хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «експромт»

Как...

експромт на стих http://blog.i.ua/community/2043/1598540/


Как чувства мне перебороть
и отпустить на все четыре...
Заставить как больную плоть
отдать и лёд, и пламя лире.

Устам , что не умеют лгать,
как научиться петь слащаво.
Порою  "я люблю"  сказать
тебе с улыбкою, лукаво.

Как прошлое омыть слезой
и выпить снов вино хмельное,
заставить совесть быть слепой,
чтоб сердце стало ледяное...

Как научиться просто жить,
вкушая грешный плод из древа.
Всё получать, но не любить,
не знать ни ревности , ни гнева.

Всё с чистого листа начать
и после к чёрту кривотолки.
Разбить, разрушить,разорвать...
мне не страшны судьбы иголки!


3.12.14

Як Вас забути?

Додолу тихо злітає листя,Попід ногами танцює вальс.Навіщо знову тут з'явились?Я тільки вчора забула Вас!
Без Вас важко, з Вами ще гірше.Безсилі ночі... - солодкий гріх ...Замало місця - в чужому ліжку,Кохання наше  ... - як перший сніг.
Жадає тіло палких обіймів,Летять із неба дощем зірки...Три слова тихо:  "Я завтра їду" -Навіщо ж душу  ... рвете Ви?
Квиток на потяг... туманний ранок...Слід поцілунку... й назад  ніяк!Пожовкле листя летить на ґанок.Як Вас забути? Тепер забути як?"  

Експромт-пісенька...для милої подруги...

Олю...Олю, ой яка ти гарна...
Зі мною зустрілась... та й вже покохала.
І вже я ... і любий, та вже... і коханий. 
І мене цілуєшь... з вечора до рання. 
Я до тебе прИйду... з квітів оберемком...
Ой, як приголублю... запалю серденько.
Буду тебе пестить, буду обнімати...druzhba 
Що моя рідненька...буде маму звати.applause
"ОЙ, ти мамо ... мамо дорогенька...
Не приходь сьогодні, не відчИню хату!
Не приходь і завтра, бо пришов мій милий...
Будемо кохатись... з любим місяць цілий...!"boyan 
dance

Ущипніть мене...я мабуть...сплю.

"Зорепад, сьогодні, зорепад...
заяснів вночі вишневий сад.

Наче й не дарунок то весни -
квіти запахущі та ясні...
Падають з небес зірки - вогні...
Все здається казкою мені...
хто ж зірки із неба....позривав???
Мабуть Майстер руку тут приклав..."

                                                                    вітка
 
Я для тебе... Сонце засвічу...
І  блакиттю небо все заллю.
А позвеш ... вечерять... при свічах...
То побачу сум в твоїх очах.
Буду довго... довго ...рятувать...
Я від суму... Сум той виганять...
Ніч отак пройде ... а може й дві...
-Чуєшь, вже співають солов"ї ?!
Ми з тобою ... знову молоді...
І забули все, що навкруги.
Поцілунком ...зранку знов прийдеш...
Подаруєш Щастя... не збагнеш...
Сон це був, а може ... наяву.
Ущипніть мене... я мабуть... сплю.
                                                                 Master

Ніби... знайшов половину. Експромт на вірш Oliviya.

 "З літер складається слово, Слів поєднання – вже фраза, Фрази сплетемо в розмову Й зникне самотність одразу. З дотиків губ – поцілунок, З подихів – ритми бажання, З такту сердець – подарунок Долі, що зветься кохання. Нотка до нотки – й акордом Щиро вони озовуться, Всі ці акорди в не горду Й світлу мелодію зллються. Шепіт до шепоту – мрія, Ніжність до ніжності – миті Сплеску любові й надії, Снами польоти умиті. Слово складається з літер, З нот – переливи мелодій… Тільки от серце розбите Скласти з частиночок годі."                  Oliviya Думка тремтлива у серці... -Любить... не любить...- поволі ...  В мозку... якийсь, немов, шепіт... - Так може й треба?!.. Недоля...* Думки...  із серця... недобрі... Вимету геть... на подвір'я. Краще подивлюсь на зорі... І помандрую в сузір'я. Стрінуться... думки мої там... Вірю... з твоїми думками, Літери нам не потрібні... Мати лиш треба Бажання. Гаряче стало від думок - Переплелись, мов ліани... Ніби... знайшов половину... Іншу свою... й воз'єднався.                     Master

*Доля та Недоля - в слов'янській міфології дві сестри-пряхи, що прядуть нитки доль людських (одна пряде довгу рівну нитку щастя, удачі, друга - нерівну, неміцну, що обіцяє важке або коротке життя)

Серцю не скажеш: "Доволі любити!

                                                                                                   За мотивами пісні "Чорне і біле"
Ми вибираємо ... нас обирають... Я твої очі смарагдові знаю. Знов закохалась, мабуть, так нестримно... Він у кохання не міг те повірить. Знову згубив своє щастя…  і  жалем Серце наповнилось  до небокраю… Я  про появу твою  давно марю… Вірю у світле велике кохання. Я  розуміти це став дуже пізно… Знаю,  даремно про тебе я мрію. Ніжнії  губи  у снах мене пестять. А  як прокинусь… у серці , мов леза.   Серцю не скажеш: "Доволі любити!" Душу не зможеш  навік спопелити. Я за тобою слідую тінню... Буду звикати ...  шукать розуміння.

То що ж було в нас?

           То що ж було в нас? "То ж ким ти був для мене? Сном дівочим?
Таким швидким і збудливим таким,

Що врешті-решт розплющив мені очі

І став таким противним і гірким.

Для чого ж я пішла тоді з тобою,

Твою жагу з своєю аж до дна

Я випила, вона ж була чужою

Украденою в нас обох була?

Ми розійшлися, наче вітер хмари

Зустрічні розігнав у вишині,

Що злитись у екстазі так чекали...

Ми розійшлись, чого ж так жаль мені?

То що ж було в нас? Ким ти був для мене?

Що ще і досі у твоїх очах,

Я на своє хотіння мимовільне

Завжди читаю-відчуваю „так”?"                                  Angel W

Я був для тебе... вітром... наче східним.

І свіжим подихом.. що вже пройшла Весни.

А може ... Па'мять познущалась своєрідно...

З твоїх бажаннь... Що претворились в сни.

Я був для тебе... краплею надії... Але на жаль... надію дать не смів.

І всі твої ... були і мої... мрії.

У них відчув я... присмак  гіркоти...

Останнім часом... чи  не є це дивним?!

Не довелось, на жаль ... нам ще зустрітись...

Але ту Зустріч... буду ще чекать.

На руки ти зіллєш... та допоможеш вмитись...

Даси, щоб втерся ... в півнях рушника...

І я до грудей... до своїх притисну...

Твій ніжний... Ще дівочий стан.

А ти на шиї на моїй повиснеш...

Руками обхопивши...  прошепочеш  знову "так"...

Закоханий був вітер у струнку берізку.

"Кудись зникає знов душа – бездумно тіло полишає…
А в мене безліч запитань – на них я відповідь шукаю:
Чи має Сонце почуття, чи лиш безжально спопеляє?
Які на дотик небеса, котрим нема кінця і краю?
Куди зникають вранці зорі, красу свою спішать сховати?
А квіти швидко відцвітають, бо їх не хочуть помічати?
Я з вітром тихо розмовляла, у нього я усе питала,
Та він лиш ніжно обіймав, а я так відповідь чекала…
"

                                                                                   невидим-ka

Закоханий був вітер
                          у струнку берізку.
Вона стояла осторонь усіх...
                          та інколи пускала слізки.
То зорі роздивлялася ...
                          із сонцем...
Та шепотілася   ...
                          із вітром любим трішки...
А вітер від Кохання того...
                          забув про все на світі...
Він гладив ...
                          цілував їй руки-віти...
Він обнімав так ніжно...
                          пестив листя-губи...
В берізки тої
                          аж щось затремтіло...
                                              в грудях.
І раптом в неї виросли
                          могутні  білі крила...
Вона любила... мріяла...
                          і  так їй закортіло...
Коханого свого не полишати...
Лише його завжди...
                          його лише кохати...
За вітром любим...
                          із коханим... полетіла…

І ось з'явилася на Світі нова зірка!

Бо якщо ти...  по справжньому кохаєш.
Ти Зіркою стаєш... і як вона палаєш.


                                                                  Master

Смарагдове проміння твоїх очей

"Зима...наснилася зима, сніжинки, як волошки сині, а я заплуталась в слова твої, немов у павутинні... Зима у світлі своїх чар, п’янкою гречкою буяла. І ти додому поспішав, А я тебе не відпускала..."                            Angel W Я ледь почув... твої слова. Хоча в душі зима настала... І серце, майже, завмирало... Враз просвітліла голова. Моя душа з твоєю стрілась... А може ... це мені наснилось. Я бачив... ти вся зашарілась. Все це закрила  сніжна мла. Але смарагдове проміння... Твоїх очей , вуста палкії, Мене все кликали... Зумів я Заціпеніння  зняти. Твої вії Пухнастії від того снігу... Мене спинили. До барлігу Я не пішов. І руки ніжні цілував... І пестив губи я  до схочу. А  місяць посміхався мовчки... І танок дивний танцював.  
Сторінки:
1
2
попередня
наступна