Поперся на вилазку. А виявилось, що нема що дивитись.

Тоді стали шукати закинутості і їх знайшлося чимало.

В недобудованій багатоповерхівці побував вперше. Нічого цікавого, але новий тип заброшки.

А-А-А!!! Bluetooth знову бісить. Писав, що на старому компі підключався з трудом. Тепер і на новому компі з 5-10 разу можна було перенести файли. А зараз — ні в яку! Не фуричить — і все!

Прикол в тому, що блютуз спочатку вмикається (ну, не з першого разу). Засвічується лампочка в адаптері. Начебто працює..? Ага!

З'єднується з телефоном. ОК. Але тільки натискаєш "Надіслати файл" іконка блютузу зникає, а надсилання зависає.

Мабуть, треба купляти новий. От тільки який?

А ще цікаво, в чому проблема. Можливо, USB-порти зіпсовані.? Та наче ні.

Свіжа вилазка. Заброшки — так собі, маленькі. Але хоч прогулялися.

Кому цікаво почитати — ТУТ.

Перед Новим роком вирішив: як не вдалася одна затєя, то сам зроблю іншу.

Думав, що після походу по південній частині КиУРу не захочеться лазити по ДОТам в зимову пору. Але все одно поперся.

Снігу було небагато, одягнувся тепліше — тому однозначно було комфортніше. Хоча стежки все одно довелося протоптувати.

З двох ДОТів, в які можна пролізти, заліз лише в один. Проте в який!

ДОТ 230. Незвичної конструкції. За виглядом, як два здвоєні ДОТи.

Це єдиний вцілілий (з 11-ти) артилерійсько-спостережний пункт (АСП) в Київському укріпрайоні.

Двоповерховий.

На нижній поверх побоявся лізти один.

P.S.: Прогулюватись одному не так вже й нудно. Виходжу на новий рівень!

Думав, що просплю 1 січня і не буду вмикати комп — так нє: і те, і друге. Згадав, що треба дописати в один пост (тепер мабуть весь рік буду редагувати?). Ну а щодо сну, то ліг раненько — тому виспався і спати весь день не хочеться. Та й що ще робити в перший день нового року? Їсти є шо. По тєліку нема шо дивитись (ввечері буде кіно "Скажене весілля" — треба подивитись). Музика на радіо... сподобалась дискотека після 1ї на Країна ФМ. А так і по радіо слухати майже нічого.

Зранку на одній із радіостанцій обговорювали стародавню народну білизну (підходяща тема на Новий рік?) і про історію салата Олів'є.

А в новорічну ніч приготував деруни. Думав, що їх не можна будже їсти — а нічо, смачні.

Так хотів утнути щось незвичне. Наприклад, полізти в підземну річку. Але знайшлися синоптики і добрі люди, які "обламали" кайф.

Намічалася класна компанія. Та й давно хотів пройтися по підземній річці. Тепер совість гризе. Тим паче, дістав екіпірування і майже домовився.

Хоча... є екскурсоводи, які регулярно водять нубів (я не діггер, тому теж нічого не тямлю в підземеллях). Звичайно, за гроші. Проте можна підібрати зручний час. Та й не треба випрошувати екіпіровку.

Блін, хоч на День народження замовляй. Звичайно, якщо сніг ростане.

P.S.: Щоб якось загасити совість трохи прогулявся. Звичайно, не по річці. І не в компанії. Але теж непогано.

Не люблю я таке слово "лайфхак". Замість неологізму-американізму є відповідник "корисна порада".

Та давайте ближче до справи.

Мама любить купляти всілякі штучки: сувенірчики, канцелярське приладдя, магнітикі, наліпки. Особливо, якщо по акції. І пофіг що без них не можна обійтись. Не розумію я такого. Я якщо купляю щось зайве — то їстівне. Однак знову понесло від теми.

Отже, купила освіжувачі повітря по акції. І хоча був налаштований скептично, вирішив взяти й собі. Мовляв, воно має снодійний ефект. Та й просто приємно пахне а я пахну ну... не дуже  (жарт) .

Освіжувач на гелевій основі. По консистенції і вигляду схоже на желе з рідкого мила. Вистачає надовго, але з часом "желе" зменшується і висихає. При цьому перестає ароматизовувати. Тому залишки гелю є — але не пахнуть. Викидати? Мама скаже, що коробочка прикольна. Та й не все випарувалось. Це як сік з пакету: як не виливай, а пару ложок все одно буде бовтатися. Шо робить..?

Коли залишилось трохи "скам'янілостей", вирішив проекспериментувати — залити шматочки водою. Налив, не жаліючи — майже доверху. При збовтуванні утворюється прикольна піна, і приклавши до вуха, можна почути шипіння.

Спочатку здалося, що переборщив, наливши по вінця. Однак через декілька днів камінці набухли, перетоворившись у желе. А вода поступово загущувалась. І от тепер гель повністю увібрав воду. При цьому освіжувач став ароматизовувати.

Отож лайфхак такий (якщо ліньки читати всю розповідь) — коли освіжувач закінчується, можна його оновити, заливши водою.

Та нормальна погода! Було би де гуляти. Ідей 0.

Нажахали непогодою, холодом. А воно навіть і тепло. Особливо, якщо не стояти на місці.

Не полінувався: написав скаргу, роздрукував. Прийшов з заявою у облгаз. Сказали: "Вчора постанову про дорахування відмінили. Платіть за показами лічильника". Отак от! Добре. Але нерви зіпсували (яких і так майже не лишилось).

Заяву не захотіли прийняти. Мовляв, нічого не треба. Хоча сумніваюся: може треба було втюхати? Бо як можна вірити без папірця?

Після нас прийшли і інші люди. І всі з одним запитанням. Як думаєте? Звичайно, про дорахування.

З газовиками це не перша проблема. Вони полюбляють дописувати у платіжкі вигадані борги. Щоб розібратися треба було йти в офіс.

P.S.: Заодно розібрались з платіжками. Виявилось, що не ми їм винні, а вони нам. Щоб не було підй%обок попросив роздрукувати звірку. Правильно зробив?! Бо без папірця хрін кому що доведеш?

Для того, щоб роздрукувати звірку для чогось повинен паспорт. Ідіотизм.

Ну а в цілому добре, що все скінчилось добре.

А шо це за "радість"? В Фейсбуці писали про приватний сектор, але виявилосьщо це "стосується кожного". Мовляв, розрахунки платежів зроблені з урахуванням температури газу +20 і за нормального тиску. А оскільки у споживачів нема ні вимірювача температури газу, ні датчику тиску, то доплачуйте. Нафтогаз хоче нові Мерседеси і Прадо. Мало їм подорожчання.

Що робити будете? Платити, оскаржувати?