хочу сюди!
 

Марина

45 років, овен, познайомиться з хлопцем у віці 39-50 років

Замітки з міткою «світлана весна»

Ми діти України!

 Наливається у полі щедрий колос,
 щоб лунав у світі український голос.
 Мудрий, гучний, милозвучний,
 добрий, ніжний і чарівний.


  Хліб і пісня з нами разом,
  з нами завжди Божа ласка.
  Орду, імперію здолали, з часом,
  все ми подолаєм - і буде казка.


 На все здатна крилата наша мова,
 навіть шлях вказати до самого Бога.
 В ній є мудрість вікова – нетлінна,
 для розвитку душі і тіла – безцінна.


 Ми діти України,
 ми квіти України.
 В наших душах квітучих
 море почуттів жагучих.

                                               

 Ми чарівно-чепурні, яскраві, запашні,
 тендітно-ніжні, приємні і привітні.
 Ми волелюбні, сильні, вольові,
 самобутні, мудрі – ми такі!

Карпатський потічок-Вишиванка любові

З тобою кожна мить, як пicня, А в кожнiй пiснi два крила. Ти з неї мудростi напився, Немов з двiнкого джерела...

Приходь , приходь до потічка

Де світить зорями водиця

Чатує кладочка гнучка

Щоб нам , Коханий мій , зустріться....

Приходь , приходь , мене поклич

Приходь чи звечора чи зранку

І вишиє карпатська ніч

Для нас любові вишинку...

Вишиванка любові_Світлана Весна_

Мій рідний край...

   

                     

І все-таки до тебе думка лине, Мій занепащений, нещасний краю, Як я тебе згадаю, У грудях серце з туги, з жалю гине. Сі очі бачили скрізь лихо і насилля, А тяжчого від твого не видали, Вони б над ним ридали, Та сором сліз, що ллються від безсилля. О, сліз таких вже вилито чимало,— Країна ціла може в них втопитись; Доволі вже їм литись,— Що сльози там, де навіть крові мало! ( Леся Українка ) 1895        

                   

Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу.

І гомонять навколо хвилі, З бортів човна змивають мох, І ми з тобою вже не в силі Буть нещасливими удвох. І ти ясна, і я прозорий, І душі наші мов пісні, І світ великий, неозорий Належить нам — тобі й мені. О море радості безкрає, Чи я тебе перепливу? Якби того, що в мріях маю, Хоч краплю мати наяву. ( Василь Симоненко ) 1961