Зупинюсь. Обніму. Пригорнуся. Помовчу разом з серцем твоїм. Миті вітром повз нас пронесуться, А ми будемо заздрити їм. Поцілую тихенько у щічку І сховаю тебе я від лих. Ти не став нашим мріям ще свічку, Краще, знаєш, повірити в них. Нездійсненні... Нехай нездійснені! Та які! Але скільки в них нас! – Світ в долоні і ти біля мене, А все інше – дрібниці і фарс... Світ в долоні… Мов крихітна зірка, Та яка! Як вогнем пломенить! Блиску, шарму в ній, пристрасті скільки!.. Світ ...

Читати далі...

Дві дороги. Дві долі. Одне перехрестя. Дві планети. Два сонця. А небо одне. Я твоя. Я для тебе. Я тінь твого серця. Я твоя і без тебе немає мене… Дві печалі. Дві мрії. Одне божевілля. Два бажання. Сльози дві. Розлука одна. Ти скажи де знайти відворотне чар-зілля, Щоб тобою не марити більше у снах? Дві надії. Два «хочу». Сердець один стукіт. Дві любові. Дилема. Один болі штрих. В забутті до безумств ніжно сплетені руки І дві різні колючі обручки на них.

В запітніллому промені ночі Подивися на тінь тіла мого, як згоряють засліплені очі від одного лиш подиху твого. Дотокнись до обличчя рукою й загуби у волоссі цілунки, і на тілі своєю жагою намалюй із бажань візерунки Подарованим ніччю серпанком, ледь торкнувшись, тебе залоскочу, буду в світі найкраща коханка, якщо тільки ти цього захочеш. Я збиратиму краплі в долоні Й буду струмом по тілу горіти... Що тоді всі табу й заборони, коли двоє в загубленім світі!

В очах твоїх виблискують лелітки, Як передзвін кришталю — ніжний сміх, Мов скупана у росах диво-квітка, Чарує своїм поглядом усіх. У платті білім, мов лебідка, Через плече — капітанова коса, Ідеш, ти, ні — пливеш, моя ти, українко, І добротою світишся уся, На вулиці всім хлопцям-відчайдухам Спокою твоя врода не дає.Бровою поведи — і всі щодуху Помчать бажання виконать твоє. Чим вимірять красу душі людської, Не знаємо ні я, ні він, ні ти, Та впевнений, що...

Читати далі...

Очі твої все ближче, губи все нижче й нижче – трішки не сміло ти ще ніжно цілуєш так… Я в божевіллі тону, струм мов по тілу всьому, п’ю відчуття без втоми грішно-терпкі на смак. Руки усе сильніше «хочу» на тілі пишуть… в сонних акордах тиші серця спинився стук… Солодко так по венах пристрасть тече шалена, долі сплелись напевно в дикім сплетінні рук., Сльози спокус в волоссі, ласки незнані досі в ритмі бажань відносять десь за межу… Ти мій, Ти тільки мій сьогодні...

Читати далі...

Я боюся брати олівець і паперу клаптичок найменший, бо в думках така бездумність вершить, що мораль зникає нанівець… Я боюсь писати в тишині навіть кілька слів із свого серця, бо у ньому вихором несеться божевілля грішних почуттів… Я боюся вже своїх думок, бо вони, не я над ними власна, бо від них моє сумління гасне й я стою над прірвою за крок… Я боюсь… тебе… в своїх думках… твого погляду ніжнішого за ніжність, твого подиху і губ солодку свіжість, твого дотику й усмішки на ...

Читати далі...

Хочеш, тобі начарую кохання – пристрасне, ніжне й звичайно шалене?! Тільки якщо не заснеш знов до рання, то не проси більше чарів у мене. Хочеш, тобі я навію ще трішки магії погляду і божевілля? Тільки якщо тебе звабить усмішка, то не проси приворотного зілля. Хочеш, іще диво-містики ночі, що украде твоє серце бажанням? Тільки якщо полонять тебе очі, то не проси позабути кохання. Хочеш, здійсню тобі мрію, що сниться?! Тільки подумай чи справді це треба, бо я лиш вчусь, а не...

Читати далі...

Затуманений погляд від близькості, збожеволівший світ від очей і розпусно-небачені пристрасті заціловують губи й плече… Затуманений розум від грішностей, сонний вечір сп’янівший від згуб, від бажань, поцілунків і ніжностей твоїх рук, твоїх мрій, твоїх губ… Затуманене серце надіями у шаленстві від ласки щемить… тільки мить вдвох від щастя летіли ми, а насправді… вся вічність – ця мить…

Твої листи завжди пахнуть зов’ялими трояндами, ти, мій бідний, зів’ялий квіте! Легкі, тонкі пахощі, мов спогад про якусь любу, минулу мрію. І ніщо так не вражає тепер мого серця, як сії пахощі, тонко, легко, але невідмінно, невідборонно нагадують вони мені про те, що моє серце віщує і чому я вірити не хочу, не можу. Мій друже, любий мій друже, створений для мене, як можна, щоб я жила сама, тепер, коли я знаю інше життя? О, я знала ще інше життя, повне якогось різкого, пройнятого жалем і...

Читати далі...

Доторкнусь твоїх уст подумки, Проведу по щоці пальцями, Зійду з розуму від родимки І бажань з дикими танцями. Доторкнусь твоїх рук подихом, У волоссі згублю погляди, Зацілуй мене в мить… дотиком Звівши з розуму світ потайки…. Доторкнись моїх снів… маревом, Поцілуй мене лиш… ніжністю, Я так хочу без меж п’яною Бути тільки тобою вічність всю…