Зимовим днем Із дивним сонцем Цей шлях любові розпочався... Заглянув у моє віконце Промінням сонячних поем Ранковий блюз. А сон - сміявся Над сумнівами дня. Печалі зовсім не боюсь! Вже душі відчиня Й вуста зближає у цілунку Любов. Й усі малюнки - Реалістичні, Романтичні, В своїй наївності німі - Й дзвінкоголосі! - Складаю за листком листок... Я - мов пустий ковток, Мов дощ, що все моросить, Я - зайва нота "мі" У марші Мендельсона, І очі напівсонні У ліжку не ...

Читати далі...

* Чому дівчина знов така сумна, Куди поділась посмішка безкрая? Та не журись, чарівная моя Уся біда, колись таки, минає. То ж посміхнись сама в прийдешній день, Назустріч перехожий осміхнеться. І стане знову легко на душі, Уся твоя журба відраз минеться. Залишиться лиш радість від життя Душа кохання пісню заспіває. Відразу зникне вся твоя журба, І вже тебе ніколи не здолає. 2008 р. Михайло ДІД. Алчевськ.

Моя нечаянная боль, Моя заснувшая улыбка, Я не хочу терять любовь, Как землю в этом мире зыбком. Я не хочу терять весны, И шепот тихий звездопада, Я знать хочу игру струны, Я хочу видеть волн забаву. Пожухлый день свернулся в лист, Зима крадется нежным шагом, Лишь меж ветвей в тумане свист - Коротких снежных дней начало. Прийдет к нам праздник красок вновь, Когда-то ж вихри отбуяют, Я не хочу терять любовь, Пусть спит, я песню ей сыграю. т.е.с. 11.11.08

* Знов біда мене спіткала, Знов кохана десь пропала. До грудей на мить приникла, І кудись відразу зникла. Що ж мені тепер робити, Як мені без неї жити? Чи повернешся - не знаю, Та усе ж надію маю. Об’явися, моя мила, Бо чекати вже несила. Хочеш, дам тобі борщу, Чи цукеркой пригощу. Поговорим, про що хочеш, Про кохання пошепочем. Завершим розмову лунким, Ніжним смачним поцілунком. Про що хочеш поворкуєм, Усі теми обміркуєм. Тільки знов не пропадай, І кохання радість...

Читати далі...

Пристала сажа нам до рук, шпаринами лягла; там, за сараєм. важкий ґрунт, але підуть діла; Тобі пушок на щоках йде, ти яблуня, а я- чорнюща шпалина, проте трава обік буя; . Лежати добре на горбі; надвечір потяг мчить; наш мотлох дротом оповит- залізно світ звучить; сідають іскри на сміття; гримить здаля гудок; лежачий, чорний- хіба я, ти-пролісок. . В завулках душно уночі, тепло від білих стін. З акації падА тріскА, алеями летить. Я чорной сажею пристав, сніг милий-ти....

Читати далі...

. Тихенька вуличка була, кубло зміяче. За плЕчем -торбочка пуста... --СірнИки бачив? На гною висидів деньок- по хліб вечірній, дурачок. Тини диряві в хуторян- ніхто за хліб не докоряв. . -- Тому, хто мене зневажав, на стінці хату змалював, долонню креслення прикрив- рука здушила дім була: "Тепер ти в мене...вже проси... Сво`брата ближнього благай..." І Дехто хату обійшов- І Смолоскип припав на кош. . переклад з німецької...

Читати далі...

. Стою де тінь під деревами- тут смутний край життя: земля, таємная, сирая; струмки собі блищать. . Здаля лунають бучно дзвони по степу просто в ліс. В чащобі олень ся сполохав, крізь сухостій поліз. . Ще ліс спросоння ворушиться. Застиг надовго плай. Пан Бог іде понад вершини, вітає заспан-край. . переклад з німецької Терджимана........................................................

Пан кОролем вважався, здоровую Блоху любив як дітку власну, кажу як на духу. Кравця позвав ледащо: "Поший-но їй сюртук і панталони кращі, ще й обшляґи до рук" Блоху "упакували" в шифони а шовки, хрести та аксельбанти, з відзнакою стрічки, ще й зірку міністерську, здорову як кулак... Набігли браття, сестри: "Нас оберіте! ТАК!" Усіх геть покусали: служницю та жону, ясновельможних панів, і фрау не одну. Не вільно рій чіпати- полюють на людей. А ...

Читати далі...

Жив-був король у Туле, фіял успадковав- коханой подарунок, та скоро померла. . Круль хмілю не цурався, хиляв одним ковтком; а келих доливався надміцним перваком. . Прийшла пора вмирати. Круль землі роздавав- усе пішло на спадок- а келих заховав. . З усім своїм каґалом востаннє відгуляв в батьківській красній залі на тлі приморських скал. . Підвівся мочиморда- і вихилив фіял, жбурнув його у море з високих чорних скал. . Упав фіял у море, ковтнув- и десь пропав. ...

Читати далі...

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................