943 роках діяв партизанський загін під командуванням П. Дубового, звідси в березні 1943 почався легендарний рейд партизанського об’єднання М. Наумова.

Холодний Яр за своєю історичною, культурною, духовною і природньою спадщина по суті стає сакральним місцем для українського народу.

По весні в Холодному Яру як і скрізь по нашій добротній землі, просипається різноманітна й неповторна природа. Круті схили ярів і балок, вкритих густим лісом з тисячолітніми велетнями – дубами, кленами, а місцями і білявками-березами та модринами, з унікальними природними джерелами чистої води, уже в березні покриваються черемшою та прикрашаються першоцвітами. 

 19 квітня красиве свято весни - День підсніжника (Galanthus). Підтримаємо, збережемо, продовжимо і зміцнимо цю традицію. Ці квіти є символом надії, дружби, невинність, чистоти. А це варто того, щоб симпатизувати їм та

Проліски радість весни, перший квіти, які з'являються після холодної зими і його півень цвітіння, що символізує прирівнює до перемоги тепла протягом холодної, транслювати її Величності прибуття весни.

Підсніжники (Galanthus) одні з самих ніжних, разом з тим сміливих, впертих і красивих весняних квітів, які налічують 100 різновидів. Їх цибулини отруйні, тому ніхто з гризунів них не сміє їх чіпати.

Існує легенда, що Вони  були першою квіткою на землі. Коли Бог вигнав Адама і Єву з раю, а справа була взимку, і земля була покрита шаром снігу, то Єва замерзла і почала плакати, згадуючи красу райського саду. Для полегшення їх страждань Бог перетворений кілька сніжинки в білі квіти.

Не будемо страждати, будемо будувати і берегти рай на землі та  охороняти  першу квітку Весни.

Апеляційний суд Київської області реабілітував холодноярських отаманів, які боролися за незалежність України та загинули під час спроби звільнення з Лук’янівської в’язниці. Про це в соцмережі написав президент Історичного клубу “Холодний Яр” Роман Коваль.

Історик виклав ухвалу суду, яку підписав головуючий суддя Микола Авраменко, датовану 18 жовтням 2016 року.

“Щойно з Апеляційного суду Київської області зателефонував член Історичного клубу “Холодний Яр” Микола Тихонов і повідомив, що сьогодні, 18 жовтня 2016 р., у судовому засіданні реабілітовано холодноярських отаманів, їхніх козаків і товаришів”, – написав Роман Коваль.

“Судове засідання у справі про реабілітацію Холодноярських отаманів закінчилося встановленням історичної справедливості.

Засудженні герої Холодного Яру: Завгородній (Загородній) Іларіон Захарович, Голик Мефодій Фокич, Гупало Деонісій (Денис) Мусійович, Компанієць Тимофій Архипович, Добровольський Олексій Трохимович, Ткаченко Василь Федотович, Дробатковський Юрій Володимирович, Здобуда (Здобудь-Воля, він же Блоха) Костянтин Якович, Яковенко Григорій Федорович, Ляшенко Іван Миколайович, Мушкет Леонід Павлович (насправді його прізвища немає в рішенні суду – “Н”) – визнані реабілітованими.

Нагадаємо, справа № 1136/1923 розглядається в суді за позовом прокуратури (до генерального прокурора Юрій Луценко надійшло звернення громадян з приводу реабілітації холодноярських повстанців), сторона прокуратури висловлює свою позицію в тому ключі, що це були герої України, а не злочинці, і треба б суду відновити історичну справедливість”, – зазначає Національний центр правозахисту.

Ларіон Загородній, головний отаман Холодного Яру в 1922 р.

Із заявою до суду про реабілітацію холодноярців у порядку ст. 7 закону України “Про реабілітацію жертв політичних репресій” звертався прокурор Київської області Дмитро Чібісов.

Як зазначає Коваль, спираючись на ст. 2 Закону України “Про засудження комуністичного та націонал-соціалістичного (нацистського) тоталітарних режимів в Україні та заборону пропаганди їхньої символіки”, яка визнає [комуно-російський] тоталітарний режим 1917 – 1991 років в Україні злочинним, таким, що “здійснював політику державного терору”, колегія суддів визнала, що засуджені отамани й козаки “чинили супротив цьому режимові, в тому числі й шляхом збройного протистояння”.

Колегія суддів визнала, що “зазначені особи були фактично засуджені за боротьбу за незалежність України, яка проявилась в участі й керівництві озброєними загонами УНР”. Через це колегія суддів ухвалила рішення про “необхідність визнання необґрунтованості їх засудження із подальшою їх реабілітацією”.

“Ухвала оскарженню не підлягає”, – йдеться в повідомленні.

“Радість від рішення колегії суддів затьмарена тим, що судді чомусь забули реабілітувати інженера-винахідника Леоніда Мушкета, засудженого у тій же справі на 10 років. Може, його вже реабілітовано?.. Спробую з’ясувати”, – додав історик.

холодноярець Денис Гупало

Як повідомляє “Укрінформ” , Коваль ще в 1997 році “дістав можливість – усупереч закону – ознайомитися зі справами на нереабілітованих отаманів, відтоді й почав боротьбу за їхню реабілітацію”.

“Писав і генеральним прокурорам, і головам ВР України, прем’єр-міністрам, президентам… І ні від кого не дістав відповіді, взагалі ніякої відповіді. Не раз звертався і до депутатів Верховної Ради з проханням прийняти новий закон про реабілітацію жертв політичних репресій, бо ж досі діє закон СССР, згідно з яким всі, хто зі зброєю в руках боровся проти радянської влади, є бандитом і реабілітації не підлягає. Але за 25 років незалежної України ніхто цього не зробив”, – написав Росвн Коваль.

За словами активіста Юрія Ботнара, до цієї історичної перемоги української патріотичної громади, крім Історичного клубу “Холодний Яр”, причетні Український інститут національної пам’яті та Черкаська обласна рада, за зверненням якої, власне, зрушився процес офіційної реабілітації.

9 лютого 1923 року відбулася по-справжньому легендарна подія, коли ув'язненні повстанці Холодного Яру підняли свій останній бунт проти більшовицьких окупантів. Борці за волю України були схоплені, а військовий трибунал приговорив їх до розстрілу, проте повстанці зуміли заволодіти зброєю охорони та розв'язати бій. Близько чотирьох годин тривав бій у стінах в'язниці, що змусило більшовиків мобілізувати війська округи та готуватися до штурму. До повстанців Холодного Яру долучилися і інші ув'язненні.

Холодноярці бачачи безвихідь ситуації, заздалегідь залишили для себе по одній кулі. Мабуть, краще не можливо описати те, що було далі, ніж автор славнозвісного роману "Холодний Яр" Юрій Горліс-Горський: "Коли безвихідь стала очевидною, отамани стали прощатися. Поцілувавшись, стали посеред коридору парами, один проти одного. Похмурий проти Загороднього, біля них інші отамани Холодного Яру, за ними козаки-холодноярці та інші повстанці. Кожний тримав однією рукою свою рушницю, іншою – направляв цівку товаришевої рушниці собі в серце.

– Ну, готово? – радів чогось похмурий. – Увага! Живе Україна! Один! Два! Три!

Шістнадцять тіл впало на підлогу".

Решта повстанців спробували прорватися із в'язниці, але потрапили на кулеметний вогонь. Більшовики навмисно стріляли по ногам, аби взяти їх живими і у стилі червоного терору – закатувати.

Борці Холодного Яру є символом нескореності та величі українського духу. Окупанти не врахували, що знищуючи людей, вони не знищують ідею. Подвиги холодноярців надихають нові покоління на боротьбу проти поневолювачів. Тому зараз, коли сучасний націоналіст повторює: "5. Пімсти смерть Великих Лицарів", без сумніву у свідомості лунають гасла тих, хто перед смертю сказав: "Хай живе Україна".