[Приєднана картинка] Навіщо про щось судити, Якщо тями у тому немає? Непотрібно вогонь ворушити, Дуже боляче він обпікає. Храм душі лиш для Бога відкритий, Тільки Він усі таїнства знає. Що довЕлося серцю прожити Й що насправді воно відчуває. ЗаводИло життя в лабіринти Й не давало ніяких підказок. Лиш новІ і складні розвилки Без єдиного дороговказу. За помИлки жорстоко било, Гартувало стражданнями душу. У оману не раз вводило І завждИ говорило“Я мушу”...

Читати далі...

П очути не завжди в нас є причина, Р озбити світ душі – лиш мить і все… А гонія любові з мрій очима В останнє нам нагадує про це. Д арма любов не цінимо завчасу, А потім сльози… – що з тих сліз тоді?! Д ано нам жити раз і більше шансу О двіку в долі не вблагати, ні! Б ез рідних ми – птахи без крил й польоту. Р озваги не замінять, даль доріг, Е крани моніторів чи робота, А ми міняємо на це не рідко їх… Щ о варті сонця дивні переливи, А корди зір...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Пригорни мене міцно та палко, Наче вперше і наче востаннє. Снігового зимового ранку Розігрій теплом свого кохання. Це не згадка, не сон і не казка, Це кохання могутня сила. Нездоланна, таємна, прекрасна, Вона шлях у майбутнє відкрила. Пригорни мене ніжно до серця, І поринь у смарагдове море. З нього ніжність тобі посміхнеться І повЕде в кохання простори. Йде від серця до серця стежина. То алея Любові живої, Що провадить в кохання країну....

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли говорять очі і серця, Тоді весь світ навкОло затихає. Стають єдиним цілим два життя… В цю мить Любов із ними розмовляє. Коли до вуст торкаються вуста, Тіла нестримний трепет огортає. Бажання полум’ям у дУшах пророста, Кожну клітиночку собою наповняє. Коли не можна віднайти потрібних слів… На тій межі, де вже немає в них потреби, Там почуттів ріка виходить з берегів. Її спинити неможливо… Та й не треба. Там, де на двох єдине відчуття, ...

Читати далі...

У попелі спалених мрій, Де плакав світанок зірками, Я знову у пам’яті твій Цілунок зігрію думками. Торкнуся ледь чутно плеча Останнім листочком осіннім І хай догоряє свіча, – З тобою все й так у промінні. Заплакані зорі зітру З похмурого сонного неба, Тихенько у сні пригорну, Усмішкою стану для тебе. У кутику бажаних губ З’являтися буду щоденно І кожного подиху звук Я питиму п’янко й натхненно. Ловитиму я кожен такт, Всі ноти бажань серця твого, Лиш тільки люби мене ...

Читати далі...

Дарма, що дощ свої ремарки пише серед зими зіпсованих картин, ти зупинись, послухай просто тишу і наклади на смуток карантин. Поглянь у вись – там серце долі б’ється, відчуй його, як відчуваєш біль, а дощ нехай все ллється, ллється, ллється… Це краще, ніж на серці заметіль. Лови губами кожен подих неба, тримай очима мить і цілий світ, щоб він крутився лиш навколо тебе, летіти щоб не в прірву, а в політ. Дарма, що дощ! Його плачі безсилі, коли душа летить в щасливу вись, як...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Без тебе це місто пусте. І зорі без тебе не сяють. Хвилина, як рік, іде, Коли тебе поруч немає. Без тебе сумують вуста І очі печаль ховають. І я вже без тебе не та, Якою мене ти знаєш. Без тебе у серці зима, Без тебе захмарене небо. І сонця без тебе нема, Кохання моЄ лиш для тебе. Без тебе холодні й сумні Кружляють самотньо сніжинки. Ти- світло в моЄму вікні, Без тебе я наче крижинка. Без тебе гірчить шоколад, Не гріє ранкова ...

Читати далі...

Нечутним ангелом ти поруч. Бережеш від сліз сумних мої плаксиві очі, обіймеш тихо, ніжно пригорнеш й ховаються тривоги в тіні ночі. Легеньким вітром поцілуєш у щоку і зразу стане все не так і тьмяно, забуду про проблем стрімку ріку і посміхнуся знову я слухняно. Ти завжди поруч. Ти на відстані руки, мене рятуєш від самої себе, засвічуєш у темряві зірки у не завжди безхмарнім вирі неба. Люби мене – з капризами і без, на грані мрій тримай мене міцніше, а я примхливо, по...

Читати далі...

І знов зима… Їй завжди до снаги Плести вуаль з сніжиночок тремтливих… І знов зима. Навкруг сніги… сніги… Мов біле полотно без плям фальшивих Невпевнено по ньому проведу Із спогадів несмілі візерунки. Вітри сліди вже вкотре заметуть, Лишивши, як тоді, – лиш поцілунки… Я з кожним переливчастим штрихом Все впевненіше буду малювати Прекрасну казку, що, нехай давно, Та так натхненно вчились ми складати. Вдихнуть на повні груди знов вітри Й полине казка птахом перелітним… Зима…...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Під рудим покривалом осені Засинають думки і мрії. Вони в сон кольоровий запрошені, Де печаль їхню вітер розвіє. Там знайдУть вони спокій і затишок. Зорі їм колискові співатимуть. Назбирають букетик пОсмішок І віночки любові сплітатимуть. Побувають в країні Ангелів, Вмиють душу небесними росами. Полетять над світами незнаними Серця піснею стоголосою. Почуття переможуть емоції, Перед Мудрістю Розум вклОниться. На останній сходинці осені ...

Читати далі...