Аблязиз Велиев (с) Кузь кейфи, романс Тёкюле япракълар ,ер ала багърына, узюлип тюшелер теректен акърындан. Меним юрегимде кеч кузьнинъ кейфи бар, мерхамет беклейим энди тек Танърыдан. Сараргъан япракълар тюшелер земинге, меним де такъдирам шай, сенинъ элинъде. Истесенъ айбетле , истесенъ котер ат, бильмейим не гизли шу сырлы гонълюнъде. . Аят дерлер бунъа, башы бар, сонъу бар, санки шу япракътай ешере ,солалар. Унутма антынъны , энъ сонъки саат, ахирет соргъусын сенден не...

Читати далі...

Пан кОролем вважався, здоровую Блоху любив як дітку власну, кажу як на духу. Кравця позвав ледащо: "Поший-но їй сюртук і панталони кращі, ще й обшляґи до рук" Блоху "упакували" в шифони а шовки, хрести та аксельбанти, з відзнакою стрічки, ще й зірку міністерську, здорову як кулак... Набігли браття, сестри: "Нас оберіте! ТАК!" Усіх геть покусали: служницю та жону, ясновельможних панів, і фрау не одну. Не вільно рій чіпати- полюють на людей. А ...

Читати далі...

Жив-був король у Туле, фіял успадковав- коханой подарунок, та скоро померла. . Круль хмілю не цурався, хиляв одним ковтком; а келих доливався надміцним перваком. . Прийшла пора вмирати. Круль землі роздавав- усе пішло на спадок- а келих заховав. . З усім своїм каґалом востаннє відгуляв в батьківській красній залі на тлі приморських скал. . Підвівся мочиморда- і вихилив фіял, жбурнув його у море з високих чорних скал. . Упав фіял у море, ковтнув- и десь пропав. ...

Читати далі...

. Труд від рук моїх, щоденний щаслив буду ,ся завЕршить. Най у праці не зомлію; не порожні сподівання: стане деревом гіллЯчка, тінню втішить, плід посіє. (переклад з німецької Терджимана).....................................................................

. Природо пишна, світлА даруй! Як Сонце блиска! Сміється лук! . Бурляють соки землі в гіллі. Пищання ,скоки, в кущах пісні. . Бруньки як перса: текуть- смокчіть. О, Земле, Сонце! Блаженство, хіть! . Любов-як обрій: до позолот. Де хмари жовті- Сонцеворот! . Даруєш мЕні незм`ятий діл, цнотливу чемність а соки злив. . Любов дівочу віддячу я. Відводиш очі- кохаю тя. . Так любить жайвір пісні, вітри. Ранкові квіти- вологу тінь. . Кохаю тебе- палає кров- З тобой ...

Читати далі...

......................................................................,для всех, но РАди Васъ -прим.перев.) ЧАСТЬ ПЕРВАЯ СЦЕНА ДВАДЦАТЬ ПЕРВАЯ(окончание) "Вальпургиева ночь" Мефистофель(на миг являясь дряхлым стариком): Созрев, омолодился люд, а я в последний раз на Лысую взбираюсь, отстоем из бочонка проливаюсь: конец тебе грядёт, Земля. Ведьма-ветошница: Не проходите мимо,господа, &nbsp...

Читати далі...

..........1 .................................................................. Я мріяв про далекий листопад, моря глибокі і ліси безмежні. Лунали урочисті словеса... Я не збагнув зпросоння ,в чом був сенс їх. . Я мріяв про високий зорепад, неясних хихотань блакитне ехо, німих очей безсилий напввзгляд... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. . То листопад, то зорепад надходили, тривали, нескінчені. Відлуння слів, душі таємний знак.... Я не збагнув зпросоння, в чом був сенс їх. ...

Читати далі...

. Тебе пішлють у Відень дипломатом або- лічити списи в Бурунди: зайди туди, де в кабінеті мапа и олівцем Хоружівку знайди. . Відстав бокал з фуршетовим шампанем, лівицею москита віджени... таки примовкнуть неґри, австріяки- і зірочку малесеньку черкни. . Коли оркестрик вальса знов заграє, мурин почне шмагати у тамтам, ти ностальґію разом подолаєш: зростеться міцно тимчасовий злам. . До шницеля пасує гірка кава; росте важкими гронами банан; вона- твоя, невдалая. корява, а ти...

Читати далі...

..........................................................................для всех но РАди Васъ-прим.перев.) ЧАСТЬ ПЕРВАЯ СЦЕНА ДВАДЦАТАЯ "Собор" Служба, орган и пение. Гретхех среди мнодества народу, позади нея -Злой Дух. Злой Дух: С нами купно,Гретхен, прежде, коль была ты невинна, ходила к алтарю, из книжицы затёртой молитвы лепетала полуиграя детством да с полуверой в сердце! Гретхен! Что у тебя на плечах? На сердце твОем что за грех? Ты ль молишься за мать свою...

Читати далі...

. ------------1.------------------------- Был миг-крепчала темнота и разум гас слабея; надежда меркла, искра та, что я в душе лелеял. ------------2.------------------------- В ту полночь мрачную рвалось напополам больное сердце; тогда едва ли мне жилось: я избавленья жаждал- смерти. -----------3.-------------------------- Фортуна бросила, Любовь Изменой обернулась; Ты подарила Жизни новь, Зарёй в Ночи проснулась. ----------4.--------------------------- О, исполать твоим лучам: ...

Читати далі...