[Приєднана картинка] Солнышко знойное...

Читати далі...

[Приєднана картинка] А післязавтра осінь… ось і знову Зміню сторінку у календарі… Зникає літо… що ж – було чудовим! Лишає слід від себе у дворі... Паркан із написом лишень «А я на морі!», Зелена фарба, поспіхом курсив… І подумки всміхаюсь мимоволі – Це ж позитивно, гарний був мотив... Та під ногами вже пожовкле листя – Берізки ранні скинули вбрання. Зігріє спогадом бабусине обійстя, Осінній сад, стежина навмання... Так захотілося смачного чаю з м’яти В старенькій...

Читати далі...

Переболить. Мене ти вже не вперше жбурляєш в прірву розпачу й образ. А я встаю. А серце знов живе ще. Ніяк не розіб’юсь об скелі фраз. Сильнішим робить все, що не вбиває – ця істина давно вже не нова… Чому ж тоді надія помирає, а я її не хочу рятувать? Переболить. Я знаю. Мушу жити… Та іноді (візьму на душу гріх) так втомлює життя оте любити і хочеться подалі від усіх… Та ні! Не так! Я жити не втомилась! Кидай, жбурляй за тисячу світів, а я жива – літати я навчилась! Хоч...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Коли не спиться думаю про тебе, Навмисно поринаю в твої сни - Щоб там усмішкою розмалювати небо, ...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Розмалюй мої сни кольоровими фарбами, Забери з них тривоги чорно-білу імлу. У веселці для мене стань восьмою барвою, Поверни в моє серце квітучу весну. У тумані ранковому почуття загубилися, А попереду знов перехрестя доріг. Вабить швидкість шалена й неможливо спинитися, І засліплює світло зустрічних ліхтарів. Може час гальмувати? Вони просто втомилися… Може, відблиск зелений – тільки марево з снів? Та червоним вогнем у житті загорілися Світлофори ...

Читати далі...

Я дякую, Боже, за всі стежки долі, За ночі самотні, холодні й сумні. За те, що ховав Ти за хмарами зорі , Гартуючи дух, наче сталь у вогні. Я дякую, Боже, за терня колюче, За зранену душу і біль від обрАз. За морок нічний і за хащі дрімучі, Куди міражі затягАли не раз. Я дякую, Боже, за всі буревії, Що душу шмагали, неначе бичем. За сльози пекучі в обмІн на довіру, За втрату, що серце пробила мечем. Я дякую, Боже, за всі перешкоди, За “липових” друзів, за...

Читати далі...

[Приєднана картинка] «Несправедливо всё на свете, ну где же Бог? Зачем молчит?Зачем же терпит Он всё это? Ведь на несчастьях мир стоит..." Такими мыслями терзаясь, по лесу юноша шагал, Вопрос такой понять стараясь, домой тропинку потерял. Но вдруг навстречу путник с сумкой идёт дорогою лесной, И на вопрос: «Укажешь путь мне?», ответил: «Да, пойдём со мной».Змеёй в лесу тропинка вилась (скорей бы долгожданный дом), Вдруг перед ними появилась избушка под большим кустом. Хозяин, ...

Читати далі...

Відпусти моє серце – воно не твоє, я його не віддам тобі, чуєш?! Не цілуй так зрадливо уста і плече, я ненавиджу, як ти цілуєш! Навіть думати в душу ввірватись не смій, – не злетиш ти до неї, пропаща, і не треба повторювать знов "він не твій", – я ж тобі не повірю нізащо. Я всміхатися навіть сльозами журби буду знов, бо він поруч зі мною, а ти плач, бо була самотою завжди, Так і лишишся ти самотою.

[Приєднана картинка] Знову осінь за моЇм вікном Золотисте листя розкидає. Хризантемами уквітчана любов В вальсі вересневому кружляє. Десь далеко в синій далині Чути ніжну пісню колискову. Осінь золота наспівує мені Кольоровий свій мотив любові. Я в тій музиці небесній розчинЮсь, До краЇв наповню нею своє серце. В дощову симфонію ввіллЮсь, Хай в тобі вона коханням відгукнеться. Цю мелодію осінніх мрій Я подарувати тобі хочу. У душі закоханій твоїй Цей мотив ...

Читати далі...

В проблемах, суєті життя несеться… За днем йде день, за роком знову рік… Минає все… Лише батьківське серце Незмінно шле любові якорі. В життєвім морі шторму грозового, Падіння грішного, коли згубили слід, Підносить з дна батьківське щире слово, Порада мудра береже від бід. Долоня мозоляста приголубить, А очі! В них любові дна нема! І що тоді проблеми, пересуди, Коли є поруч татова рука! Старенький плащ від холоду сховає, Тривога миттю за поріг втече, Бо затишніших...

Читати далі...