хочу сюди!
 

Людмила

48 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «еротика»

Сімейний гарем. Молодша сестра.

3 Молодша сестра.

Коли я одружився, молодша сестра дружини навчалася в школі. Вона одразу почала підглядати за моїми пестощами до дружини. Одного разу я застав її за підслуховуванням коло нашої спальні. Я нормально сприйняв це, – десь же мають молоді набувати знання і досвід. За сприятливого розкладу я став залишати на щілину відчиненими двері своєї спальні.

Одного разу я попередив молодшу сестру, що поставлю для неї стілець у моїй спальні, у затінку за шафою на призначений час і залишу  двері  відчиненими. І попросив її потім вже вийти, коли почує мій кашель.

На призначений час я заздалегідь встановив настільну лампу від шафи так, щоб вона світила на ліжко і водночас нам в очі. Попросив дружину лягти голою і запропонував бурхливу ніч. Вона погодилась. Я почав з кунілінгуса. Коли відчув, що вона вже не залишить ліжко, я ввімкнув лампу і переконався що молодша сестра вже за шафою.

Я почав навчальну демонстрацію: максимально висовував язика, коли її пестив. Перевертав дружину щоб сестрі дужче було видно, а дружині ні. Змінював різні положення,  щоб більше продемонструвати спостерігачці. Більше ніж зазвичай супроводжував голосом відчуття і дії. Коли я досяг щоб дружина голосно «заспівала» і після ми вгамувались, я вимкнув лампу і покахикав. Молодша сестра вийшла зі спальні.

Через тиждень молодша сестра оголосила що вступатиме до медичного навчального закладу. А мені сказала що вважає себе моєю боржницею. Я порадив їй іще дорослішати і не поспішати – на все прийде час. А поки що я запропонував оральні пестощі для неї. Їй сподобалось, але я застеріг від привикання до виключно такого, бо потім це може стати незадоволеною потребою.

За її наполяганням я інколи роздягався перед нею. Спочатку вона вивчала чоловіче тіло візуально. Згодом стала застосовувати пальпацію і врешті оголосила що їй потрібен еякулят, який вона збере сама. Вона на диво швидко викачала із мене  потужний викид і зібрала його у свою долоню, піднесла до свого обличчя і намастила навколо очей. Повідомила що така «маска» застерігає від зморшок у зрілому віці.

Коли молодша сестра почала навчатись  у медичному навчальному закладі, вона забажала стати зі мною жінкою. Це логічно витікало з наших попередніх стосунків. І я зробив це з великою обережністю, застереженням, невимірною ласкою і рідною любов’ю.

Після того, як молодша сестра випадково «застукала» мене у ліжку зі старшою сестрою і зрозуміла що ми там робимо, вона сказала що усвідомлює єдність сімейного кола і відповідно застерігатиме його санітарну захищеність, чим внесла ясність не тільки у мою голову.

 

Сімейний гарем. Старша сестра.

2 Старша сестра.

Найстарша дочка тещі була заміжня, та вже розведена, бо чоловік надмірно випивав. Жінці бути самотній погано в любому віці, а як немає 30-ти, то зовсім недоречно. Та іще у неї намітились проблеми з якимсь жіночим захворюванням. Лікар категорично радила «завести» коханця. Були дві спроби у цьому напрямі, але не склалось. Працювала вона в жіночому колективі, що зменшувало можливість познайомитися із надійним мужчиною.

Про все це мені довірливо повідомила теща. Ми обговорили можливі варіанти вдалого знайомства. Та усі вони потребують довгого часу. Теща запитала чи міг би я прийняти участь у цих конче потрібних «медичних процедурах». Я відповів що фізично я зможу робити це не в ущерб іншим моїм партнерам. На той час дружина була майже безвідмовною для моїх  фізіологічних потреб, але сама вже не потребувала високої частоти актів. Але ж не сховаєшся, це не 2 рази на місяць, і має здійснюватись ґрунтовно і не таємно. Тому це потребує узгодження з моєю дружиною. Іще, бажано, якби моя дружина сама звернулася до мене з такою пропозицією. Ну і безумовно, має бути бажання самої старшої сестри.

Теща була задоволена моєю відповіддю. Бажання старшої сестри є, і, навіть, це її ініціатива, бо зять їй подобається. Та й з дружиною вона переговорила. Так що теща оце мене підготовляє до розмови між мною і дружиною, застерігаючи від повороту «не в те русло» через мою можливу принциповість.

Ввечері, на самоті дружина нагадала мені про гінекологічні проблеми її старшої сестри і запитала чи не проти я прийняти участь у їх вирішенні. Я відповів що оскільки вона це ініціює, то я готовий до дій з використанням кондома. З’ясувалось що це якраз зайвий засіб, для лікування потрібний еякулят. А за календарною безпекою слідкуватиме сама старша сестра. 

-      Тоді з Богом! Сьогодні йтимеш до неї. Вона на тебе чекатиме.

Після душу я прийшов у спальню старшої сестри. Вона була у ліжку гола.

-      Ти мені подобаєшся! Я мріяв про таку зустріч з тобою.

-      Потім поговоримо. Іди у мене скоріше. 

-      Я од тебе вже нікуди не дінусь.

Я «працював» за ніч декілька разів, коли вона визначала. Не зміг контролювати лише тривалість першого. Наступні, успішно доводив її до «співу», розряджаючись після неї. Вранці прокинувся пізно – вихідний. Бач, продумали! Приймаючи душ, почув розмову про цю ніч і цілунки вдячності від старшої сестри до моєї дружини. Дружина зустріла мене насміхаючись: А ти і тепер боєць. Ну що ж, зате на «стороні» не шукатимеш. Я поцілував її: Ти мудра жінка.

Моє життя набуло більшої комфортності, хоча не я визначав коли мав заходити до старшої сестри, яка пообіцяла моїй дружини не зловживати. Дружина ж стала до мене більш охочою. Тещі я не забував теж. Хоча у мене фактично з’явилась друга повноцінна дружина, трохи не вистачало «заводної» частини. Тому я створив віртуальний образ своєї третьої дружини в своїй уяві на базі молодшої сестри школярки, яка мала завершувати шкільне навчання.

Сімейний гарем.

 1 Теща.

Я у своїх батьків був єдиною дитиною. Мені дуже хотілось мати брата і сестру. Тому я зростав з настроєм створити у майбутньому велику сім’ю і любити усіх своїх близьких і далеких родичів. Коли прийшов час, то разом з дружиною я отримав в родичі тещу і жінчиних сестер. Моя дружина середня з сестер, а я старший від її старшої сестри.

Ми мешкаємо у старому приватному двоповерховому будинку у приміській зоні.  Оскільки теща була вдовою, я, майже одразу після одруження, став вітати тещу вранці поцілунком у її щоку. Десь за тиждень теща почала зранку чепуритися: купила новий халат, підфарбувала волосся і зробила укладку.

Колись я випадково торкнувся пухкої тещиної цицьки і відчув що це приємно мені; і від неї брутальної реакції не сталося. Тоді я став торкатися їх навмисно. Теща це помітила і сприймала як жарт. Вона бачила що я люблю її дочку, бо помічала мої до неї пестощі, із якими я, захоплений зненацька, не ховавсь дуже сполохано.

Згодом наші відносини з тещею стали достатньо довірливими. Вона зі мною, як мужчиною, обговорювала проблеми своїх дочок. Я висловлював співчуття її жіночій самоті і проявляв ласку обіймами і цілунками. Вона сказала що остерігається чим це може закінчитись. Та я напівжартома - що вже час цим відносинам успішно розпочатись, поскільки  для нас усвідомлених людей з визначеним становищем  пора збільшити супінь взаємної довіри, щоб покрити її фізіологічні потреби і заповнити для мене вимушені паузи.

Коли я врешті дотумкав своєю черствою на чутливість головою, що моя теща дійшла «до кондиції», я у секс-шопі придбав для неї простий середній фало-імітатор.

 Уся сім’я роз’їжджалася на роботу різними рейсами. Я завбачливо відпросився на роботі до обіду. Теща цей день не на роботі. Я прийшов до неї у спальню, сказав що півдня я вдома і показав їй свій подарунок.

-      І що я з ним робитиму? Не буду. Мені якось ніяково.

-      Я залюбки допоможу з цим незвичним вам пристроєм. І візьму на себе ініціативу.

Я сів на ліжко, одвернувся, пірнув рукою під халат і навпомацки обережно ввів їй фалос. Вона тихо охнула і дрібно затремтіла. Але мої кострубаті рухи не досягали потрібного ритму. Тоді вона сказала:

-      Мені не вистачає живого дихання. Ляж на мене хоч впоперек.

Я приліг на її стегно зверху, трохи збоку і почав цілувати її у щоки. Потім вона якось  перехопила мої губи поцілунком. І майже за мить мій відреагував природним чином. Я втратив контроль над собою. Одним рухом зсунув із себе спортивне трико і замінив штучний фалос своїм здибленим прутнем. Кілька качків – і я впав на неї важко дихаючи.

-      Що ж це сталося? Ми цього не передбачали.

-      Не переймайтеся. Ви зібрали надлишок. І то не увесь. Завершимо розпочате.

Я взяв фалос і підніс до її стегна. Вона забрала його у мене з рук, поклала долі, сама зручніше вмостилась, огребла мене за спину і прихилила на свої груди. Я спокійно і розмірено задвигтів, пестячи її цицьки. Врешті теща втамувала свій голод, а за тим і мій. Пообідавши я поїхав на роботу.

У цей вечір, спокутуючи свою провину, я був особливо ласкавий з дружиною. Я перед зляганням, навіть зробив їй те, що тепер називається кунілінгус. Цього вечора у моїй сім’ї засинали вже дві щасливі жінки.


Життєво... (брудне кохання у творах видатних українських митців)





– І доки ти, Гапко, будеш отака?..
– Яка?..
– Отака дурна?.. Скільки вже часу я тебе морочу, а
ти неначе нічого не тямиш і не хочеш мене слухати?..
Гапуся перестала усміхатися та й спиталася не то з
насмішкуватим тремтінням верхньої губи, не то з хви-
люванням, яке завжди буває у молодих дівчат, коли
вони почувають себе безборонними і в обладі того чо-
ловіка, від якого вони викручуються довго і уперто, а
він довго і уперто домагається свого:
– Я вже знаю вас. Всі хлопці такі, як і ви. Але хлопці
завжди звичайні і слухають тих дівчат, з якими ночу-
ють. А ви ніколи не слухаєте.
– А відкіля ж ти такого досвіду набралася, що
знаєш, і як хлопці ночують, і як поводюся я з тими, що
ночую?..
– Ви таке мене питаєте, неначе це Бог його й знає,
що за дивина. Всі наші люди, і батьки, і матері, до за-
міжжя ж ходили на досвітки і підночовували із своїми
гуляками. Так і ми робимо, і все добре знаємо і без
школи.
– Ні, ти мені скажи, відкіля ти знаєш, як я поводюся
із своєю ночувакою?.. Бо ж ти ще зі мною не ночува-
ла… І це вже мене дратує. А я ж парубок, хоч і такий,
про якого співають:
Огірки жовтяки,
старі хлопці, як бики.
А ти дівчина і не хочеш слухати, хоч я добре знаю,
що ти ночуваки в селі не маєш… Ну, скажи, хто тобі
сказав, як я ночую?
– Ніхто не казав.
– Як не знаєш, то й не мели чортзна-чого… Чи, мо-
же, щось поміж людьми патякав Передерій?..
І Гапуся, неначе злякано, знов швидко нагнулася до
сорочок і стала якось нервово довіджимувати їх і скла-
дати на стіл на простелений для цього рушничок. Во-
на мовчала. А Маздигін, постоявши ще хвилини зо дві,
зробив крок до неї і взяв її енергійною правою рукою
за ніс і, притримуючи лівою дівчинину потилицю разом
з косою, підвів їй голову. І вона станом випросталася,
і почервоніла, і дивилася поверх його руки йому в очі.
І він мовчки випустив її ніс, і взяв її голеньку руку коло
ліктя, і почав її гладити правою своєю рукою, примов-
ляючи:
– Гапусю люба, Гапусю моя маленька, скажи мені,
що ти чула про мене? Бо то ж дуже недобре буде для
мене, як почнуть голосно верзти про мене всяку по-
гань. А я ж учитель і голова парткому. І мене можуть і
з школи нагнати… Скажи мені, моя дівчино?..
Він був високий, з м'ясистим і в'ялим від солодосної
ліні обличчям. Очі мав сірі, великі, але завжди прим-
ружені напівсонною котячою флегмою, і через те во-
ни позначалися між повіками невеличкими щілинами.
Тільки тоді він розтуляв повіки на всю широчінь, коли
траплялася якась несподіванка або кінець якогось ді-
ла довершувався чи починався. Ходив він завжди у
чоботях і в синіх штанях і по-московському у верхній
сорочці навипуск, і підперезаний кавказьким черкесь-
ким пояском. Чуб мав жовтий і вгору довгий, і завжди
підстрижений під польку, але ніколи не тримався ку-
пи, а завжди розпадався на дві половини, утворюючи
широкий і плисковатий проділ. І все це разом творило
вигляд його голові, сповнений нехлюйства і безсором-
ної затяганості. Ще й чогось у його завжди була мок-
ра пляма на сорочці посеред спини, поміж плечима. І
відти смерділо потом, який нагадував пах тієї щетини,
що жиди колись продавали із здохлих свиней.
І зараз він, говорячи і гладячи Гапусину руку, був на-
хилений до неї, і чуб йому, спадаючи на виски, виріз-
няв блискучі щілини його ласих очей. Дівчина аж мі-
нилася своїм обличчям: то блідла раптом, то жахли-
во червоніла, але не відводила свого погляду з його
обличчя, ніби зачарована. Але нарешті вона вирвала
руку і відступила під стіну та й проказала:
– Не зачіпайте мене, мені легше буде казати.
І він її не ловив, але у попередній вистаті лишаю-
чись, наполягав:
– Ну, кажи, кажи… Це дуже важливо… мені, Гапу-
сю…
І, зітхнувши, поправив на лівому виску чуб і обіпер-
ся правим стегном об столик. Він чекав. А вона, по-
полотнівши, але силкуючись себе перебороти, стала
белькотати:
– Це баба Якимиха розповідала жінкам, та й я чу-
ла… Вона казала, що Передерій у дворі Вербокрута,
п'яний від самогону, на порозі хатніх сіней вигукував:
«Він думає, що я дурний. Він думав, що я не розбе-
ру, чого він у вас одняв гармошку… Він, собача душа,
осмалив мою жінку раніше від мене, і мені дав вашу
гармошку, щоб я собі награвав та смалятини не чув.
Нехай, – каже, – ще трохи порозкошує, нехай підожде,
то ми йому справимо не таку смалятину…»
– Це він так казав?
– Щоб я з цього місця не зійшла, як усе те неправда,
що я кажу… Хіба що баба Якимиха брехала?.. Але ж
ні: вона стара і богобояща жінка.
– Якщо він таке робить, то він протів Совєцької
власті… – заговорив роздратовано Маздигін.
– Він злигався з куркулями, і ми його відціля спро-
вадимо… Побачимо, хто кому швидше справить сма-
лятину. Тепер ми всіх, що водяться з куркулями, по-
правимо на ту дорогу, з якої додому ніхто вже не вер-
тається… Добре, добре. І якби це й ти зараз у школі
не робила, то ми б і твого батька, Шелестіяна, разом з
Передерієм погнали б у далекий край, де справляють
горбатих та язикатих… Але ти у мене робиш, то і твій
батько не тільки не має загрози вилетіти з рідного се-
ла, але ще й держатиме і надалі шкільні коні для мого
комнезамівського хазяйства.
Але Гапуся, коли він тільки згадав про її батька, за-
раз же звела брови над очима у понурий вигляд і спи-
тала, посвітюючи стуманілим поглядом:
– А що ж мій батько зробив поганого Совєцькій
власті… Чи він що з Передерієм мав спільного, що ви
і на його зводите ремство?..
– О, Гапусю! Твій батько з Брусом товаришують,
сходяться, п'ють самогон і п'яні Совєцьку власть у до-
мовину покладають… Але навіть якби вони один з
другим Совєцької власті і не зачіпали, то й то я тільки
через саму тебе твого батька пошкодував би, хоч ти
його і не шкодуєш.
– Чого ж я батька не шкодую?..
Уже тихше і трохи злякано, і з почуттям, не керова-
ним ніяким напруженням зусилля, і з бровами, і чолом,
вирівняним у звичайну форму супокою, що нагадува-
ла береги якоїсь річки, кудою раптом з'являється роз-
бурхана вода, спитала дівчина.
Та Маздигін, уже сміючись удавано-заспокоюючим
сміхом, говорив:
– А що ж ти кажеш, що я дівчат не слухаю, коли з ни-
ми лягаю спати, і на доказ цього мовляєш, що я «осма-
лив» Передерієву жінку раніше від його?..
– То ж люди говорять і сам Передерій, а не я, що ви
дівчат перебираєте і віддаєте заміж за комсомольців.
І через те з вами я боюся лягати.
І Маздигін занімів від останніх слів дівчини, але, ні-
би для того, щоб приховати це, двічі ступив до неї і
взяв її праву руку знов у свої обидві і почав цілувати її
повільно від п'ятірні аж до ліктя, приказуючи:
– Я вже буду тебе слухати… Буду слухати, і ти бу-
деш зі мною спати, я тобі буду чоловіком, а ти мені
жінкою…
А та, знесилившись і від раніше відчутих і незвичних
переживань, які Маздигін збудив і своїми погрозами,
і своєю нахрапністю тепер, вже нічого не говорила, а
тільки шептала так, неначе маленька дитина шепоче
ввесь час те саме, коли утомиться якимсь одним по-
чуванням. І були в дівчини розтулені рожеві уста. Зда-
валося, вона тяжко забажала пити:
– Я не хочу жінкою бути… Я не хочу жінкою бути…
Я хочу з вами ночувати так, як у нас хлопці ночують
та дівчата… Я не хочу жінкою бути… Я не хочу жінкою
бути…
І в неї з чола десь узялося маленьке пасмо кіс і
звисло через око, і через щоку, і присохло до ниж-
ньої губи рота, і заважало їй говорити. І Маздигін, віді-
рвавшись поцілунками від руки і побачивши присмаглі
дівочі вуста з присохлими кісьми до їх, видав із себе
якийсь звук, не то стогін, не то задоволення від діво-
чого оп'яніння, і обняв жадібно лівою рукою її стан і
влип знов. А відірвавшися і подивившись із мить на
майже знепритомнілу дівчину, почав нападами її цілу-
вати з таким присмаком, який виявляє голодний кібе-
ць, вганяючи свій чорний дзьоб у тепле тіло зловле-
ної курки. І вона, подібна до людини, яку непомітно от-
руїв чад, почала осідати під стіну, сповзаючи з неї спи-
ною. І любосник аж тепер підхопив її на руки і швидко
поніс із кухні у свою кімнату. Тільки тоді, коли він пра-
вою ногою тусонув у двері кімнати, то куценька і груба
Гапусина коса, погойднувшись, ударилася об одвірок,
неначе хотіла вхопитися за стіну, не пустити свою ма-
леньку господиню на стежку глуму та неслави. І після
цього Маздигін уже аж за порогом кухні задки ногою
так зачинив двері за собою, що вони аж хрьопнули, та
ще голоснішим зробили безнастанний шепіт дівчини,
що скидався на благання крізь плач:
– Я не хочу жінкою… Я не хочу жінкою… Я хочу так,
як дівчата і хлопці в селі…
А потім стало чути тільки скиглення її, похоже на
скавучання знесиленого голодом та холодом занесе-
ного цуценяти десь за село, у рів, і покинутого на дощі
та на осіннім вітрі. І задирчало ліжко, збите з місця, і
заскрипіло від ваги всіма своїми розхитами та пружи-
нами. А потім стало тихо і солодко, неначе в злодія в
порожній кишені. Але ця холодна байдужність часу не
довго тяглася. Вона зникла ще швидше, як крижана
бурулька на тій гіллячці, яку наставлять над вогнем.





Це прогуло Маздигонове полегшене зітхання, і вдово-
лений його вигук ударив по всіх напругах стін у кімнаті:
– Вот і всьо, дурочка!.. А ти боялася…
Було вже годин одинадцять літньої ночі. У кухні кри-
жаніла байдужість тиші. А на столі горіла сиротливо
гасівка і відсвічувалася і на тарілці з милом, і на сороч-
ках, викручених і складених поруч із лампою, і утворю-
вала темні пасма тіней, переплетених разом з пасма-
ми світла, що позначилися на випнутих боках купи бі-
лизни. А в ночвах же на табуретці ще червоніла тіль-
ки одна сорочка, влипши у мокрі боки та в дно, затяг-
нене замиленою водою. З калюжі вода, що виднілася
під ночвами скраю на табуреті, помірно капала на під-
логу, ніби відраховуючи час тому, скільки ще лежати
незакінченій праці у затихлій кімнаті. На підлозі води
не було, тільки була темна пляма від капання. І чуло-
ся, як надворі розходився вітер, бо шумів сад і якесь
дерево черкало галузками об вікна. Але простирад-
ло на вікні своїм супокійним висом, відгороджуючи ніч
від кухонного світла, затамовувало можливість вияву
всякої людської тривоги, яка б наважилася перерва-
ти хатній супокій принишклих людей. І хоч в цей час
явно стало чути собаче дряпання знадвору у кухонні
двері і вряди-годи прохальний гавкіт до середини. Але
всі речі в кухні під захистом запони на вікні та втихо-
мирюючого капання води усмоктувалися в тишу ночі
аж до того низу, що споконвіку тільки чує під собою у
непорушній землі глибину, страшнішу від сну і навіть
від самої смерті.
Аж ось крізь шум вітру і гомін саду, і дряпотню, гав-
кання собаки на мокрій тиші кинутої в кухні роботи по-
чулися слова Маздигона:
– Гапусю… Гапусю, вставай… уже дуже пізно…
– Ну то що, що дуже пізно? – почувся відгук сонної
дівчини.
– Як то що?.. Тобі ж треба дома ночувати…
– А я гадала тут переспати ніч і взавтра докінчити
прати сорочки, і вже геть-чисто їм вивести лад.
– Ти взавтра з дому зможеш і пізніше прийти та й
докінчити їх…
І чи дівчина у цих словах почула якусь загрозу, чи
взагалі зрозуміла своє становище, але вже відповіла
своєму «ночуваці» словами, повними тривоги і прихо-
ваної розпуки:
– А як у мене буде дитина, що тоді я робитиму?..
– Дурненька, – засміявся Маздигін, – так швидко не
буває дітей…
– А я кажу, що, мабуть, я буду черевата, то як я буду
між людьми?..
Почулися Гапусині слова, говорені несміливо, бояз-
ко, але настирливо домагальні якоїсь ясної відповіді,
яка б могла заспокоїти бідолашну дівчину і виправда-
ти ті ночування із оцим чолов'ягою, хоч він у неї ці но-
чування вирвав силою і ніби супроти згоди її. Але Маз-
дигін знов засміявся і вже удаваним сміхом, і промо-
вив:
– У таких молоденьких, як ти, не буває дітей хоч від
якого ночування…
– Не буває?.. А як буде?.. Що я тоді робитиму?..
– Що?.. Ми таке зробимо, що не буде… Ну, годі,
годі… Іди вже, Гапусю, бо мені треба спати, я взавтра
дуже заклопотаний… Та як будеш зачиняти двері, то
впусти Нелю. Чуєш, як вона скавучить?..
І не то крізь плач, не то крізь тільки зляканий пере-
ляк, який їй, мабуть, не давав з самого початку відда-
ватись своєму жалю, Гапуся, чути було, заворушила-
ся в ліжку і говорила:
– Я так і знала, що так вийде… Що і мені доведеться
шукати якогось Передерія…
І тут же разом із цими словами залунали неголосні
ляпаси по голому тілу і гупання босих ніг на підлозі
коло ліжка, і Гапусине не то обурення, не то докір:
– Краще б ви самі себе поляпали там, де оце мене,
аніж робити отаке.
І вийшла в кухню, зачинивши за собою двері. Вона
в руках винесла і спідничку свою з простого полотна і
зафарбовану городньою бузиною. І в кухні, надіваючи
її поверх сорочки, Гапуся чогось оглядала уважно її з
перекривленим ротом, ніби стримуючи плач. Та гук із
кімнати її опам'ятав:
– Та не забудь, Гапусю, сказати татові, щоб він пе-
рестав сходитися із старим Брусом, бо що буде Бру-
сові, те буде і Шелестіянові!..
І чи ці слова злякали дівчину, чи вдарили по дуже
роз'ятреному почуттю, але вона, похапливо зав'язав-
ши на пузі кінці вшитого пояска в одежину, погасила
світло на столі і помацки відкинула гачок на сінешніх
дверях, і відчинивши їх, вийшла надвір.
І вскочила в кухню велика собака з довгими вухами,
що звисали з боків. І, як потім виявилося, що вона ма-
ла руду шерсть і була з тих, що ходять із охотниками і
виносять із річки чи із ставка на берег забитих птахів. І
вона зараз же із скавулінням лапами відчинила двері
в кімнату до Маздигона. І там, радісно гавкаючи, чути
було, вскочила до його в ліжко. І він щось до неї лас-
каве говорив. Та це мені не цікаво. Мені шкода Гапусі,
і навертається думка, що знов такі часи настали для
нашої батьківщини, коли бідна людина мусить посту-
патися собою навіть і собаці…




Тодось Осьмачка "Ротонда душогубців" 1956 р. (кінець третього розділу)