Тот самый лохотрон?
- 03.11.21, 11:22


Є така гра, вуличний лохотрон називається. Грати не раджу, але якщо ви не дуже азартна людина, то можна поспостерігати. Видовище не для слабкодухих, там і драми, і комедії, і все це не награно, а в живу. Якщо ж ви азартна людина, то краще минайте це дійство, від гріха подалі. Те саме стосується і борців за справедливість, не раджу втручатися, це небезпечно.
Свого часу я майже щотижня з цим стикався, але не всі з цим стикалися, тому коротко розповім про цю гру, про цю схему. Участь у ній бере група підставних осіб: сам катала (наперсточник) і кілька помічників. Одні прикривають каталу, бо це все відбувається в людних місцях, де можна впіймати прохожого простака (лоха). Помічники стоять і на стрьомі, щоб завчасно попередити про наближення правоохоронців – маякнути (свиснути).
Інші ж заманюють довірливих перехожих. Гра не припиняється не на мить, навіть якщо немає лоха. Такою грою катала і підставні демонструють, як легко можна виграти. Гра проста, потрібно вгадати під яким з трьох стаканчиків маленький шарик. Але справа в тому, що кулька знаходиться під стаканчиком до тих пір, поки гра йде з підставними. Як тільки знаходять простака, кулька зникає з-під стаканчика.
Після завершення гри виграш ділять. Половину забирає організатор схеми (пахан), чверть дістається для катали, іншу чверть ділять між собою підставні. Навіть тут простежується несправедливість. Робота катали, як “професіонала” оплачується відносно чесно, оплата спів мірна ризикам. А от заради чого під статтю підставляються інші я не можу зрозуміти.
Такі ігри організовують переважно в великих містах, де люди багатші. В маленьких містах і селах про цю гру більшість людей й не чула, там грають в інші ігри. І невідомо що гірше, свідомо один раз усю зарплату програти і більше ніколи не грати. Чи, не усвідомлюючи цього, роками брати участь у схожих схемах. В грі, правила якої до кінця не розумієш, та й які там можуть бути правила, там по-панятіям все рішає пахан.
І там і тут є організатори, які нічим не ризикуючи, добре заробляють. Є катали, є й підставні, які невідомо заради чого ризикують. Адекватна людина не буде ось так ризикувати, тому часто в підставних просто немає вибору. Їм кажуть: або ти граєш з нами і щось будеш мати, або ми усі разом граємо проти тебе і ти програєш усе. Вербування підставних - це довгий процес. Він може тривати роками, перш ніж клієнт дозріє до ось такої “взаємовигідної” співпраці. На моїх очах ось так “маринували” - обробляли не одну людину і навіть не одну сімю. “Кручу, верчу, обмануть хочу...”
І мене роками ось так обробляли, це не припиняється, а недавно розпочався новий виток. Майже щодня збираються ось такі підставні і організовують провокації. І при цьому не хочуть чути жодних аргументів, бо у них “все чесно, як в тому лохотроні”. Люди тиснуть, провокують, а коли розповідаєш про них, то вони мстять і навіть погрожують правоохоронними органами. Зауважте, я ніколи не займався політикою і не я до них приходжу. Ця схема в різних варіаціях застосовується майже у всіх сферах, в першу чергу в бізнесі і політиці. В політиці ці схеми називають сітками і якщо вам ось так погрожують, то це не спроста…
Саме тому я хочу пояснити усім, що це лише “лохотрон” і не важливо скільки людей бере участь у цих схемах. Маленький чи великий, але ”лохотрон”, з паханом, його довіреним - каталою і з підставними, які за все віддуваються. І ви мені не втирайте про якусь там справедливість, бо ви зі своїми схемами поза законом. Просто в нас закон як дишло і цим дехто користується.
Я хочу ещё раз немного напомнить, как работает современная политическая система Украины на примере партии Зеленского, чтобы потом не говорили, что никто не предупреждал.
- устраиваешь выборы через два месяца,
- понимаешь, что тебе нужно найти минимум 226 человек в список и 100-150 (а лучше 199, по количеству округов) мажоритарных кандидатов,
- математика: тебе нужно 226 + 150 (возьмём среднее число) = 376 кандидатов от твоей партии,
- обнаруживаешь, что у тебя нет политической структуры (вот ведь сюрприз) и как минимум по мажоритарщикам, чьи кандидатуры обычно подают местные ячейки партии, делать эту работу никто не может и этим придётся заниматься центральному штабу,
- желающих стать этими кандидатами много, ибо рейтинг высок, поэтому на каждое место хватает претендентов. Допустим, на каждое место 3 претендента (хотя их обычно больше), 376 умножаем на 3, получаем 1128 претендентов. Округлим в меньшую сторону для красоты, получим 1000 претендентов. Чтобы провести с ними как минимум 1 (одно) часовое собеседование, нужно 1000 часов. Это 41 полные сутки, без сна и выходных на одного человека. Допустим, эта работа разбита на трёх, даже на четырех человек (больше лиц принимающих решения в партии Зеленского всё равно нет, не Коломойский же будет этим заниматься, у него время дорогое). Итого считай по 10 суток на каждого без сна или по 20 суток если иногда спать и заниматься другой работой. Но это только собеседование, а ведь есть ещё поиск информации о кандидатах, анализ этой информации, понимание о ресурсе и управляемости кандидата, что у него есть, а чего нет, какие скелеты в шкафу и так далее. Это более 30-40 суток, а если вернуться в реальность и вспомнить, что решения у Зеленского по кандидатам принимают не 3-4, а два человека, то и 60 суток. Столько времени нет, закон ограничивает по времени. Итого имеем: большая часть кандидатов не имеет даже математической возможности пройти нормальный отбор,
- чтобы иметь хоть каких-то людей и ресурсы, отдаёшь, как и большинство партий до тебя, выбор кандидатов на откуп местным баронам и олигархам местечкового разлива, у которых есть как минимум свои люди на комиссии, свои СМИ и местные связи. Так в кандидатах оказываются, например, люди пророссийского упыря Богуслаева, владельца "Мотор-Сичи", по запорожским округам,
- ещё часть людей отдаёшь по квоте спонсорам (тому же Коломойскому), потому что деньги плочены, ещё частью заводите своих друзей: комиков, актёров, тамад (или тамадей?),
----- ВЫ НАХОДИТЕСЬ ЗДЕСЬ -----
- войдя в парламент, понимаете, что собрали в спешке с бору по сосенке совершенно незнакомых людей, над которыми у вас нет никакого контроля, и которых не объединяет ни идеология, ни партийная структура, ни авторитет лидера,
- чтобы иметь контроль над избранными под твоим брендом депутатами, приходишь к тому же, к чему большинство партий: начинаешь платить членам фракции по 5-10 тысяч долларов чёрным налом как зарплату за "правильные" голосования,
- 200 (это минимум, видный на сегодня) депутатов требуют в общем 1,5-2 миллиона долларов в месяц, соответственно около 20 миллионов в год. В какой-то момент спонсору партии это надоедает и партия начинает кормить себя сама (то есть голосовать за подрядные проекты),
- глава фракции понимает, что так как у него фракция на зарплате и никуда не денется, то он может сделать на этом свой маленький гешефт, и начинает торговать голосами фракции, проталкивая в список "нужных" голосований законопроекты в интересах конкретных людей или корпораций,
- фракция голосует за что попало в интересах кого угодно, если этот "кто угодно" профинансировал партию или лично главу фракции,
- Гудыменко скупает остатки попкорна в стране, толстеет, умирает от ожирения.
Так и живём.