Був Львів, Ужгород, вірніше, спочатку Ужгород, а потім Львів. І це було давно... Ми їли штрудель, пили каву, заглядали в крамнички, спілкувалися з місцевими, вибирали картини, гуляли фортецею... На душі було пасторально, ніби я , примостившись десь на окрайчику небесної зірки, вдивлялася в Україну, маленьку здалеку і таку гарненьку зблизька!

      Шановні друзі! Якщо мене хтось читає саме тут, то знайте - я просто заблукала! Так, так : заблукала. Я досить довго сиділа на "милі", тобто на "мейл.ру", до тих пір, поки там не закрили остаточно блоги. Трапилося це саме в день анексії Криму.Бо нащо  "вольнодуміє"? Я шукала паролі для входу в свої колись заведені українські поштові скриньки.І нарешті знайшла. Ура. Ура без окличного знаку. Бо нині не до окличних переможних  знаків. Я вдома. І немає нічого кращого. Ще я на ФБ. Той сайт дав  можливість пережити  болісну зиму, шокову весну і криваве літо, яке пече і випікає.  Але ось що цікаво і якось навіть млосно - це читати старі записи, до дрібниць згадувати саме ту подію, про яку описано в  моїх "постах". Скоро знову День Незалежності України. Я молю Бога, щоб цей день  став  переможно мирним. І  по-справжньому  ми  відчули  себе незалежними. Стільки всього пройшло і прокотилося!  

   ***

Четверте березня. І три години ночі.
В моєму місті плачуть ліхтарі.
Чому не спиться? Пишеться пророче,
а , може, просто о такій порі

душа послаблює усі свої попруги
і тане серце в жалості й плачах,
бо є країна вищої напруги,
де плаче голуб на її плечах.

  І дата написання - 04.03.2014.

Дякую всим , хто прочитав .Дякую.

                       Автор: Надя Позняк

      Хліба   та видовищ - як завжди в цей день. Взагалі, вечір 24-го серпня пройшов з розмахом. До чого б це?
      З агітаційним концертом від ПР виступили (принаймні, ми застали) група Табула Раса, а слідом - Наталія Могилевська. Лапоногов відпрацював на совість, а Наталка - .... мені не дуже сподобалось. Заклики "Я люблю вас, Сумы!", "Вы  лучшие!" "," Все вместе! "," Сегодня мы должны быть едины! "звучали занадто. Не знаю, як  біля  сцени, але народ не запалився. Сприймали млявувато: не всі люблять попсу.

     Салют нас наздогнав далеко: ми поспішали вчасно виїхати в свій район. Взагалі, з дитинства звикла, що салюти б'ють в столицях і до Дня "Побєди", та й то в  ювілейні  дати, салют на 21-ту річницю Незалежності дисонував з моїм настроєм. А й справді! Я забула: двадцять один - щасливе число, кратне семи.

 Та й гріх було сидіти в хаті  такого серпневого вечора

 Часы , изготовленные по мотивам картины Сальвадора Дали "Постоянство памяти". 

Гадала на кофейной гуще.

И верила - всё станет лучше...

Ещё не осень, а хандра.

И жаловаться не пора

на бесконечность дней унылых.

Но почему-то небо стылым

сегодня кажется с утра,

как есть бумага - нет пера.

И не рифмуется строка.

Ну, не писать же мне "пока ?

Я кофе пью. Тоска слегка ...                                     

                                      Автор: Надя Позняк