Британська газета "Daily Telegraph" стверджує, що президент Росії Володимир Путін придбав собі замок поряд із Сен-Тропе в містечку Гассен.

Про це у вівторок пише видання в статті "Плейбойський будиночок" Путіна", переклад якої наводить Инопресса.ру.

Косметичний ремонт у будинку мав завершитися до весни.

"Будинок знаходиться в затишному місці – на півострові, його заслоняють сосни, є два басейни – критий і відкритий, а також від 20 до 30 кімнат. Місцеві мешканці прозвали його "будиночок Путіна в стилі "Барліг плейбою" – і це, можливо, ближче до дійсності, ніж вони думають", - пише газета.

Також автор статті стверджує з посиланням на свої джерела, що в одній зі спалень замку на стелі встановлені дзеркала.

"Будинок ще далеко не готовий, але будівельники вже приступають до обробки. Днями вони сміялися тому, що тільки що встановили дзеркала на стелі однієї зі спалень. Вони намагалися з'ясувати, чи це не спальня Путіна, але всі як води в рот набрали!" – цитує свого співрозмовника автор статті.

Джерело: "Українська правда".

Це видно з нищенаведеного Указу Президента України:

УКАЗ ПРЕЗИДЕНТА УКРАИНЫ № 165/2008
Об утверждении Директив делегации Украины на переговоры с Российской Федерацией по вопросам перехода на прямые схемы сотрудничества в газовой сфере

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 106 Конституції України постановляю:

Затвердити Директиви делегації України на переговори з Російською Федерацією з питань переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері (додаються).

Президент України Віктор ЮЩЕНКО

26 лютого 2008 року

ЗАТВЕРДЖЕНО
Указом Президента України
 від 26.02.2008 р. № 165/2008

ДИРЕКТИВИ
делегації України на переговори з Російською Федерацією з питань переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері

1. Кабінету Міністрів України і НАК «Нафтогаз України» забезпечити результативний переговорний процес з Урядом Російської Федерації та ВАТ «Газпром» стосовно реалізації домовленостей Президента України В.А.Ющенка з Президентом Російської Федерації В.В.Путіним щодо переходу на прямі схеми співробітництва в газовій сфері.

2. Під час переговорів керуватися Конституцією України, законами України, положеннями Указу Президента України від 14 лютого 2008 року № 122 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 лютого 2008 року «Про заходи щодо стабілізації фінансового стану Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та ситуації на ринку природного газу» і цими Директивами.

3. При проведенні відповідних переговорів неухильно керуватися такими домовленостями Президента України В.А.Ющенка з Президентом Російської Федерації В.В.Путіним, досягнутими під час робочого візиту Глави держави до Російської Федерації та другого засідання Українсько-Російської міждержавної комісії 12 лютого 2008 року:

– українська сторона (НАК «Нафтогаз України») забезпечить, починаючи з 14 лютого 2008 року, належні розрахунки за поставлений у 2006 році газ за ціною $95 і у листопаді, грудні 2007 року за ціною $130 за 1000 кубометрів на українсько-російському кордоні;

– українська сторона (НАК «Нафтогаз України») у 2008 році буде отримувати газ на українсько-російському кордоні за ціною $179,5 за 1000 кубометрів і забезпечить належні розрахунки за поставлений газ;

– НАК «Нафтогаз України» та ВАТ «Газпром» протягом 2008 року перейдуть на прямі прозорі поставки газу без участі посередників «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго»;

– перехід на пряму схему постачання середньоазійського газу в Україну буде відбуватися без будь-якої шкоди для комерційних інтересів НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», які вони мають в рамках існуючої схеми поставок;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» створять робочу групу, яка із залученням уповноважених представників «РосУкрЕнерго» і «УкрГазЕнерго» протягом лютого - березня 2008 року проведе аудит поставок-платежів «РосУкрЕнерго» на український ринок та європейським споживачам у 2006, 2007 та 2008 рр. Результати аудиту мають бути належним чином враховані при переході на прямі схеми співробітництва в газовій сфері;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром» при переході на прямі схеми співробітництва в газовій сфері, у разі необхідності, створюють спільне підприємство (СП-1) на паритетних засадах, яке буде постачати НАК «Нафтогаз України» не менше 50 млрд. кубометрів середньоазійського газу у 2008 році за ціною $179,5 за 1000 кубометрів на українсько-російському кордоні і в наступні роки - не менше 55 млрд. кубометрів газу за ціною, яка буде встановлюватись за домовленістю сторін;

– НАК «Нафтогаз України» і ВАТ «Газпром», у разі необхідності, створюють спільне підприємство (СП-2), яке, отримуючи середньоазійський газ від НАК «Нафтогаз України», буде займатися його реалізацією на території України в обсягах не більших від тих, які здійснювало підприємство ЗАТ «УкрГазЕнерго», – до 30 млрд. кубометрів газу за рік. Доля ВАТ «Газпром» в цьому підприємстві повинна становити не менше 25 %, але не більше 50 %.

Під час переговорів наполягати на тому, що доля ВАТ «Газпром» у новоствореному СП-2 повинна становити 25 %, які він мав опосередковано у підприємстві «УкрГазЕнерго» станом на 1 січня 2008 року;

– ВАТ «Газпром» забезпечить переукладання контрактів від «РосУкрЕнерго» до НАК «Нафтогаз України», або СП-1, у разі його створення, на закупівлю, транспортування середньоазійського газу для споживачів України та для продажу надлишків цього газу споживачам країн Європи;

– припинення діяльності «РосУкрЕнерго», а також перехід на прямі схеми співробітництва у газовій сфері повинні відбуватися у формі і в строки, що не перешкоджають постачанню на територію України середньоазійського газу і транзиту газу європейським споживачам;

– НАК «Нафтогаз України» виходить із «УкрГазЕнерго» з подальшою ліквідацією цього підприємства відповідно до законодавства України;

– «УкрГазЕнерго», до припинення його діяльності, у 2008 році може реалізувати на внутрішньому ринку України не більше 5 млрд. кубометрів газу. Інші обсяги газу (не менше 50 млрд. кубометрів) «РосУкрЕнерго» буде постачати НАК «Нафтогаз України» за прямим контрактом. НАК «Нафтогаз України» буде реалізовувати закуплений газ на території України.

4. При проведенні переговорів виходити з того, що до утворення СП-2 НАК «Нафтогаз України» самостійно здійснює реалізацію газу усім категоріям споживачів України за регульованими тарифами та має право експортувати надбалансові обсяги газу.

5. Виходити з того, що, у разі недосягнення домовленостей під час переговорів з російською стороною щодо переходу на прямі схеми співробітництва у газовій сфері відповідно до цих Директив, главі делегації Кабінету Міністрів України та главі делегації НАК «Нафтогаз України» необхідно отримати додаткові Директиви для продовження переговорів.

Глава Секретаріату Президента України В.БАЛОГА

Спікер Арсеній Яценюк відкрив пленарне засідання Верховної Ради і заявив про підписання протоколу порозуміння.

"На превелике щастя, це сталося. Протокол порозуміння підписаний, який набирає чинності після голосування за постанову по НАТО", - сказав Яценюк.

Після того у парламенті було проголосовано за узгоджену постанову по НАТО.

За таке рішення проголосувало 248 депутатів – 175 від Партії регіонів, 34 – від БЮТ, 19 – від НУ-НС, 20 – від Блоку Литвина.

Фракція Компартії не голосувала.

"Протокол порозуміння набув чинності. Верховна Рада запрацювала системно, відповідно до календарного плану", - сказав Яценюк після голосування.

Він також звернувся до опозиції з проханням прибрати антинатовську символіку з сесійної зали.

"Ми домовились на засідання керівників фракцій про те, що антинатівська символіка буде прибрана з українського парламенту, і я буду шанувати, якщо це рішення буде виконано", - сказав Яценюк.

Він також оголосив про те, що о 15:15 відбудеться засідання погоджувальної ради, яка повинна визначити розклад засідань. О 16 годині відбудеьтся вечірнє засідання парламенту.

***

Згідно з постановою, ухваленою парламентом, рішення щодо Міжнародного договору про вступ України до НАТО приймається лише за наслідками всеукраїнського референдуму, який може проводитися за народною ініціативою відповідно до закону "Про всеукраїнський референдум".

Голові Верховної Ради доручено повідомити генеральному секретарю НАТО про це рішення парламенту.

Постанова набирає чинності з дня її прийняття.

Українська правда.

Депутатська група «Народна самооборона» звертається до Секретаріату Президента та уряду припинити "публічні і підкилимні взаємопоборювання", що несуть загрозу єдності коаліції.

Про це йдеться у переданій УНІАН заяві депутатської групи «Народна самооборона» щодо парламентської кризи в Україні.

Народні депутати групи «Народна самооборона» фракції НУ-НС заявляють, що парламентаризм в Україні та єдність демократичних сил знаходяться під загрозою.

"Другий місяць робота Верховної Ради України паралізована. Штучно створена Партією регіонів парламентська криза викликана її небажанням і нездатністю перебувати у цивілізованій опозиції. Деструктивні дії Партії регіонів під надуманим приводом боротьби проти НАТО насправді мають на меті будь-якою ціною зруйнувати коаліцію БЮТ - НУ-НС і повернутися до влади", - йдеться у заяві.

На переконання депутатів "Народної самооборони", це не мало б жодних наслідків, "якби опозиція не мала союзників серед окремих високопоставлених владних чиновників, які продовжують плести інтриги, намагаючись зліпити новий різновид так званої «широкої» коаліції". По суті, вважають автори заяви, "мають місце ознаки змови, метою якої є ревізія волі виборців і досягнення чергової закулісної домовленості олігархічних еліт". Останнім часом цій меті, як вважають в "Народній самообороні", об’єктивно, сприяє позиція голови Верховної Ради, "чия пасивність і небажання вести пленарні засідання ставлять ситуацію на грань колапсу".

Як підкреслюється в заяві, "наслідком цих скоординованих дій є не тільки відсутність так необхідної сьогодні законодавчої роботи, а й знищення парламенту як складової частини влади в Україні".

У "Народній самообороні" зазначають, що Верховна Рада невідворотно наближається до 30-денного терміну бездіяльності, настання якого неминуче ставить її у напівлегітимне існування, робить заручницею зовнішніх рішень щодо її подальшого існування, чи власного рішення про саморозпуск.

Як наголошують депутати "Народної самооборони", "така безвідповідальна і деструктивна політика Партії регіонів та тих, хто їй підігрує, може вдруге поставити Україну на межу дострокових парламентських виборів". Водночас, на переконання авторів заяви, "ці вибори сьогодні не мають нічого спільного з інтересами переважної більшості наших громадян, які уже двічі після помаранчевої революції - у 2006-му та 2007-му роках - підтверджували свій демократичний вибір".

У "Народній самообороні" впевнені, що перевибори означатимуть чергову напругу в суспільстві, "дадуть в руки окремих авантюрних політиків можливість для суб’єктивних авторитарних і навіть неконституційних дій". На думку авторів заяви, "мета архітекторів дострокових виборів - переформатувати коаліцію в своїх інтересах".

При цьому в "Народній самообороні" звертають увагу, що "всі ці події в парламенті відбуваються на фоні взаємних інформаційних уколів між Секретаріатом Президента і урядом, взаємного обміну телеграмами і звинуваченнями, що лише надихає парламентську опозицію на активізацію своїх дій". Автори заяви також вважають невипадковим, що саме на цей період припав "безпрецедентний тиск на нашу державу з боку Росії у газовому питанні". "Наш східний сусід, керуючись власними геополітичними інтересами, використовує слабкість української влади і протиріччя серед лідерів демократичної коаліції для утримання України в зоні залежності від себе", йдеться в заяві.

У зв’язку з цим депутати "Народної самооборони" заявляють, що владна демократична еліта просто зобов’язана у цьому важливому для України питанні зайняти консолідовану позицію і керуватись національними, а не корпоративними чи особистими інтересами.

«Народна Самооборона» підтверджує свою принципову позицію на негайне відновлення повноцінної роботи Верховної Ради України і вважаємо, за таких умов коаліція демократичних сил має всі можливості показати роботу в інтересах суспільства.

Автори заяви закликають Президент України, уряд, фракції демократичної коаліції до єдності і спільних дій з метою реалізації ідей і завдань, проголошених на Майдані.

Джерело: УНІАН.

Financial Times: Медведєв наполягає, що саме він буде керувати Кремлем

Новообраний президент Росії Дмітрій Медвєдєв спробував змалювати себе як незалежну фігуру, наполягаючи, що саме він керуватиме закордонною політикою Росії. Однак, він обіцяє продовжувати курс, обраний його наступником – Владіміром Путіним.

Досі відповіді новообраного президента Росії не дають чіткого уявлення про те, яким буде справжній розподіл сил у владній структурі, очолюваній двома лідерами, що, за оцінками аналітиків,  може привести до нестабільності.

42-річний пан Медвєдєв  вважається людиною нового покоління, з більш ліберальними поглядами, порівняно з іншими представниками оточення В.Путіна. Він урочисто пообіцяв посилити  верховенство закону і боротися з корупцією. Проте, спостерігачі ставлять під сумнів, наскільки самостійним він зможе бути в реалізації своєї програми.

Сергій Марков, аналітик та депутат Російського парламенту, зазначив, що В.Путін все одно збереже за собою важелі правління. “Медвєдєв матиме конституційні повноваження президента, але всі чудово розуміють, що виборці голосували за Путіна, за політику Путіна і його команду. Отже, саме Путін збереже за собою лідерство”.

Лілія Шевцова, представник Московського Центру Карнегі, вважає, що результати голосування показали готовність В. Путіна передати підтримку виборців своєму наступнику. “Це означає, що існує електорат В. Путіна – в основному це жителі маленьких міст, периферії і сіл – які хотіли б зберегти нині існуючий стан речей, - зазначає вона. “Їхнє життя покращилось, і вони не бажають жодних змін. Вони просто передали свої голоси від Путіна до Медвєдєва.

The Times : Медвєдєву зможуть нагадати, хто в домі хазяїн

Уже зараз лунають прогнози, що Кремлівський “ЗІЛ”, зробивши кілька безладних зиґзаґів, зазнає аварії, і постраждає в цій аварії саме президент Медвєдєв. У нього немає власних виборців, всім він завдячує своєму покровителю. Однак сумирному Медвєдєву навряд чи вдасться приміряти на себе одежу Путіна, і саме тому він обрав образ ліберала. Можливо, ці двоє зможуть працювати в тандемі “хороший поліцейський” – “поганий поліцейський”. Однозначно, лідером буде поганий. А про всяк випадок, якщо Мєдвєдєв буде незадоволений таким порядком, знайдеться чимало послідовників Путіна, які нагадають йому, хто в домі хазяїн.

BBC: Чи втратить Кремль свою владу?

І знову немає чіткої відповіді на вічне питання: “Хто ж управляє Росією?”

Один (Д. Медвєдєв) переїде до Кремля, щоб стати третім президентом Росії, що має означати головну посаду в апараті державного управління, роль “батька нації”  і “обличчя” Росії на міжнародній арені. Іншого (В. Путіна) запросять обійняти посаду прем’єр–міністра, – це більш технократична роль, що передбачає управління економікою, а також відповідальність у разі невдач.

Чи слід нам чекати, що В. Путін приїжджатиме в  Кремль кожного понеділка, як це заведено, щоб звітувати перед своїм новим начальником, чи повісить він портрет Д. Медвєдєва на стіні свого кабінету?

Зрештою, російська Конституція дозволяє президенту робити зміни в своєму кабінеті, коли він того забажає.

“Президент є гарантом Конституції, він визначає основні напрямки внутрішньої та зовнішньої політики”  - зазначив Д.Мєдвєдєв минулого місяця. Але найвища виконавча влада належить  уряду, чиїм завданням є не лише визначення економічної і соціальної політики, а й створення умов для гарантування безпеки країни.

Виглядає так, ніби В. Путін хоче зберегти свої повноваження. Тому й не дивно, що Путін планує відвідати самміт НАТО, що відбудеться наступного місяця в Румунії. Там він збирається запропонувати своє бачення розвитку країни до 2020 року, в той час як Медвєдєву лишиться займатися економічною політикою у найближчі роки.

Ніколи ще не було в російській історії ситуації, коли б двоє царів одночасно й успішно керували країною, при чому, щоб кожен з них мав свою свиту і сфери впливу. Це завжди призводить до боротьби за владу, і спричиняє брудну,  навіть агресивну конфронтацію.

Отже, чи погодиться пан Медвєдєв бути старшим лише за назвою посади?

Спочатку, можливо. Його нерішучі публічні виступи і високопарні промови, свідчать про те, що “кабінетний чиновник” ще не досить готовий до появи на публіці і прийняття складних важливих рішень.

Le Nouvel Observateur: Медвєдєв не буде зображати англійську королеву

На перший погляд все пройшло як по маслу: сфальсифіковані за старою традицією вибори, задоволені росіяни. Але, в останні дні з’явились ознаки, що ретельно змазана машина працює з перебоями. Чи значить це, що маріонетка вислизає з рук ляльковода? Було б помилкою вважати що, оскільки Путін все ще надзвичайно популярний, Медвєдєв буде зображати англійську королеву. Він – глава Газпрому, олігарх, що володіє одним з основних багатств Росії. Хоча офіційно дебатів немає, вони вже зараз розгортаються в правлячих колах.

Deutsche Welle:  Путін за 8 років деформував державу

Те, що Дмитро Медвєдєв переможе на президентських  виборах в Росії, не викликало жодного сумніву. Але демократія передбачає не лише проведення виборів, пише кореспондент Deutsche Welle Корнелія Рабіц. Це все не має нічого спільного з реально діючим демократичним процесом, оскільки з самого початку не було жодної альтернативи. Російські виборці були покликані на дільниці лише для того, щоб підтвердити підтримку наступника, якого обрав сам В.Путін. І вони виправдали сподівання. Вони діяли рівно і спокійно, сподіваючись, що все залишиться по-старому. Ставленик Путіна здавався досить безликим під час передвиборчої кампанії. Він дійсно належить до іншого покоління і, на відміну від свого попередника,  не вийшов з спецслужб. Він налаштований на те, щоб очолити державу, що впродовж восьми років була позначена і деформована Путіним. Значення  демократичних і конституційних інститутів було послаблене, роль громадянського суспільства – обмежена, за політикою і бізнесом спостерігали агенти спецслужб. Економічне диво Путіна, про яке так багато говорилось, зумовлюється, в основному, успішними газовими і нафтовими експортними операціями; воно зробило невелику групу людей надзвичайно багатими, інших же залишило в бідності. Новий лідер “за штурвалом” має багато завдань і може використати свої можливості, щоб забезпечити прогрес і встановлення справедливості в Росії,  а також, він може побачити, що стосунки з ЄС та США можуть покращити саму Росію, яка, через свою історію, має труднощі з просуванням демократії. Але може так статись, що західні цінності і досягнення виявляться непідходящими для найбільшого сусіда ЄС.

The Guardian:   про що говорять 11 століть російської історії

Медвєдєв заявив репортерам що “спільна робота з Путіним” може дати країні досить цікаві результати, і стати позитивним фактором на шляху розвитку Росії. Але такі означення, як “тандем”, “дуалізм”, або “діархія” є чужими для Росії, що звикла покладатись на одноосібного автократа.

Проте, аналітики заявляють, що обрання Медвєдєва президентом означатиме нову еру в російській політиці, навіть приймаючи до уваги той факт, що Путін лишається при владі.

“За всі 11 століть російської історії, ніколи ще не бувало, щоб обирався новий цар, і нічого не змінювалось”,  - заявив Гардіан Борис Макаренко, заступник голови Центру Політичних Технологій в Москві.

AFP: найцікавіше настане в Росії весною

Захід ставить під сумнів російські президентські вибори. Єдина західна місія спостерігачів – від ПАРЄ, що була присутня на виборах, заявила, що вибори не відобразили “російського демократичного потенціалу”. “На цих виборах не було вільного вибору”, заявив голова місії ПАРЄ Андреас Гросс. В той же час, західні столиці надсилають стримані привітання Медвєдєву. Так, французький міністр закордонних справ Бернар Кушнер описав вибори як “проведені в російському стилі, коли перемога відома наперед”.

Аналітики, опитані AFP, вважають, що найцікавіше настане в Росії весною, оскільки Медвєдєв може виявитись більш незалежним ніж здалося спочатку.

The Wall Street Journal: не слід піддаватись ілюзіям

Представники Путіна в прес-службах негайно відреагують на будь-яку спробу внести відкритість в політичне життя або налагодити стосунки з Заходом. Не слід піддаватись ілюзіям – оцінюючи Путіна, Захід теж помилявся в свій час. І тепер не варто очікувати, що наступник, особисто відібраний Путіним, виявиться кращим.

CNN:  Путін також робив подібні заяви

Медвєдєв публічно пообіцяв сприяти розвиткові демократії, боротися з корупцією і забезпечити верховенство права. Але, як зазначають критики Кремля, Путін також робив подібні заяви, балотуючись на пост президента.  І в  той же час, його критикували на батьківщині і за кордоном за суворі заходи  в боротьбі з опозицією.

Багато росіян схвалюють діяльність Путіна через те, що він, ніби-то, вивів країну зі стану бідності і нестабільності 90-их років і йому належить головна роль у підйомі національної економіки, що спостерігається зараз. Отже, його підтримка була дуже важливою для нового кандидата. Російський аналітик Вячеслав Ніконов прогнозує, що Путін, схоже, залишиться “дуже впливовою політичною фігурою в наступні роки”

Підготували Оксана Романюк, Анна Ісаєва

Джерело: УНІАН.

У жовтні 2008 року Полтаву планує відвідати король Швеції Карл Густав XVI з дружиною Сільвією.

Про це УНІАН повідомив представник Полтавської облдержадміністрації.

За його словами, візит планується в рамках підготовки до проведення заходів, присвячених 300-річчю Полтавської битви.

«Король з дружиною відвідають музей Полтавської битви, ознайомляться з програмою святкування ювілею, побачать макет пам`ятника королеві Карлу XII. Очікується, що вони привезуть подарунки в музей Швеції, який планується збудувати на полі Полтавської битви», - сказав представник Полтавської ОДА.

Нагадаємо, 300-річчя Полтавської битви святкуватиметься у 2009 році.

Джерело: УНІАН.

Перший заступник голови секретаріату президента Олександр Шлапак заявляє, що Україна втягується у газову війну з Росією.

"Ми втягуємося в газову війну з Росією з дуже невизначеними наслідками. І Бог би з ним, якби це стосувалося постачань газу тільки в квартири урядовців. Але йдеться про постачання газу в Україну", - сказав Шлапак.

"Війна – це теж можливий варіант розвитку подій. Але я вважаю, що такий конфлікт – це наслідок повного тупіка розвитку переговорів", - додав він.

Водночас, на думку Шлапака, на сьогодні урядом використані далеко не всі переговорні можливості.

"Йдеться про створення СП і про те, що росіяни хочуть 50% в ньому. А ми говоримо про те, що їм достатньо і 25%, оскільки ви і так багато мали. І якщо про це не може домовитись перший заступник голови "Нафтогазу", це не означає, що ми повинні припинити переговори і почати військові дії", - сказав він.

"Я особисто вважаю, що поки не вичерпані всі можливості для проведення переговорів, а сам президент не вислухав звіт (а такого звіту досі не надано) про те, що на вищому урядовому рівні не вдалося досягти результатів, про які домовлялися президенти, не можна приймати разом з урядом узгоджене рішення про те, що ми вживаємо адекватних (а на мою думку абсолютно неправових заходів), які сьогодні робить український уряд", - заявив Шлапак.

"На мою думку, поки не закінчені переговори, ми в цій війні шукаємо не істини, а конфлікту", - додав він.

Українська правда.

Кількість українців, які пов’язують своє майбутнє з Європою з кожним роком зростає, натомість кількість прихильників російського вектора зменшується. До такого висновку дійшли експерти Інституту Горшеніна, порівнявши результати свого останнього соціологічного дослідження «Оборонна стратегія держави очима українців» з результатами досліджень минулих років.

Як розповів УНІАН експерт Інституту Горшеніна Володимир ЗАСТАВА, спостерігається стійка тенденція зменшення кількості людей, які пов’язують перспективи розвитку України з Росією, та збільшується кількість прихильників інтеграції України з Європейським Союзом. За його словами, на сьогоднішній день 28,6% українців пов’язують перспективи розвитку України з ЄС та 28,1% - з Росією, а у жовтні 2006 року цифри були 18,9% та 33,5% відповідно.

«Ця тенденція обумовлена й тим, що на фоні позитивних очікувань від політики Євросоюзу стосовно України (вступ до СОТ, можливе спрощення візового режиму), спостерігаються негативні очікування економічної загрози з боку Росії (ціна на газ, «торгові війни», економічні санкції)» - каже В.ЗАСТАВА.

Народний депутат України від Партії регіонів Тарас ЧОРНОВІЛ, коментуючи отримані Інститутом Горшеніна результати, підкреслив, що ця тенденція має місце не тільки протягом останнього року. «І це є абсолютно логічним в плані, перше, загально проголошеної всіма, і підтриманої політичними силами, євроінтеграції. Друге: поступове відходження значної частини людей від асоціацій з Радянським Союзом. Молодші люди більше зорієнтовані на Європу, мають певні надії, якщо не задля держави (тут накладається особистий певний стереотип), то свої особисті надії розвитку життя, майбутнього з якоюсь з країн Європи. І тому такий процент абсолютно є закономірним», - зазначив Т.ЧОРНОВІЛ.

З ним погоджується народний депутат Україні від НУ-НС Владислав КАСЬКІВ, який також вважає, що значна кількість українців орієнтована в своїй щоденній життєдіяльності на країни Європи. «Те, що відбувається в українській економіці: наближення до світових стандартів і розвиток ринку, дає все більшу уніфікованість зі світовими правилами і механізмами співіснування в суспільстві, в економічній площині. І плюс геополітичний фактор, який все гостріше позиціонує Росію, як опонента України… Ну якщо все це підсумувати, то просто Україна стає подібною на західний світ з кожним роком все більше», - заявив В.КАСЬКІВ.

Дослідження «Оборонна стратегія держави очима українців» проводилось Інститутом Горшеніна в рамках річної програми соціологічних досліджень 2008 року «Проект країни» з 7 по 18 лютого 2008 року у 129 населених пунктах України.

За матеріалом УНІАН.

А яку думку з цього приводу маєте Ви? Будь ласка, в коментарях зазначте і обґрунтуйте свій вибір.

Розвал

Починаючи з грудня 2004 року майже всі правозахисники наполягали на скасуванні реформи Конституції, яка була прийнята 8 грудня з брутальним порушенням процедури внесення змін – „в пакеті” з ординарними законами. Зміни до Конституції не пройшли належної перевірки в Конституційному Суді. Проте Конституційний Суд був навмисно заблокований парламентом, а Президент був бездіяльним: він нічого не зробив, щоб усунути ці брутальні порушення. Втім, наслідки невдалого реформування були руйнівними: створення двох центрів влади в межах однієї гілки влади – виконавчої, які почали боротися за повноваження, поступова втрата керованості країни, все більша корумпованість політичних еліт, найгірший політичний колективізм, коли депутати повністю залежні від волі лідерів фракцій і перетворюються на голосуючі автомати, зростаючий тиск на парламент фінансово-промислових груп при майже повній неможливості впливу на політику зацікавлених в цьому громадян України.

Особливу небезпеку уособлювало в собі також нехтування Конституцією та законами України з боку вищих органів державної влади та вищих посадових осіб України. Шкідливою виявилася запроваджена у 2006 р. модель пропорційної виборчої системи для районних, міських та обласних ланок місцевого самоврядування. Суттєво підривала підвалини влади фантастична вилка зарплат в бюджетній сфері. Про яку національну єдність можна говорити, коли народний депутат одержував зарплату, що у десятки разів перевищувала зарплату висококваліфікованого вчителя або хірурга, а різниця між максимальною і мінімальною зарплатою в державному апараті складала до 60 разів?

Конституцію розвалили, і на цьому фундаменті вже не можна було нічого будувати. Спровокована конституційними змінами розірваність державної виконавчої влади призвела до невідповідності зовнішнього та внутрішнього політичного курсу країни, протистояння місцевого самоврядування і державних адміністрацій на сході та півдні. У поєднанні з відродженням ретроградного стилю управління, характерного для епохи Кучми, вона призвела до загальнонаціональної політичної кризи. Насамперед це була криза довіри населення до влади. Це була також криза, що витікала з примітивної освіченості населення, внаслідок чого українці продовжували масово боятися НАТО і вступу до Європейського Союзу. Це була криза економічного розриву між багатими і бідними, а також державними чиновниками вищого й нижчого рангів. Це була криза конституціоналізму й законності, внаслідок чого вищі посадові особи країни наважувалися ігнорувати елементарні вимоги її правової системи.

Українська держава зайшла у глухий кут, і розпуск парламенту став намаганням перервати цю кризу. Але сам по собі розпуск парламенту і дострокові вибори не дозволять країні вийти з системної кризи. Бо її причини сховані в реформі Конституції 2004 року. Допоки існуватиме й діятиме чинна з 1 січня 2006 року Конституція, жоден Український парламент і уряд не зможуть вийти з-під її руйнівного впливу. Хто б не був обраний прем’єр-міністром, конфлікту між ним і Президентом не уникнути. І все знову повториться.

Тому необхідно скасувати реформу Конституції 2004 року. Проте це виглядає сьогодні малоймовірним. Крім того, чи є доцільним це повернення назад сьогодні?

Чи відповідає Конституція України 1996 року сучасному стану українського суспільства?

Я думаю, що вона гальмує суспільний поступ.
Конституція закріпила систему владних відносин, яка на той момент фактично склалася – напівпрезидентську унітарну республіку з парламентом, реально позбавленим контрольних повноважень, відносно слабкою судовою системою, а також урядом без суттєвих політичних функцій і тому постійно залежним від прямої президентської підтримки. Загалом, безвідповідальність держави перед суспільством у новій Конституції України зберігалася майже на рівні радянських часів.

Роль головної й водночас «тіньової» влади в державі виконувала Адміністрація Президента – непідзвітна нікому, всім керуюча, але фактично безконтрольна владна структура. Уряд мусив виконувати розпорядження не тільки Президента, але й глави Адміністрації і нести всю повноту відповідальності за стан справ у державі. При цьому Прем’єр-міністр часто-густо мусив виконувати роль такого собі хлопчика для побиття. Не дивно, що урядовці на цій посаді мінялися практично щороку.

Усе це, до певної міри, зумовило роль Конституції як фактору не стільки динамізму, скільки стагнації в українських соціально-економічних та політичних перетвореннях. При цьому Конституція уособлювала в собі доволі еклектичний правовий текст з великою кількістю компромісних норм, які різні політичні актори – від комуністів до «зелених» – сприймали кожний по-своєму. Вона містить купу соціальних гарантій на кшталт права на житло, на достатній рівень життя, на працю, на безкоштовну медичну допомогу тощо, які держава не в змозі виконати, і які неможливо захистити в суді. Втім, закладені в Конституції протиріччя досить швидко стали виявлятися навіть поза суто партійними розбіжностями й суперечками. Вже невдовзі після її прийняття в суспільстві почали точитися розмови про необхідність внесення до конституційного тексту змін та доповнень.

Отже, перед українським суспільством постає завдання створення і ухвалення нового проекту Конституції. І що принципово – всі повинні її дотримуватися. Слідування правилам значно важливіше, ніж те, хто переможе в політичних баталіях. Головне, щоб всі дотримувалися правил, а не змінювали їх під потрібний результат, та ще й заднім числом.

Хто ж напише нову Конституцію?

Підписаний Президентом 27 грудня Указ №1294/2007 передбачав створення Національної конституційної ради (НКР), яка буде включати науковців, політиків, регіональних представників, яких делегують органи місцевого самоврядування та громадських діячів. Склад ради затверджується Президентом, який її і очолить. Рада має обговорити концепцію нового проекту Конституції та створити цей проект. Передбачається також його широке обговорення.

Проте персональний склад НКР, затверджений 18 лютого Указом Президента №139/2008, відверто розчаровує. З 97 її членів 40 – народні депутати України (12 з фракції ПРУ, 11 – НУ-НС, 9 – БЮТу, 5 – Блоку Володимира Литвина, 3 – КПУ), 9 працівників Секретаріату Президента, 4 – парламентських установ, 2 урядовця, 6 голів обласних Рад. Словом, весь політичний бомонд. І тільки 13 науковців-правників, серед яких 5 суддів Верховного і Конституційного судів у відставці, 13 представників НАНУ і вузів, 9 представників об’єднань громадян, серед яких неупередженими можна вважати, на мою думку, тільки дві інституції – Центр О.Разумкова та Українську Гельсінкську спілку з прав людини.

Конституція – це акт громадянського суспільства, і її не можуть приймати лише професійні політики, які неодмінно не уникнуть спокуси підлаштувати Конституцію під свої егоїстичні інтереси або взагалі будуть саботувати її створення. Якісний проект може бути підготовлений тільки за умови участі відомих громадських лідерів і правників, яким довіряють люди. Чому у складі НКР нема членів Української Гельсінкської Групи Мирослава Мариновича та Йосифа Зісельса? Де конституціоналісти Всеволод Речицький та Віктор Колісник, правозахисник і публіцист Микола Козирєв, де виконавчий директор Гельсінкської спілки Володимир Яворський, де філософи Євген Бистрицький і Тарас Возняк, економіст Ігор Бураковський, правники Олександр Винников, Вячеслав Якубенко, Олександр Северин? Усі вони пропонувалися до складу НКР організаціями громадянського суспільства. Чому не скористалися досвідом суддів Конституційного суду у відставці Івана Тимченка, Миколи Савенка та інших ? Цей список можна подовжувати і подовжувати.

Ризикну припустити, що цей склад НКР є важким компромісом, якого вдалося досягти, щоб хоча б запустити публічний конституційний процес. Схоже, усі політичні сили окрім НУ-НС не вважають зміну Конституції пріоритетним завданням, а без участі усіх парламентських фракцій НКР функціонувати не може. Проте чи буде вона працездатною в цьому складі, чи не перетвориться підготовка змін до Конституції у суцільні політичні чвари, які вже набридли в Верховній Раді? Був би радий помилитися, але, здається, така НКР не має перспектив. Що і підтвердило

Перше засідання НКР

Воно було 20 лютого. Спочатку Президент коротко розповів про необхідність створення нової Конституції і виклав своє бачення змін до неї. Його підтримав Голова ВРУ, закликавши усі політичні сили спільно працювати над проектом. Але коли пішла розмова про організацію праці НКР, виявилося зовсім різне ставлення до неї політичних сил. Секретаріат запропонував розділення НКР на 5 комісій – засади конституційного ладу, народовладдя; права і свободи людини і громадянина; парламент, глава держави, уряд; правосуддя; територіальна організація влади, місцеве самоврядування – і склад робочої групи з підготовки проекту нової редакції Конституції. Але це не влаштувало політиків. Віктор Янукович сказав, що спочатку необхідно створити концепцію змін до Конституції робочою групою, обговорити її, а вже потім створювати ці комісії, бо зараз незрозуміло, скільки їх має бути і які. Микола Томенко заявив, що БЮТ проти створення нової редакції Конституції, а підтримує тільки внесення змін і доповнень, і тому, навпаки, не треба створювати робочу групу, а нехай працюють названі 5 комісій з метою покращення і оптимізації відповідних розділів Конституції. Петро Симоненко сказав, що до створення якихось робочих органів НКР необхідно обговорити концепцію змін до Конституції і запропонував почати це обговорення прямо зараз. Коротше кажучи, все це дуже нагадувало Верховну Раду. Микола Онищук пояснив, що робоча група і комісії мають працювати разом, передаючи свої напрацювання і уточнюючи концепцію і самі зміни. Президент перервав цю дискусію, сказав, що склад робочих органів ухвалений, вони починають свою роботу наступного вівторка і закрив перше засідання.

Декілька загальних міркувань

Прогнози щодо подальшої долі такої НКР і конституційного процесу в цілому доволі сумні. Але, з другого боку, розвалена в 2004 році Конституція стала джерелом системного процесу політичного протистояння і, як наслідок, поступової руйнації держави. Без зміни Конституції процес руйнації не зупинити. Отже, та частина політичної еліти, яка відчуває цей тягар відповідальності, просто приречена домагатися подовження конституційного процесу. Отже, хоча, на перший погляд, НКР у цьому складі непрацездатна, ситуація змушує шукати виходу. Має заявити про свою позицію і громадянське суспільство. Уявляється щось на кшталт громадської конституційної ради, яка може запропонувати свій проект Конституції і вимагати його обговорення і розгляду. Перші кроки – створення громадського конституційного комітету, який пропагує ідею створення спеціального представницького органу для ухвалення Конституції – вже зроблені.

Помаранчева революція була символічним прощанням України з посткомунізмом. Прийняття нової Конституції буде означати реальне прощання з ним і перезаснування Української держави за новими правилами. На мою думку, цей процес є невідворотним, оскільки невідворотним є встановлення демократичного ладу в цій країні, яка знаходиться в поле міцної загальносвітової тенденції вестернізації. Питання тільки в тому, коли це станеться, і які втрати нас чекають на цьому шляху.

Євген Захаров,
співголова Харківської правозахисної групи

*Hic et nunc (лат) - тут і тепер

Джерело: Майдан.

Голова Верховної ради Арсеній Яценюк став першим з-поміж українських
високопосадовців, хто наважився на офіційний закордонний візит на
рейсовому літаку.

Він прибув до Брюсселя вчора ввечері
авіакомпанією "Lufthansa". Летіти довелося з пересадкою - через Мюнхен.
Повертатися Яценюк буде вітчизняними Міжнародними авіалініями.

Під
час усіх перельотів спікер обмежився квитками економ-класу. Зазвичай
українські чиновники користуються послугами спеціально створеної
авіакомпанії "Україна", винаймаючи цілий літак навіть для невеличких
делегацій.

http://5.ua/newsline/236/0/48496/

***
Сподіваюсь, Яценює є першим з нової генерації демократичних політиків у владі.