Поезія «Сучасникам» - моральний заповіт Олени Теліги сучасному та майбутнім поколінням. Авторка закликає горіти душею, діяти сміливо, виробити в собі рису суворої самодисципліни та обов'язку, не втрачати людських рис на тернистих шляхах випробувань. «Не треба слів! Хай буде тільки діло! Його роби — спокійний і суворий, Не плутай душу у горіння тіла, Сховай свій біль. Зломи раптовий порив». Але для мене — у святім союзі: Душа і тіло, щастя з гострим болем. Мій біль...

Читати далі...

Авторка поезії Олена Теліга - це рідкісний тип жінки-поетеси, у якому поєднались сила, мужність, воля, безстрашність з жіночістю та чарівністю. У творчості Теліга стояла на межі, де закінчується спокій, сірість буднів і починається вогонь боротьби, справжнього життя. Лірична героїня у творах Теліги - це сама поетеса, а творчість - це її життя.О, так, я знаю, нам не до лиця З мечем в руках і з блискавками гніву, Військовим кроком, з поглядом ловця Іти завзято крізь вогонь і зливу. ...

Читати далі...

День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору, чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна. [ Читати далі ]

[Приєднана картинка] До уваги читачів: Замітка буде постійно доповнюватися... [Приєднана картинка] МУЖЧИНАМНе зірвуться слова, гартовані, як криця,І у руці перо не зміниться на спис.Бо ми лише жінки. У нас душа криниця,З якої ви п’єте: змагайся і кріпись!І ми їх даємо не у залізнім гимні,У сріблі ніжних слів, у вірі в вашу міць.Бо швидко прийде день і у завісі димнійВи зникнете від нас, мов зграя вільних птиць.Ще сальви не було, не заревли гармати,Та ви вже на ногах. І ми в останній разВсе, ...

Читати далі...

(поза збірками) Стояв я сам-один, немов на варті Забутий вояк у чужій землі, І України я шукав на карті, Шукав, шукав, та не було її. Розірвана граничними стовпами, Осяяна загравою пожеж І розпанахана ворожими мечами, Конала тихо серед власних меж. Кругом кістки, череп'я, пепелище, Незвісного непройдений простір, А в тім просторі, чую - ближче й ближче іде і вовком виє голод-звір. Ні, ні! Не встою довше я на варті, закрию очі, кину кріс, піду... Я України ...

Читати далі...

Здрастуй, сонце, і здрастуй, вітре! Здрастуй, свіжосте нив! Я воскрес, щоб із вами жити Під шаленством весняних злив. Хай заляжеться тиша навколо, Й знову стану, як ви, німим, Але в серці моїм ніколи Не замовкне весняний грім.

Якими словами можна виразити моє сприйняття життя? Мабуть, словами з поезій Василя Симоненка ЛЕБЕДІ МАТЕРИНСТВА Мріють крилами з туману лебеді рожеві, Сиплють ночі у лимани зорі сургучеві. Заглядає в шибу казка сивими очима, Материнська добра ласка в неї за плечима. Ой біжи, біжи, досадо, не вертай до хати, Не пущу тебе колиску синову гойдати. Припливайте до колиски, лебеді, як мрії, Опустіться, тихі зорі, синові під вії. Темряву тривожили криками півні, Танцювали лебеді в хаті на стіні. ...

Читати далі...

Українська земля породила чимало видатних людей. Але завдяки історичним парадоксам далеко не всі вони мали змогу творити перебуваючи безпосередньо на території України. Багато хто із геніальних українців через різні обставини змушений був емігрувати. Однією з таких непересічних особистостей в українській літературі був Євген Маланюк. Тому поколінню, яке ходило до радянської школи, навряд чи широко відоме це ім’я. І в цьому напевне найбільша трагедія поета-емігранта. Який усією силою свого...

Читати далі...