Маленький хлопчина пише листа Св.Миколаю:

"Дорогий Св.Миколаю, мене звати Колюсик, а живу я тільки з дідом і бабою,у них пенсія дуже маленька, а моя курточка вже вся зносилася, тому дуже прошу тебе пришли мені тільки курточку, шапку та рукавички. Більше нічого не потрібно"На пошті, само собою, конверт відкрили, зворушилися. Працівники скинулися і купили курточку та рукавички. На шапку грошей не вистачило. Через деякий час отримують відповідь:"Привіт Святий Миколаю. Велике дякую за подарунок. Курточку та рукавички отримав, а шапку напевно ті к…рви з пошти вкрали!"

 

Св.Миколай приносить лікарям тільки цукерки та коньяк, тому, що не може прочитати їхні листи.

 

Дорогий Св.Миколаю! Я була чемною весь рік, тому прошу не клади мені подарунок під подушку, заганяй його зразу в гараж!

 

Святий Миколаю, я була дуже чемною весь рік. Ну майже весь... Ну, іноді... Ну декілька разів точно була... Ну добре, куплю собі все сама!!!

 

Дорогий св.Миколаю, ті китайські феєрверки, що ти мені подарував минулого року дуже сподобались, Будь ласка подаруй мені цього року нову шибку і пальчик.

 

А в мене одне бажання - хочу бути багатою та здоровою. Чуєш Миколаю? НЕ ГОРБАТОЮ І КОРОВОЮ, а багатою та здоровою!!!

 

 

[ Читати далі ]

Kateryna Burrel

Баба, дізнавшись про першу вагітність невістки, звонить подрузі: «Так, Галю, вагітна Наталя. Щастя то яке! Нарешті Боженька послав діточок. Надіюсь, буде подібне на мене. Галю, я її одразу попередила, що про вагітність нікому не можна розказувати, нікому, особливо перші 3 місяці. Головне, щоб ніхто не знав. На облік підем ставать під покровом ночі, в мене в реєстратурі є связі. Я за коробку Червоного маку все порішала. А шо я? Я лише тобі розказала, Ліді з кутка, Марусі Петькиній і Матушці в церкві. Але це великий секрет, то ти ж нікому. Так, так, знаю, що не можна їй стригтись, фарбуватись, ноги схрещувань, як сидить, шить, в’язать, через бульбу переступать, фотографуватись... Шо ще забула? А! Любиться теж не можна! Кончилось, вже долюбились. Можна 9 міс і потерпіть. Я Альошку налякала, що як ще раз побачу, що він її за попу щіпає, то принесу в їх спальню розкладушку, вмощусь і буду пильнувати...»
Невістка вагітна 2 внуком: «Алло, Галю! Так, знов! Єсть контакт. Невпильнувала баба! Ну де єдин, там двоє. Діти - то щастя. Сказала невістка, що на цей раз не буде мене слухать, а піде підстрижеться, нігті і рєснічки наростить. Бо всю попередню вагітність проходила, як висрана ягода, а в цю хоче бути красівой і спокусливой для Альошки. Колись чистого фартуха вділа і вже спокуслива, а тут бач шо треба видумувать? О часи пішли!»
Невістка вагітна 3-м внуком: «Алло, Галю, алло? Шось погано чую, алло! Слухай шо! Наталя з тими рєснічками, видно, така вже Альошці гарна була, що другому внуку 3 міс, а вони вже третє склепали. Я в шокові! В неї кожна вагітність, або коли картоплю садить, або як буряки чистить. Коли вже ця богиня плодородія на город покажеться? Ну, але то щастя велике, так. А я шо? Я радію, але якось швидко все стало. Баба не вспіла опаментатись. Ну, так, два внучка є, то третя хай буде дівчинка. Галю, мо і я на рєснічки піду? Може таки ще пару раз з дідом переморгаєм, на старості років?»
Наталя чекає 4-те дитя: «Галю, за три літа штири діта! Мої діти помішались, ґвалт! Невістка сказала, що вона -вєдіческая женщіна. Вона Альошці дарить любов і насолоду, а він їй достаток і безопасность. Мені дід щороку сервіза дарить, а оказується можна було безопасность заказувать. Дурдом якийсь! Вони помєдєтірували і вирішили, що родить будуть стільки, скільки всєлєнна їм пошле дітей. Бо всєлєнна їх забезпечує і оберігає. Хай би ще та всєлєнна їх картоплею забезпечила, щоб нам з дідом менше тих городів тримати. Що вони будуть робить з 4-ма дітьми? Це ж їх накормить, одіть, вивчить... Живе одним днем , молодьож! Роблять бабі нєрви...»
Невістка вагітна 5-м: «Галю, алло, буде п’ятий. Мітька, капни мені Барбовал на цукор, бо серце зробилось, як горішок. Да, Галю, чуєш? Вони його в Непалі намедитірували. Називається «дурне поїхало в турне». Так, памятаєш вони влітку «просвітляться» їздили, поки я гляділа 4 онуків? Просвітлились! Поки Наталя з Альошкою, як горні козли, по непальським схилам лазили, ці малі спиногризи всі закрутки ще в серпні зжерли. Льох пустий. Ага! Ми там з дідом від них часом переховувались, то я знаю, що кажу. Пустий! Вони корову пробували осідлать, в неї аж молоко пропало.! А кури їм зразу в жмені неслись, з переляку. Вони ж бідного кота вчили плавати в цебрі з водою. Нявчик після цього заліз під стелю, за образи, і не вилазить. Бач, заглянув в очі смерті і став до Бога ближче. Пішли нарвали мені букетів, кажуть хотіли зробить приємно, зарази такі. Як чого я серджусь, Галю?! Як це чого? Бо букети були з цвіту картоплі! Короче, робим з дідом паспорти і їдем в Італію на заробітки. Хоч отдихнем там трохи. Бо бачу, що Альошкіна всілєна закругляться з подарками не збирається, а ми ще хочем пожить...»

[ Читати далі ]

Втаємничений це дехто, хто знає щось про дещо.
Нескінченність це дещо, що ніде не починається, ніде не закінчується.
Тому Нескінченність одночасно мала б мати синонім Непочатковість.
Буття це те, що невідворотно Є.
Тому Буття одночасно мало б мати синонім Незникненність.
Всесвіт є, і він нескінченний, але більшості людей це чомусь важко уявити, тож їм кортить знати, де (і коли) початок тої Нескінченності.
Тому дехто з них, замість полювання на мамонтів, проголошує у своїх міфах Слово про Початок.
Хтось інший, замість будівництва акведука, ускладнює байку тим, що проголошує Слово про Кінець.
Дійсність потребує аби хоча б хтось її поважав.
Тому вона часом породжує тих, кому цікаве те від нескінченності, що не вмістилося в рамки Слова.
То вогнем святої інквізиції, то вогнем людського відсторонення вони освітлюють морок Невідомого.
Вони виголошують слово, таке ж непевне, як тіні, що маячать у мороці, таке ж мінливе, як примари калейдоскопічного розмаїття явищ.
Це слово відрізняється від Слова тим же, чим процес відрізняється від речі, чим зміна відрізняється від усталеності, чим вода у двох стулених долонях відрізняється від гранітної скелі.
Тим-то це слово неповне і неточне, майже нічого не пояснює, майже ні до чого не зобов'язує.
Це слово часто є насінням, з якого проростає людська недовіра, а підживлювана перегноєм традицій, стереотипів, послідом забобонів, остання дає плоди зневаги або й гніву, однак...
Це слово навчає жити без надії, дає духовні опори і духовну свободу, цінне тим, що воно містить крихти істини, відтак воно є про щось дійсне, справжнє.
Люди поділяються на тих, що:
                                                     почули і зрозуміли,
                                                     почули і не зрозуміли,
                                                     не чули.
Відповідно, перші - втаємничені, другі - нещасні, треті - щасливі.
Для перших всі поняття знецінюються на тлі пізнаного - вони замовкають, позбуваються пристрастей і просто... Просто знають.
Літературний приклад перших - Сіддхартха наприкінці життя.
Другі приречені на пожиттєвий пошук та духовні блукання, або - скотитися до релігії. Тому серед цих другом істини є той, хто йде до неї, а не той, хто прийшов, як йому здається.
Треті приречені на марнотне, бездумне але... щасливе існування. Так. Щасливе у своїй системі відліку.

пс
Якщо комусь вбачаються цитати авіценн, марків авреліїв чи інших великих розумників, то визнаю, вони справді могли бути вихідним матеріалом для якихось тез. Але через недосконалу пам'ять точно не знаю, в яких місцях цього "бульйону" ставити значок (С)

[ Читати далі ]