хочу сюди!
 

Лариса

52 роки, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Замітки з міткою «кнр»

Россия. 28 августа 2021 год. Закоулки Благовещенска

28.08.2021.



Амурскую землю москвичи пытались заселить дважды.

Первая попытка была осуществлена в середине 17 века, а именно в 1653 г. русским колонистом Ерофеем Хабаровым. 

Помните ту станцию Ерофей Павлович? Так вот. Она как раз в честь него.



Первая русская колония в этих местах просуществовала до 1689 г. Она была успешной и даже процветала. 

Однако затем московские правители заключили соглашение с китайской Империей Цин, одним из пунктов которого было оставление амурской колонии.

В итоге колонию забросили почти на два века.



Хотя русских не было на этих землях почти 2 века, этой территорией Китай также особо не заинтересовался.

Она была пустой. Тут бродили только белки да медведи.



Но ситуация стала быстро меняться, когда в 19 веке амурской землёй вновь заинтересовалась уже Российская Империя. 

По приказу российского императора с 1856 по 1858 г.г. на место будущего Благовещенска были переселены почти 300 украинцев с семьями.

Была основана станица под названием Усть-Зейская.



Украинская станица быстро росла и вскоре ей приказали быть русским городом, а украинцам стать русскими. Ну, вы знаете как это происходит dada



В 60-х г.г. 19 века в Амурской области было обнаружено золото. Много золота. И сюда устремились авантюристы, ставшие вскоре золотодобытчиками.

Русский император одобрял эту деятельность и в целом переселение в эти земли новых людей. Была разрешена частная индивидуальная золотодобыча. 



В 80-х г.г. в Благовещенске появился чугонолитейный и древообрабатывающий заводы. Появился крупный речной порт с целой флотилией гражданских и военных судов. 

Население выросло в несколько раз.



В 1900 г. в Китае началось знаменитое боксёрское восстание. 

Китайцы обратили свой гнев против русских, напав и потопив десятки речных судов. А после начали нападать и избивать жителей Благовещенска.

До этого китайцы могли свободно посещать город, торговать и жить в нём. 

На этом китайцы не успокоились и начали массированный артиллерийский обстрел города. Бомбёжка продолжалась более 2 недель.

Горожане вначале терпели и прятались, но потом им надоело и они сами показали на что способны. Начались избиения и убийства китайцев. Те из китайцев, кто уцелел, выбрасывались в Амур, чтобы те плыли к себе в Китай.

Многие тонули ещё на середине пути, а тех, кто всё же доплывал до другого берега, свои же соплеменники добивали до смерти, обвиняя в измене и предательстве. 



В 1913 г. Благовещенск уже был связан с Санкт-Петербургом железной дорогой.

С 1917 по 1918 г.г. в Благовещенске хозяйничали коммунисты под предводительством железнодорожника Мухина.

В 1918 г. забайкальские казаки под руководством депутата 4 Государственной Думы Российской Империи Гамова свергли власть большевиков и на год установили своё правление в городе. 

Мухин уцелел во время переворота и годом спустя пытался организовать антиказачье восстание, но был пойман и казнён белогвардейцами.

С 1919 г. по 1920 г. Благовещенск был под властью Японской Империи. Генерал-губернатором был назначен японский военачальник Ямада. Он прославился своей беспощадностью к большевикам.

В 1920 г. была образована Дальневосточная Республика. Японцы были вынуждены покинуть Амурскую область, а Благовещенск стал частью республики, которой фактически руководили коммунисты, прикрываясь демократией.

В 1922 г. ДВР была ликвидирована, а Благовещенск стал столицей автономного губернаторства и оставался им до 1926 г., пока не был интегрирован в РСФСР. 

---

Памятник советской мороженщице ( местные жители именуют её: амурская снегурочка ) ...













Население Благовещенска на 2021 г. составляет 225000 человек. Около 2000 горожан погибло в 2020-2021 г.г. из-за коронавируса, что нанесло существенный урон городской популяции.

Примерно 50% горожан - это выходцы из Средней Азии. Это не гастарбайтеры, как те, что выходили из поезда в Сковородино и Магдагачах, это уже те, кто получил российское гражданство и проживает тут не менее 3-5 лет. С каждым годом количество таджиков и киргизов увеличивается, а доля русского населения падает.



Кафедральный Собор Благовещения Пресвятой Богородицы и памятник Святителю Иннокетию и графу Муравьёву-Амурскому, которые стояли у истоков превращения станицы в город и процесса христианизации амурских земель...

















Эти зелёные стенды установлены по всему Благовещенску...


... у какого-то священника по ходу опять денег на ленд крузер не хватает dada 




Подле Собора прямо на территории находится деревянная Свято-Никольская Церковь 1858 года строительства; конечно это не оригинал, дерево бы давно сгнило; это уже многократно отреставрированное сооружение; говорят там молился сам граф Муравьёв...
















Амурский Театр Драмы на ул.Ленина ( после наводнения многие улицы как после бомбометания ) ...









Ещё одна крупная достопримечательность Благовещенска, затерявшаяся в городских кварталах: Триумфальная Арка...


... она была возведена в 1891 г. в честь посещения наследным принцем Николаем ( будущим Николаем II ) сия города; во время революции 1917 года арка была полностью уничтожена, но при раннем Путине в 2005 г. её восстановили по старым чертежам и фотографиям...

 




























Триумфальная Арка ( вид со стороны Амура ) ...



Триумфальная Арка ( вид со стороны площади ) ...



Парк Победы...































































На ул.Богдана Хмельницкого, 9 есть отличный сувенирный магазин Буквица...



... там я прикупил вот такие сувенирчики...







Днём начался сильный ливень, так что пришлось на несколько часов вернуться в отель, чтобы перевести дух.

А к вечеру, когда облака рассеялись и температура воздуха резко поднялась до +27С, я отправился на изучение той части набережной, что слева от отеля Меркурий.

























Перед началом пешеходного трека заглянул лопать пюрешку и шашлыки в ресторан Барашка...



... утром он функционирует как ресторан шведский стол для постояльцев Меркурия, а в другое время как элитный ресторан; просто зайти в него нельзя, необходимо заранее бронировать столик по телефону...













Ресторан Барашка держат абхазцы, а персонал набран из русских.

Так как это Россия, то меня, конечно же, объебали. Вначале с шашлыком. В меню сказано, что такая-то цена за 250 грамм. Официант подтвердил: да, да. Так и есть. И в шашлыке 250 грамм. Как оказалось, в шашлыке три раза по 250 грамм и с меня взяли в 3 раза больше, чем я планировал.

С пюре тоже обманули. Взял две порции. В каждую порцию входит 2 круглешка. Я сказал: соедините всё в одну тарелку. Зря я это сказал. Мне в итоге принесли только 3 круглешка, а взяли полную цену.

Ухх, в России такие обманщики. Ужас просто. Обманывают даже на бытовом уровне. Казалось бы мелочь, но осадочек остался. 









































Виды на закрытый военно-торговый речной порт и загороженный со всех сторон забором бывший песчаный городской пляж ( прим.автора: колорадское городское правительство решило, что жителям Благовещенска песчаный пляж не нужен ) ...











Обратно до флагштока возвращался по свободным от воды частям нижнего яруса набережной...



























Амфитеатр...





Воды Амура...



Кораблик с туристами из Хэйхэ...



Полностью затопленная одна из частей благовещенской набережной...

























После захода Солнца заглянул в ещё один продуктовый супермаркет под названием Ням-Ням.

Это продовольственная мини-сеть. Кажется всего три таких магазина в городе.

Там классические полки с продуктами и можно ходить с тележкой - очень редкий формат магазина для Благовещенска. 

Внутри персонала больше, чем посетителей. 5 охранников и около 20 сотрудниц. Если в европейской части России персонал делает вид, что типа перебирает товар на полках, а сами между делом секут посетителей, чтобы те ничего не спиздили, то тут мускулистые сотрудницы даже не делают вид. Они просто стоят каждые 5 метров. Просматривают глазами каждый тёмный уголок, чтобы исключить даже попытку воровства.

Ещё одна особенность. Тут одно из немногих мест в Амурской области, где требуют обязательное ношение масок. Причём маску необходимо одеть ещё до захода в магазин.

При мне был такой случай. Зашла женщина. Без маски. Взяла тележку. Набрала продуктов. Перед кассой одела маску. Но кассирша отказала той в обслуживании. Охранник уже передал информацию, что такая-то такая-то уже изначально зашла без маски. После пререканий охранник вывел покупательницу из магазина пинком под зад.

Второй случай: зашла таджичка. Между полками встала. И прямо в штаны/трусы стала пихать шоколадки. Видимо первый раз сюда зашла. Охранник был на месте уже через 3 секунды. Вопящую таджичку увели в подсобку. Больше её никто не видел dada

Что касается меня, то шоколадки в трусы я не пихал и сразу зашёл в маске, прочитав предупреждение на входе. Итог: кассирша на кассе сама упаковала мои покупки в фирменные пакеты и пожелала приятного вечера. Это было очень мило с её стороны bravo


Кому вигідне придбання компанії Мотор Січ і хто насправді намага

22:20 01 червень Київ, Україна



Протягом останніх семи років триває епопея навколо вітчизняного підприємства - АТ Мотор Січ, підприємства, завдяки якому Україна залишається серед світових лідерів виробництва авіаційних двигунів. Але що відбувається насправді і яка подальша доля підприємства?

Почнемо з того, що після окупації Російською Федерацією українського Криму і початку збройного конфлікту на сході України, абсолютна більшість виробничих галузей України відмовилася від російського ринку і почала шукати альтернативні шляхи реалізації продукції.

На жаль, не всім вдалося зробити це безболісно. Компанія Мотор Січ, доля реалізації продукції якої на російський ринок становила понад 50%, не стала винятком.Швидкої переорієнтації на інші ринки не відбулося, а спроби керівництва обійти наявні обмеження зустрічали активний опір як з боку держави, так і суспільства, що призвело до значного зменшення обсягів виробництва і фінансових проблем підприємства. У свою чергу, незадовільний фінансовий стан товариства негативно відбивався на матеріальному добробуті почесного президента Мотор Січ - В'ячеслава Богуслаєва, який фактично контролював підприємство (за різними даними, станом на 2014 рік Богуслаєв контролював особисто і через афілійовані структури від 48% до 56% акцій підприємства).

Слід зауважити, що ми не відносимо Богуслаєва до того типу власників, які як п'явки висмоктували ресурси підприємства, що дісталося в спадок від радянського минулого, без його модернізації і розвитку.Товариство при ньому розвивалося, приносило прибуток, здійснювалися нові розробки, були амбітні заяви про плани на майбутнє, і невідомо, якою була б доля Мотор Січ, якби не події 2014 року, які кардинально змінили вектор розвитку нашої держави.

З втратою традиційного ринку збуту продукції підприємство повільно згасало. Існує думка, що це стало рушійною силою, яка остаточно вплинула на рішення Богуслаєва про продаж підконтрольних йому акцій товариства, оскільки стало зрозуміло, що без залучення іноземних інвестицій Мотор Січ не виживе.

Росія, незважаючи на свою агресивну зовнішню політику щодо України, зі свого боку була зацікавлена в продукції і фахівцях Мотор Січ, тому продовжувала шукати шляхи співпраці з підприємством. Так, з 2008 року Росія і Китай намагалися реалізувати проєкт зі створення важкого транспортного вертольота. За задумом розробників оснащуватися вертоліт повинен був двигуном виробництва Мотор Січ.

Збіг зазначених обставин призвів до того, що в 2015 році з'явився маловідомий широкому загалу китайський інвестор Ван Цзин з наміром придбати контрольний пакет акцій Мотор Січ, а Богуслаєв отримав прекрасну можливість продати підприємство за вигідною для себе ціною.
При цьому, на нашу суб'єктивну думку, найбільший інтерес в цій історії викликає не спосіб придбання Ван Цзином пакетів акцій, а сама персона набувача акцій.
Нагадаємо! Службою безпеки України розслідується кримінальна справа за підозрою у використанні підконтрольних офшорних компаній для незаконного придбання контролю над АТ "Мотор Січ".

Почнемо з того, що інформації про пана Цзина у вільному доступі дуже мало, майже все, що буде викладено далі, довелося збирати і перевіряти через численні джерела, які стосувалися діяльності Ван Цзина і "Мотор Січ".

Ван Цзин завжди підкреслює, що є звичайним бізнесменом, не користується підтримкою правлячої Комуністичної партії Китаю, а свій статок заробив завдяки копіткій роботі на фондовому ринку і в сфері телекомунікацій.

При цьому ні ми, ні наші колеги, які також досліджували шлях становлення пана Цзина, не змогли знайти пояснення походженню стартового капіталу на придбання його основного активу - компанії Xinwei Group.
Цікаво, що крім самого Ван Цзина, в список інвесторів Xinwei також входить низка громадян КНР з не менш сумнівною бізнес-історією - вчителі, фермери, пенсіонери.

Інший факт, який викликає більше питань, ніж пояснює хто такий Ван Цзин, є те, що майже всі проєкти останнього фінансувалися коштом Китайського Банку Розвитку. При цьому ми розуміємо, що в отриманні кредиту під бізнес немає нічого особливо, крім випадків, коли ви отримуєте кошти в державному банку КНР під "чесне слово", а точніше під гарантії майбутніх доходів.А щоб спонукати банки давати нові кредити, навіть якщо вони лояльні до тебе, боржник повинен створити хорошу картинку, пан Ван Цзин і робив в останні роки.

Так, в своєму інтерв'ю він розповідав про діяльність групи Xinwei в Камбоджі, пов'язану з видобутком золота з оціночною вартістю родовища в сумі понад 5 млрд дол. США. Ці заяви позитивно впливали на зростання котирувань акцій компанії і дозволяли Ван Цзину без проблем отримувати кредитні кошти. Коли наступав термін погашення кредитної заборгованості, Ван Цзин втягував Xinwei в черговий амбітний проєкт, що знову позитивно впливало на акції компанії і рішення банків щодо надання нового кредиту.

У 2013 році таким проєктом стали наміри будівництва Нікарагуанського каналу з оціночною інвестиційною вартістю 50 млрд дол. США. В цей час проєкт існує тільки на папері.

Крім того, в 2013 році Ван Цзин заявляв про наміри побудувати в Україні порт в акваторії м. Євпаторія. Реалізація зазначеного проєкту була зупинена після окупації Криму Росією.

Проаналізувавши досягнення Ван Цзина за останні десять років, можна зробити висновок, що під його керівництвом Xinwei не реалізував до кінця жодного з початих проєктів. Бізнес-авантюри за участю Xinwei помпезно починалися, залучали багато уваги (а відповідно і грошей) і поступово згасали.Така ж доля спіткала і російський проєкт Ван Цзина в сфері телекомунікацій з розвитку 4G транкінгового радіозв'язку. Протягом 10 років в зазначеному проєкті здійснюється тільки анонсування меморандумів і участь у виставках.

Всупереч заявам самого Ван Цзина можна з упевненістю стверджувати, що він є людиною, не чужою правлячій партії КНР. Загальновідомий факт, що китайський режим суворо карає тих, хто здійснює будь-які незаконні маніпуляції з державними коштами, а перехресне субсидування кредитних коштів групи пов'язаних суб'єктів господарювання саме такими і є.

Крім того, ринок телекомунікацій в КНР тотально контролюється державою, в сукупності з непрозорим придбанням Ван Цзином компанії Xinwei наводить на роздуми про його зв'язки з владою цієї країни.

Тому, можливо, покупка Ван Цзином акцій Мотор Січ здійснювалася в інтересах

офіційного Пекіна в надії на те, що зазначена транзакція пройде повз увагу свого основного конкурента в сфері авіабудування - США?

Можливо, що не менший інтерес до Мотор Січ проявили в Росії.

Зокрема, до 2014 року Посольства України і Росії в КНР постійно співпрацювали через посла України Олега Дьоміна. Саме росіяни представили Ван Цзина Дьоміну для подальшого представлення керівництву нашої держави.

З представниками російської влади Ван Цзин знайомий як мінімум з 2012 року.Так, 23 березня 2012 тодішній віцепрем'єр РФ Владислав Сурков проводив переговори з Ван Цзином щодо реалізації в Росії спільного проєкту. Також, за альтернативною версією, Ван Цзин мав намір реалізувати Нікарагуанський проєкт, фінансування якого передбачалося здійснити коштами російського мільярдера Геннадія Тимченка і інших близьких друзів Кремля.

На жаль Україна має сумний досвід залучення російських інвестицій в окремі галузі промисловості. Так, показові історії з Харківським тракторним заводом (ХТЗ) і Запорізьким виробничим алюмінієвим комбінатом (ЗАлК) після їхнього придбання російським олігархом Олегом Дерипаскою.

Зокрема, в результаті управлінських дій менеджменту Дерипаски в інтересах російських конкурентів ЗАлК, в Україні було повністю знищено виробництво первинного алюмінію.

У свою чергу з ХТЗ намагалися вивезти в Росію виробничі потужності і технічну документацію підприємства. Тоді в історію втрутилася СБУ, в результаті чого Дерипаска був змушений переписати активи ХТЗ на свого друга Олександра Ярославського, який з 2020 року також намагається придбати активи Мотор Січ. Однак «хеппі енду» не сталося, під формальним головуванням Ярославського, діяльність цього харківського підприємства була майже повністю зупинена, одночасно в Росії розпочато виробництво "клонів" продукції ХТЗ на потужностях Брянського тракторного заводу.

Тому участь пана Ярославського в проєкті "Мотор Січ", як бачимо на прикладі ХТЗ, не передбачає нічого позитивного для українських авіапідприємств.

Можна підсумувати, що на цей момент в історії навколо Мотор Січ залишається більше запитань, ніж відповідей. Однак вже зараз стає зрозумілим, що незалежно від того, хто стоїть за Ван Цзином - Пекін або Москва, доля вітчизняного виробника їх мало цікавить, і в разі бездіяльності нашої влади імовірним розвитком подій, ймовірно, було б повторення долі ХТЗ і ЗАлК.


https://myc.news/ua/specproekty/komu_vygodno_priobretenie_kompanii_motor_sich_i_kto_na_samom_dele_pytalsya_stat_ee_vladelcem?switcher=true&fbclid=IwAR2d-gfzaUKqxOoU_zCf_T3mKPlLBzfKOkpaLMVB3gmki9cGO5bWNAKtnP0

«Мотор Січ»: суть конфлiкту з іноземними інвесторами


Сьогодні в українській повістці дня є дуже цікава історія, яка називається «Мотор Січ». Зовнішні вороги України та й внутрішня «п’ята колона» дуже активно висвітлюють дії України, спрямовані на захист вітчизняного виробника, як недружнє ставлення до іноземних інвесторів, до того ж намагаючись створити конфлікт з важливим торгівельним та політичним партнером України – Китайською Народною Республікою.

У той же час, при більш уважному розгляді ситуації навколо вітчизняного авіабудівного гіганта, спливає безліч обставин, які корінням уходять ще у лихі 90-ті, котрі свідчать про пограбунок держави. І лише адекватні дії нинішнього керівництва держави, які часом здаються занадто креативними, дають надію не втратити одну з реальних перлин промисловості України – унікальний завод «Мотор Січ», битва за який розгорнулась вже у планетарному масштабі!:) Тому що інтерес таких наддержав як США та КНР виразно свідчить, що Україна ще має активи, за які не лише не соромно на світовій арені, а за них ще й чубляться!!!

Але трохи до обіцяної передісторії. Наші джерела, які ще у 90-ті роки були вже дуже поважними людьми, розповіли трішки про історію відчуження «Мотор Січ».

У 1994 році Кабінет Міністрів України дозволив проведення приватизації майна державного підприємства «Мотор Січ». З цього моменту почався перехід права власності відомого на весь світ підприємства в приватні руки. Процедуру продажу акцій було розділено на два незалежних напрямки –приватизація та пільговий продаж, що мало на меті надати рівні можливості для всіх бажаючих отримати частку у підприємстві.

Проте, «рівні права для всіх» не відповідало реаліям України 90-х. У ході здійснення приватизації було вчинено ряд порушень законодавства в інтересах В’ячеслава Богуслаєва, що призвело до нанесення значних економічних збитків державі.

Зокрема, відбулось заниження розміру статутного капіталу Акціонерного товариства на 200 млрд крб та безоплатна передача державного майна Товариства, що спричинило збитки державі,як від недоотриманих коштів від приватизації, так і від безоплатного користування таким майном з 1994 року.

При цьому, акт оцінки вартості цілісного майнового комплексу державного підприємства «Мотор Січ», затверджений наказом Фонду держмайна України у 1993 році, розроблявся комісією з приватизації, яка прийняла рішення щодо виключення з вартості цілісного майнового комплексу підприємства майна, яке відповідно до законодавства України не належало до об’єктів, що не підлягали приватизації, а отже і не повинно було вилучатися. Це рішення відповідно вплинуло назменшення розміру статутного капіталу акціонерного товариства. У подальшому це майно було знову передано Товариству, звичайно безоплатно. Таких повноважень комісія не мала.Ось така нехитра схема.

У 1997 році до Закону України «Про приватизацію державного майна» були внесені суттєві зміни щодо деталізації об’єктів державної власності, що не підлягають приватизації. Так, з 20.03.1997 почала діяти редакція Закону, згідно з якою майнові комплекси підприємств авіаційної промисловості не підлягали приватизації, однак приватизація АТ «Мотор Січ» продовжилась у 1997-2000 роках.

За результатами проведеної приватизації, фактично єдиним мажоритарним власником підприємства став тодішній генеральний директор В’ячеслав Богуслаєв.

Разом з тим, слід зазначити, що підприємство під керівництвом Богуслаєва активно розвивалось, реалізовувались новітні розробки, зокрема ПКР «Нептун», яка у подальшому прийнята Україною на озброєння, ударні вертольоти на базі модернізованого Ми-2, турбовальні двигуни та багато іншого, що пророкувало товариству та його власнику світле майбутнє. З метою збільшення капіталізації товариства, було прийнято рішення про виведення його акцій на світові торгову біржу.

На жаль, у плани Богуслаєва та сподівання багатьох причетних до авіадвигунобудівельноїгалузі втрутилася Росія зі своїми імперськими замашками. Починаючи з 2014 року, «Мотор Січ» втрачає свій основний ринок збуту – Росію та переживає стагнацію.

У цих умовах Богуслаєв став підшукувати можливість забезпечити собі та своїй сім’ї безбідне існування, продавши підприємство. І тут на сцену виходить маловідомий на той момент підприємець із Піднебесної – Ван Цзін. У біографії пана Цзінабагато білих плям, що наводить на певні роздуми стосовно походження його статків та реальних намірів.

Існує думка, що Ван Цзін може бути пов’язаний з близьким другом та особистим гаманцем Володимира Путіна Геннадієм Тимченком. Так, за інформацією з різних джерел, придбання Ван Цзіном його основного активу – групи Xinwei, здійснювалось саме за рахунок коштів Тимченка. Більш того, фактичним власником «Hknd GroupManagement Limited», компанії, яка мала намір реалізувати амбіціозний проект побудови Нікарагуанського каналу, також є пан Тимченко. Ще одним фактом, що свідчить про дружні зв’язки Ван Цзіна з офіційним Кремлем, є його участь у проекті побудові в Росії 4G-системи транкінговогорадіозв’язку «Маквіл», кураторством якої займався особисто радник Володимира Путіна Владислав Сурков.

З 2015 року підконтрольні Ван Цзіну компанії починають скуповувати акції «Мотор Січ», які були у вільному обігу. До 2017 року вказані компанії концентрують у себе 56 % пакет акцій «Мотор Січ». При цьому, транзакції проходять без отримання відповідного дозволу АМКУ, що у подальшому переростає у відкриття СБУкримінального провадження за статтею «диверсія» та накладення арешту на вказаний пакет акцій. З того часу китайські інвестори шукали шляхи врегулювання ситуації на свою користь, проте, я кажуть, віз і нині там.

Позиція офіційного Києва з цього питання викликає багато суперечок. З одного боку, приватне підприємство самостійно здійснює свою господарську діяльність і участь держави у цих процесах здається зайвою. З іншого боку, загроза втрати такого підприємства, несе ризики не тільки для Запоріжжян, для яких «Мотор Січ» є основним роботодавцем у місті, а й для безпеки держави в цілому. Так, незважаючи на той факт, чи дійсно Ван Цзін діє в інтересах Росії, є незалежним бізнесменом або контролюється владою КНР, у будь-якому випадку у фактичних власників акцій «Мотор Січ» немає ніякої зацікавленості у збереженні підприємства та його унікальних технологій в Україні.

Показовим прикладом передачі конкурентоспроможних підприємств іноземним власникам без розуміння їх реальних намірів є історія із «Запорізьким виробничим алюмінієвимкомбінатом». Так, за час керівництва менеджменту Олега Дерипаски на підприємстві та й в Україні в цілому було знищено виробництво первинного алюмінію та кремнію, а також створено штучну кредиторську заборгованість перед компаніями Дерипаски на суму понад 30 млн доларів.

Тому давайте не будемо підігравати ворогам України із штучного роздування історії навколо «Мотор Січ». Україна все вірно робить, не лише відстоюючи українського товаровиробника, а йповертаючи державі актив, незрозуміло як приватизований. Досить того, що ним майже 20 років користувались незрозуміло хто незрозуміло на яких умовах. Сподіваюсь, що це лише перший крок до відновлення промисловості України самою державою, тому що лише ми самі по справжньому зацікавлені у процвітанні нашої країни! Попереду ще маса роботи з повернення награбованого і нехай кейс «Мотор Січ» стане успішною відправною точкою у підйомі України.
https://antikor.media/motor-sich/?fbclid=IwAR0Pmb2vn7sz1REOt_A5_lCHcf60zrOD2_fGqs_kJH5-GT6DH-XQbI9CcDo

Повернення «Мотор Січі» українському народу


14:51 23 березень Київ, Україна



Напередодні секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данилов заявив за підсумками чергового засідання РНБО про те, що прийнято рішення про повернення «українському народові» запорізького підприємства «Мотор Січ» законним і конституційним способом.
Військовий експерт, історик, автор книг і статей з історії локальних конфліктів ХХ століття Михайло Жирохов представив аналіз геополітичних наслідків цього рішення.

Ще в 1995 році в результаті приватизації підприємство було перетворене на відкрите акціонерне товариство. Таким чином, одночасно з випуском акцій контроль над підприємством отримав «червоний директор» - в той час голова правління і гендиректор В'ячеслав Богуслаєв, якому вдалося повністю зберегти свої позиції завдяки статусу народного депутата.
Бувши монополістом у сфері авіаційного двигунобудування на всьому пострадянському просторі, підприємство було надприбутковим, однак після 2014 року, коли поступово зникав російський ринок (хоча манівцями співпраця продовжувалася і продовжується досі) «Мотор Січ» потроху стала «входити в піке».
Виявилося, що внутрішній ринок не забезпечить необхідний запас міцності, китайські замовлення в міру освоєння воєнпромом технологій теж поступово «всихали». У цих умовах 80-річний Богуслаєв став підшукувати можливості забезпечити собі і своїй сім'ї безбідне існування, продавши підприємство.
І вже в 2018 році з'явилися перші повідомлення про те, що «Мотор Січ» хочуть «на корні» викупити китайці і що такий розвиток подій абсолютно не влаштовує Вашингтон.
Незважаючи на те, що основні зразки двигунів, які виробляються в Запоріжжі, родом з 1980-х років, «Мотор Січ» все ще має можливість виробляти двигуни для надважких військово-транспортних літаків типу Ан-124 «Руслан» і - теоретично - далекомагістральних пасажирських лайнерів.
У світі є тільки дві компанії з аналогічними можливостями - американська General Electric і британська Rolls-Royce. Отже, контроль над «Мотор Січ» дасть серйозний доробок для якісного стрибка китайського двигунобудування.
Досить швидко вибухнув серйозний міжнародний скандал. З'ясувалося, що ще в 2017 році китайський незалежний бізнесмен Ван Цзин дрібними пакетами через сім підконтрольних офшорних компаній з Белізу, Панами і Кіпру викупив у Богуслаєва всі акції підприємства.
Експерти вважають, що Ван Цзин - це ширма для китайської влади і, таким чином, Пекін отримує повний контроль над заводом. Таким чином, указом президента України від 29 січня 2021 року проти низки  китайських інвесторів «Мотор Січі» були введені персональні спеціальні економічні санкції. У відповідь Китай пригрозив Україні серйозними проблемами в міжнародних судах і неофіційно - згортанням економічних відносин. І ось тепер є відповідь - націоналізація підприємства.
Природно, такий крок загрожує Україні перш за все погіршенням економічних і політичних відносин з Китаєм. Звичайно, незважаючи на те, що КНР є одним з провідних економічних партнерів Києва, з військової точки зору, це навряд чи сильно відіб'ється на боєздатності українських Збройних сил.
Пекін не дуже хоче сваритися з Москвою з приводу Криму чи Донбасу, і тому всі поставки товарів подвійного призначення (як, наприклад, двигунів для вантажівок «Богдан-6317» і КрАЗ) йдуть через Білорусь або інші подібні «країни-прокладки» типу ОАЕ. Більш того, необхідно відзначити, що ніякого летального озброєння Китай нам не продає і не збирається. Однак оснащує ту ж Білорусь, в тому числі і ракетними технологіями.
Для самої України «Мотор Січ» є одним з ключових елементів стійкості і подальшого розвитку обороноздатності держави. Тут виробляють, наприклад, двигун МС-400, який є основою протикорабельної ракети для берегового комплексу «Нептун», і мінімальна підтримка в льотному стані парку вертольотів Мі-8/24 без «запорожців» взагалі неможлива.
З іншого боку, до наших авіаційних двигунів проявляє інтерес та ж Туреччина, яка в якийсь момент втратила доступ до аналогічної продукції європейської держави. І тому остаточно рвати відносини Пекін не буде, принаймні, в середньостроковій перспективі точно.
І ще важливий момент - націоналізація «Мотор Січі» може виявитися тим «пробним каменем» і відпрацюванням механізму повернення в державну власність інших важливих активів. За неофіційними даними, обговорюється питання про перегляд дозволів на користування земельними ресурсами і теплокомуненерго, які з 1990-х років належать олігархам.
Добре це чи погано, сказати складно: з одного боку, пострадянська держава завжди була і залишається вкрай неефективним власником, з іншого - просто не існує іншого способу позбавити олігархів важелів тиску на населення і особливо на владу.
https://myc.news/ua/specproekty/vozvrashenie_motor_sichi_ukrainskomu_narodu?fbclid=IwAR3RZ3cxp3YJ24s0wcMuEIitBiVQOU3OQnSz7wGf1V1J3OSrl72WBxwoxIw

Сенсация!!!



Сингапурский саммит между лидерами США и Северной Кореи, вероятность которого ставилась под серьезное сомнение не только широкой публикой, но и почти всеми серьезными специалистами-корееведами вплоть до самого последнего момента, все-таки состоялся. Достиг ли он успеха? Удалось ли добиться того, что планировалось? Будут ли выполнены обещания, изложенные в Совместном заявлении Трампа и Ким Чен Ына? Это все совершенно резонные вопросы.


Но это вопросы, какие возникают и какие ставятся после саммита. Поскольку он все же состоялся. Что, еще раз стоит подчеркнуть, для многих до самого недавнего времени выглядело совершенно нереалистичной, невероятной, фантастической утопией.

Но он все же состоялся.

Почему? Почему он вообще состоялся? Почему его не постигла участь многих других, гораздо более скромных, инициатив? Почему Ким Чен Ын не только не провел ни одного ядерного испытания после 3 сентября прошлого года; почему он не только, по выражению Трампа, «стоя на коленях», выпрашивал проведение этой встречи; почему он не только приехал в Сингапур, но и собственноручно подписался в совместном коммюнике под обязательством «достичь полной денуклеаризации Корейского полуострова»?

Как это ни покажется странным, но ответ на эти вопросы стал известен не сегодня, и не вчера, и даже не 8 марта этого года, когда в Белом доме принимали секретаря южнокорейского Совбеза и руководителя разведки Южной Кореи, а более пяти месяцев тому назад. Правда, тогда на этот ответ, похоже, не очень многие обратили заслуживающее этой теме внимание.

В отличие от юзера bbb, проанализировавшего 3 января этого года перевод на английский язык опубликованного за день до этого секретного китайского документа – директиву ЦК КПК от 15 сентября 2017 г. «Решение Генеральной канцелярии Коммунистической партии Китая о проведении коммуникационной и координационной работы между нашей страной и Корейской Народно-Демократической Республикой для дальнейшего углубленного решения ее ядерной проблемы» (The Decision of General Office of the Communist Party of China on Conducting Communication and Coordination Work between Our Country and The Democratic People's Republic of Korea for Further In-depth Solution of Its Nuclear Issue», и безошибочно идентифицировавшего эту директиву как сенсационную. Причем сенсационность документа, похоже, не была понята ни публикатором этого документа, ни его американскими комментаторами.

В отличие от автора статьи во Freebeacon и американских официальных лиц, комментировавших китайский документ, bbb отметил в нем главное:

Длинные разлюли о том, что Китай, Россия и еще бог весть кто не дадут Северную Корею в обиду и защитят ее от злого Трампа, а заодно завалят Северную Корею ценными подарками, позволяют изобразить грубый ультиматум и жесткий, высокомерный диктат чем-то вроде братской помощи.
В некотором роде это аналог стандартного языка советских разгромных кадровых постановлений, которые принято было начинать перечислением многочисленных успехов провинившихся и только потом вставлять сакраментальное «в то же время» – и переходить к существу дела.

https://bbb.livejournal.com/3220802.html?thread=18688578#t18688578

Суть же бумаги, думаю, содержится в одном-единственном предложении про кнут:
«If Korea insists on acting arbitrarily, our country will further assess it and unilaterally impose specific punitive measures against Korean senior leaders and their family members»

То есть в прямой и неприкрытой угрозе. Я бы даже сказал, выраженной в максимально жесткой форме.
А все остальное – это просто обрамление в восточном стиле, для сохранения лица.
https://bbb.livejournal.com/3220802.html?thread=18688066#t18688066

Строго говоря, в Директиве ЦК КПК по северокорейскому ядерному вопросу есть еще несколько фраз, достойных упоминания в этом постинге:

Учитывая тот факт, что правящие власти Кореи недавно вновь действовали произвольно, проведя шестое подземное ядерное испытание без консультаций с нами и потому создали огромное негативное влияние на международное сообщество из-за этого...
Given the fact that the Korean ruling authorities recently acted arbitrarily аgain to conduct the sixth underground nuclear test without fully consulting with us and created a huge negative impact on the international community because of this...

В результате резолюция [ООН. – А.И.] надлежащим образом усилила наказание правящих властей Кореи.
The result of the [UN. – А.И.] Resolution appropriately strengthened the punishment against the Korean ruling authorities.

...ваш департамент должен конкретно, глубоко и подробно объяснить [руководителям. – АИ] Кореи нынешнее положение Корейского полуострова для того, чтобы убедить Корею сделать существенные компромиссы по ее ядерным вопросам.
...your department should make further specific, profound, and detailed analyses for Korea on the current situation of the Korean Peninsula in exchange for Korea to make substantial compromises on its nuclear issues.

...международные провокации Кореи путем многократного проведения ядерных испытаний оказали огромное международное давление на нашу страну, которое постоянно накапливается и становится невыносимо тяжелым.
...international provocations by Korea via repeatedly conducting nuclear tests has imposed huge international pressure on our country which is continuously accumulating and becoming unbearably heavy.

Чтобы продемонстрировать позицию нашей страны как ответственной мировой державы, твердо поддерживающей денуклеаризацию Корейского полуострова и поддерживающей авторитет подписанного нами Договора о нераспространении ядерного оружия... ваш отдел сделает Корее суровое предупреждение...
To show the position of our country as a responsible world power to firmly support the denuclearization of the Korean Peninsula and maintain the authority of its signed Treaty on the Non-Proliferation of Nuclear Weapons... your department gives Korea a stern warning…

Ваш департамент должен в то же время серьезно предупредить корейские власти не
переусердствовать с ядерной проблемой. В настоящее время для нашей страны нет проблемы, чтобы настоятельно требовать от Кореи немедленного и полного отказа от своего ядерного оружия. Вместо этого мы просим Корею сохранять сдержанность и через несколько лет, когда условия созреют, провести постепенные реформы и в конечном итоге удовлетворить требование денуклеаризации на Корейском полуострове. Если Корея настаивает на том, чтобы действовать произвольно, наша страна дополнительно оценит такие действия и в одностороннем порядке введет конкретные карательные меры против высших руководителей Кореи и членов их семей.
Your department should at the same time seriously warn the Korean authorities not to
overdo things on the nuclear issue. Currently, there is no issue for our country to forcefully ask
Korea to immediately and completely give up its nuclear weapons. Instead, we ask Korea to
maintain restraint and after some years when the conditions are ripe, to apply gradual reforms
and eventually meet the requirement of denuclearization on the Korean Peninsula. If Korea
insists on acting arbitrarily, our country will further assess it and unilaterally impose specific
punitive measures against Korean senior leaders and their family members.
http://freebeacon.com/wp-content/uploads/2018/01/PRC-Central-Committee-document-translation-revised.pdf

Что такое конкретные карательные меры против высших руководителей Кореи и членов их семей в исполнении заботливых китайских товарищей северокорейскому руководству, очевидно, подробно объяснять было не нужно.

Дальнейшее теперь хорошо известно.

Шестое испытание ядерного оружия Северной Кореей (на сей момент) оказалось последним (всего Ким Чен Ын провел четыре ядерных взрыва: 12 февраля 2013 г., 10 декабря 2015 г., 6 января 2016 г., 3 сентября 2017 г.). После доведения Директивы ЦК КПК до сведения северокорейского руководства:
- новых ядерных испытаний больше не проводилось,
- 28 мая 2018 г. северокорейский ядерный полигон Пунгери был взорван,
- 12 июня 2018 г. Ким Чен Ын оказался в Сингапуре, где
- подписал обязательство о полной денуклеаризации Корейского полуострова и возвращении в США останков американских солдат, погибших во время Корейской войны.

Таким образом, то, что произошло только что на наших глазах, объясняется, по всей видимости, совместным действием двух достаточно убедительных аргументов – реальной угрозой военного удара по Северной Корее со стороны США и более чем реальной угрозой санкций (конкретных карательных мер против высших руководителей КНДР) со стороны Китая. При этом следует заметить, что военная угроза со стороны США существовала на всем протяжении жизни северо-корейского режима (хотя и с разной степенью вероятности), а фактор китайских санкций появился с сентября прошлого года. Поэтому, кажется, именно этот, второй, фактор, сыграл в этой истории главную роль.

Два наблюдения естественно напрашиваются из этой истории.

Первое – шокирующее отличие от позиции и действий Пекина позиции и действий Кремля.

Второе – всем тем, кто серьезно задумывается об эффективных средствах по противодействию диктаторским режимам, нарушающим международное право, следует внимательно изучить опыт применения (угрозы применения) санкций (конкретных карательных мер против высших руководителей таких режимов), на наших глазах уже приведших, пусть к первым, но уже вполне заметным практическим результатам.


==============

даю ссылку на публикацию уважаемого российского аналитика А.Н. Илларионова из его блога в ЖЖ, советую всем форумчанам I.UA прочитать там интересные комментарии форумчан ЖЖ -