хочу сюди!
 

Алиса

41 рік, діва, познайомиться з хлопцем у віці 32-52 років

Замітки з міткою «історія»

Як Угорщина власними героями заполонила Україну

Ситуація парадоксальна: поки Україна заплющує очі на угорську політику на Закарпатті, угорський уряд фінансує «культурну анексію» української території. Видається, спостерігаємо чергове втручання у внутрішню політику, завуальоване культурним просвітництвом і захистом ідентичності.

2019 рік угорський уряд оголосив роком пам’яті Ференца ІІ Ракоці – трансільванського князя, лідера національно-визвольної війни угорського народу проти панування австрійської династії Габсбургів (1703-1711). А 17 грудня цього року в Берегово (Закарпаття) відбулося офіційне відкриття кінного пам’ятника Ференцу ІІ Ракоці.

За кількістю пам’яток, які вшановують Ракоці Закарпаття лідирує.

Вдуматися лише: Закарпатський угорський інститут імені Ференца ІІ Ракоці, площа Ракоці в Берегово, вулиця Ракоці в центрі Ужгорода, палац Ракоці в Мукачево, погруддя Ракоці в Мукачівському замку, пам’ятники Ракоці в закарпатських селах… І це аж ніяк не весь перелік. Відтепер маємо ще кінну статую князя в парку «Будапешт», реконструйованому коштом угорського фонду імені Габора Бетлена. Ініціатором проєкту стало Товариство угорської культури Закарпаття.

З огляду на масштаби вшанування пам’яті Ракоці, постає питання: чому закарпатці з таким трепетом згадують Ракоці, закарбовуючи його постать в історії?

Ситуація, коли закарпатці вшановують пам'ять людини, яка боролася за угорську незалежність, виглядає щонайменше дивною.

Вдумайтеся: національно-визвольна війна, тобто війна, яка ставить за мету визволення нації. Якої нації? Так, угорської. До того ж, зважаючи на наслідки повстань Ракоці (людські втрати, спустошеність, занепад міст, торгівлі й ремесел), такий трепет до діяча угорської історії є абсолютно ірраціональним.

Особливо в ситуації, коли Угорщина вдається до відвертого шантажу України із законом «Про освіту» (блокування засідань комісій Україна-НАТО) і роздає угорські паспорти на Закарпатті.

Щоби анексувати територію, не обов’язково використовувати воєнні стратегії. Для цього достатньо культури. Це, власне, те, чим займається сучасна Угорщина, яка у 2011 році конституційно закріпила відповідальність держави за долю етнічних угорців, які проживають за кордоном.

12.12. "Діди ваівалє"


Снимки пленных.






Всего за период войны в СССР было мобилизовано 29,5 млн.
Из них погибло на полях сражений от 8 до 9 млн.
Сколько погибло в госпиталях и несколько позднее от тяжёлых ранений неизвестно.
Сколько получили инвалидность неизвестно.
Попало в плен 5,9 млн (согласно советской статистике, кстати).
Из них около 3,5 млн в течении 1941 года.
Около 2 млн. в течении 1942 года.
Остальные позже 1942 года.
От 1го до 1.5 млн. дезертиров, из них около 150 тыс расстреляно.
Примерно столько же участвовало в вооружённых и вспомогательных подразделениях Вермахта, полиции и СС.

Далее то, чего нигде не случалось.
Повторная мобилизация. Т.е. дезертиров разбежавшихся в начале войны, а также военнопленных, отпущенных немцами в 1941 году (тогда немцы верили в скорую победу, острой нужды в раб силе не было, тратить на содержание слишком затратно, об этом пропаганда предпочитает молчать),
при приближении фронта в обратную сторону, заново призывали в советскую армию.

При опросе на освобождённой большевиками территориях бывшие дезертиры и пленные часто выдавали себя за партизан, с приписыванием себе заслуг, которые сложно было перепроверить, отчего в стране "сильно было развито партизанское движение". Проще сказать, по сводкам партизанского движения партизаны уничтожили немцев больше чем советская армия.

Так что согласно сводкам, как армии, так и партизан, Вермахт должен был полностью уничтожен ещё к середине 1942 года.


3 грудня. Врєдниє хфінни.



Це не про 39й-40й, хоч начебто і "ювілей".

Історія. 6 років тому.

Листопад 2013 року. Вільнюс. Україна в особі Президента Януковича не підписала Угоду про Асоціацію та зону Вільної Торгівлі з Європейським Союзом...
Після-саммітовська філіжанка кави...
Український Народ почав збирати Майдан наступного ж дня...
Листопад 2019 року. Вже Президент Зеленський збирається на Нормандську Зустріч...
Чи враховані уроки Історії ?

На чому базується патріотизм росіян ?


Значного розвитку і стабільних часів росіяни отримали під керівництвом українців -- Хрущова і Брєжнєва, 
Найбільший готель у Москві -- готель Україна, найбільший павільйон ВДНХ -- павільйон Української РСР (павільйона РСФСР не існувало).
В наші часи сучасний Москва-Сіті побудувала Туреччина.

25 жовтня. Каудільо та червоні неввічливі "чєловєчькі".


 "....Не так давно в Мадриде под покровом ночи и под усиленной охраной полиции была демонтирована семиметровая конная статуя генералиссимуса Франко. В СССР его называли не иначе как «кровавым диктатором» и «палачом испанского народа». А вот знаменитый художник Сальвадор Дали всерьез считал его святым....

....В конце 70-х годов турист-москвич подсмеивался над своим другом из Западной Украины: «Назвать город Ивано-Франковском! Только вы могли до такого додуматься. Это то же самое, если бы мы назвали Свердловск Яково-Свердловском!» В конце концов галичанин не выдержал: «Мы свой город Франковском и зовем. А приставочку «Ивано» к названию прилепили вы, а не мы. Чтобы все знали, что город назван в честь писателя Ивана Франко, а не испанского генерала». Еще бы! Кто же в СССР после гражданской войны в Испании (1936 — 1939 годы) не знал этого имени — Франсиско Франко?..."

Звісно материал-вже давно баян. Українців, можливо й Станислав влаштувало б.
А от високодуховних мізках все шкереберть. Вони лише з мєтодічєк читають, шо там "бендеро-фашисти праклятиє".

Детальніше


 ".....3 октября 1944 года около 8 тысяч партизан, вооруженных винтовками, автоматами и ручными гранатами, начали переход границы через долины Ронсваль и Ронкваль. Против них были брошены огромные силы – более 150 000 франкистских войск с артиллерией и авиацией под общим командованием генерала Москардо. По официальным данным в этих боях погибло 588 маки и 288 солдат франкистской армии; большое количество антифашистов попало в плен.

После этого партизанская война не прекратилась. До 1948 года в Испании было создано по меньшей мере шесть относительно крупных партизанских соединений: Левант-Арагон (около 500 человек), Галисия-Леон, Астурия-Сантандер, Эстремадура, Центр (около 200 человек), Андалусия (200 человек, 2 отряда). Партизаны в сельской местности нападали на патрули гражданской гвардии, казнили старост, судей.

По некоторым данным в 1945-1950 годах всеми участниками антифранкистского сопротивления было проведено порядка 5 000 боевых операций. В Тулузе был создан генеральный штаб Компартии Испании по руководству партизанскими отрядами, там же были радиостанция «Независимая Испания», вещавшая 3 раза в неделю, спецшкола подготовки партизан и диверсантов, с обучением тактике, взрывному делу, медицинской подготовке, вооружению, топографии, огневой подготовке.

В 1946 году во Франции секретарь французской коммунистической партии Андре Марти заявил: французские коммунисты готовы вооружить 100 тысяч добровольцев для вторжения в Испанию. Были попытки решить вопрос с Франко с помощью ООН. В 1946 года польский представитель Ланге предложил в Совете Безопасности всем странам разорвать отношения с режимом генерала Франко как создающим угрозу международному миру.

Он обосновывал это тем, что Испания имеет большую армию, наращивает свои силы на французской границе, но главное – что скрывающиеся в Испании нацисты занимаются разработкой «новых видов оружия» – имелась в виду атомная бомба (!). Представитель СССР Андрей Громыко решительно поддержал и дополнил своего польского коллегу, но сторонников у него оказалось не так уж много: «убийственный» тезис об испанской атомной бомбе не сработал.

Франко спас его официальный нейтралитет. Формально Испания не являлась участницей Второй мировой войны.

Нейтральная Испания, поставляющая Германии вольфрам и другие продукты, в настоящее время нужнее Германии, чем вовлечённая в войну». Франко не только закрывал глаза на то, что испанские пограничники за взятки пропускали на территорию Испании евреев, бежавших из оккупированных стран, но и отказывался принять антисемитское законодательство.

На территории Испании спасались сбитые над Францией и сумевшие перейти Пиренеи лётчики антигитлеровской коалиции. Терпимость режима Франко к ним доходила до того, что им даже не мешали за свои деньги фрахтовать суда и отправляться на территории, подконтрольные западным союзникам.

Кроме того, Запад боялся, что после Франко к власти в Испании могут прийти коммунисты. А в 1948 году в Кремле состоялась встреча лидеров коммунистической партии Испании Долорес Ибаррури, Сантьяго Каррильо и Франсиско Антона со Сталиным, где им было однозначно указано, что партизанское движение необходимо сворачивать и искать новую тактику.

А потом началась Холодная война и миру стало уже не до Испании..."



Tema :™ Slovianovenherska mova , z travnia , 2019r.

Tema : Slovianovenherska mova , z travnia , 2019r. Tekst na latyni ;
- U Tsentralno Karpatskii Kraini , naiholovnishoiu movoiu ye "Slovianovenherska mova", druhoriadnoiu movoiu ye madiarska ta cheska ;
- Sohodni shche kazhut chy pyshut derzhavni Zakarpattia chy "Zakarpatska Oblast " .
- Nu yo, naspravdi buv kontsenrt u m.Rakhov : piatnytsia, subota, nedilia, zghadka pro Karpatsku Krainu , yaka bula 1938-1939 rik i same todi sohodnishnie Zakarpattia bulo Chekhoslovatskoiu  Respublikoiu ,takozh vono rakhuvalos chastynoiu Karpatskoho Oblasnoho Tsentru Chekhoslovatskoi Krainy .
_________________________________________________________________________________________________________________
Текст на кирилиці;
У "Центрально Карпатській Країні", найголовнішою мовою є "Словяновенгерська мова", другорядною мовою є "мадярська" та "чеська" ;
Сьогодні ще кажуть чи пишуть державні Закарпаття чи "Закарпатська Область " . 
- Ну йо, насправді був конценрт у м.Рахов : пятниця, субота, неділя, згадка про "Карпатську Країну", яка була 1938-1939 рік і саме тоді сьогоднішнє Закарпаття було Чехословацькою  Республікою ,також воно рахувалось частиною "Карпатського Обласного Центру" "Чехословацької Країни" .  

22 жовтня. Долі двох авіаторів, втікачів з СРСР.

«Пристрелят они тебя, Толя, как собаку».

9 октября 1948 года советский бомбардировщик Ту-2 приземлился в Австрии на аэродроме американской базы. На борту самолета находились Петр Пирогов и Анатолий Барсов – летчики, участники Великой Отечественной войны. Сойдя на землю, Пирогов крикнул: «I is Russian pilot! Where is Lintz?». Их посадка была не экстренной. Пилоты тщательно спланировали и провернули побег из Советского Союза.

Ссилку на матеріал довелось помістити у коментарі. Бо "нєдопустімий домєн".


Згадаймо: 55 років тому...

55 років тому Леонід Брєжнєв був обраний на найвищу посаду Союзу. 
Українці на найвищих посадах:
- Олексій Косигін - голова РадМіну, 
- Микола Підгорний - голова Верховної Ради. 
- Микола Щолоков - голова МВД.
Пройшло всього півстоліття, і нинішнє керівництво білокам'яної значно "поглупєло" ...
...і вже пішло війною на українців і на Україну, на тих, хто вклав значний і вагомий внесок в розвиток та складав еліту колись великої держави...