Поклич мене, моя від світу втечо

Туди, де ночі родять таїну,

Туди, де гнізда дивляться лелечі

У всесвіту безсмертну глибину.

Поклич мене у безвість первозданну,

Від сотворіння бідну на біду,

І я, твоя дитина неслухняна,

Розкаюся, нарешті, і прийду.

Лячно з собою один на один.
Метеорити поганих новин.
Знову здоров'я звалило в Мадрид.
Знову без мене. І я інвалід

Як же до купи зібрати себе?
Як поламати хворобі хребет?

Стріли фантазій та мрій тетива.
Рими рятують, лікують слова.
Я все здолаю і переживу.
Come on, негаразди. Я вас розірву!

І вечір. І небо.
І добре. І тихо.
Стриножений місяць
пасеться між хмар.
Доба загубила
природжену пиху
І річка пускає
туманний муар.
А у далині,
в почорнілому полі,
Що снігу ковтнуло
останню сльозу,
Вже духи весни
позбиралися в коло,
І кличуть приховану часом
красу.

Закладаю півдня в ломбард

(небагато, на погляд, ніби),

Може доля оцінить жарт?

Може дасть хоч цілушку хліба?

Краще житню, щоб заздрів світ

(не поділюся, хай не просить),

Замість солі – звичайний піт

Від роботи. Здається, досить.

А як буде іще азарт,

І слова без хули й омани,

То закладене у ломбард

Відкуповувати не стану.

Вугільне небо сіє мжичку,

Впадає ніч у сонний транс,

Та пише стуком електричка

Сумний про відстані романс.

З наївним шалом Дон-Кіхота

Вона здолати прагне їх,

Квадратних вікон жовті ноти

З ходи зриваються на біг.

Я заздрю їй. Вона відважно

Ламає сумнівів межу,

Та пісню слухаю уважно

Й свою про відстані пишу.

08.06.2016

Вік смокче днів одвічна монотонність,

Жадає жертв із поглядів, чуттів,

Де ж взяти стільки слів, аби бездонність

Залляти до самісіньких країв?

І як зібрати літери в намисто,

Якщо вони, нестримані, течуть?

Як віднайти хоча б краплину змісту

Й змастити нею свій життєвий путь?

07.04.2016

А я неправильний сьогодні,

А, втім, і вчора був таким,

В моїх віршах – сумна безодня

В моїх очах – тривоги дим.

В моїй душі – неоднозначність,

Є сенс, а іноді – нема,

Шалена вчинків необачність

І мрій – на ціле синема.

І серце, що життя колише,

Слів не боїться полину,

Воно боїться тільки тишу

Й нерозуміння глибину.

13.12.2015

Хочеться бути хорошою і привітною. Зі всіма. І не крізь зуби, а щиро та віддано.

Хочеться бути вірною. Завжди. Бути вірною собі, тобі.

Хочеться мати багато справ і скрізь встигати. Бо так треба.

Хочеться не хворіти. А просто радіти життю.

Хочеться бути "пухнастою". Щоб ти завжди міг з насолодою притулитися до мене.

Хочеться бути теплою. Гріти тебе. Гріти тих, кому цього тепла бракує.

Хочеться бути собою. І не забувати хто я є.

Хочеться бути з тобою. Завжди.

Хочеться...Не боятися, не страждати, не плакати, не відчувати порожнечу в середині, вірити, виконувати, допомагати, співчувати, радіти, дружити, кохати.

Хочеться жити! 

Зів`яло золото годин,
настав брунатно-сірий вечір.
Чабанська мила дудка вмерла-
вона як синьо-сірий вечір,
зів`яле золото долин.

переклад з німецької Терджимана Киримли

Супроти дул шикован є нарід.
Бій барабанів, темні потили`ці.
Кривавий зиз, хода, сталевий брід.
Скорботна ніч. На всіх. Шизофренія.
Тут Єви тінь, червінці красні, гін.
Свята вечеря. Хмара промениста.
Дванадцятьох зібрався ген загін,
кричать ві сні : "О господи, заїсте!"
Святий Хома торкається ноги.

переклад з німецької Терджимана Киримли