Жабки вмить відклали справий поспішили на отаву,бо почули краєм вушокперешіптування мушок,які чули від зозульки,що згубив хтось жовті кулькиі тепер вони рядочкомтам, на березі ставочка.Гомоніли всі, хто звідки:- Може сонечка то дітки?Ну, а може, на осонніпогубив листочки сонях?Чи то перли золотистііз коштовного намиста?Обійшовши берег разомвсі пусті розмови зразупорозвіювали жабки:- Що ви! То цвітуть кульбабки!

А там ще й досі падають зіркиІ виростають крила за плечима... От тільки наші стоптані стежкиПозаростали тернами густими.І хай зірки давно уже тремтятьУ інших, не обпечених долонях.Ти знаєш, все одно одна зоряЛише твої щоночі пестить скроні.Ти не зважай, що я вже не лечу,Прийди. Порозганяй згустілі хмари.І, може, ми нап’ємось досхочуХоча б ще раз забутого нектару.І, може, ми хоч раз іще у вись,Нехай з поламаним крилом, злітаєм.Прийди. Посидь зі мною як колись.Бо я твоя. Давно. І ти...

Читати далі...

Дідусь мене ще змалку людей учив любити: Шахрай ачи нужденний, як просить, зглянься ти, бо милостиню краще подати, ніж просити, на те ми люди, доню, щоби добро нести. Бабуся промовляла, цілуючи голівку: Ти не дивись,що краще живе хтось, далебі, дивись, кому ще гірше від тебе і довіку ти знатимеш, як добре на світі цім тобі. Навчав мене мій тато, коли збирав в дорогу: Не владу і багатство, а розум поважай, умій по честі жити, вклоняйся ...

Читати далі...

Робота важка, зарплатня – копійчина. А де ж справедливість? Немає... Зневірившись, люди біжать на чужину, стареньких батьків залишають. А грошей то треба: на хату, на дачу, на Греції миле осоння... Нехай я тих Грецій повік не побачу, зате є в батьків моїх доня! В дитини навчання, квартиру їй треба – спішать закордон мама й тато, забувши, що вчитися треба для себе, не все ж бо доречно купляти. Не маю я шуб, діамантів, перстенів...

Читати далі...

Стріла подругу Маруся на крутющій тачці. Вся як цяця, модні буси, одяг від Versace. – Де знайшла таку роботу, де така зарплата? – Що ти, що ти! Це мій Котя, він же в депутатах! – Мабуть гарно ти ґаздуєш, от він догоджає; приголубиш, нагодуєш, діток доглядаєш... – Які діти? А фігура? Прибирання? Здрасті! Не для того манікюри в мене за сто баксів! А на мужа я, Марусю, маю компромати, от він біситься, та мусить мені догоджати. &nbsp...

Читати далі...

Вже березень до квітня повернув,А за вікном усе ще снігопади.Чи то наврочив хто мою весну?Чи то вона мені чомусь не рада?Морозом сукню всіяла тонку,Сніжинки замість квітів почепила,Немов перевіряє, чи такуЇї любити вистачить нам сили.А в календар листків не повернешІ березень вже опускає руки...Нехай! Ти сніжна, та весна усе ж!От тільки в душу холодом не стукай...

В твоїх світанкових снах я мавкою лісу була –смарагдовий блиск в очах і сукня з травою в тон…І я до сих пір в ліси &nbsp...

Читати далі...

Дозвольте себе любити,зумійте любов прийняти,із тими цінуйте миті,не треба кому брехати.До щастя і кроку зрушитьне дасть егоїзм незрячийНе смійте смітити в душу –любов цього не пробачить.Зречіться гордині, склавшив єдине тепло і ніжність,зчерствіє любов інакшеі втратить свою чарівність.Дозвольте себе любити,Дозвольте про себе дбати,з любов’ю ж бо легше жититак само, як помирати…

[Приєднана картинка]Цвiтуть дзвiночки на веснiI сповiщають деньПро двох закоханих дiвчатЇх поцiлував напевно БогБiжiть душею i любiтьНосиками трiться собiЯ трави вам встелюI сон ваш обережу)))!!!

Маленький клубочок великого щастя, ясні оченята, мов радості цвіт. Як гарно блищали сніжинки сріблясті, коли появився на Божий ти світ. Спокійно на серці і затишно в домі, коли у колисочці в снах ти летиш, коли ноженята "біжать" без утоми, коли до сестрички всміхаєшся ти. Моя ти потіха! Хвилиночку кожну любов я душею і серденьком п'ю. Спасибі за діток, святий милий Боже, даруй їм здоров'я і ласку Свою!