Хатина ця - основа всіх основ - У землю вгрузла печеричкою.Хтсь народився в ній, у світ пішов, Співав і буркотів за звичкою.Молився ревно Богу по ночам -Весніла біла хата рушничками.Борщик в печі тоді ще не прочах, Картопелькою пахло й пиріжками.Тепер хатина - холод чи сльота - Чекає, зажурившись, постояльців.На роздоріжжях сумом пророста, Угрузши в сніг. І дмухає на пальці.Вбира слова, що кинуть на льоту, І кроки, що легенько шурхають.Одвічну відчуває самотуІ плаче-сипле штукатуркою...

Читати далі...

[Приєднана картинка]СизифНаркоманам, которые решили завязать(под впечатлением http://blog.i.ua/user/4882784/)Не расслабляйся, друг любимый, Попустишь удила - узрят!Ты как минер на поле минном:Шаг в сторону - пропал солдат...Держись зубами за надежду, Влача свой камень по прямой.Уже не жить тебе, как прежде, Уже не сможешь быть слугой.Вперед иди к вершинам счастья, Где Солнце, Вера и Любовь царят.Достоин, друг, ты лучшего участья, Во тьму дороги нет тебе назад!Ведь сила духа в твоем...

Читати далі...

Як у того коняНіздрі й твар тріпотіли.Прагнув він визнання -Розкуйовдилась грива.А вітри - по боках, Пошматовані часом.Вільний коник, мов птах, Вже злітав до Парнасу.Що несло в небеса:Білосніжність чи крила?їІз повіки - сльоза, Розкуйовджена грива...[Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Ніхто із нас не зміг сказать: "Прости..." -Ми руйнували, що створили.А вітер спотикався об мости, Які безжально вдвох палили.Кривавили в агонії тіла, Стриміли в них отруйні стріли.І пульсували в жилочках слова:"Не так прожить життя хотіли..."Між перемог, досягнень і невдачМи ненароком зустрічались.Злітало з уст моїх палке: "Пробач..."У відповідь: "Прости" - зривалось.Та різними шляхами нам іти, Зустрівшись, мовчки...

Читати далі...

Гриміли літаки, гули машини, Де в муках народився чоловік, - Внизу ж асфальт довбала комашина І равлик свій будиночок волік. Людина бомбами трясла планету, Саднили вирви – рани ножові. Та гупали в садах важкі ранети І схлипували коники в траві. Вона не жде визнань і нагороди. Подібно сонцю, небу і зіркам, Одвічна мудрість сивої природи Людині не підвладна і вікам! [Приєднана картинка]

[Приєднана картинка] Якась незрозумілість підсвідомаІ недосказаність прожитих літ....Чи заморозки в липні, чи утома, Чи погляди впокорені на світ?А зазирни лишень в душі криницю -Німим докором стиха промовля:- Тримаєш у руці дрібну синицю, А мрієш в снах про диво...

Читати далі...

Весни у травні приносять громи, Грози, і град, пелехаті тумани;Сиплють з водою міхи у лимани.Б'ють блискавиці об землю крильми.П'ють спрагло воду веселі грунти - Як забуяють і квіти, і трави!Тягнуться вверх соковиті отави, Будем весніти і я, друже, й ти!Запал юнацький в душі не прочах.О, ця одвічна циклічність природи:Злети й падіння, і вітер свободи, Що простилає до вічності шлях![Приєднана картинка]

Восьма-двадцять ранку. Двоє. Оковита. Пляшки з –пів розпито Замість - до - сніданку. Всі думки – в гарячці, Інтелект – у сплячці, І цироз талантів В цих… Богів?... Атлантів? Морів? Прометеїв? Бахів? Галілеїв? Веделів? Платонів? Гауді? Патонів? Геніїв? Пророків? Світочів? Героїв? ****** Світ чеснот, пороків, Чистоти і гною. 30-31.01.2012 © Copyright: Марина Степанская, 2012 Свидетельство о публикации №11202012750

Сьогодні - як вчора... І так дні за днями...Даремно вдивляюсь в життя об'єктив.Жонглює юрма не м'ячами - словами.Де сірість в фаворі - зника позитив!Здається мені: щось я ємне втрачаю, І хочеться час зупинити на мить.Ще вчора - було, а сьогодні - немає...І тоскно на серці, і в грудях саднить.Про ницу буденність згадала усує.Де ж настрій подівся, що прозою став?Беру пензля в руки - світ в жовтий фарбую, А потім - в блакитний. І він засіяв![Приєднана картинка]

[Приєднана картинка]Їй ріжуть струни по одній - Вона страждає, Ридання стримує на дні - Та знову грає!Здається дивом це мені:Минають дати...Виходить, й на одній струніЩе можна грати!