Кіншаса- Кострома, баляда зі збірки "Чорне сало антрацит" Вкраїна стане Бантустаном, розтане прецінь льодосало- і з Небочком Свята Земля зіграє в триньку полюсами. Вкраіна стане Бантустаном. . Не плач, козаче під бананом, кради коня- живи циганом, най небо- гоп, то смиком -в рай, наплюй у вічі хуторянам. Не плач, козаче, під бананом. . Кіншасой стане Кострома, а Новим Йорком -Улан-Батор, святим єпископом -Кучма, а хмарочос- саманной хатой. І буде син, і буде...

Читати далі...

Кидали бомбу у Вітренко, а влучили у бідну бабу. Спіймали терориста менти, пузаня лисого ,нахабу. . Він був середній підприємець, вона- робІтниця звичайна. Гадали криворізьки менти: "Чого їм, бля, не вистачало?" . Статтю впаяли терористу. Безногу виписали бабу. По вітерцю літа нечиста: калік ще буде трохи мабуть. .

ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною замучені герої дають звитяги й смерті нам урок. . ЙдемО на герць піднесені сурмою. Ворожі кулі всупір нам свистять. Над українським переможним строєм- бунчук упівський, гітлерівський стяг. . Палає день, зоря - над чорним схроном. Йдемо на схід по селам і містам. Тризуб несе свободу мілійонам. Гачастий хрест дає надію нам. . ДогОри стяг! Шикуймося до строю. Іде УПА, карбує міцно крок. Комуною...

Читати далі...

* Комп’ютер пішов до інету З такими як сам спілкуватись. Прийшлось і мені іти разом, Щоб волю йому не давати. Бо любить хитрющща машина Чомусь до жінок залицятись. Доводиться довго і важко Мені за це все віддуватись. Морочить чаріні голівки, Дарує вірші про кохання, І будить в сердечках вразливих На щастя якесь сподівання. На мене весь гнів виливає Увесь той обманутий люд. Доводиться довго доводить Що все ж таки "я не верблюд". Отак і живЕмо ми...

Читати далі...

Я був в Ленінграді, Я пив там вино Вино в Ленінграді Це справжнє гівно! Я був за кордоном, Я пив там коньяк - Коньяк за кордоном - Сциклистий шмурдяк! Ніде так не п"ється Як в тихим дворі У Києві ріднім О пізній порі. 1987

* Знову турботи,робота,ділА. Тому й сьогодні ти знов не прийшла. Кажеш мені, коли прийдеш, не знаєш. Може ти зовсім мене не кохаєш? Лише весною мені ти зізналась, Що вже давно в мене ти закохалась. Та, коли літо спекотне настало, Чомусь кохання того вже не стало. То ж схаменись, моя дівчинка мила, Ти ж в мені пристрасть таку запалила. Дня вже не можу без тебе прожити. Що з цим коханням нам далі робити? Ти гралась зі мною, як з мишею кішка. Коханням моїм позабавилась трішки...

Читати далі...

ДУМА ПРО СЛОНИКА Слоника замучили Кляті москалі, Похилився слоник Хоботом к землі: “Прощавай же, Україно, Ти ж мій рідний краю! Безневинно молоденький Слоник помирає! Гей! Гей!” 1988

. Коли м"ясо стане не по кишені, нам розповідатимуть про шухевичей. Заглемездисті й порепані, роти пороззявимо:"катами сибір загатімо. гратами..." . "Телегонія, свастика....свастя" Вишиванки на пуза великі. Лине степом козацька закваска, чутно ляхів татарські курлики. . Щодвароки гетьмАнські вибОри колисають намет варіата. Ти- єлею ерзац, і наркотик, біле сало, солом"яна хата, . солов"їна цятована мова: "напрацьовки&quot...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Кто знает вкус печали в пустоте? Кто знает, где душе найти приют? Кому решать: жить в яви иль во сне? И как дойти туда, где любят, ждут? В безумьи дней, в кружении огней Мы мчим вперед, не глядя вдоль пути, Но вот тропа над бездной, мы на ней, Здесь страх и боль и пустота – и не пройти. Мы шаг, еще один, и будто сквозь туман, Сквозь невесомость неживого мира, Сквозь одиночество, тревоги и обман В надеждах и мечтах находим силы. Кто знает вкус печали в...

Читати далі...

Снова вечер в окошко стучится, И дрожит, багровея закат; В этот день уж ничто не случится, Скроет пламя задумчивый сад. День прошел, сон прошел, льется лето, Ускользают сквозь пальцы года, Что грядет? – я не знаю ответа, И не знаю идти мне куда. Раздорожье и вечер в окошке, Не подскажет звезда жизни путь; Я на ощупь бреду понемножку, Где смогу расцвести, иль уснуть. Т.Е.С. 31.07.08