хочу сюди!
 

Ліда

50 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 46-56 років

Замітки з міткою «росія»

Від невідомого мені автора

Гиблая пустыня — ни конца, ни края.
Общая святыня — мать-земля сырая.

То-пи да болота, степи да чащобы,
Храмов позолота, а вокруг — трущобы,
Завывает вьюга, гонит снег по кругу…
Коротка кольчуга на спине у друга!
Глушь да буераки, воровство да драки,
Да срамные враки вечером в бараке.

 Прём с мольбой о чуде прямиком в трясину.
Каждому Иуде — личную осину!
Каждому кумиру возжигаем свечки,
Да грозимся миру встать с холодной печки:
Вот подымем знамя да пройдём с боями,
Тем же, кто не с нами, гнить в зловонной яме!
Вытопчем дорогу к вашему порогу,
Пусть идём не в ногу, но зато нас много

 Пыл наш не умерить, рвёмся в бой отважно,
Главное — чтоб верить, а во что, неважно.
Не считаем трупы, не боимся мести,
Ничего, что глупо, главное, что вместе!
Пить — так до упаду, мордой в грязь с размаху,
Нету с нами сладу, во нагнали страху!
Всё кругом поруша, перед образами
Изливаем душу пьяными слезами

 Нас видать по роже, выросших без нянек,
Нам свой кнут дороже, чем заморский пряник.
Мы в гробу видали ихние конфетки!
Будем жить и дале в клетке, как и предки.
Нам все? перемены — как седло корове,
Грязи по колено, да по пояс крови.
Завывает вьюга, свирипеет стужа,
Ничего, что туго — может быть и хуже.

 На таком морозе к чёрту все? приличья!
По уши в навозе веруем в величье.
Кто кого замучит на лесоповале?
Нас ничто не учит, мы на всех плевали.
Нас любая гадость может распотешить,
В нас — добро и святость! Тех, кто спорит — вешать!
Нищая лачуга стынет под сугробом,
Завывает вьюга, как вдова над гробом…

В 2012 году 20% киберпреступлений в мире пришлось на Россию

В 2012 году 20% киберпреступлений в мире пришлось на Россию
Как сообщают Ведомости со ссылкой на слова президента Ассоциации региональных банков «Россия» Анатолия Аксакова, практически 20% киберпреступлений в мире пришлось на Россию в
http://www.bezpeka.com/ru/news/2013/02/01/cybercrime-stats.html
Усі новини на http://vf3ur9oktdm0zuup.fireku.narod2.ru/novini_t/

Рузвельт . ІІ Світова.

Президент США Ф.Рузвельт був американським патріотом і демократом.Але за всю історію ніхто у світі не допоміг запекловому ворогові США Московщині зміцнити її імперію так , як це зробив Рузвельт.

Також окремо можна сказати про дружину Ф.Рузвельта :

Вона :

  1. допомогала комуністам чим могла

  2. вела запеклу пропаганду , щоб знищити Комісію з розлідування антиамериканської діяльності

  3. запрошувала відомих комуністів до Білого Дому і вихваляла їхню антидержавну діяльність

  4. вела запеклу пропаганду щоб прийняти комуністичний Китай до ООН

  5. була членом ліберального клану мафії

  6. вела пропаганду щоб знищити державність США і підпорядкувати країну ООН

  7. пропагувала у своїх статтях різноманітні соціалістичні ідеї

  8. сприяла статевій розпусті молоді та пияцтву

  9. її син Іван , відмовився служити у війську США

Сам Рузвельт допомогав комуністам може і не свідомо , але саме завдяки радникам які його оточували. Серед його радників був соціаліст Алджер Гіс , який був московським шпигуном, фактичним Міністром скарбу був московський шпигун Г.Декстер Гвайт.Надзвичайно впливовим радником був соціаліст професор Ф.Франкфуртер.

Історія знала багато випадків ,коли вбивано провідників тількі тому , що вони знали аж занадто багато таємниць. Таких убивств у СССР є дуже багато. Ф.Рузвельт був знаряддям урядової мафії , він був хворий не тількі фізично , але й душевно. Душевно хвора людина може легко зломатися і відкрити безліч таємниць. Отже під кінець життя Ф.Рузвельт міг з розпуки і рятуючи своє ім'я міг оприлюднити таємниці урядової мафії. Коли він помер , то його труну відразу закрили і забили цвяхами , Й.Сталін наказав послові СССР у США А.Громикові подивитися на мертвого Рузвельта , Громико звернувся з такою просьбою ні до влади чи дітей Рузвельта , але до його головного помічника — дорадника жида С.Розенмана.Той не дозволив відкривати труну ні для кого , навіть задля сина Рузвельта який на час смерті батька був поза США.Ф.Рузвельт помер далеко від Вашингтону , коли він вмирав , то біля нього не було нікого ані з родини , ані зі слуг. Єдиним свідком його смерті була московка Єлізавета Шуматова , яка після його смерті терміново покинула країну. У США скоро поширилася чутка , що лікар Рузвельта адмірал Дж.Макінтайр казав , що тіло було чорне як земля , а таке буває від отруєння арсеном.

Ф.Рузвельт був розумною людиною і обдурити його було не легко , вся його особиста трагедія була в тому , що він був у полному полоні мафіозних шестиколоників .Вони ,знаючи його вдачу , спритно керували ним. Обставини ІІ Світової війни висунули президента США на провідника майже всього світу . “Влада псує людину ; необмежена влада псує безмежно”, - казав давно вже лорд Актон.Це власне і сталося з Рузвельтом.

Дж.Кеннеді ,коли був ще сенатором ,ганив 1949 року політику Рузвельта та Трумена ,називаючи її зрадою США.. Кеннеді казав “Що наше військо здобуло дорогою ціною , те наш президент та його дипломати віддали задурно ворогам США” Коли військо США було вже під Берлином , Трумен наказав не брати Берліна , а відступити на Захід , тим самим давши можливість СССР захопити Берлін. Президент Трумен наказав усім американським установам в Європі ніякому разі не допомогати антикомуністичним силам , а понадто українським ,бо всі українці ,мовляв ,антисеміти.

Саме Трумен на Потсдамський конференції подарував СССР купу німецьких заводів , а також 10 німецьких підводних човнів найновішої будови. Не шпигуни , а саме уряд США вислав до Москви одну з найбільших військових таємниць — бомбовий прицільник Нордена.Та ще послав радника , щоб той навчив як їм користуватися.Виготовлення ядерної зброї вимагає дорогих наукових приладів , уряд США вислав до Москви таких приладів на суму понад 65 мільйонів доларів.Уряд США вислав (безоплатно) до Москви половину свого урану ,хоча Америка ще не зробила своєї атомної зброї.Уряд вислав Московщині у 1942 році літаками 834,000 фунтів кадмію , 13,440 фунтів торіума вартістю 22,848 доларів ,11,912 фунтів нітрату тодіума.

Неймовірно швидкий війсково — технічний розвиток СССР у 1939-45 р.р. розбудував ніхто інший як уряд США,

Все це відбулося тількі завдяки політики Ф.Рузвельта , який доручив своєму радникові , москволюбові Г.Гопкінсу визначити скількі і якої допомоги висилати СССР у вигляді позики. Служба безпеки у 1939 році повідомила , що Алджер Гіс є московським шпигуном , але після цього Рузвельт призначив його своїм головним дорадником і наказав понищити всі документи про комуністів у війську та військовому флоті.

США подарували Москві 35,000 мотоциклів , 415,000 телефонів , 15,000,000 пар чобіт , 4,000,000 тон харчів , 52,000 автомобілів . За війни США допомогали СССР на 10,8 мільярдів доларів., а по війні ще на 220 мільйонів.

Фактично ІІ Світову війну у липні 1933 розпачоло світове жидівство . Перед 1933 роком Німеччина лежала спаралізована , розпанашувався комунізм , у Баварії був комуністичний уряд , отже ніякої загрози для СССР не було. Але у 1933 до влади всенародним демократичним голосуванням прийшов Гітлер , СССР перелякався. Перелякалося також світове жидівство , воно поквапливо зібрало в Амстердамі нараду щоб обміркувати всебічний бойкот Німеччини. Два місяці по тій нараді , президент Рузвельт визнав комуністичний уряд СССР , іншими словами почав готуватися до війни з Німеччиною. Німеччина пропонувала ще 1937 року , а потім знов 1938 розпочати переговори , щоб дийтися якогось порозуміння , але Рузвелть відкинув не лише будь-які переговори , але і відкликав посла США з Берліна. Німеччина вимушена була відкликати свого посла з Вашингтону. А Гітлер отримав добрий доказ того що “гармати потрібніши більше ніж масло” Тількі після закінчення ІІ Світової ці документи про пропозицію Німеччини були оприлюднені.

У листопаді 1939 року Москва напала на Фінляндію , вся світова спільнота була на боці Фінляндії , СССР як агресора було викинуто з Лігі Націй. Півтора року пізніше Рузвельт закликав до себе у Вашингтон посла СССР А.Уманського та генерала Ф.Голікова . Ті москвини входили до Білого дому сумні та невеселі , бо знали що без допомоги США , СССР завалиться у тій війні., а про допомогу США вони навіть мріяти не сміли. Ідучи до президента нааймогутнішої та найбагатшої у світі держави , ті москвини гадали що він подасть їм рахунок всіх їхніх харцизтв , але виходили звідти веселі , усміхнені , задерши свої кирпаті носи. Чому ? Бо сталося неймовірне чудо , Ф.Рузвельт не тількі не згадав про будь — який рахунок , але без жодних передумов запропонував їм всебічну , нічим не обмежену допомогу США , просив надати йому список всього , чого і скількі потребує Москва , і він негайне накаже вислати все це до СССР.

Ще у квітні 21 ,1941 Ф.Рузвельт наказав флоту США ( у той час коли вони були ще нейтральними ) висліджувати німецькі та італійські кораблі в океані і подавати їхнє місцезнаходження кожні чотири години телеграфом не кодованою мовою , тоб то наказав робити розвідку на користь англійського флоту .Командувач флоту США адмірал Г.Старк

тоді писав :”Ми вже воюємо”. Відкрита ,офіційна допомога США ворогам Німеччини — це був виклик для нападу , але Німеччина мовчала , навчена досвідом минулої війни.Холоднокровних німців не вдалося спонукати до нападу , довелося спонукати гарячих японців. 25,07,1941 Рузвельт наказав заморозити японські гроші в США , хоча на той час Японія нічогісінько ще злого не зробила проти США. Наступного дня 26,07,1941 Ф.Рузвельт заборонив продовати Японії нафту та бензин. Рузвельт дуже добре знав що Японія нападе , бо сам навмисно і свідомо штовхав її до нападу.

Англо — американське військо 1944 року вже було на кордоні з Німеччиною .Московське військо було в Польщі. У Рузвельтових “радників” від перемог запаморичолося в голові і вони розперезалися. Одним з них був жид Генрі Моргентау , Міністр скарбу , його заступником також був жид Гаррі Декстер Гвайт . Пізніше з'ясувалося що він був московський шпигун. Цей Гвайт склав план знищення Німеччини , знищити всю її промисловість і обернути на цілком сільськогосподарчу державу назавжди. Нові німецькі покоління він пропонував тримати на такому рівні , щоб їх якнайбільше вмирало. Все це мали робити капіталістичні США , Великобританія та Франція . Отже вся ненавість німецького народу звернулася б на них , а комуністична Москва мала б вилику нагоду виступати у ролі оборонця. Вона сама допоможе створити Німецьку Совєтську Соціалістичну Республику , яка сама попроситься до складу СССР.

Генеральні штаби США ,Великобританії та Франції вже на початку 1943 року бачили що Німеччина війну програла. Й.Сталін вже мав свої плани на те що має бути після війни , Черчиль думав дуже мало , Рузвелть взагалі не думав. Й.Сталін надзвичайно твердо і вперто вимагав щоб союзники відновили західний фронт , але висадка десанта має відбутися у Франції , через протоку Ла-Манш . Чому ? Всі добре знали , що Німеччина зміцнила береги на Ла-Манш так добре , що висадка десанта там рівнозначна самогубству. Тому У.Черчілль хотів висадки на Балканах.Й.Сталін дуже сильно цьому протиставився. (Саме у той час німецька армія розбила московське військо вщент , і Москва лежала безсилою ) Якщоб англо-американські війська наступали через Балкани , то тоді їхні війська були б у Греції , Болгарії,СербіЇ, Чехословаччині , Мадярщині ,Австрії , усій Німеччині .Зайнявши Балкани , англо-американські війська висадилися б також в Одесі ,Криму , на Кавказі. Розбите військо СССР і висадка на Балканах була б дійсно величезною нагодою знищити “савєтскую” владу назавжди. А поготів ще й тому що в Україні діяла ОУН та УПА , і Москва це добре розуміла. Знала також що США та Англія і не думають з України робити колонію , як це пробувала робити Німеччина . Крім того у війську США та Канади були сотні тисяч офіцерів та вояків українців ,самозрозуміло що з населенням України у них би зав'язалися приятельські , дружні стосунки, та найголовніше в Україну приїхали б сотні кореспондентів з усього світу які на власні очі переконалися б , що є московській соціалізм насправді.

Політична уява Черчілля не сягала далі східних меж Польщі , тому йому неможливо було уявити роль України якби союзники наступали через Балкани. Але він добре уявляв собі всі наслідки балканського наступу для Західної Європи. Він розумів що наступ через Францію чи Балкани був планом не стратегії , а далекосяжної політики, і тому настирлові вимоги Москви наступати через Ла-Манш відкинув. Великобританський уряд ще у липні 1942 року ухвалив НЕ НАСТУПАТИ через Францію , а наступати лише через Балкани. Тоді Рузвельт послав свого радника Гопкінса до Англії переконати англійців у потребі наступу через Францію. Англійці не піддавалися , хоча боялися псувати стосунки з США , розуміючи що без їхньої допомоги вони загинуть. Та жидівська урядова мафія і не думала здаватися , щоб посилити тиск на англійців , Гопкінс витягнув документ “Позиції Росії” , цей документ нібито був написаний військовими знавцями США , хоч ніким і не був підписаний. Цей документ став відомий тількі після смерті Рузвельта та Гопкінса.

В цьому документі було написано про повоєну позицію Росії і радили не псувати з неюстосунків задля “не значних розходжень” У січні 1943 року у Касабланці відбулася нарада Генеральних Штабів . Урядова жидівска мафія боялася що на тій нараді під тиском генералів уряди ухвалят наступ через Балкани. Тому Рузвелть поквапно відіслав до Касабланки генерала Дж.Маршалла, щоб той переконав їх наступати через Францію. Дж.Маршалл намовляв три дні , але так і не намовив , бо всі знали що кожний сантиметр узбережжя Ла-Маншу під таким обстрілом , що висадка там війська суцільне самогубство. Зрештою погодилися відкласти до 1944 року. Рузвельт був дуже розчарований такою розв'язкою , а Гопкінс пригноблений. Але Ф.Рузвельт надолужив втрачене “вистрелів” мафіозну засаду “про безумовну капітуляцію Німеччини”. Ті хто поразумніше згодом визнали , що вимога “безумовної капітуляції” була найбільшою помилкою “Ця помилка не лише без потреби продовжила війну , але головне те що світ загубив мир і посіяв насіння 3-й Світової”

На той час Німеччина готова була прийняти найтяжчі умови миру , крім однієї — пустити до неї Москву. Своєю відповіддю “безумовна капітуляція “ Рузвелть закрив німцям шлях до здачі і їм тількі залишилося як битися далі. Й.Геббель використав цю рузвельтовську “пропозицію” на 100 % , німці приперти до муру відчайдушно билися ще 2 роки показуючи приклади безмерної мужності , бо вони добре розуміли що робитиме в Німеччині московське військо та під його захистом Комінтерн. Ці два роки були найдорожчим рузвельтовським подарунком Московії.

Допомога США у 11 мільярдів доларів відбудувала знищене московське військо , але найголовніше дало змогу відновити та зміцнити похитнувшуюся комуністичну владу.

Тегеранська нарада була важливішою за Ялтинську ,бо в Тегерані визначали основні засади які в Ялті були тількі оформлені.Московські шпигуни та розвідники в США повідомляли Сталіну , що Рузвельт є його щирим приятелем і в цьму він сам особисто переконався. Сталін запросив жити його до себе у домі посольства СССР , мовляв , так буде безпечніше. Ф.Рузвельт дуже зрадів на таке і погодився. Звісно що там скрізь було понатикано мікрофонів і Сталін йшовши на чергову нараду знав думки не тількі Рузвелта , а також і Черчілля , бо ж Рузвельт радився зі своїми порадниками про погляди та думки Черчілля.

Ото ж насправді у Тегерані було не три союзника , а лише два проти “англійського імперіалиста” — Черчілля. Демократ Рузвельт з “найдемократичнішим демократом “ Сталіним. У Тегерані Сталін відразу поставив питання наступу руба — щоб союзники не розпорошували себе на якісь там Балкани , але щоб зосередили свої сили на наступу через Ла-Манш. На Тегеранській нараді всі балакали багато про повоєний устрій миру , Рузвельт висунув там ідею “чотирьох жандармів світу” , СССР , США ,Великобританія та Китай мали б взаємно зобов'язатися охороняти мир у світі. Сталін в душі сміявся з цієї балаканини , але ідея поширити владу СССР поза межі на весь світ йому сподобалась. На Тегеранській нараді Рузвельт міг накидати свою волю всім трьом учасникам , в тому числі Сталінові , бо ж Москва трималася тількі завдяки допомоги США , і Сталін все це добре розумів. Московія зараз могла би бути у межах XVII століття , якби Рузвельт встав тоді на бік Черчілля і наступ проводився через Балкани.

Генерал Марк Кларк (командувач військом США в Італії) писав :”Не лише на мою думку , але й в оцінці знавців справи , найбільшою помилкою в тій війні було те , що ми замість наступати чере Балкани наступали через Францію. Так ми змарнували стратегію , яка могла геть цілковито змінити всі стосунки між Західним Світом та СССР.Й.Сталін дуже добре розумів , що йому потрібно . Все чого він найбільше хотів — це не допустити нашого наступу через Балкани”

У Тегерані Рузвельт запитав Сталіна про московські бажання щодо намірів на теріторіальні здобутки.Той відповів “Тепер немає потреби балакати про це , але прийде час коли ми скажемо”

Чехословацький президент Е.Бенеш бачив Сталіна в Москві коли той щойно повернувся зТегерану . Бенеш дуже здивувався побачивши зазвичай сумного Сталіна дуже радісним та веселим.Е.Бенеш казав , що Сталін виглядав тоді як переможець , мало що не танцював з радощів.Він же справді був переможцем , бо здобув на тій нараді стількі ,що не міг собі й уявити.За всі ці здобутки москвини мали би поставити посеред Москви пам'ятник Рузвельтові , але все на що вони спромаглися — це назвати його ім'ям вулицю в Ялті.

Е.Бенеш казав :”Як показали пізніше події ,Тегеранська нарада була тим зворотним пунктом,після якого кермо подій перейшло до рук Й.Сталіна.Вся відповідальність за це падає лише на Ф.Рузвельта”

Російсько-Османська війна за Крим (1853-1856)

Початок цієї війни Криму не стосувався:воєнні дії відбувалися на Дунаї
та Закавказзі. Щоб не дати Росі завоювати Османію, на боці ісламської
Османії , а не християнської Росії виступили християнські Англія,Франція
і Сардинія.Флот союзників обстрилював побережжя Росії в
Балтиці-Кронштадт,Ригу,Ревель;на Білому морі - Соловки й Архангельськ ,
на Камчатці - Петрозаводськ.
У січні 1854 року флот союзників увійшов
у Чорне море, щоб підтримати Османію. Вітрильний флот Росії не міг
воювати із сучасним тоді Європейським паровим флотом і вимушен був
відступити до Севастополя, де був потоплений як непотріб щоб флот
союзників не міг увійти до воєнно - морської бази.
Союзники висадили
десант на побережжі , де річка Чорна впадає в Головну бухту. Першу битву
на річці Яблучна союзники виграли.Вони блокували Корсунь (Севастополь)
.Англо - французько- італійські війська і не думали серйозно штурмувати
Севастополь , для чого втрачати своїх воїнів ? Вони не прийшли
завойовувати для Османії теріторії , лише допомогати.Крим Османія мусила
завоювати самостійно.Якби союзники взяли Севастополь , мусили б
завоювати весь Крим і передати його Османії . Для чого це їм ? Вони
знали , що Крим історично український , українська земля і нація -
колонія Москви.Якщо Крим залишиться у Москви , українці згодом зможуть
його визволити , якщо Османія зуміє відвоювати Крим - її щастя , але
тоді він стане вогнищем постійних війн двох орд , і це небезпечно для
Європи.
Тому довготривала облога союзниками Севастополя впродовж
майже року  спричинена не їхньою неспроможністю взяти його , не
"героїчною" обороною його московською ордою як це розписали москвинські
історики , а політичною і воєнною мудрістю союзників.
Обороною
Севастополя командували два адмірали : віце-адмірал Володимір Корнілов
та після його смертельного поранення українець адмірал Павло Нахімов з
роду козаків - запорожців,який потім також був смертельно поранений.У
блокованому Севастополі не було харчів , ліків,населення та військові
повільно вмирали.Севастополь не мав уже ніякого значення щоб його
боронити.Вище командування ,хоча і розуміло безглуздість опору , боялося
імператорського суду й особистої неслави.Були готові загинути , але не
здати військову базу.Вона протрималася 349 днів.Союзники ставилися до
цього байдуже, не квапилися.
1855 року десанти союзників зайняли
Хорсслав (Керч),Кінбурн і все чорноморське побережжя півострова.Залишки
московської орди на півострові були приречені. У серпні напівживий і
тифозний Севастополь здали. До тифозної бази союзники не входили.Увійшли
лише їхні спецкоманди ,наказали недобиткам вийти з міста до табору
військовополоненних на північну сторону.Так закінчилася безславно
"легендарна" оборона , не оборона , а капітуляція , була б легендарна
якби не здали.
І як зазвичай роздули міф,понабудували діарам і
панорам , наставили меморіальних дошок.У Севастополі було заблоковано 30
російських , 12 українських , 6 білоруських , 5 польських , і 2
літовських полків . На 30 російських - 25 неросійських , чому тоді лише
слава російська ? Чому не розказано про вклад не російських воїнів ,
зокрема українських ? Імена багатьох ,які прославилися відвагаю у боях
,- Головинський , Даниленко,Димченко,Заїка,Кішка,Сиробоярс
ький,Шевченко,Чумаченко,-
були широ відомі захисникамі міста.Так само як і подвиги пластунів у
складі двох чорноморських козацьких батальйонів.
Цивільні й військові
обожнювали Нахімова , також особистою любов'ю серед захисників
Севастополя користувалася Дарина сестра милосердя, названа
Севастопольською
Але й сьогоні в музеї Чорноморського флоту
Російської Федерації у Севастополі можна побачити картину, на якій у
1783 р.не Сидір Білий, а О.Суворов і Ф.Ушаков зустрічають прибуття
армади Ф.Клокачова  в Ахтиярську гавань. А Сидір Білий мов би зовсім і
не існував.Де межа російської неправди і фальсифікації   ? Корсунь ,а
згодом ,як його перейменували ,Севастополь - місто не російської , а
української слави !
У 1856 році , після смерті імператора Миколи
І,союзники в Парижі змусили Росію та Османію підписати не вигідний їм
обидвом мирний договір.Чорне море визнано нейтральним ,без військових
баз і військового флоту;проголошенно повну свободу плавання всім
протоками Босфор і Дарданелли та по Дунаю.Крим залишено за
Росією.Балканським націям ґарантовано автономію під вассальством Османії
і наглядом Європи.Росія ізольована на міжнародній арені. Європа
захисила себе від потенційної колонізації двома тюрськими ордами.

Чого чекати Україні від нового російського президента?

 
Незважаючи на те, що В.Путін працював в російському уряді і міг суттєво впливати на її політику по відношенню до української держави, все-таки його прихід на третій президентський термін може стати серйозним і дуже непростим випробуванням для України. І не тільки тому, що український уряд не може ніяк визначитися з вектором зовнішньої політики, але й тому, що постійні зміни у світі просто не залишать йому іншого вибору, окрім як тиску на Київ.

Більшість українських політиків, як пропрезидентської партії, так і опозиції, не сумнівалися в тому, що саме Путін здобуде перемогу. І всі вони впевнені в тому, що українську державу на чолі з В.Януковичем чекають не найкращі часи. Вони переконані і в тому, що українське питання для нового президента буде принциповим. Адже у великій мірі від нього і залежатиме подальший розвиток російської держави. Тому в Україні стурбовані тим, як складуться майбутні відносини двох країн, і що ж чекає РФ в найближче п'ятиріччя.

На думку українського політолога Вадима Карасьова, передвиборна гонка в Росії не пройшла без проведення антипомаранчевої пропаганди. Але головна причина перемоги Путіна на виборах зовсім не в цьому, а в тому, що гідних супротивників для нього представлено не було. Крім того, вибори в країні відбувалися в момент формування нового протестного демократичного руху. Проте, політолог переконаний, що перемога ця - це «кінець путінської епохи», адже відповісти на питання, в чому полягатиме політичний курс нового президента, поки неможливо, та й до того ж проблема легітимності влади до кінця не вирішена.

У такій ситуації можливий розвиток двох можливих сценаріїв для Росії. Перший полягає в тому, що якщо уряд і далі буде проводити конструктивні реформи і візьме під жорсткий контроль всі напрями, обмеживши економічні свободи не тільки простого населення, а й середнього класу - в такому випадку в державі неминуче спалахне революція. Такий розвиток подій можливий вже через кілька років, коли остаточно оформиться і зміцніє опозиція.

Про можливість «Майдану» в Росії говорить і опозиціонер М.Касьянов. Але вона відбудеться тільки в тому випадку, якщо через кілька років команда Путіна не піде з Кремля. У нового президента є кілька років, щоб підготувати стратегію свого відходу. Якщо ж цього не станеться, тоді не тільки середній клас, а й просте населення стануть вимагати від уряду великих змін за допомогою революційних виступів.

Оскільки внутрішні реформи проводилися з перемінним успіхом, більшість з них були провальними, тому В.Путін може зробити спробу вирішити проблему своєї легітимності шляхом невеликої війни, хай навіть економічної. В умовах, коли економіка Росії нестабільна, ресурси скорочуються, а збройні сили за своїм потенціалом не можуть зрівнятися з американцями чи китайцями, то російському уряду не залишається нічого іншого, як розбиратися з більш слабкими супротивниками, Україною і Білорусією. І якщо з білорусами більш-менш можна налагодити конструктивний діалог, то щодо українського президента існують великі сумніви.

Таким чином, не виключена ситуація, коли Україна стане просто пішаком в політиці Путіна, який буде за її рахунок піднімати свій рейтинг. Але ж слабкість держави від цього не зникне.

На думку керівника центру «Стратагема» Юрія Романенко, Путін опинився в ситуації, яка існувала в Україні в 1999-2000 роках, коли до влади знову прийшов Л.Кучма. У той час населення України теж втомилося від марних обіцянок про проведення реформ у житлово-комунальному комплексі, в охороні здоров'я, поступово посилювалося невдоволення з приводу корумпованості чиновників і величезного розриву між соціальними верствами. Кучма чудово розумів, що проблема, яка склалася, вимагає негайного вирішення, проте його найближче оточення не дозволило йому нічого робити. Невдоволення народу урядом спочатку вилилося в «Україну без Кучми», а потім і в помаранчеву революцію. Експерт упевнений, що якщо Путін здійснить ту ж помилку і не проведе внутрішнє реформування, то в Росії відбудеться аналогічна ситуація, народ підніметься з акціями протесту.

На думку Романенка, на першому етапі Путіну не залишиться нічого іншого, окрім як виконати деякі програмні положення опозиції, а також взяти до уваги частину ліберальних вимог, висунутих Прохоровим. Цілком можливо, що більше коштів потрапить не в кишені олігархів, а надійде на задоволення потреб народу. Передбачати, до чого це призведе, поки не можна, оскільки існує і зворотна сторона медалі. Якщо він буде загравати з опозицією і лібералами, то цілком може позбутися підтримки тієї частини населення, яка віддала свій голос за нього на виборах.

Основна причина того, що Росія опинилася в подібній ситуації, - це боязнь російського уряду, що проведення реформ щодо посилення країни неодмінно призведуть до серйозних зіткнень зі Сполученими Штатами Америки і Китаєм. Але ж абсолютна пасивність Кремля ніяк не може усунути подібні загрози, вона лише відтягує їх на більш пізній термін. За словами Ю.Романенко, сьогоднішня Росія сильно нагадує Російську Імперію 1914 року, яка теж залежала від іноземного капіталу, не мала потужної військової системи.

Якщо новий російський президент відмовиться від звичної для нього практики передачі повноважень бюрократам і затягування поясів (що, до речі, впроваджує і Янукович в Україні), тоді Росія має шанс знову включитися в процес перерозподілу сфер впливу в світі. Якщо ж цього не відбудеться, країна дуже швидко втратить всякий авторитет, втягуючись у локальні конфлікти, які все більше будуть підривати ресурсну базу.

Що ж стосується ролі України при такому розвитку подій, то, на думку експертів, її неминуче чекає посилення тиску в усіх напрямках - від газових і торгово-економічних відносин і до ідеології. Причому цей тиск зустріне підтримку більшості українського населення. Причина тому дуже проста - Янукович вже протягом декількох років використовуючи проросійські гасла, не просто відмовився від їх реального втілення, але і свої обіцянки поліпшити життя народу втілив в життя з точністю, та навпаки - велика частина українського населення опинилася за межею бідності.

Росія, опинившись перед необхідністю модернізації політичної системи, почне шукати шляхи захисту власних інтересів. І тоді реальністю стануть і погрози Москви припинити транзит газу через українську територію, і заборона на ввезення українських товарів до Росії з метою втягування України в Митний союз. Але це все не настільки важливо. Так, олігархи звикли наживатися на співпраці з РФ, але вони запросто здадуть ту ж газову трубу в обмін на надання гарантій поповнення їх власних рахунків за рахунок створення консорціуму. І це може відбутися в самий найближчий час.

Але в нових умовах завдання Росії буде набагато складніше. Український уряд повинен буде прийняти непросте рішення - і далі залишатися сірою зоною в транші між Росією і Заходом, чи все-таки перейти на бік сусіда. Експерти, між тим, впевнені, що Янукович до такого рішення поки не готовий, вважаючи за краще і далі сидіти на двох стільцях, мотивуючи це євроінтеграцією.

Політологи висловлюють припущення, що для Януковича неминуче схиляння до Росії, оскільки Москва для збереження свого статусу буде чинити сильний економічний вплив. Такий тиск очікується вже восени, коли в Києві буде йти підготовка спочатку до парламентських, а потім і до президентських виборів. І в даний час ні про яку двовекторну політику України говорити не доводиться.

Якщо ж Російська Федерація зробить кроки до екстреної модернізації, то Україна цілком може разом з нею зайняти певне місце в переділі сфер впливу в світі.

Як будуть розвиватися події, і які наслідки вони матимуть для України, покажуть уже кілька наступних років.

Недоверие россиян к Януковичу растет с каждым годом - опрос.

Негативное отношение россиян к Украине преобладает над позитивными оценками, показал опрос "Левада-Центра".

Относительное большинство граждан дают негативные оценки отношениям России и Украины: в целом 39% респондентов считают их "напряженным", "прохладными" и даже "враждебными", сообщили во вторник "Интерфаксу" социологи "Левада-Центра" по результатам августовского всероссийского опроса.

По данным опроса, чуть более четверти респондентов (28%) считают их "дружескими и добрососедскими", еще 27% называют "нейтральными".

При этом действующий президент Украины Виктор Янукович не пользуется доверием большинства россиян (49%), доверяют ему 29% опрошенных, 20% не смогли определиться в этом вопросе, впрочем 3% даже не знают, кто это такой.

Согласно исследованиям "Левада-Центра", недоверие россиян В.Януковичу растет с каждым годом: с 37% в мае 2005 года до 42% октябре 2007 года и 49% в текущем году.

На вопрос, доверяют ли они экс-премьеру Украины Юлии Тимошенко, 71% ответили отрицательно, 7% - положительно.

Росія як духовна колонія України

Після завершення останніх президентських виборів в Україні мені до
певної міри стало навіть дещо жаль росіян. Ті пристрасті, що упродовж
останніх місяців кипіли у російських ЗМІ щодо українських справ, ту
хворобливу заангажованість московських медійників, політиків та
звичайних росіян у боротьбу між кандидатами в президенти важко пояснити
звичайною сусідською цікавістю.



Я також не вірю в те, що подібну реакцію російського суспільства можна
було організувати із Кремля. На таке не вистачить ані грошей, ані влади.
Ні, більшість росіян вболівали за результат наших виборів щиро і зовсім
з інших причин.

Про одну із них і, мабуть, найголовнішу я довідався від дописувача на
російському інтернет-форумі, на якому (як і на усіх інших форумах Росії у
ці дні) дружньо лаяли «хохлов» і «бандеровцов». Аргументуючи думку про
те, чому Україна не повинна бути незалежною, молодий росіянин написав:
«Ведь Украина – главнейшая часть России». Ось він ключ до розуміння
сучасної російської душі. Росіянам бракує України. Без нас вони
почуваються неповноцінними. Але їм бракує не просто території, наших
фабрик, заводів, хліба. Скоріш за все, вони не можуть змиритися із тим,
що втрачають право бути співучасниками нашої історії, культури, зрештою,
нашої європейськості.
Детальніше »