|
|
Руководитель: | Курушкин Олег Валерьевич — председатель правления |
Численность сотрудников: | 1 |
Код ЕГРПОУ: | 32940915 |
Понедельник: | от 08:00 до 17:00 |
Вторник: | от 08:00 до 17:00 |
Среда: | от 08:00 до 17:00 |
Четверг: | от 08:00 до 17:00 |
Пятница: | от 08:00 до 16:00 |
Голова Комісії | Д. Тевелєв |
НАЦІОНАЛЬНА КОМІСІЯ З ЦІННИХ ПАПЕРІВ ТА ФОНДОВОГО РИНКУ |
РІШЕННЯ |
20.08.2013 № 1562 |
Голова Комісії | Д. Тевелєв |
Протокол засідання Комісії від 20.08.2013 р. № 41 |
Ранок нового дня!
Володимир МАМАЛИГА
Березневий ранок. Ранкова прогулянка з псом: яскраве сонце, свіже повітря черкаського соснового лісу.
Ранковий моціон: з крана біжить гаряча вода, теплом пашать радіатори централізованого опалення. Затишно…Лафа!
Запашна кава, перегляд електронної пошти: як правило, за ніч з’являється лише різноманітний спам, в т.ч. політичний. Чищу скриньку.
Новини ранкового інтернету навіюють набагато менше оптимізму, ніж пейзаж березневої Соснівки за вікном: парламентська криза, президентська придурь, прем’єрська тупість. Правда, ще є опозиційна послідовність: «Юлі – волю!», руки геть від опозиційних олігархів і олігархичків. Спробував видавити сльозу – не вийшло.
Місцеві новини лише учорашні: регіональна журналістика тотально стоїть га службі у «покращувачів» Це зараз мода така: не факт, що платять, але видимість цноти лишається. З репортажів дізнаюся, що наші дороги найкращі, реформи найглибші, а керівники – найгеніальніші. Згадую душевні личка керівників, обласних і міських: дійсно, щось геніальне проблискує. Десь в окулярах!
Поодинокі інтернет-новини опозиції: стабільний стиль, загартований комсомолом. Відчувається єдина керівна правиця та єдине джерело благодійних внесків: одні персонажі, одні фразеологічні кліше, одні прагнення. Скарги президенту на губернатора, губернатору на міського голову, міському голові на начальника міліції. Тихенько звучить 7.40…
Допиваю каву, виключаю комп’ютер. Дорога до зупинки вздовж соснового лісу: проріджений ліс пахне весною і цвірінчить пташками. Промінчики яскравого березневого сонця виблискують серед першої зеленої трави на випадкових скельцях. Пахне сосною, весною та радістю. Пролітаючи високо у небі, радісно кричать пташки. Звичайно, вони ж не читають інтернету. Щасливі!
07.03.2013
" Черкаські опозиціонери стверджують, що їм потрапив до рук документ, призначений виключно для обласного та всеукраїнського керівництва Партії регіонів. У ньому – характеристика роботи кожного керівника районної адміністрації та кількох мерів міст на минулих парламентських виборах...."
ДО ПОБАЧЕННЯ, ТЕЛЕБАЧЕННЯ або Рік без "АНТЕНИ"!
Володимир МАМАЛИГА
17 травня 2011 року відбувся останній прямий ефір телеканалу "Антена". А вже наступного дня, о 9 ранку 18 травня кабельний провайдер "ВОЛЯ" припинив подачу нашого сигналу і замість "АНТЕНИ" люди стали дивитися "ДИСКАВЕРІ".
Потім були звернення і до братів-журналістів, і до послів іноземних держав, до народних депутатів і до Президента України Януковичаразом Генеральним прокурором та губернатором Тулубом. Про справу "Антени" чули і знали усі: від Президента до останнього сержанта ППС. Справою "Антени" займалася і НСЖУ на чолі з нині вже покійним Лубченком, і профільний комітет ВР на чолі з нині вже колишнім Андрієм Шевченком, і спеціальна комісія при Президентові України вже теперішньому. Ми давали брифінги та прес-конференції, виступали на телемарафонах на ТВі та давали інтерв'ю газетам. Зараз усе це згадується вже як далеке минуле.
Скажу по секрету для тих, які наберуться сміливості і надумають таким самим чином, а саме шляхом звернень до широкої громадськості захищати свої права від зазіхань: на регіоналів ( а саме вони зараз розписують пульку) наші присоромлювання подіяли не більше, ніж на зграю бродячих псів цитування КПК у новій редакції. Так, власне, я і раніше здогадувався, що у деяких моментах найкращим аргументом у захисті своїх порушених прав є не влучний сюжет, а АК-74. Але, напевно, не у цій країні, не з такими союзниками і не у ці часи. Через рік після припинення трансляції «Антени» так і немає, а черкащани потроху забувають, що у світі ще є інша точка зору на наше «покращення життя вже сьогодні», крім офіційної. Воно і видно: чим далі у ліс, тим товстіші партизани і тим своя сорочка ближча до тіла!
Що ж сталося за рік? А можна констатувати – рівним чином нічого. Хіба що випадковий перехожий на вулиці зненацька потисне руку та тихо подякує, бабуся на депутатському прийомі згадає нашу спільну перемогу над майстром РЕУ, а сусідка на концерті у філармонії - відстояну від закриття школу. Депутати стали товстішими, чиновники – нахабнішими, а корупціонери вдягли на себе маски друзів усіх черкащан, твердо переконані у своїй безкарності. Прокуратура з полегшення згребла усі справи, відкриті на підставі публікацій або сюжетів «АНТЕНИ», зручно прилаштувавши їх у найближчому смітнику. А колеги по опозиції разом із їхніми депутатами вже знайшли інші інформаційні приводи для самопіару, нічого не зробивши для відновлення справедливості. Може не хотіли. а може і не могли. Що вони можуть, якщо не при портфелях.
Здавалось би – ну що трапилося?
Ну закрили трибуну для небагатьох сміливих, які не побоялися висловити свою незгоду з харцизькими гопниками та БВС-овськими шулерами?
Ну менше стали показувати ям на дорогах та колоритних депутатів у сесійній залі?
Ну тепер в ефір можуть потрапити лише з дозволу адептів Церкви свідків покращення життя вже сьогодні, які знайшли своє пристанище у облдержадміністрації чи міськвиконкомі, не гребуючи скромними зарплатами директорів комунальних підприємств?
Тим не менш: життя триває! Просто зі зникненням «АНТЕНИ» у Черкасах стало менше свободи і правди. А може у Черкасах та сама свобода і правда вже нікому і не потрібна?
Миска борщу, варена кукурудза, дармова полуниця з наркомівськими 100гр. від правлячої коаліції під час свят, організованих за бюджетний кошт – це і є те саме «покращення життя вже сьогодні»?Інтерв’ю з очільником Черкаської обласної організації «Нашої України». Володимир Мамалига, 46 років, україномовний українець, народжений у Казахстані. Мешкає у Черкасах, хоч пробував мешкати і в Києві. Багатодітний батько.
- З якою метою ви відвідували Тирасполь у 1992 році? Скільки грошей ви заробили на Придністровській війні?
- Придністров’я я завжди відвідував і відвідую з метою вгамування власної цікавості. Мене завжди цікавило, але нагода трапилася лише у 1992 році, – що в тій землі завжди так вабило наших шляхетних попередників? Адже три сотні років тому там ще не було ні Молдавської ГРЕС, ні Рибницького ММЗ. Проте, я зробив певні висновки. Туди вабило і вабить наших співвітчизників гарне вино, гарні дівчата і дивовижне відчуття порубіжжя з можливістю відчути себе хоч на мить легендарним контрабандистом. Правда, деякі для продовження відчуття цієї миті і фірми там засновують. Правда, у них інколи і стріляють, але це усе виробничі ризики.
А от із грошима напряг – не платять. Взагалі, балачки про заробітки у бойових діях під час локальних конфліктів на теренах колишнього СРСР – це наслідки «білої гарячки» будівельників, яких у цих самих «гарячих точках» «кинули». От вони і розповсюджують байки. А мої гроші надійно зберігає банківська таємниця. Ця таємниця настільки сувора, що я і сам не можу довідатися, скільки в мене грошей.
- Ви нещодавно очолили обласну організацію “Нашої України” в Черкаської області. Чому так пізно? Не могли зібрати потрібної суми?
- Черкаську обласну організацію “Нашої України” я мріяв очолити вже давно. Але, як виявилося, для цього потрібно було бути або губернатором, або нардепом. Але два роки тому прийшли регіонали і всі колишні вожді або розбіглися, або сіли. Тож я і спробував зайняти вже порожнє крісло. Але коли вже сідав, хтось висмикнув з-під гузниці і саме крісло. Тож зараз Черкаська обласна організація “Нашої України” перетворилася з партгоспактиву в запис у Єдиному державному реєстрі, а я у «хранителя печатки». Повірте, вона зараз навіть задарма нікому не потрібна. А щодо грошей, то усі натяки на гроші я сприймаю як особисту образу.
- В яких зв’язках ви перебуваєте з родиною Ющенка?
- Поки що у ніяких. Просто, наші маєтки розділяє Межигір’я. Але, може, десь зустрінемося у палаці «Україна» та й породичаємося.
- В який спосіб Ви долаєте екзистенційну фрустрацію?
- Я нею насолоджуюся.
- Ваші діти навчаються за кордоном. Де саме, і скільки це коштує?
- Так, дійсно мої діти навчаються за кордоном. Ми мешкаємо у Сосніському районі Черкас, а вони навчаються у Придніпровському районі, та ще й у школі – асоційованому члені ЮНЕСКО. Як Ви думаєте, скільки це може коштувати? Отож…
- Одяг якого бренду носить ваша коханка?
- По щасливому збігу обставин моєю коханкою є моя кохана дружина, яка носить одяг виключно вітчизняних брендів. Дорого, зате патріотично. До речі, і звуть її патріотично – Оксана.
- Якою нерухомістю володієте ви або ваша дружина?
- Я завжди прагнув стати співвласником або хоча б директором Кременчуцького водосховища. Дружина ж прагнула володіти пляжами та дніпровськими островами. Працюємо у цьому напрямку.
- Місцеві жителі розповідають, що Ви маєте Порше кайен синього кольору. Чому саме синього?
- По-перше. Вони брешуть. По-друге, не «Порш Кайен», а тролейбус. А по-третє, від синього кольору черкащан уже роки зо два нудить. Може, окупаційна адміністрація завезла якусь заразу із Харцизька. От і нудить людей, і кидаються на усе синє.
- Чи не перебували ваші родичі на окупованій території під час Другої Світової війни? В яких військах Вермахту вони служили?
- Щоб дізнатися всю правду, я обов’язково звернуся до архівів чи СБУ, чи КГБ. Єдине, що мене стримує – це острах. Що там і про мене щось написано. Написано щось таке, про що не можна розказати дітям або дільничному інспектору міліції. Але я обов’язково дізнаюся і Вам по секрету скажу.