Модні журнали -
Слайд-шоу в зіницях,
Навушники - мури між EGO та світом.
VIP-термінали,
Пещені киці -
Блиск і жахи макабричного літа.

Розкошів надмір,
Печалей по вінця -
Літо вродило хлібами і кров'ю.
Диявольський намір -
Зганьбити вкраїнця,
Згноїти, убити Вкраїну любов'ю.

Імперське братерство, ординські обійми
Здушили; летять Вельзевуловим роєм
Жорстокі чужинці, готові до бійні.
"Хто в черзі наступний померти героєм?"

Mall-и, кав'ярні, планшетні зіниці,
EGO і розкоші - мури від світу,
Вибухи й смерті на схід від столиці...
В чергу, герої воєнного літа!..

(липень - 31 серпня 2014)

© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 53314

Модні журнали -
Слайд-шоу в зіницях,
Навушники - мури між EGO та світом.
VIP-термінали,
Пещені киці -
Блиск і жахи макабричного літа.

Розкошів надмір,
Печалей по вінця -
Літо вродило хлібами і кров'ю.
Диявольський намір -
Зганьбити вкраїнця,
Згноїти, убити Вкраїну любов'ю.

Імперське братерство, ординські обійми
Здушили; летять Вельзевуловим роєм
Жорстокі чужинці, готові до бійні.
"Хто в черзі наступний померти героєм?"

Mall-и, кав'ярні, планшетні зіниці,
EGO і розкоші - мури від світу,
Вибухи й смерті на схід від столиці...
В чергу, герої воєнного літа!..

(липень - 31 серпня 2014)

© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика гражданская
Свидетельство о публикации № 53314

      Шановні друзі! Якщо мене хтось читає саме тут, то знайте - я просто заблукала! Так, так : заблукала. Я досить довго сиділа на "милі", тобто на "мейл.ру", до тих пір, поки там не закрили остаточно блоги. Трапилося це саме в день анексії Криму.Бо нащо  "вольнодуміє"? Я шукала паролі для входу в свої колись заведені українські поштові скриньки.І нарешті знайшла. Ура. Ура без окличного знаку. Бо нині не до окличних переможних  знаків. Я вдома. І немає нічого кращого. Ще я на ФБ. Той сайт дав  можливість пережити  болісну зиму, шокову весну і криваве літо, яке пече і випікає.  Але ось що цікаво і якось навіть млосно - це читати старі записи, до дрібниць згадувати саме ту подію, про яку описано в  моїх "постах". Скоро знову День Незалежності України. Я молю Бога, щоб цей день  став  переможно мирним. І  по-справжньому  ми  відчули  себе незалежними. Стільки всього пройшло і прокотилося!  

   ***

Четверте березня. І три години ночі.
В моєму місті плачуть ліхтарі.
Чому не спиться? Пишеться пророче,
а , може, просто о такій порі

душа послаблює усі свої попруги
і тане серце в жалості й плачах,
бо є країна вищої напруги,
де плаче голуб на її плечах.

  І дата написання - 04.03.2014.

Дякую всим , хто прочитав .Дякую.

                       Автор: Надя Позняк

Злим загарбникам не корилась,

бо на волі й душа іскриться…

І в тобі, моя Нене, сила

гартувалась вогнем, мов криця.

Як же ворог тебе боїться -

нездоланний-бо дух у венах!

Воскресаєш, як фенікс-птиця,

наче крила твої знамена.

Рани гоять вітри свободи,

в грудях пісня дзвенить і плаче…

Вже палали колись клейноди,

руйнувалось гніздо козаче…

Недруг мову твою калічив,

щоб забулась і колискова…

Та стоять бастіони Січі,

шлють підмогу Сірко, Підкова.

Є коріння – дозріють зерна,

час відсіє пусту полову…

Закінчиться війна химерна -

солов’ї заспівають знову.