хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «кремль»

Пригожина, в итоге, просто убьют!

В США, как и везде, полно конспирационных теорий. Вчера я специально обсуждал эту ситуацию с нашими политиками и экспертами-политологами, которые специализируются на Европе и той части – людьми, у которых глубже доступ к информации, чем у обычных американцев.

Заключение следующее. У Пригожина серьезно расширялся конфликт с Шойгу и руководством ВСРФ. А когда сильно укрепляется отдельная, скажу так, не полностью подчиненная парамилитарная или милитарная структура (как в США, например, была «Blackwater», которую вел Эрик Принс), то, естественно, будут возникать сильные напряжения между властью и такой структурой. Поэтому, Шойгу решил ударить по Пригожину. У нас говорят, что, возможно, он решил его убить и поэтому начал атаковать «Вагнер».

Пригожин испугался и в этой кризисной ситуации пытался выйти лично на Путина, чтобы Путин это все остановил. Но, не смог добраться до Путина и поэтому, из-за паники, решил создать кризис, чтобы на себя таким образом обратить внимание Кремля. В ситуации для него безысходной. И на него в итоге обратили внимание.

В США считают, что потом Путин и Пригожин как-то договорились.

Теория, что таким путем в РФ собирались снять Шойгу, выглядит нелогично. Все остальные теории надуманы. У нас считают, что бунт Пригожина – сильнейший фингал президенту Путину, его администрации и России, в целом. Очередной фингал. Потому, что когда человека прямо называют предателем и обвиняют во всем, в чем только можно, а потом ему это сходит с рук, то выглядит это как-то произвольно, незаконно и крайне странно. Это все хорошо показывает внутреннюю грязную кухню России, где водятся и мыши, и крысы, и тараканы...

Миру кажется, что нападение на Москву вроде как очень легко могло бы получиться. «Вагнер» был очень близко. Но, у нас люди задаются вопросом: а почему русская армия не остановила их сразу же? Они уже были очень близко к Москве, война была бы у самого города. Много подобных вопросов еще остается. Надеюсь, что когда-нибудь на них таки появятся ответы.

В любом случае, власть РФ сильно пошатнулась. У них и так была репутация 0, а так стала – минус 5. Но им это все равно, нужно полагать. У РФ и так в мире очень плохая репутация. Сейчас она – еще хуже. Не думаю, что если не произойдет полного развала в РФ, то война в Украине закончится быстро. К сожалению, будет продолжаться то же самое. Хотя, никогда же не знаешь, что и когда может случиться. Возможно, что-то такое возникнет, что сможет кардинально поменять ситуацию.

Одним словом, смотрится все так, что имела место попытка Пригожина себя спасти. Но, рано или поздно его убьют сами же русские. Такая в США точка зрения.

Хочу провести аналогию с американской «Blackwater». Эта ЧВК тоже же была уничтожена американским правительством. Ее создатель Эрик Принс был унижен и оскорблен. Его обвиняли во всем, что себе только можно представить. Расследовали деятельность его ЧВК и продолжают расследовать. Эрик Принс был с очень богатой семьи, из семьи мультимиллиардеров. Очень волевой человек, одержимый, опытный. И он ушел, обиделся на всех и ушел, исчез с поля зрения.

Когда кто-то становится главой такого военного комплекса, как тот же «Вагнер», то сразу начинаются напряжения с властью. Возникает конкуренция и это чувствуется чересчур сильно. В диктатурах кто же позволит кому-то становится слишком влиятельным? Поэтому, думаю, Пригожин теперь в большой опасности. Это иллюзия, что ему будет безопасно в Беларуси или еще где-то. Когда он, в итоге, станет никому не нужным – его просто убьют.

Дойти до Москвы и отступить. Странный ход. Думаю, что это и многим русским непонятно. Если ты преступник – это одно дело. Но, если ты не преступник в глазах русских, то зачем тебе тогда уходить?

Еще один важнейший момент. Его хочу отметить особо. Пригожин, с позиции своего влияния, как фигура, приближенная к Путину и так далее, как миллиардер с большой армией, сам недавно сказал публично, что причины войны с Украиной – это выдумка властей РФ! Что никто на Россию нападать не собирался, что главный интерес был в очередной звезде для Шойгу и в еще большем обогащении за счет ресурсов Украины. Все, что любому рациональному человеку было и так давно понятно, Пригожин подчеркнул публично. В США это сильно подхватили. У нас это сегодня обсуждают на разных уровнях – от простых людей до высших кабинетов власти США. И Пригожин эти свои слова не опроверг, не сказал, что, мол, ошибся или был не прав.

Мне кажется, что со временем мы узнаем еще много интересного. Но, такой пощечины Кремль не получал очень давно. Чего-то подобного, насколько я понимаю, в истории нынешней власти РФ не было никогда.

У Криму триває брак води: на півострові екологічне лихо


15:47 09 серпень Київ, Україна
Автономна Республіка Крим продовжує терпіти екологічне лихо, пов'язане з нестачею води. Як відомо, виною стали окупанти, які захопили півострів в 2014 році. В результаті Україна перестала подавати воду через Кримський канал, який постачав водою 85% території півострова. Крім нестачі питної води, катастрофічно не вистачає технічної. Експерти стверджують, що це може призвести до хімічного зараження ґрунту.
Спочатку варто відзначити, що після окупації Росія вирішила віднести Крим до Південного федерального округу (ПФО). Тому заступник повноважного представника президента Росії в ПФО Кирило Степанов закликав Кремль вирішити проблему нестачі технічної води на півострові.
Заява Степанова підтверджує, що проблема з водою критична. Якщо врахувати, що уряд РФ завжди применшував водну кризу Криму, то зараз ситуація катастрофічна. При цьому всього кілька тижнів тому експерти з півострова запевняли, що знову заповнені після повені водосховища зможуть живити водою кримчан мінімум до кінця року. У тому числі води буде вистачати як для пиття, так і для соціальних потреб.

Однак Степанов, мабуть, збентежив усіх. І річ тут не просто в потребах людей, якими в Кремлі займаються в останню чергу. Цього разу проблема торкнулася «Кримського титану» - в минулому найбільший виробник діоксиду титану на території Східної Європи.
Відомо, що 17 травня повинні були провести перевірку на підприємстві, щоб оцінити стан кислотонакопичувача напередодні настання літнього сезону і істотного підвищення температури повітря. Проте про результати перевірки у відкритих джерелах інформації не виявлено. Ймовірно, її просто приховують, оскільки хімічне забруднення в результаті "зневоднення" заводу може завдати непоправної шкоди навколишньому середовищу.
Мабуть, Кремль готовий піти на такі заходи, аби не визнавати очевидної правди - Росія нездатна забезпечити водою півострів Крим. Якщо прийняти припущення, що півострів необхідний Путіну лише для розміщення на ньому військових баз, то забруднення навколишнього середовища тільки посприяє якнайшвидшому звільненню території від кримчан.
Також слід зазначити, що в 2018 році вже трапилися кислотні викиди з заводу «Кримський титан». Тільки в лютому 2021 року був запущений судовий процес у цій справі. Подальше нехтування ситуацією призведе до більш масштабних викидів, в тому числі в ґрунт півострова. У підсумку це може стати хімічним "Чорнобилем" для Криму.

Як Крим перетворився на глибинку Росії

19:22 13 липень Київ, Україна



Окупаційний режим в Криму показав, як за сім років перетворити розвинений півострів на провінційну глибинку Росії. Крім того, що Кремль зупинив поступове вдосконалення Криму, він почав руйнувати і погіршувати вже створене в ньому.

Крим був необхідний Путіну тому, що російська військова база в Севастополі була фактично відрізана від материкової частини РФ. І оскільки під час «Революції гідності» стало зрозуміло, що Україна націлена на євроінтеграцію, то ця база в кінцевому підсумку могла б припинити своє існування.

Зовнішня політика Путіна спрямована на те, щоб Росію сприймали як наддержаву, а Путіна - як потужного політика. Тому внутрішня політика президента РФ цікавить в набагато меншому ступені, ніж зовнішня.

З цієї причини майже у всіх містах країни люди повинні дбати про себе самі і не розраховувати на державу.

Крим після анексії поступово почав перетворюватися на черговий віддалений від Москви регіон. Не звиклі до такого ставлення кримчани в деяких випадках спробували висловити протести і опір, особливо кримські татари. Але з такими жителями в Росії розмова коротка, про що свідчить сумна статистика зниклих і ув'язнених.

Москва ігнорує навіть найбільш нагальні соціальні та гуманітарні проблеми в Криму. Основною проблемою для кримчан завжди було водозабезпечення. І якщо до 2014 року ситуація з прісною водою залишалася стабільною, то після вона різко почала погіршуватися.

За весь період окупації в Росії нічого не зробили, щоб хоч якось вирішити цю проблему. Опріснення морської води - дорого, прокласти трубопровід - дорого, завозити воду в Крим - дорого. Кожен проєкт Кремля мав два аргументи - або дорого, або абсурдно. Проте на військову кампанію щодо ВВП Росія виділила 4,3% в 2020 році, що в пайовому вираженні більше ніж в США чи ЄС.

Будівництво політичного проєкту «Північний потік-2» вартістю понад 9 млрд доларів триває. Однак забезпечити людей в XXI столітті водою - дорого.

Проте кримчани, як і раніше, залишаються українцями, незважаючи на загальну роздачу російських паспортів. Перетворення Криму на російську провінцію лише погіршує ставлення корінних жителів до чинного уряду в Кремлі. Ймовірно, водозабезпечення так і залишиться основною проблемою для кримчан, що в підсумку послужить вагомим важелем для деокупації півострова.
https://myc.news/ua/specproekty/kak_krym_prevratilsya_v_glubinku_rossii

Дії Кремля ведуть до знищення в Криму залишків питної води

21:15 12 липень Київ, Україна



Після захоплення Криму в 2014 році в Кремлі прийняли рішення про заселення півострова корінними росіянами і не тільки. Однак цей спосіб має і побічний ефект.

Незважаючи на численні проблеми, які досі існують на півострові з 2014 року, Путін активно веде політику по заселенню міст Криму. Це робиться з кількох причин.

По-перше, у разі непередбаченої ситуації, якщо ЄС, ООН чи США зажадають повторного проведення референдуму "щодо волевиявлення жителів півострова перейти до складу Росії", цього разу більшість, дійсно, проголосувала б "За".

По-друге, менталітет кримчан, як і раніше, залишається українським. Вони не звикли до політики тиранії, що проводиться Кремлем. Збільшення населення материкових росіян в Криму, на думку уряду РФ, має посприяти більш швидкій інтеграції корінних жителів півострова в повсякденне життя росіян.

По-третє, і що головне, у вересні 2021 року в Росії повинні пройти парламентські вибори. Громадяни РФ, які заселилися, в сукупності з військовими, кількість яких значно зросла в Криму після квітневих "навчань", повинні будуть показати, що півострів переважною більшістю жителів підтримує «Єдину Росію». Це також послужить аргументом, з вуст Путіна в майбутньому, проти "випадів" Заходу про те, що в Криму у Росії немає реальної підтримки.

За деякими даними, до Криму заселилося від 300 до 600 тис. громадян РФ. Це не рахуючи військових, які залишилися на півострові після, так званих, квітневих "навчань". Також з багатьма військовими прибули їхні сім'ї. І все це переселення відбувалося і відбувається під час критичної нестачі води.

/>

Кремль ніби не може зв'язати очевидні факти - чим більше людей буде прибувати на півострів, тим більше води вони будуть витрачати. Нескладно здогадатися, що в уряді навіть не замислювалися про комфорт перебування власного населення в Криму при нестачі води. Головне, щоб півострів "зробив правильний вибір на виборах!".
https://myc.news/ua/specproekty/dejstviya_kremlya_vedut_k_unichtozheniyu_v_krymu_ostatkov_pitevoj_vody

Фальшивий гамбіт




Практично тотальний розгром позасистемної опозиції в Росії матиме свої наслідки. І ці наслідки можуть бути зовсім неочікуваними для влади Кремля. На початок літа репресивна машина повністю захопила ініціативу і насолоджується перемогою. Позасистемна опозиція знекровлена, виснажена і, на певний час, відсторонена від боротьби на федеральному рівні.

Лідерам опозиції влада не залишила шансів на продовження діяльності. Як сказав засновник «Відкритки» Михайло Ходорковський: «Не бачу сенсу лягати під танки!». І він такий не один. Багато хто з активу опозиційних організацій вже виїхав з Росії або збирається відбути у політичну еміграцію. Продовжувати боротьбу під страхом практично неминучого арешту більшість з них не збирається. Переходити у «підпілля» немає ніякого сенсу. Справа, яка не принесла відчутного результату навіть у «псевдосвободному» режимі із «підпілля» приречена на провал.

У розгромленої позасистемної опозиції більше немає ні повноцінних організацій, стратегій та фінансових ресурсів, ні лідерів та співробітників. Вона практично позбавлена і інформаційних можливостей - доступу до масового читача або глядача. Підхід влади до регулювання інтернету в цілому і соціальних мереж зокрема радикально переглядається. У самий найближчий час контроль над «нелегальним», а по суті, політично неугодним інформаційним контентом в інтернеті буде кардинально посилено.

Роскомнагляд переглядає всю систему відносин з іноземними IT-компаніями (уповільнення Twitter, загрози Google, тиск на YouTube та ін.), вимагаючи видаляти «неправильні» і просувати «правильні» пости або відео. У наглядового органу також є всі інструменти, щоб блокувати сайти, окремі сторінки, змушувати знімати публікації і переслідувати тих, хто цьому чинить опір. Якщо додати сюди поправки про регулювання «просвітницької діяльності», однозначно представляє загрозу як для російської науки і освіти, так і для будь-якої публічної опозиційної активності.

Зрозуміло, що ніякі репресивні дії влади не змінять настрої суспільства в цілому. Не зменшать рівень невдоволення та соціальної напруги. Криза діючої путінської влади нікуди не дінеться і Росія раптово не прокинеться у вільному демократичному майбутньому. Так не станеться ніколи. Кремль своїм хворобливо-амбітним імперським правлінням довів людей практично до кипіння. І ця «пара» обов’язково прорветься через тотальні заборони та кордони «кривавої гебні». Колись…

У ситуації, коли Путін практично перетворив власну країну на поліцейську державу - ворога «своїм і чужим», єдиною формою спротиву такому правлінню може стати не спротив, як дія на федеральному рівні, а спротив на регіональному, менш дратівливому для амбітного Путіна, рівні. Регіональна протестна діяльність не менш дієва форма спротиву режиму. Постійний підрив легітимності влади губернаторів публічною критикою, а об’єктивні приводи для такої критики «намісники Путіна» завзято створюють кожного дня, врешті решт призведе до повного розмиття легітимності самого «імператора». І ніякі управлінські рішення та перестановки, зважаючи на повну кризу діючої влади, не допоможуть «на місцях» поліпшити життя простих людей. Тим самим покращити їх відношення до влади. Немає в «гебешному резерві» справжніх дієвих управлінців. А брати когось із складу тієї самої опозиції, навіть системної, Путін не буде. Він не зможе дозволити собі «дати слабину». Тому для антирежимної регіональної діяльності «на місцях» не «пахане поле» приводів.

Більш за все, що найближчим часом на регіональному рівні з’явиться багато локальних політичних проектів. Представники розгромленої позасистемної опозиції будуть шукати застосування своїм вже накопиченим політичним навичкам.

«Масла у вогонь» піддає і неоднорідність та криза системної опозиції. Більш опозиційно налаштовані активісти системних партій (насамперед «Яблуко» і КПРФ) вже стали серйозним головним болем для свого партійного керівництва. «Яблуко» було змушене провести серйозну партійну реформу, щоб відсікти всіх, хто занадто «відхиляється» в сторону позасистемної опозиції. КПРФ на останньому з'їзді знизила статус тих «ненадійних», кого влада вважає «навальнятами». Частина членів цих партій відверто невдоволена політикою «угодства до влади» власного керівництва, тому залюбки підтримають більш близькі до себе форми спротиву режиму.

Однак головним двигуном для масових акцій будуть не опозиціонери та її окремі лідери, а сама влада Кремля. Саме її помилки, як правило, грали роль тригерів багатотисячних акцій в Москві у 2019 році і в Хабаровську у 2020 році. Відверта помилка влади з посадкою Навального спровокувала в січні-лютому 2021 року акції спротиву не тільки у самій Росії, а й за її кордонами. Безумовно, ці акції проводилися практично за відсутності дієвої координації на центральному рівні, без яскравих лідерів руху. Але, як показує білоруський досвід, стихійним масовим невдоволенням можна управляти і без лідерів. Тим більше, що вони обов’язково з’являться.Источник: https://censor.net/ru/b3274006



Практично тотальний розгром позасистемної опозиції в Росії матиме свої наслідки. І ці наслідки можуть бути зовсім неочікуваними для влади Кремля. На початок літа репресивна машина повністю захопила ініціативу і насолоджується перемогою. Позасистемна опозиція знекровлена, виснажена і, на певний час, відсторонена від боротьби на федеральному рівні.

Лідерам опозиції влада не залишила шансів на продовження діяльності. Як сказав засновник «Відкритки» Михайло Ходорковський: «Не бачу сенсу лягати під танки!». І він такий не один. Багато хто з активу опозиційних організацій вже виїхав з Росії або збирається відбути у політичну еміграцію. Продовжувати боротьбу під страхом практично неминучого арешту більшість з них не збирається. Переходити у «підпілля» немає ніякого сенсу. Справа, яка не принесла відчутного результату навіть у «псевдосвободному» режимі із «підпілля» приречена на провал.

У розгромленої позасистемної опозиції більше немає ні повноцінних організацій, стратегій та фінансових ресурсів, ні лідерів та співробітників. Вона практично позбавлена і інформаційних можливостей - доступу до масового читача або глядача. Підхід влади до регулювання інтернету в цілому і соціальних мереж зокрема радикально переглядається. У самий найближчий час контроль над «нелегальним», а по суті, політично неугодним інформаційним контентом в інтернеті буде кардинально посилено.

Роскомнагляд переглядає всю систему відносин з іноземними IT-компаніями (уповільнення Twitter, загрози Google, тиск на YouTube та ін.), вимагаючи видаляти «неправильні» і просувати «правильні» пости або відео. У наглядового органу також є всі інструменти, щоб блокувати сайти, окремі сторінки, змушувати знімати публікації і переслідувати тих, хто цьому чинить опір. Якщо додати сюди поправки про регулювання «просвітницької діяльності», однозначно представляє загрозу як для російської науки і освіти, так і для будь-якої публічної опозиційної активності.

Зрозуміло, що ніякі репресивні дії влади не змінять настрої суспільства в цілому. Не зменшать рівень невдоволення та соціальної напруги. Криза діючої путінської влади нікуди не дінеться і Росія раптово не прокинеться у вільному демократичному майбутньому. Так не станеться ніколи. Кремль своїм хворобливо-амбітним імперським правлінням довів людей практично до кипіння. І ця «пара» обов’язково прорветься через тотальні заборони та кордони «кривавої гебні». Колись…

У ситуації, коли Путін практично перетворив власну країну на поліцейську державу - ворога «своїм і чужим», єдиною формою спротиву такому правлінню може стати не спротив, як дія на федеральному рівні, а спротив на регіональному, менш дратівливому для амбітного Путіна, рівні. Регіональна протестна діяльність не менш дієва форма спротиву режиму. Постійний підрив легітимності влади губернаторів публічною критикою, а об’єктивні приводи для такої критики «намісники Путіна» завзято створюють кожного дня, врешті решт призведе до повного розмиття легітимності самого «імператора». І ніякі управлінські рішення та перестановки, зважаючи на повну кризу діючої влади, не допоможуть «на місцях» поліпшити життя простих людей. Тим самим покращити їх відношення до влади. Немає в «гебешному резерві» справжніх дієвих управлінців. А брати когось із складу тієї самої опозиції, навіть системної, Путін не буде. Він не зможе дозволити собі «дати слабину». Тому для антирежимної регіональної діяльності «на місцях» не «пахане поле» приводів.

Більш за все, що найближчим часом на регіональному рівні з’явиться багато локальних політичних проектів. Представники розгромленої позасистемної опозиції будуть шукати застосування своїм вже накопиченим політичним навичкам.

«Масла у вогонь» піддає і неоднорідність та криза системної опозиції. Більш опозиційно налаштовані активісти системних партій (насамперед «Яблуко» і КПРФ) вже стали серйозним головним болем для свого партійного керівництва. «Яблуко» було змушене провести серйозну партійну реформу, щоб відсікти всіх, хто занадто «відхиляється» в сторону позасистемної опозиції. КПРФ на останньому з'їзді знизила статус тих «ненадійних», кого влада вважає «навальнятами». Частина членів цих партій відверто невдоволена політикою «угодства до влади» власного керівництва, тому залюбки підтримають більш близькі до себе форми спротиву режиму.

Однак головним двигуном для масових акцій будуть не опозиціонери та її окремі лідери, а сама влада Кремля. Саме її помилки, як правило, грали роль тригерів багатотисячних акцій в Москві у 2019 році і в Хабаровську у 2020 році. Відверта помилка влади з посадкою Навального спровокувала в січні-лютому 2021 року акції спротиву не тільки у самій Росії, а й за її кордонами. Безумовно, ці акції проводилися практично за відсутності дієвої координації на центральному рівні, без яскравих лідерів руху. Але, як показує білоруський досвід, стихійним масовим невдоволенням можна управляти і без лідерів. Тим більше, що вони обов’язково з’являться.Источник: https://censor.net/ru/b3274006

Прополка опозиції

09:33 15 червень Київ, Україна



«Путінський режим, зачищаючи простір від звичних йому опозиціонерів, сам готує ґрунт для нових фігур».
Путін вже не може видавати себе за «демократа». На це у нього немає ні часу, ні можливостей. На «носі» - чергові вибори до Державної Думи. Кремль розуміє мізерність шансів на збереження влади.Тому він запустив механізм тотальної «зачистки» опозиції, яка перед виборами представляє не абияку загрозу чинному режиму. Але знищення опозиції може привести до наслідків, про які зараз Путін не думає зовсім. Він – людина, яка живе виключно мріями про збереження влади. Сьогодні. А завтра – хоч потоп! Зміни, до яких обов’язково призведе така «зачистка», будуть повністю несподіваними як для самого путінського режиму, так і для значної частини громадян Росії.
Режим Кремля діє чисто рефлекторно, абсолютно природним для нього чином, ввівши явочним порядком громадянський терор, як єдиний доступний йому метод управління країною. На щось більше складне у нього вже немає ресурсу, технологій, компетенцій.
Влада Кремля живе у постійній нестачі кадрів. Проблеми «вертикалі» влади настільки катастрофічні, що стандартний підхід - збільшення чисельності чиновників, як компенсація падіння їхньої кваліфікації – вже не працює. Просто неможливо підтримувати падаючий рівень управління подальшим нарощуванням чисельності управлінців.
Межа досягнута. Далі тільки погіршення ситуації з механізмами управління країною. Тимчасове зникнення маркерів системної кризи, що частково компенсувалися збільшенням чисельності управлінського апарату, обов’язково призведе до різкого падіння показників і появи маркерів управлінської катастрофи. Рано чи пізно. В Росії – скоріше рано.
І коли настане цей момент, тоді й повною мірою проявляться наслідки тотальної «зачистки» простору від неугодних, тих, хто зараз заважає маренням Путіна про «довічність» свого статусу.
У людей завжди є запит на нове. Так еволюційно склалося. Все нове, як магнітом, притягує до себе. В тому числі – нові обличчя.
І це стосується не тільки обридлої «забальзамованої» фізіономії «беззмінного» Диктатора. Точно так же люди втомлюються і від одних і тих же борців з цим Диктатором. Тим більше - таких борців. Справжніх борців-невдах, які так і не змогли досягнути якогось значущого результату у своїй, такій доволі млявій, боротьбі незрозуміло «за що» і не зрозуміло «яким чином».
В цілому, вся сьогоднішня російська опозиційна тусовка - це ті, хто «піднявся» на подіях 2011 року, на Болотній і на «Білій стрічці». Але що дали російському суспільству такі опозиціонери за сім років своєї діяльності.Аж нічого! Нічого, крім стабільного значного погіршення ситуації з демократією в країні. Нічого, крім збільшення тиску з боку влади, яка вже навіть перестала приховувати свою справжню тиранічно-диктаторську суть. Нічого, крім швидкого наближення країни до межі.
В ході будь-якої революції або інших значущих соціальних подій спочатку з'являються звичні і знайомі обличчя. Але чим більш значущим є сама подія, тим швидше з'являються і нові. Ті, які ще мало відомі і не набридли широкому загалу.
Путінський режим «чистить» опозицію, вбиваючи, саджаючи, викидаючи з країни опозиціонерів - не розуміючи, що ця опозиція історично приречена, як і він сам. Ні режим, ні борці з режимом нічого не продемонстрували. У них немає синдрому переможців, вони вічно ті, «хто програв». Але у російському суспільстві вже «дозріває» запит на глобальні зміни. Так продовжуватися вже більше не може. Далі нікуди.
Путінський режим, зачищаючи простір від звичних йому опозиціонерів, сам готує ґрунт для нових фігур. І чим більш жорсткою та тотальною буде така «чистка», тим більш потужними та дієздатними такі нові фігури будуть. Тому у сучасної кремлівської влади практично немає шансів. Вона сама вперто готує суспільство до корінних незворотних змін.
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/propolka_oppozicii

Робота за ґратами

09:47 04 червень Київ, Україна






Російські чиновники продовжують активно продукувати «постановочні» ідеї щодо можливих напрямків та шляхів розвитку. Хто на що спроможний…

Останнім часом Росія відчуває нестачу робочих рук. А у зв’язку з тим, що до 15 червня влада зобов’язала покинути країну приблизно мільйон трудових мігрантів, криза сягне загальнодержавного масштабу. Виявляється, в Росії робити (за смішні гроші) просто нікому…

Тому нещодавно голова ФСВП (Федеральної служби виконання покарань РФ). Олександр Калашников на повному серйозі оголосив про те, що було б добре використовувати працю засуджених на важливих напрямках розбудови Росії. Наприклад – добудувати БАМ. За словами Калашникова, 188 тисяч засуджених мають право на заміну покарання в колоніях примусовими роботами.

Міністр юстиції Костянтин Чуйченко вважає правильною ідею про заміщення російськими ув'язненими приїжджих заробітчан, про яке говорить Олександр Калашников. За словами Чуйченка, створювати виправні центри, де будуть працювати ув’язнені, можна, наприклад, на великих будівництвах. Ідею Калашникова також підтримали у Слідчому Комітеті та Раді з прав людини при президенті РФ. У червні до будівництва БАМу можуть бути залучені перші 600 ув'язнених.

Як повідомили у Федеральній службі виконання покарань, зараз в 11 регіонах РФ на об'єктах організацій вже створено 715 місць для засуджених до примусових робіт.
Середня зарплата таких засуджених, які відбувають покарання на об'єктах бізнес-організацій, перевищує зарплату засуджених до позбавлення волі, уточнили у ФСВП.
Наприклад, в Новгородській області вона становить 24 тис. рублів, в Приморському краї - 20 тис. рублів. «У низці випадків вона перевищує і середню зарплату по регіону. Так, є приклади отримання засудженими заробітної плати в розмірі 224 тис. рублів (Білгородська область), 102 тис. рублів (Новгородська область), 94 тис. рублів (Приморський край), 80 тис. рублів (Волгоградська область)», - підкреслили в ФСВП.

Така заява різко контрастує з офіційною Інформацією про досягнуті результати, що викладена на офіційному сайті ФСВП. Там йдеться про таке (мовою оригіналу): «По итогам работы за 2020 год доля осужденных к лишению свободы, привлеченных к труду на оплачиваемых работах, в среднесписочной численности осужденных, подлежащих привлечению к труду, составила 57,5% (в 2019 году - 47,8%), среднесписочная численность осужденных, привлеченных к труду на работах, связанных с приносящей доход деятельностью, составила 128 058 человек (в 2019 году - 117 210 человек).

Среднемесячная заработная плата осужденных составила 5 616,8 руб.». Крапка!

А ФСВП заявила, що зарплати засуджених до примусових робіт можуть сягати 220 тисяч рублів!

«На папері» середня зарплата в Росії в 2020-2021 роках дорівнює сумі в 36 тис. рублів. Для Москви, Санкт-Петербурга, Далекого Сходу та Крайньої Півночі воно, можливо, так і є. А от «всередині» Росії навіть «на папері» середня заробітна плата ледь перевищує 20 тис. рублів.

Складається враження, що Кремль розпочинає рекламну кампанію переваг роботи та проживання у «местах, не столь отдаленных»! І, справді, навіщо корячитися за 16 тисяч рублів у Орлі, викладаючи левову частку такої зарплатні на проживання, якщо можна сісти – отримувати безкоштовне житло та харчі – та ще й відкладати по 200 тисяч рублів у місяць. П’ять місяців, дрібниця – і ти мільйонер! А «сів» на довічне – практично мільярдер.  Перспектива! Потрібно лише «сісти» – і твоє життя вдалося!

Схоже, що економічний прорив Росії не за горами. Рівень життя простих росіян має можливість збільшитися в декілька разів. Девелопери почнуть будувати житло руками зеків дешево і багато. Вирішиться проблема безробіття, не залишиться безхатченків.
Настане епоха загального багатства та щастя для росіян. Мабуть, саме такими клінічними ілюзіями зараз пестять себе творці цього проєкту. Останнім часом будь-які рішення та дії влади Кремля схожі на хворобливий тривожний сон.

А простим росіянам потрібно пам’ятати про таке: зараз влада заявляє про нестачу в країні робочих рук і пропонує вирішити проблему завдяки створенню нового ГУЛАГу. А завтра, поміркувавши, Кремль прийме рішення про нестачу засуджених. І з ентузіазмом почне вирішувати нову проблему!
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/rabota_za_reshetkoj

Білоруська криза для Кремля

20:19 24 травень Київ, Україна



Головним завданням Москви щодо Білорусі є не захист Лукашенка, а створення умов для гарантованого незмінного зовнішнього курсу Мінська, або навіть встановлення повного контролю над владою Білорусі. Навіть у випадку зміни влади у РБ Кремль хоче бути впевненим у своїх позиціях та перспективах. Влада Кремля надає перевагу підтримці анонсованого Лукашенком плану внесення змін до конституції РБ, які дозволили б перерозподілити владу від президента до уряду та парламенту. А потім провести дострокові вибори - і президентські, і парламентські. Такі зміни у Білорусі мають посилити вплив Росії на політику сусідньої країни.
Досі єдиним суб’єктом білоруської політики був Олександр Лукашенко. Це дозволяло йому без проблем порушувати домовленості з росіянами, знаючи, що у них немає іншого партнера у Білорусі. Кремль розуміє, що будь-які домовленості із Лукашенком діють лише поки він відчуває свою залежність від російської допомоги. Щойно ситуація стабілізується, Лукашенко здатен "забути" про обіцянки. Тому «картопляний диктатор» із своїм «поглядом на всі сторони світу» практично втратив довіру Путіна. Кремлю такий «флюгер» не потрібен.
 Кремль активно веде пошук можливих важелів впливу на «сусіда». Москва розглядає як варіанти взаємодії з діючими проросійськими силами на території Білорусі, так і створення власного «кишенькового» ресурсу – політичної партії – яка б була повною мірою залежною від кремлівських «господарів».
Підтвердженням таких намірів стало оприлюднення російським інтернет-виданням The Insider документів, які вказують на плани і деякі результати роботи Адміністрації Президента Росії на білоруському напрямку. Ці документи отримані з управління президента з міжрегіональних і культурних зв'язків із зарубіжними країнами, яке очолює генерал СЗР Володимир Чернов.
У одному з документів, який має назву «Стратегія роботи в Республіці Білорусь» і підготовлений у вересні 2020 року, стверджується, що «для збереження впливу в Білорусії необхідно <...> отримати вплив над максимальною кількістю політичних сил в Білорусі (увійти в керівні органи всіх опозиційних структур) та <...> створити ресурсну базу для формування майбутнього суспільно політичного руху, політичної партії <...> - пошук і підготовка до 1200 кандидатів для подальшої участі в парламентських виборах».
 Також The Insider опублікував установчу програму майбутньої прокремлівської партії «Право народу». Офіційно про партію ще не оголосили, але з її програми можна багато що сказати про плани Кремля. Одним з неформальних кураторів проєкту створення такого проросійського руху є референт Управління Президента РФ з прикордонного співробітництва Юрій Шувалов. Він був одним із функціонерів та ідеологів «Єдиної Росії», соратником Бориса Гризлова, а також координатором Центру соціально-консервативної політики, одного з дискусійних клубів ЄР.
Виходячи з тексту установчої програми, Кремль розраховує відвести протестну активність білорусів від боротьби проти вкрадених виборів в бік «конституційних реформ». «Ми не прихильники насильницьких революцій і революційних перетворень, - проголошує програма. - Ми прихильники рішучих реформ, які сформують міцні умови і механізми для реалізації гідності громадян і гідності Республіки Білорусь».
З програми стає зрозуміло, що Кремль планує перехід Білорусі до парламентсько-президентської республіки. «Право народу» також пропонує масштабну приватизацію державного сектора РБ. Вочевидь, для того, щоб вивести з-під державного контролю стратегічні підприємства республіки, які через категоричну відмову влади проводити їхній продаж у Білорусі іронічно називають "столовим сріблом", натякаючи на бажання Лукашенка залишити їх під своїм управлінням, та передати російському олігархату. Програма також передбачає «демонтаж цензури» і «повагу свободи і гідності особистості». Враховуючи, де ця програма складалася, ця теза звучить досить іронічно.
Що стосується ідеологічного наповнення - технологи кремлівської АП готові загравати з білоруською ідентичністю. У назвах проєктів і програмі партії помітно дистанціювання від класичного «триєдиний народ», «давньоруська цивілізація» та інше про спільну долю братніх народів. Пропонується цілком сучасний, адаптований під запити білоруського суспільства проєкт, який прив'язує до Росії в м'якому форматі, через економіку.
Кремлівські політтехнологи не даремно «їдять свій хліб». Такий «вовк в овечій шкурі» не є токсичним для білорусів, має шанси на успіх у «вівчарні»…
https://myc.news/ua/kolonka_redaktora/belorusskij_krizis_dlya_kremlya

Топ-10 нарративов кремля




Опубликованы результаты мониторинга кремлевского иновещания на Европу и США в 2020 году по тегу "Украина":
1. "Украина вмешивалась в выборы в США" - 131353 упоминания.
2. "Украины не существует" - 8061 упоминание.
3. "В Украине нацизм/фашизм" - 6475 упоминаний.
4. "Крым - не Украина" - 4009 упоминаний.
5. "Украина не хочет мира" - 2972 упоминания.
6. "Беларусь может стать второй Украиной" - 2433 упоминания.
7. "Международные преступления Украины" - 1269 упоминаний.
8. "Украина сбила Боинг" - 1232 упоминания.
9. "Голодомор - это фейк" - 398 упоминаний.
10 "Украина - полигон для НАТО" - 333 упоминания.
Итого: 158 535 упоминания Украины в топ-10 кремлевских нарративов. Или 434 упоминания в день, 7 дней в неделю, 365 дней в году. Каждые три минуты про "вмешательство в выборы", "фашизм", "боинг" и далее по списку.
--
Теперь поставьте себя на место среднего европейца или американца. Он никогда не был в Украине и зачастую не знает, где она находится. Кремлевские иноСМИ ежедневно создают ему сотни сюжетов про Украину на десятках языков. Пригожинские тролли под видом реальных людей множат эти сюжеты в соцсетях с тегом "посмотритекакиефашисты".
Существует не то, что существует, а то, что покажут по телевизору. Ложь, повторенная тысячу раз, становится правдой. Кремлевская пропаганда справляется с этой задачей за пару дней. В Европе и США хотя бы существует альтернатива из независимых СМИ. Внутри России независимые СМИ блокируются, а альтернатива пропаганде преследуется по закону.
Пропаганда создает яркую картину мира. У потребителей появляется эмоциональная зависимость и теряется навык критически оценивать информацию. У них не возникает сомнений, когда несуществующее государство вмешивается в выборы в США, а штурмовик размером с олимпийский стадион сбивает малазийский авиалайнер ракетой "Бук".
Предположим, что Кремль не перестанет совершать преступления у всех на виду, прикрывая их тысячами пропагандистских сюжетов. Тогда единственный выход из ситуации - развитие у населения навыков критического потребления информации. В Кремле об этом знают, судя по принятым законам об инагентах и о просветительской деятельности.
https://www.facebook.com/sn258/posts/4421489767863400

Що далі?...


Росія початку 20-х років 21 століття, після двох десятиліть путінського правління, являє собою абсолютно особливий геополітичний феномен. Будь-які перспективні цілі втрачені. Ідеологія відсутня настільки, що нею намагаються назвати патріотизм. Економічна мобілізація неможлива, про що говорить провал більшості програм розвитку. Корупція перетворилася з девіантної поведінки в нормальний стан владних структур.

Державна служба стала бізнесом. Зовнішня політика відіграє роль пропагандистського інструменту, потрібного лише для підняття рейтингу влади. Населення перетворено в сіру масу, якій дозволено жити на державному утриманні або робити свій гешефт, поки це не заважає бюрократії. Сім років застою «на рівному місці» говорять про те, що політична система Росії досягла свого максимуму та зайшла у глухий кут.

Кремлю сьогодення не притаманні будь-які цілі, крім збагачення своїх, як нині прийнято говорити, бенефіціарів. Влада отримала контроль над багатствами країни і фінансовими потоками і зацікавлена лише в його утриманні. Власність в Росії і за кордоном, таємні рахунки, палаци, винокурні і т.п. - це єдине, що цікавить російську еліту.

«Недоімперія» поступово перетворилася на комерційний проект для «своїх».

Фантастичне збагачення «еліти» за рахунок «кріпаків» досягло свого максимуму за останні роки і загрожує повною втратою реалій для тих, хто опинився поруч з «годівницею». Ніякого розвитку, ніякого руху вперед, ніяких конструктивних рішень від «переївшої еліти» росіяни вже не очікують. А «еліта» намагається робити все, що б їй не заважали жерти. Вона, як тварина, дуже агресивно реагує на будь які спроби відірвати її від годівниці. І, де далі, така агресія стає все більш дикою та непрогнозованою.

Доведена до крайнощів своєю ненажерливістю, нинішня влада перебуває в такому положенні, коли доводиться одночасно відмахуватися кийками і переконувати країну в тому, що «викриття є наклепами, системні проблеми - тимчасовими труднощами, а курс в цілому вірний і відповідає запиту на справедливість». Дефіцит будь яких розумних аргументів і постійне публічне розкриття нових неприємних фактів спонукають Кремль згортати будь які розмови і вимагати від населення і зовнішніх партнерів не переходити «червоної лінії».

Кремль повністю вичерпав конструктивні підходи до вирішення суперечностей як всередині країни, так і на зовнішньому периметрі.

І поза кордонів, і в середину країни влада посилає однаковий меседж про те, що при подальшій ескалації винні в будь-якому випадку будуть опонуючі сторони, які зайшли занадто далеко у своїх «завищених і вкрай несвоєчасних вимогах». У зверненнях до країни влада робить наголос на зарубіжних ворогів, які хочуть зруйнувати державність і зробити бідних росіян ще біднішими і безправних, а нинішню недосконалу модель «комерційної держави» спотворити до повного розвалу. Але слабка сторона таких аргументів в тому, що зубожілі мільйони громадян Росії вже перебувають «на дні», і на них не справляє враження загроза подальших руйнувань і погіршень. При цьому позитивний порядок відсутній, плани-проекти зверху годяться хіба що для телевізійних картинок. У такій ситуації Кремль потребує негайного тайм-ауту, щоб виробити подальшу стратегію, оскільки її пошук в робочому режимі зайшов в глухий кут.

Нинішній Кремль та його довічний керманич власноруч сформували для власної країни клубок протиріч. Зовнішній та внутрішній тиск з усіх боків в одну точку – діючу владу – рано чи пізно призведе до остаточної дестабілізації державної системи і виплеску колосальної народної енергії. Цей процес чимось нагадує вибух наднової зірки. В результаті відбувається розвал старої системи і зародження нової.

А називається це одним словом - РЕВОЛЮЦІЯ!

https://censor.net/ru/blogs/3250536/scho_dal?fbclid=IwAR3_r5JVeJaSFmT7zxu0xZpiQeg_VQU1i3iUgbhlveqcHAgr_MstiQ-G3yg