Благовістям Великодні
Дзвони простір надимають
Вшир та вгору, Храм тримають
Хрестокупольний небес.
Урочистий день сьогодні –
Смертю смерть перемагає
Божий Син! Вітання має
Вгору, вшир – "Христос воскрес!"
написано 11.04.2012
Всевишній Боже! Партію в оркестрі
ЩоНотою дай сил заграти так,
Щоб ти, Всесвітній Диригенте і Маестро,
Не докоряв мені за жодний такт.
Щоб не пашіла я від сорому за трелі,
Звучали цілі ноти повноцінно,
На флейті, арфі чи віолончелі,
Челесті гратиму – молю уклінно…
Всевишній Боже! В партії музичній
Легато… піцикато… кожний такт…
ЩоНотою… дай віри й сил зіграти так,
Щоб не нести тягар у світ Предвічний…
12.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика религиозная
Свидетельство о публикации № 10624
Эндрю Фриз
Задощило, закалюжило,
Вмило місто запилюжене.
Захмарило, завітріло,
Напнулися враз вітрила –
Залюблені в небо бані.
Пливи, Києве! В чеканні…
09.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 10533
Засіває дрібно мжичкою
Небо землю. Ген, за річкою –
Лаврська сонячна дзвіниця
Свята жде. Страсна седмиця…
09.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика религиозная
Свидетельство о публикации № 10526
Твоя влада, Ладо! Згуба
З губ… Голубе мій!.. Глибоко
Голубиться, губиться… Пригублю…
Любитиму… Благоговітиму…
06.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика любовная
Свидетельство о публикации № 10428
О, Ладо! На губах – згуба!..
Пригублю глибоко… любо!
Загублюся, заголублю…
Любитиму… Благоговітиму…
06.04.2012
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика любовная
Свидетельство о публикации № 10421
© Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11204063378
Мороз. На снігу
Жовті тюльпани-панни
Мерзнуть, тендітні.
Пломінь в пелюстках згаса.
Заметіль їх колише...
31.03.2012
Заримуймо нас обох в поему!
Твій гобой, моя віолончель
Віршуватимуть Кохання - у рондель.
Виринає спогад – хто і де ми…
Певно, перші мешканці Едему
Так дуетом грали - на дуель!
Заримуймо нас обох в поему -
Твій гобой, моя віолончель
Гратимуть Кохання вічну тему
У рондель, сонет чи ритурнель.
А митець - Верховний Менестрель
В партитуру впише всі лексеми.
Заримуймо нас обох в поему!..
30.03.2012
1. Боронися від того, хто щойно тобою був І водив тебе в сад, де високі замшілі трави. Бережися того, хто тебе у тобі почув І чомусь нагадав, що і небо твоє імлаве.
Де ж ті схованки снів, де загати хмільні дощу? Заростають стежки кропивами якогось дива. Ну а той, у саду, то був просто старий віщун. То був просто дивак, що його називали Дивом.
2. Монастирська стіна постаріла. Сиві сходини моху – як брови ченця. Тихо падали яблук достиглі серця, Відкриваючи стигми старечого тіла.
Сад молився у сутінках синіх, Не зігнувши своїх ревматичних колін. Під стіною стояв, може, Дух, може, Син, Поправляючи німб в золотім павутинні.
3. Нема кінця. Цей сад не має меж. Старі дерева. Трави-сухостої. Стоїш із кухлем глиняним і п’єш Питво позачасовості густої.
Так мало сонця. Небо, як слюда, Мутне і жовте. Хтось тебе лишає. І чути шурхіт: то його хода Крізь зарості сухого молочаю.
Нехай. У монастирському саду Солодка тризна. Яблука доспілі. І, затопивши пальці у меду,
Чекаємо на ніч, як на орду. І молимось. І чуємо ходу Крізь молочаю зарості замшілі.
