хочу сюда!
 

Лена

39 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 38-45 лет

Заметки с меткой «вибори»

Перемога. Від.БЮТу.

Перемога! «Батьківщина» здобула абсолютне перше місце на виборах в об’єднаних територіальних громадах, які відбулися у неділю. Наша команда отримала найбільшу підтримку від людей. Наш результат - 35,7% від кількості депутатів, обраних від партій. У найближчого конкурента - БПП «Солідарності» - підтримка значно знизилася. Їхній результат, попри фальсифікації, адмінресурс і підкуп - лише 22,7%.

Зазначу, що ці вибори - остання велика репетиція перед президентськими. Це остання справжня соціологія, яка спирається не на випадкову вибірку, а на конкретний вибір сотень тисяч українців. Справжня підтримка партій рахується саме за кількістю обраних від них депутатів, а не голів ОТГ.

Я дякую всім громадянам України, які прийшли на вибори, а особливо тим людям, які вже багато років з нами, щоразу голосуючи за мене чи «Батьківщину». За останні 2 роки в Україні відбулося 7 хвиль виборів в ОТГ, і кожен раз «Батьківщина» перемагала і нарощувала свій результат. Наша команда впевнено набирає підтримку людей.

Після цих виборів я можу твердо сказати, що з такими громадянами України і з такою командою, як у мене, ми реально можемо протистояти всьому потоку фальсифікацій. І президентські вибори ми їм не дамо сфальшувати. У 2019 році переможе добро над злом, майбутнє над минулим олігархічним режимом!

https://www.facebook.com/YuliaTymoshenko/

Самопоміч заганяє Україну в міжнародну ізоляцію

Дії окремих політичних сил, незважаючи на декларовані ними проукраїнські погляди, можуть привести до дуже сумних наслідків. Слідом за минулими в Грузії президентськими виборами спалахнули акції протесту опозиції, і окремі українські громадяни, як з'ясувалося, взяли в них діяльну участь. 2 грудня в Тбілісі були затримані громадяни України, серед яких виявився народний депутат Семен Семенченко. У квартирі, де вони перебували, були виявлені зброя і боєприпаси. За словами радника Президента Юрія Бірюкова, нардеп, прикриваючись своїм статусом, втік і кинув своїх людей. Кому вигідний подібний дипломатичний скандал: зовнішнім силам, або внутрішнім ворогам і їх активним прибічникам-дегенератам, поки говорити рано, проте подібні дії точно не йдуть на користь міжнародному становищу України.

Крім того, з гнівного листа представника політичного руху Саакашвілі меру Львова Садовому стає зрозуміло, що Самопоміч влізла в чужу країну на власний розсуд.

"Повідомляємо Вам, що громадська організація "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" чекає від Вас пояснень з приводу скандального затримання громадян України в Грузії в ніч на 2 грудня. Несподівана для всіх поява в Тбілісі народного депутата Верховної ради України від фракції "Самопоміч" Семена Семенченка і його співпраця з озброєними особами свідчать про те, що ваша партія не узгодженими ні з ким діями поставила під загрозу організацію протестних заходів, запланованих грузинською опозицією і її міжнародними партнерами. Поява озброєних людей з України викликала крайнє обурення з боку наших польських і американських колег, які відразу після інциденту звернулися до керівництва громадської організації "Рух нових сил Михайла Саакашвілі" з претензіями і зажадали роз'яснень у зв'язку зі сформованою ситуацією".

Не варто дивуватися, що Саакашвілі і грузинські політики, що стоять за ним, кровно зацікавлені в успіху дій протестуючих і розраховують, як мінімум, на значні поступки з боку політиків, які перемогли на виборах, а в ідеалі на перегляд підсумків виборів. Відразу ж виникає питання: навіщо політичним силам України вплутувати свою країну в подібний вир подій з абсолютно незрозумілими перспективами і ризиком стати ізгоями нарівні з путінською росією? Відповідь на це питання неоднозначна. Якщо для політсили Саакашвілі Грузія є основною метою, а Україна - лише плацдармом для її здійснення, то для Самопомочі, яка активно підтримала екс-президента Грузії під час його незаконного перетину кордону, це може бути або дурістю, або усвідомленим шкідництвом.

Взаємини України та Грузії завжди були більш ніж партнерські. Можна сміливо стверджувати, що ми повноцінні союзники перед лицем спільної загрози, яка походить від сумнозвісної недоімперії. Однак тепер, коли окремі політики і партії відкрито переходять на бік ворога, довіра, яка роками формувалася, може дати тріщину. Більш того, неприкрите втручання з боку України у внутрішні справи суверенної демократичної держави, якою поза всяких сумнівів є Грузія, може сильно вдарити по міжнародній підтримці нашої країни. Втім, агресор і внутрішні вороги, в особі псевдопатріотів, саме цього і домагаються.

Епоха неоколоніалізму: американський губернатор буде балотуватис

Шок, нерозуміння та гостре почуття безвиході - такі емоції викликає новина про те, що наступним президентом України може стати американський політик. Невже ж серед кандидатів на президентську посаду немає жодного гідного претендента? Невже ж рівень політичної імпотенції в країні та недовіри до вітчизняних політиків настільки високий, що чинний президент України вирішив "виписати" собі заміну прямісінько зі Штатів? І як треба розуміти такий жест з боку людини, яка є гарантом територіальної цілісності та суверенітету Української держави?

Утім з першим завданням Петро Порошенко вже не впорався, а тепер, судячи з усього, вирішив позбавити Україну ще й її незалежності, яку було здобуто великими зусиллями та чималою кров'ю. Людина, якій Порошенко пророкує перемогу на виборах, - американський політик від Республіканської партії, губернатор штату Огайо та внутрішньопартійний опонент Трампа Джон Річард Кейсік. Суперечки з приводу його походження не вщухають і досі: хоча сам Кейсік вважає собі етнічним словаком, багато українських експертів наполягають на тому, що в нього українське коріння. На користь цієї версії говорять також політична позиція губернатора та його дуже тепле ставлення до України. Джон Кейсік не раз підтримував Україну в боротьбі з сепаратистами на сході країни та активно виступав за постачання американської летальної зброї українцям. В американському губернаторі Київ завжди бачив друга та захисника, соратника у боротьбі проти російської агресії. На сайті Офіційного інтернет-представництва президента України вже навіть з'явилася петиція у підтримку його кандидатури. Але чи достатньо одних лише взаємних симпатій, щоб стати президентом чужої країни, і яке майбутнє в цьому випадку чекає Україну?

Очевидно, що навіть при всіх його заслугах перед країною обрання іноземця президентом завдало б нищівного вдару по міжнародної репутації України і, більш того, поставило б під сумнів її суверенітет. Історія сучасності не знає подібних прецедентів принаймні в економічно розвинутих країнах, які мають авторитет на міжнародної арені. Обрання американського ставленика на посаду президента України ознаменувало б початок нової колоніальної епохи. Під керівництвом Кейсіка Україна ризикує перетворитися на інструмент реалізації інтересів та амбіцій США і в своїй політиці - як зовнішній, так і внутрішній - стати залежною від американської лінії. Крім того, вже сама участь іноземного кандидата у виборах вимагала б внесення серйозних змін до українського виборчого законодавства. Багато хто серед патріотично налаштованого населення, звичайно, визнав би подібні дії образою національної гідності нашої країни. Однак Порошенко, судячи з усього, вже знайшов спосіб вирішити обидві проблеми.

В електронному листі Кейсіку нардеп та політтехнолог Порошенка Ігор Гринів від імені лідера країни повідомляє, що відповідний проект закону вже розроблений та очікує ухвали, а також заявляє про готовність розпочати активну інформаційну піар-кампанію майбутнього президента. При цьому Гринів не сумнівається у перемозі Кейсіка, посилаючись на вже досягнені домовленості з іншими кандидатами, лідерами фракцій та представниками бізнес-еліти. Серед них він також називає Юлію Тимошенко, чия згода фактично була куплена в обмін на гарантовану посаду прем'єр-міністра.


Шановний Губернатор Кейсік,

Радий Вам повідомити, що висунуті Вами вимоги та рекомендації виконані у повному обсязі. Нам вдалося досягнути домовленостей із лідерами парламентських фракцій, лідерами опозиції, керівниками великого бізнес та економічної еліти країни а також ключовими кандидатами на посаду президента України. Перемовини з кандидатом Юлією Тимошенко зараз знаходяться на заключному етапі, і її згода на те, щоб посісти посаду прем'єр-міністра не залишає жодних сумнівів. Ми фактично можемо гарантувати Вам перемогу на майбутніх виборах. Проект відповідних змін до Конституції вже готовий і незабаром буде винесений на розгляд та ухвалений Верховною Радою України.

Ми також запевнюємо Вас, що Ваша участь у виборах буде виключно позитивно сприйнята українською громадськістю. План вашої передвиборчої кампанії вже затверджений, а підготовча інформаційна піар-кампанія готова до старту.

Від імені чинного президента України Петра Порошенка я хочу висловити надію на Ваше позитивне рішення та участь у президентських виборах в Україні в 2019 році.

З повагою,

Ігор Гринів

Незрозумілою в такому випадку залишається мотивація Юлії Володимирівни, яка зараз є фаворитом майбутніх виборів і має гарні шанси на перемогу. Невже ж, погоджуючись на "синицю в жмені", Тимошенко хоче підстрахуватися та забезпечити собі гарантоване місце в уряді чи просто не хочу брати на себе відповідальність за можливий розвал країни? Ні для кого не є таємницею, що наступний президент Украйни буде змушений виправляти помилки свого попередника, можливо, навіть ціною великих втрат, причому як політичних, так і територіальних. В умовах економічної нестабільності, конфлікту на сході, який погрожує перейти у повномасштабну війну, політичної кризи всередині країни та зіткнення інтересів і амбіцій інших країн навколо неї перемога будь-якого українського кандидата буде подібно сходженню на жертовний вівтар. Мабуть, у пані Тимошенко прокинувся інстинкт самозбереження?

Незрозумілі й подальші перспективи самого Петра Порошенка. Чи приберіг нинішній президент для себе тепле місце на пантеоні чи, мабуть, в обмін на допомогу американському кандидату він розраховує на протекцію Вашингтону? Відповіді на ці питання поки що немає. Ясно лише одне: концепції чесних виборів в Україні, які були засновані на волевиявленні народу, прийшов кінець.

Одеситку посадили до в’язниці на 5,5 років за підкуп виборців

Одеситку посадили до в’язниці на 5,5 років за підкуп виборців

Автор Лобанова Єлизавета - 12:45, 04 Гру, 2018370
Одеситку посадили до в'язниці на 5,5 років за підкуп виборців - today.ua



В Одеській області жінку ув’язнили на 5,5 років за неодноразовий підкуп виборців на користь місцевої політичної сили. Про це повідомила речниця генпрокурора Лариса Сарган.

Як повідомляється, у квітні 2018 року перед виборами голови та депутатського корпусу Кілійської міської об’єднаної територіальної громади жінка підкуповувала виборців у місті Кілія та у селищі Шевченкове Одеської області. Схема передбачала укладання безоплатних угод з кандидатом для проведення агітації, а згодом голосування за певних осіб. Шахрайка пропонувала місцевим жителям, які перебували у скрутному матеріальному становищі, по 600 гривень за голос. Гроші обвинувачена виплачувала частинами – 200 гривень до голосування, решта суми – після.

Кілійський районний суд постановив засудити зловмисницю на 5 років і 6 місяців за порушення положень виборчого законодавства (ч. 2, 4 ст. 160 КК України) з позбавленням права займатись діяльністю, пов’язаною з виборчим процесом

https://today.ua/odesytku-posadyly-do-v-yaznytsi-na-5-5-rokiv-za-pidkup-vybortsiv/

Відкриті списки - що це?

Чому довкола відкритих списків забагато марних сподівань?
 6 грудня 2018, 
Андрій Дудаполітолог

Нічого не зміниться до виборів. Навряд чи будуть якісь зміни, за винятком внесення до переліку документів, які дають право на отримання бюлетеня, картки.

Таку думку в коментарі «Слову і Ділу» висловив політолог Андрій Дуда, оцінюючи внесення змін до виборчого законодавства.

«Насправді, в нас нормальне виборче законодавство, в тому числі Щодо президентських виборів. Достатньо ліберальна реєстрація кандидатів, немає якихось серйозних підстав боятися чорних технологій в частині зняття кандидатів. Тому, якщо навіть не змінять законодавство – нічого страшного не станеться», – зазначив Дуда.

Є інша проблема – належним чином мають діяти правоохоронні органи. Довкола відкритих списків занадто багато міфів та сподівань. Відкриті списки все одно затверджуються на з’їзді партії, додав він.

Експерт пояснив, що відкриті списки не означають, що там будуть якісь особливі нові люди.

Андрій Парубій: розкрутка питання закону про імпічмент послаблює українські силиАндрій Парубій розповів Слову і Ділу про те, коли обмежать депутатську недоторканність і чому затримується голосування по виборчій реформі.22 жовтня 2018, 16:38

«Їх пропонуватиме партія. Це не виключає й купівлі місць у виборчому списку. Крім того, частка громадських активістів за відкритих списків різко спаде. Відкриті списки не запобігають підкупу виборця. Радше навпаки, стимулюватимуть тих, хто входить до списку, таким чином працювати з виборцями», – уточнив він.

За його словами, системних проблем відкриті списки не вирішують. У нас створений величезний міф довкола цього.

Ідеться не про те, що відкриті списки – це погано, просто суттєво вони не змінять нічого. Відкритий список хороший тим, що люди голосуватимуть за того, кого знають, але список формує партія на з’їзді, й туди увійдуть люди, яким партія довіряє з різних причин, підкреслив політолог.

«У більшості випадків активістів не буде. Партія просуватиме своїх. При цьому відкриті списки матимуть елемент мажоритарщини. Включені кандидати мотивуватимуть виборців голосувати за них», – наголосив він.

На його думку, рахувати голоси будуть дуже довго, оскільки з відкритими списками в принципі складно буде голосувати за нашої політичної системи.

«До бюлетеня потрібно буде додавати величезний список, в якому виборець шукатиме свого кандидата. Рахуватимуть тижнями. А там, де тривалий підрахунок, великі проблеми в роботі виборчих комісій. Їм доведеться або не спати дуже довго і якість буде відповідною, або це має бути особливий режим переривання роботи комісій. Відкриті списки – це політична фішка, але до системних змін парламенту це не призведе», – резюмував Андрій Дуда.

Раніше ми писали, як депутати голосували за проект Виборчого кодексу.

Як відомо, раніше Андрій Парубій пояснив затримку з розглядом Виборчого кодексу. Повне інтерв'ю з Парубієм читайте на нашому порталі.

Нагадаємо, «Слово і Діло» аналізувало, які обіцянки давали нардепи щодо зміни виборчого законодавства.

https://www.slovoidilo.ua/2018/12/06/pogljad/polityka/chomu-dovkola-vidkrytyx-spyskiv-zabahato-marnyx-spodivan

Стріляючи у владу не влуч у себе

Стріляючи у владу не влуч у себе



Напочатку проста загадка: що є легше: поміняти погану владу на іншу погану, чи на хорошу? Ясно без роздумів, що обміняти погане на погане найпростіше, бо де того доброго відшукати?.. Інша справа, що а нащо погане міняти на погане? Іронічна політична загадка: як тоді бути на виборах нам?
Звичайно, що всі ми люди розумні, отож свідомо поганого не обираємо, а майже завжди думаємо, що обираємо краще від наявного з «попередников», але найчастіше чомусь виходить, що погану владу змінює інша погана влада, як в якомусь зачарованому колі, і нам доводиться ще радіти, що нова влада не є значно гіршою за попередню. За Ющенка і Юлі було абзець, але коли до влади прийшов типу «досвідчений господарник» Янукович – настав повний …ець! Такі ось викрутаси в маси!
Начебто, що нам заважає поміняти погану владу на хорошу і потім міняти хорошу владу на ще кращу? Що? Чому так не стається, хоча і здавалось би всім того дуже хочеться?
Можу пояснити і зроблю це на реальному випадку. Відбулися вибори, а десь за півроку зустрічаю я одного досить заполітизованого колегу, який дуже злосно заявляє мені: -Цю нікчемну владу треба поставити до стінки і розстріляти!  Вона є злочинна! Буде іншій владі в науку, щоб боялася!
Оскільки я знав за кого перед тим агітував і голосував цей чоловік, бо ж сам розповідав і це була саме діюча влада, то я хитро його запитав: -А ти певен, що наступна влада буде кращою? Бо якщо її будуть обирати ті самі виборці, які обирали цю, то вона апріорі буде знову злочинною – чи не так? 
Мій співрозмовник не вловив моєї підступності в запитанні і дещо розгублено промовив: -То що ж тоді робити?
А я на те саркастично підсміхнувся: - Все дуже просто вирішується: ставимо до стінки і розстрілюємо не тільки саму злочинну владу, але і всіх тих, хто її обирав. Все! Питання вирішено! Ясно як день, що виключно погані виборці вибирають погану владу!
Більше при мені мій знайомий влади не розстрілював і я його розумію: жити хочеться кожному за будь-якої влади.

Богдан Гордасевич
Місто Львів-Рясне
04 грудня 2018 р. (7526)

Люблю я бути українцем 

Відомо, що кожна нація має свою якусь прикметну рису: німці – педантичні, французи – галантні, італійці – запальні, англійці – стримані, білоруси – добродушні, росіяни – хлібосольні, поляки – гонорові тощо, ну а українці - ? 

Для мене як українця, важко визначити рису, яку можк побачити з боку тільки хтось інший, але вдивляючись у дзеркало, яким є історія народу і його героїв, я можу визначити націю українців тільки як вроджених анархістів, отже і головною національною рисою українців я б визначив як САМОЛЮБСТВО. 

Одним з символів правдивого українця є образ міфічного козака Мамая, що самотньо блукає світом і з того задоволений. А приклад вже не міфічного, а реального найвидатнішого українського філософа Григорія Сковороди хіба не тотожний козаку Мамаю? Повністю: вираз «Світ ловив мене – та не зловив» є авторською епітафією на могилі Сковороди, але чи не було це найвищим проявом самолюбства? 

Всі ми знаємо казочку про Котигорошка, що мав за збою булаву у рази більшу за нього самого. І я все малою дитиною пробував вияснити, як такою зброєю можна битись? Це ж не мечем, сокирою чи кістинем цюпати сюди-туди, а громадною булавою вимахувати! А як же свої поряд? І ось зовсім недавно я дізнався про існування у козаків такого особливого бойового порядку, що називався «галас». 

Всім відомо про бойовий порядок македонської фаланги з її багатометровими піками, чи крицева міць та організованість німецько-тевтонської побудови лицарської лави так званим «клином». Що було найголовнішим у таких системах ведення бою? Сукупна організованість і взаємна підтримка одне одного, що дозволяло перемагати менш організованого ворога навіть при його значній чисельній перевазі. В тому і є досягнення більш цивілізованого суспільства – організованість. Чітка функціональна побудова римського легіону була найголовнішою його силою, що абсолютно не потребувало наявності в його рядах видатних воїнів-богатирів. Богатирем ставав весь легіон сукупно, хоч складали його і не дуже фізично видатні воїни. Головним тут ставав талант полководця, що вміло скеровував легіон у бою і він вигравав, або ж якщо невміло – легіон програвав. 

Про побудову війська українських козаків відомо, що це були переважно піхотні підрозділи, а уявний традиційний образ козака не інакше як на коні – це міф. Проте піші козаки відзначались великою витривалістю та мобільністю, долаючи досить швидко значні відстані. Цьому сприяло повна відсутність захисної амуніції з криці та інших металів, що навпаки було розповсюджено у європейських військових, особливо у поляків, а також і росіян. Навпаки українські козаки йшли в бій майже роздягненні, а їх озброєнням були легкі довгі піки, шабля, пістолі та мушкет, що дозволяло козакам бути дуже мобільними на полі бою і вчасно уникати небезпеки швидкою зміною позицій. Для свого часу українські козаки були дуже модернізованим військом, тому що основну увагу в бою надавали вогнепальній зброї і застосовували величезний арсенал тактичних засобів, або як їх ще називають «військових хитрощів». Споконвіку для козаків існувало головне правило: не числом, а вмінням. Числом, швидкістю і масовою навалою воювали ординці-татари і турки, міццю криці та фортифікаційних комплексів воювали європейці, а козаки серед голого степу тільки й могли застосовувати свою винахідливість та відчайдушність. 

Якраз у козацькому війську завжди було повно таких собі відчайдушних бійців-героїв, яких прозивали характерниками, тому що вони жили тільки війною і сутичками, а іншого не знали. Їх навіть професійними воїнами важко назвати, якщо порівняти з німецькими рейтарами або ландсхнетами, що накопичували здобич і заробіток для подальшого мирного життя «на пенсії». Козаки-характерники не відмовлялись від грошей і здобичі, проте витрачали все зароблене, аби бути вільними в бою перед обличчям смерті від різних меркантильних думок, а якщо хтось з них і досягав глибокої старості і не міг вже бути надійним товаришем у бою, то йшов у монастир доживати останні дні. Звичайно, що в Україні було значно більше селян-землеробів, які ставали козаками тільки у випадках безпосередньої військової небезпеки, а більшу частину життя проводили у господарських турботах. Але коли козаки-землероби збирались у війську, то головні риси бойового мистецтва вони отримували саме від таких козаків-характерників, постійних мешканців Січі. 

Феномен Запоріжської Січі можна схарактеризувати чітко і коротко – повна анархія! Класична анархія! Тобто повний одночасний суверенітет і особи, і маси. На Січі не існувала статуту чи регламенту як такого, а всі правила і традиції були духовні, або як це зараз прийнято називати – віртуальні. Всі козаки-січовики були вільними і рівноправними, мали повну свободу дій, а всі обов’язки виконували виключно за системою самоорганізації, без примусу як такого. Також свобода кожного закінчувалась там, де починалась свобода іншого, а за суддю правила уся громада, яка спільно визначала провину, призначала кару, яку всією громадою і виконували: кожен козак мав особисто вдарити буком (палицею) засудженого за злочин, навіть якщо це був його колишній побратим. На мою думку це було найвищим рівнем демократичного устрою. 

Заради цієї свободи і йшли люди на Січ, причому там були різні національності, але всі мали бути православними християнами. Всі заслуги перед громадою були тільки особисті, а тому кожен міг стати і курінним, і навіть кошовим отаманом. Вже обраний отаман мав найвищі повноваження «судити і рядити», а в період війни взагалі набував диктаторських повноважень. Коли ж війна скінчалась – з нього за всі помилки і погані вчинки громада жорстко питала і карала, якщо визнавала винним. 

Повертаючись до теми бойового стилю «галас», я власне і хочу показати, наскільки це характерний стан бою для українського козака-анархіста, бо за цим стилем озброєний козак або по шаблі в руці, або з важкою булавою самостійно вламувався у гущу ворогів працюючи зброєю по колу, при цьому він дуже голосно кричав, тобто галасував. А робив він це не для того, щоб налякати ворогів своїм криком і деморалізувати, а для того, щоб повідомити всіх своїх козаків-побратимів, щоб вони не наближались до цього місця, де б’ється він, бо в розпалі бою він і їх поб’є-посіче. На мою думку, це однин з найунікальніших станів і методів бою, коли покладаються тільки на себе, свої сили і вміння, коли застерігають від надання помочі. 

Уважному досліднику історії різних країн не може не впасти в очі той факт, що всі українські поселення виникали завдяки людям, які шукали свободи, вільного життя, а не шукали на відміну від тої ж Росії доброго життя у доброго пана. Ні, в Україну йшли люди неспокійного характеру, які хотіли жити з власного достатку, але жити вільно, навіть якщо це буде у місці підвищеної небезпеки. Звідси в українців домінуюча риса самолюбства починаючи від «а чим я гірший за інших» і закінчуючи «моя хата скраю». Українці вроджені самостійники не в розумінні держави як такої, а в розумінні особистого стану душі і натури. Можна казати про вроджений егоцентризм українців, а звідси всі плюси і мінуси нашої нації. Українці добрі пильні господарі у власному обісті, але доволі погані державники, у них повна нехіть і нежить до громадських справ та інтересів – це дві сторони одної монети-гривні: вдома я як Володимир Великий з храмом, а з другого боку – я проста тупа одиниця. 

Наслідком цього стає парадокс, що багатовікова історія України не багата на історію державності. Причина? Та просто непотрібна українцям держава! Йому потрібен свій хутір – і цього достатньо! На біса йому держава – завелика господарка для одного, а на купу українець працювати не любить. Тому і зараз подивіться, як дивно виходить: в Росії обирають до влади хазяїна-царя, щоб він зробив всім однаково справедливий рівень жити і мати, а в Україні хочуть обрати такого керівника, щоб він узяв на себе всі турботи по державі і дав кожному українцю спокій порпатись у власній господарці. Суттєва різниця. Якщо для найбіднішого росіянина гордість за Російську державу є мало не головним змістом життя, то улюблена фраза у багатьох в Україні: «А що мені та держава дала?» 

Я не стану дорікати українцям, до яких я зачисляю всіх громадян України не залежно від етнічного походження, бо повторюю як на Січі, що головне земля і стан душі, а не гени. Не люблю також закиду: «А що ти дав державі, щоб вона тобі щось давала?!» Чому не люблю? А тому що я віддаю Україні найголовніше – своє життя! Я живу тут і працюю! І нікуди йти звідси не збираюсь! Це головний мій внесок в Українську державу. І галасую-репетую я для того, щоб ти, моя люба держава, до мене занадто не наближалась з своєю поміччю, бо поб’ю-поруйную… 


Що головне? Національна ідея? То прошу! 

Коли я почув від правлячого на той час президента України Кучми слова, що національна ідея не спрацювала і з того наші біди, то коментар був один: це на тобі, убожество, жодна ідея не спрацювала: ні комуністична, ні соціалістична, ні тим більше – націоналістична! Бо для кожного нормального патріота України було ясно, що національна ідея попереднього періоду спрацювала! Спрацювала у своєму абсолютному об’ємі! Що головним було для нас, українців, раніше? Щоб постала Самостійна Соборна Українська Держава - це було національною ідеєю багатьох поколінь для українських патріотів і це сталося 24 серпня 1991 року! 
Якою є українська національна ідея від того видатного часу? Ясно теж цілком однозначно: національною ідеєю відтепер є РОЗБУДОВА УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВНОСТІ! 
Так і тільки так! На теперішньому етапі для України національна ідея полягає в одному: у реальному процесі розбудови української державності! Що для цього потрібно в першу чергу? Однозначно найголовнішим є громадянська єдність. Єдність і ще раз – єдність! Мобілізація інтересів основної кількості громадян України довкола ідеї побудови міцної суверенної світової держави. Мобілізація більшості українських громадян без уваги на їх національну приналежність. Тобто маємо національну ідею при відсутності нації-гегемона, яка її впроваджує? Так! На моє тверде переконання, в сучасному світі у функції держави не повинно входити питання національної політики взагалі, подібно до релігійного відокремлення всіх взаємозобов’язень. Обов’язок держави є міграційна і трудова політика, але ніяк не національна. Комусь дивно? Для когось обурливо? А я вважаю, що надання найменшої національної преференції одному породжує негативне ставлення у всіх інших націй і народностей, а це роз’єднує і послаблює громадську спільноту. 
Ставимо питання: що потрібно українцям? Чи українцям потрібно, щоб вони законодавчо були виділені в окрему вищу національну касту в Україні, чи їм потрібна економічно сильна, стабільна державність? Ясно що вибирати треба або одне, або друге. Я обираю сильну і стабільну державу, а тому твердо переконаний у тому, що в Україні ні українській, ні жодній іншій нації не повинно надаватись будь-якої державної підтримки або щось інше, окрім загального законодавчого захисту, чинного в міжнародних обширах всього світу. 
Обов’язкове знання української мови для всіх громадян України не є і не може бути темою національного приниження, бо на території України це є мова міжнаціонального спілкування, як в кожній суверенній державі світу нею є мова домінуючого етносу. Вводити законодавчо в Україні мовою міжнаціонального спілкування російську як другу офіційну є просто абсурдом і прямим шляхом до деструкції всього державного управління. А ще більше: прямим шляхом до розпалювання міжнаціональної ворожнечі. Повторюю і наголошую: всі національні та мовні питання мають вирішуватись тільки на рівні місцевих громад без втручання вищих державних інстанцій, якщо рішення місцевих громад не виходять за межі їх повноважень. Хочуть ввести у себе на місці дві чи три, чи пятимовність тощо – прошу, але все виключно власним коштом місцевої громади. Все. Крапка. Тема вичерпана. 
Стосовно української нації, як автохтонної, то для неї головним є припинення багатовікової дискримінації з боку різних окупаційних режимів – це найголовніше! Відтепер є всі умови для самовідродження української нації навіть без режиму державного стимулювання щодо того. Обійдемось! Єдність України нам важливіша! 
Відтепер головною національною ідеєю для України у ХХІ столітті є жити в Україні як повноцінний законослухняний громадянин держави і наполегливо працювати на свій особистий добробут і, відповідно, - державний, через сплату податків і творення національного прибутку. Ну а якщо є в тому емоційна потреба: бути щирим патріотом України, не залежно від національності. Все. Заможна Україна – найкраща країна! Це і є наша національна ідея на теперішній час. 

Богдан Гордасевич 
м. Львів 

Додаток до теми з думок і висновків під час обговорення цієї доповіді. 

1. Головним є, щоб всі, хто працює на державних посадах отримує платню з держбюджету України, досконало володіли українською мовою і вживали її під час виконання державних обов’язків. А ще вся документація має вестися виключно українською мовою без винятків, щоб не виникало колізій різного тлумачення і плутанини в діловодстві та законодавстві. 
2. Знання мови іншого народу вказує на повагу до нього з боку мовця, навіть якщо він володіє мовою недосконало. Коли кажуть, що хочуть краще пояснити свою думку, то повірте – це краще зробити мовою слухача, якому серце підкаже все, що не стало зрозуміло розумом. 
3. Також загальновідомо, що знання мов є одним з показників інтелекту людини. Тому коли я чую, що людина понад 10 років прожила в Україні або взагалі народилась і жила постійно тут, але не володіє українською мовою, то для мене автоматично це стає ознакою духовної та інтелектуальної убогості особи, особливо якщо це якийсь «купка в ямі», тобто носій наукового звання, політолог чи ще якийсь гуманітарій з елітної спільноти. Своє спілкування з такою особою я намагаюсь звести мінімально в часі, чому дуже допомагає кнопка виключення теле- і радіопередач. Це не означає, що я не реагую подібним чином на різні бздури українською мовою, але принаймні тут є більша часова затримка. А, наприклад, я ще нічого не знаю про діяльність нового російського посла в Україні п. Зурабова, але те, що він вивчив українську мову в мене особисто викликає наперед вже повагу до нього і однозначний респект. 
4. В української нації органічно нема від природи бажання домінувати і звеличуватись над іншими народами, про що свідчить вся наша історія і багатовікове мирне співжиття з багатьма національностями. Для українців головне є: ви нас і наше не чіпайте! 
Це добре видно з вірша-звернення до братів-слов’ян http://blog.i.ua/community/1925/395879/ 
5. Нарешті, питання розвитку української національної духовності. Я категорично проти того, щоб якийсь маловідомий чинуша-держслужбовець визначав, що є духовним і потрібним українцям, а що – ні, і відповідно, на що він дасть державні (тобто наші з вами!) гроші чи не дасть. Тобто я проти прямої фінансової державної діяльності чи якоїсь підтримки в цьому питанні, а за якнайширшу участь громадськості. Хочеш розвивати українську культуру і духовність – давай сам своїми грошима стимулюй цей процес! Купуй українські газети, книги, музику, фільми, етновироби ну і все інше. 

Богдан Гордасевич

Рейтинги з праски

Рейтинги з праски

 

Mason Lemberg

 

Ось наочна ілюстрація того, як нами маніпулюють. Як кремлівські та лайтово-кремлівські політтехнологи вважають українців стадом, яке поведеться на їхні маніпуляції.

І тут не треба звертати увагу, що бабуся нібито на першому місці в будь-якому разі, і це нібито так і є. Ні, це так не є, бо соціологічна наука підтверджує чи спростовує припущення, базуючись на показниках похибки, а не на тому, хто на першому місці. Тут різниця в даних двох досліджень занадто велика, що дає можливість стверджувати, що, як мінімум, одне з досліджень абсолютно фальсифіковане. А я думаю, що фальсифіковані обидва.

А на перше місце бабусю поставили тільки тому, що вона з кожної праски прогуділа про це. Тобто її перше місце – це не ознака рейтинговості, а ознака тенденційності. Всі кажуть, що вона на першому місці, і тому я, малюючи дослідження, поставлю її на перше місце, щоб мій фальсифікат викликав менше підозр.

Ось і вся суть того, як людей перетворюють на стадо, нав’язуючи їм нібито правильний та нібито популярний вибір.

А найгірше в тій історії те, що опинившись перед фактом на виборах, оці всі блазні будуть апелювати до РЕАЛЬНИХ результатів, посилаючись на “дослідження”, намальовані якимись клоунами на колінці.

Vadym Miskyi: «Ну, раз дату президентських виборів уже визначили, то не гріх запостити рейтинги. Два великі канали розійшлися в поглядах на минулих вихідних. Підкажіть, кому вірити?»









Перед президентськими виборами СБУ починає цькувати патріотів


До виборів президента залишилося зовсім небагато часу і всі політичні сили так чи інакше почали готуватися до чергової дільби нашої країни. Зараз реальною загрозою для олігархічної прокремлівської системи, яка вкоренилася в країні, є тільки патріотичні сили, які готові боротися за Україну та українців проти олігархів та кремлівської агентури. Жорстокі вбивства активістів та громадських діячів, судове свавілля та залякування - це ще далеко не всі методи, які використовує злочинна влада проти справжніх українців. Тепер до знищення нації підключилися ті, хто за службовим обов'язком повинні її захищати. Бандформування "СБУ" готується перейти на посилений режим несення служби та придушувати будь-яке інакомислення чи волевиявлення громадян. Приводом, з якого здійснюватимуть антиукраїнські діяння, стане охорона системи магістральних газопроводів від "диверсантів" з числа українських патріотів. Про все це в своєму Телеграм-каналі розповів співробітник СБУ, який періодично зливає подробиці внутрішньої кухні спецслужб.

"Основные силы будут сосредоточены на польском направлении. Причиной стала оперативная информация о вероятной подготовке диверсий со стороны радикальных организаций, предположительно С14. Сейчас эти сведения дополнительно проверяются на предмет вброса, однако меры предосторожности уже приняты. Само усиление будет проводиться в негласной форме, поскольку существует подозрение о том, что вероятным мотивом диверсий может быть конфликтная ситуация с Польшей на национальной и идеологической почве". - Пише автор поста і підкреслює, що в СБУ готуються здійснювати також і інформаційний вплив на українців. Очевидно, що подібні вкидання потрібні лише для того, щоб всіляко дискредитувати здорові патріотичні сили та ускладнити їхнє існування в період, коли Порошенко і Ко знову ділитимуть владу на наступні чотири роки.

Більш того, посилений режим дозволить оперативно реагувати на будь-які акції громадської непокори, які почастішали в країні у зв'язку з геноцидом українців з боку олігархічних кланів, які контролюють матеріальні ресурси країн і мають монополію на насильство, яку вони використовують для просування власних інтересів та знищення незгодних.

Що стосується можливості "диверсій" на магістральних газопроводах, то тут можна з упевненістю сказати - подібне вигідно виключно владі, яка своїми неграмотними діями вже спровокувала в країни гуманітарну катастрофу напередодні холодів. Тепер у будь-яких перебоях в газопостачанні та транзиті ресурсів у сусідні країни можна буде звинуватити українських патріотів, які вже п'ятий рік віддають своє життя за незалежність, цілісність та європейське майбутнє України.

Мессии не говорят про газ

Представьте себе Махатму Ганди или Мартина Лютера Кинга, кричащих про снижение тарифов ЖКХ? Что, не получается?.. А вот у Тимошенко получилось.


Юлия Владимировна сделала удивительное по своей наглости заявление. В ответ на то, что её обвинили в популизме, она сказала, что Махатма Ганди, Мартин Лютер Кинг и заодно Левко Лукьяненко тоже известные популисты. Наверное, тогда к популистам можно причислить и Иисуса Христа, и Будду, и пророка Мухаммеда. Только все эти великие, выдающиеся личности не торговали газом… Насколько мне известно, они вообще ничем не торговали и не принимали участия в коррупционных схемах, точно не сотрудничали с Лазаренко и не наказали его десятью годами тюрьмы в США.


Похоже, у Тимошенко на фоне предвыборной президентской кампании и принятия бюджета на 2019 год развилось ложное мессианство. Остаётся надеяться, что она вовремя получит необходимую квалифицированную помощь.




Кто такой популист? Это человек с политическими амбициями, который говорит то, что люди хотят слышать. Это политик, который заигрывает с электоратом, лжёт, используя данные соцопросов, чтобы быть избранным и занять желанное место у государственного корыта. Этим и славятся наши, украинские популисты. Такие как Тимошенко, Порошенко, Гройсман, Ляшко, Рабинович и прочие, кто обещает лучшую жизнь, не имея никаких реальных инструментов для её улучшения.


Чем мессия отличается от популиста? Мессия говорит о том, во что поверить невозможно. Популист — о том, во что хочется верить.


Напомню, Мохандас Карамчад Ганди не лгал народу. Он верил в то, что Индия может освободиться от британского гнёта. И весь его чрезвычайно скромный образ жизни, мировоззрение, основанное на древних религиозных принципах, доказывали истинность его веры и величие личности. Мартин Лютер Кинг заплатил жизнью за свою веру в то, что темнокожее население Америки должно получить те же гражданские права и свободы, что и светлокожее. Истины о равенстве и справедливости, которые изрекали Ганди и Кинг, воодушевляли и поднимали огромные массы населения. Они вели свои народы к светлой Мечте, дарили им Веру в то, что будущее может быть иным! Они говорили о великих целях! А о чём говорят наши популисты? О тарифах, цене на газ, борьбе с коррупцией…


Если бы Христос был популистом, он бы предложил не Царствие Божие, а вдвое снизить налог на вино. Если бы Будда был популистом, он бы заявил, что причина страданий — это не желания, а тарифы. Если бы Мухаммед был популистом, он бы предложил полностью побороть коррупцию в арабском мире. Но, к счастью, они были великими Мотиваторами своих народов и целых эпох.


Кого и на что мотивирует Юлия Тимошенко? Ни в одном из выступлений и программ за всю её долгую политическую карьеру я не слышал Мечту о будущем нашего народа и как её достичь. Зато ничем не обоснованных тарифно-газовых обещаний и прочего пиара за счёт граждан, которые попросту не понимают, насколько цинично их обманывают, было так много, что можно составлять многотомную хрестоматию.


Украину сможет объединить и повести за собой только государственный деятель масштаба Ганди или Кинга, который подарит своему народу Мечту и укажет Цель.


Balashov.com.ua