Замітки філософська

Замітки з міткою «філософська»

Сортувати:: нові; популярні

Вид:: короткий; повний

sonce-33

Впокорена у раму

Завіса. Настає фінал.

Відіграно життєву драму.

Кохана? Муза? Чи жона

Була впокорена у раму?

Та в рамці простір затісний,

Не вистачає жінці вітру.

Так взимку хочеться весни,

У темряві - денного світла...

І раптом посеред пітьми

Наповнилося млостю тіло,

Змахнула, ніби птах, крильми -

Й, о диво дивне, полетіла!

Хмеліла, як від доброго вина, -

І гоїлися давні рани.

Щаслива, посміхалася вона,

Та плакала бездушна рама...

Коментарі: 24

sonce-33

Коли сердечко точить-їсть іржа,
У ньому птах не тьохкає до ранку.
Там, де любов, не може бути лжа,
А де брехня, ти не збудуєш замку.

Коли довіра йде - то світ згаса,
Не посилає сонечко цілунків.
Тьмяніє і соромиться краса,
Відводить очі від низьких стосунків.

Коли ж любов заполоняє все -
Від пальчиків до кінчиків волосся, -
Голублять очі, світ тепло несе!
Життя людини справді відбулося!

Коментарі: 48

sonce-33

А все могло би бути і не так...

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,
Бо на вечорницях дівки-чарівниці!
Котра дівчина чорні брови має,
То тая дівчина усі чари знає.
Маруся Чурай

А все могло би бути і не так...
Весна, і серпик місяця тоненький,
Маруся юна, коник вороненький,
І Гриць - сміливий у боях козак...

Кохання, що сягало аж до неба
І прагнуло безсмертя висоти.
Тремтіли сльози щастя й чистоти.
А більше, я скажу вам, і не треба!

Та проміняв козак на мідний гріш
Таку дівчИну - золото, не дівка! -
І змовкла у душі навік сопілка.
Хіба що може буть на світі гірш?

Неначе по живому Гриць пройшов.
Сточила груди на крихтИ іржа.
Та де ж, скожіть мені, ота межа,
Що розділя ненАвисть і любов?

Недовго щось гулялося Грицьку -
Вернувсь, просив: життя - це ковзаниця,
Ну, схибив... так прощать годиться...
На парубку, мовляв, нема знаку...

Безславно згинув молодий козак:
Дівчата горді зради не прощають,
Бо зілля помічне у сховку мають.
А все могло би бути і не так...

Коментарі: 45

sonce-33

Є генії, а є лиш так...

Є генії, а є лиш так... - "таланти",
Присмокчуться до скиби і кричать:
"Це ви про кого? Гейне? Кафку? Данте?
Їх час минув! На них тепер начхать!"

"Ось я..."- гримлять займенники повсюду -
Ще й натовп придивляється, диви...
Та більшість необдуреного люду
В той бік не повертає голови.

Серед досягнень модернового прогресу
І тих, хто час впродовж віків творив,
Якщо й згадають всує про Дантеса,
То лиш тому, що Генія убив!

Коментарі: 77

sonce-33

Все питалася доля

Все питалася доля: "Людино, скажи,
Що б змінити в житті ти хотіла?"
- Щоб дідусь молодим повернувся з війни,
Щоб бабуся жила й молоділа...

Щаб матуся, моя метушлива бджола,
Не вгрузала у землю від часу...
Щоб дві доні - два біло-рожевих крила -
Мали сім'ї успішні і щасні...

- А для себе чого б ти хотіла найбільш,
Може, статків в земному двобої?
- Ти найкращий даруй мені, доленько, вірш,
Не написаний досі ще мною...

Коментарі: 76

sonce-33

Що є любов?

Перечитуючи "Тіні забутих предків" М. Коцюбинського...

Що є любов? Серед віків
Нетлінна купинА одвічна?
Що є любов? Флояри ніжний спів?
Трембіти тужна гра магічна?

Що є любов? Мо', нявки звабна гра
Чи хіть вродливої любаски?
Що є любов? Жага тілес земна
Чи діва, що постала з казки?

Що є любов? І чом людей в огні
Мотузить, сушить, спопеляє?
Ні смерть, ні забуття їй не страшні,
Ніхто в двобої не здолає!

Коментарі: 76

sonce-33

Моє учора залишилось в літі...

Моє учора залишилось в літі,
Виграючи смичком на скрипці тужній
Мелодії, теплом сердець зігріті,
Даруючи добро й усмішки дружні.

Моє сьогодні зазирає в зиму,
Загорнену пуховим теплим пледом.
І хочеться порвати нить незриму,
І хочеться злетіти аж до неба,

Тісний свій одяг зняти поспіль,
У вир життєвих пристрастей пірнути...
Та не дає життєвий досвід,
Та вже душею важко роздягнутись...

Моє учора залишилось в літі...
Моє сьогодні зазирає в зиму...

Коментарі: 77

sonce-33

Лише крок...

- Піду від тебе... - То іди...
- Вже не кохаю... - І я теж...
- ОбрАз лишилися сліди...
- Тобі все байдуже? - Авжеж!

Зніму із стінки твій портрет!
- Якщо так хочеш - то знімай!
- Забуду очі й силует.
- Тоді навіки прощавай!

Розпався світ на декілька світів...
Розмова - двом закоханим урок:
Чомусь ніхто не захотів
Назустріч крок зробити... Лише крок.

Коментарі: 48

sonce-33

Кохаю - значить жива!

Говориш: "Ілюзії... Ними не тішся.
Навіщо даремно втрачаєш літа?"
Але без любові не пишуться вірші,
Без неї душа в височінь не зліта.

Ти кажеш: "Не вартий...Залиш у минулім..."
Пусте... Головне, що у грудях щемить.
Погано, коли почуття вже заснули,
Коли всередИні мовчить, не саднить.

Людина повинна сміятися, плакать,
І марить минулим, в майбутнє зирнути.
Щось гарне знайти, а потім утратить,
І знов з головою в кохання пірнути.

А пам'ять події з екрана не стерла:
Нечасті побачення, вічні слова...
Коли я страждаю - кохання не вмерло,
Коли я кохаю - то значить жива!

Коментарі: 78

sonce-33

Вітер-казанова

Сині присмерки осінню землю
Зоряним окутають серпанком.
Винограду пишні лабрекени
Занавісять паркову альтанку.

Модернові ліхтарі освітять
Лабіринти хащ, пусті алеї,
Личка відвертатимуть від вітру
Засоромлені стрункі космеї.

Адже вітер, пустотливий вітер,
Твердив, що краса їх безборонна,
Говорив, що облітав півсвіту,-
З ними почувається, мов вдома.

І повірять квіти, що з них взяти:
Молоді і зовсім ще зелені...
А назавтра зникне друг крилатий,
До пригод і авантюр шалений.

Бо хіба можливо казанові
Замінити домом степ широкий?
І летить уже в легкій обнові
На коні вітрище одинокий!

Коментарі: 64