хочу сюди!
 

Татьяна

57 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 55-58 років

Замітки з міткою «пейзажна лірика»

Вітер-Воєвода Верховодить




ітероєвода Верховодить,
Він Вербичкам Віти Ворохобить,
Весняний, Відрадний, Вередливий.
Велич Вітру - Верховенства Вияв.
Видній, Вбраній Ввечері Венері
Вітер-Вітровій Везе Вечерю.
Веснонька-Венера Вимітає
Віничком Візити Вітрограю.
Витинає Винограду Віти, 
Виглядає Вісточки Від Вітру.
Вдалині Вервечкою - Великдень,
Вишиванки Визолить Весільні.

Голуб і голубка цілувались



Снігу намела зима сердита,
Просівала борошно із сита.
На пероні біля стін вокзалу
Голуб і голубка цілувались.

Гамір, шум доносились зусюди.
Збайдужілі до краси й облуди,
Люди обминали, озирались:
Голуб і голубка цілувались.

Враз неначе рух призупинився:
Трішечки добрішим світ зробився
( А чи так тоді мені здавалось):
Голуб і голубка цілувались!


Портрет Прекрасної Панянки

ортрет Прекрасної Панянки
                      Пташині Пишуть Поквапом Пуанти.
                         Пришестя Перелітних Пілігримів
                    Покрило Плечі Пледом-Палантином.

                   Палаючий Покорить Подив Перстень,
                              Плющ Повиває Пругкі Перса.
                 ПелЮстки-Перса Перехоплять Подих -
                   Підхопить Панночку Поземки Потяг...


                      

                                                     
  

Ромашка



Високий  темп, стриптиз думок, моралі,
Рік модерновий у шаленім герці...
Через асфальт уперто проростає
Тендітна квітка з сонцем замість серця.

Вона неначе з іншого століття,
Де зеленіють спориші і м'ята,
Де мальва біля хати пишно квітне
І деревій терпкий тамує запах.

Біленька квітка, лагідна ромашка,
Мене зненацька вчора зупинила.
Жаги життя (це зрозуміть неважко)
Людину квітка сонячна навчила!



Скаче Сніг Сьогодні Степом

телить Сонце Стежку Світлу -
        Скаче Сніг Сьогодні Світом.
        Сіє Самоцвіти Сині,
        Світлий Стан Скує Стежині.
        Скрекотять Сороки Соснам.
        Сердоліком Спалах Сонця -
        Серце Сплин Стрімкий Стискає:
        Смуга Сковзає Смеркання,
        Сповиває Степ Спотайна.
        Соловіє Світ Спонтанно.
        Споглядають Сосни Смерком:
        Скаче Сніг Сьогодні Степом.
        Сплеск Сльоти - Снігів Сюїту
        Синій Сон Станцює Світу...

         
          


Зимовий бал



Казкова тиша землю полонила,
Манили зорі світ у теплі сни.
Зима холодна літом теплим снила,
Дні довгі рахувала до весни.

Величний місяць посеред пітьми
Й нічого більше - ні паркету, зали...
І раптом серед холоду й зими
Сніжинки в бальних сукнях закружляли!


Впокорені у сніг німі дерева
Вже не тримались гордо-величаво.
А у землі, німої королеви,
Горіли очі. Скрізь лунало: "Браво!"


Це був насправді бал, мені повірте!
Та щезли звуки, зникли голоси...
Зостався злет душі і подих вітру
Над безгомінням білої краси.
   
                 
                                           

Листи Весні

                                                                   ~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~                                                                                                                       відповідь на 

"И светло, и прозрачно..."  (http://stihi.ru/2012/12/05/3)

~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~~

 

 Листя осіннє –

Листи Весні від Жовтня.

Зима-поштарка

Їх неспішно нестиме

До свят розбрунькування…

 

 07.12.2012

 © Copyright: Марина Степанская, 2012
Свидетельство о публикации №112120704555

 

Вітер-казанова



Сині присмерки осінню землю
Зоряним окутають серпанком.
Винограду пишні лабрекени
Занавісять паркову альтанку.

Модернові ліхтарі освітять
Лабіринти хащ, пусті алеї,
Личка відвертатимуть від вітру
Засоромлені стрункі космеї.

Адже вітер, пустотливий вітер,
Твердив, що краса їх безборонна,
Говорив, що облітав півсвіту,-
З ними почувається, мов вдома.

І повірять квіти, що з них взяти:
Молоді і зовсім ще зелені...
А назавтра зникне друг крилатий,
До пригод і авантюр шалений.

Бо хіба можливо казанові
Замінити домом степ широкий?
І летить уже в легкій обнові
На коні вітрище одинокий!

Дерева узимку



Грудень зомбує  дерева погідні -
Злото, шарлат їм уже не потрібні.
В білі вдягає їх  муфти та шуби,
Вітром холодним  цілує у  губи.

Березень юний одягне у зелень
Ніжну берізку, тополю і клена.
Знову ошатною стане їх врода,
Знов оживе первоздана природа!




На узбіччя

 

 

Руки голі - гілля

Клен кістлявий схиля,

Ляска ним рвучко, злісно в обличчя.

 

Шелест серцебиття -

Миті й роки життя –

Листям жовтим сухим на узбіччя…

 

 

13.11.2012

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика философская

Свидетельство о публикации № 16566