Олена Теліга. Пломінний день

День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору, чи летіть в безодню. Хоч людей довкола так багато, Та ніхто з них кроку не зупинить, Якщо кинути в рухливий натовп Найгостріше слово — Україна. І тому росте, росте прокляття! Всі пориви запального квітня Неможливо в дійсність перелляти, На землі байдужо-непривітній. Хочу крикнуть в далечінь безкраю І когось на допомогу кликать, Бо душа моя сьогодні грає І рушає на шляхи великі. Хай мій клич зірветься у високість І, мов прапор в сонці, затріпоче, Хай кружляє, мов невтомний сокіл, І зриває рідних і охочих! Все чекаю на гарячий подих,— Геній людський, чи лише випадок,— Щоб застиглі і покірні води Забурлили водоспадом. І коли закрутить непогода, І мене підхопить, мов піщину, Хай несуть мене бурхливі води Від пориву до самого чину!

P.S. Більше про Олену Телігу тут