хочу сюди!
 

Лариса

51 рік, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 38-57 років

Замітки з міткою «вірш»

***вірш***

По-чесному,я ще не зрозумів,
Що би було для мене краще,
Самотній рифмувальник слів,
Чи у родині моє щасття...

У вільному польоті насолода,
Чи не хватає ще крила,
Відлюдника моя природа,
Чи зможу без родинного тепла...

Майбутнє у такім тумані,
Не думав,я,що виникне проблема,
Вирішувати, як у романі,
Куди надалі ми підемо...

Пост-ДН синдром. (Вірш з минулого)

приходити в себе, вбивати вечори
дивлячись тупо під пледом тіві
гріти серце попиваючи чай
чекати на твоє – не скучай…

говорити я собі заборонив
не в тему кожне слово
перша буква, тупа і остання
звук летить не з тією швидкістю
мобільні страждають несумісністю
аська і та вміло підставила
віндовс з багатозадачністю
я з непотрібністю

сніг потроху засипає цей рік в минулому
літо та осінь пусті, весну зі своєю надією
від зими не чекаю більше нічого я
гріти серце, вбивати, приходити…

(Написано восени, але емоції мають властивість повторюватись...)

Ніч і тихо біля хати

19:48 : SPLINTER : Ніч і тихо біля хати
19:48 : SPLINTER : сидить Гунсік волохатий
19:48 : SPLINTER : з носа шерсть, із вуха грязь
19:48 : SPLINTER : довийо***ся мразь

Колись, для мене ти була усім...

Колись, для мене ти була усім,
Колись, я бачив небо у твої очах,
Колись, на тебе я молився в ніч
І потонути хтів у твоїх снах…

І я ж тобі казав, що ображатися на тебе я не вмію…
І я ж тобі казав, що ти була моїм життям!
Та не повірила, сказала: "Ха! Ти мрійник!"
А я всього лише тебе кохав…

І часом так нестерпно і так болісно бувало,
До того сумно, що не вірила так вперто!
Як божевільне, серце в грудях калатало
І часом так було, що я хотів померти…

Та, врешті-решт, ти маєш повне право,
Бо маємо всього лише одне життя…
І часом нам його до того мало,
Що ми не віримо у справжні почуття…

Блохаста замітка:)

Представь, что позади те дни,
Которые делили с нами ссоры.
И все плохое тоже позади
За непреступным каменным забором.

И что прошли дожди и солнце светит,
Согревая нас, гуляющих в саду.
И маленький Амур те прямо в сердце метит,
Любви свою пурпурную стрелу...

Ну, как же так могло случиться,
Что все исчезло под весеннею грозой?!
И неужели никогда не возвратишься,
И никогда не будешь ты со мной?..

Вот скоро уж тот день, как ты уедешь,
Как навсегда исчезнешь из моей судьбы,
И я, в который раз, скажу себе: "Ты бредишь",
И затеряюсь, где-то меж толпы.

И буду долго я бродить по тем местам,
В которых мы когда-то побывали.
Я буду долго там ходить, но сам,
И вспоминать о чем с тобой болтали...

Вот здесь влюбился я в твою улыбку,
Вон там я заглянул тебе в глаза.
А тут я сделал первую ошибку...
А здесь мы попрощались. Ты ушла.

Я долго еще ждал тебя на тротуаре,
Когда уж было поздно догонять,
Сидел не сам, а с тишиною в паре,
И холод прогонял желание поспать...

А вскоре все меж нами испарилось
И ты мне перестала вдруг писать,
И вроде как бы все это приснилось,
А я так не хотел тебя терять!

Я сочинял стихи, тебе их посвящая,
Не верил я, что ты вот так уйдешь.
А если честно, и сейчас не знаю,
Ты говоришь серьезно или врешь...

Депресняк...

З віршованої пєси.




Не черствіти!

не  зачерствіти.

 

Не відгоріти

серцем

ставши  бованом

на  двох

колесах...

 

скоро  вже

і  ранок

вийти б

це  на  ганок

 

Хех ,

Полелі  вранішнього

сонця обридлий 

морок

проженуть

 

 

і душу  лиш  тоді

розкрию

аби проснутися

ще  тут.

Ожити  і  хотіти  жити...

Ти запросила мене на побачення

Ти  запросила мене  на  побачення

Подруги  кращої послухавши  раду,

Там  ти  сказала: "Ми  більш  не  побачимось

Ні  завтра, позавтра,  ні  навідь в  серЕду."

 

Я  ж  подивИвся  на  цей  подарунок

Долі,  що  раптом  пред  мною  з`явилась

Сам  я  не  зміг  би  сплести  візерунок

Прощання,  котре  давно  вже  случилось...

 

...скочивши  на ступІ`нь  старовинного  трамваю,

Подумки  прямуючи до  іншої  долі,

Помітив  враз  я  погляд,  що  вражає,

І  зрозумів,  що  кохаєш  до  болю....

Любимые стишки про мамочку!

"Мамочка" Убайт Раджаб

Кто пpишёл ко мне с yтpа?
Мамочка.
Кто сказал: «Вставать поpа»?
Мамочка.
Кашy кто yспел сваpить?
Мамочка.
Чаю - в пиалy налить?
Мамочка.
Кто косички мне заплёл?
Мамочка.
Целый дом один подмёл?
Мамочка.
Кто цветов в садy наpвал?
Мамочка.
Кто меня поцеловал?
Мамочка.
Кто pебячий любит смех?
Мамочка.
Кто на свете лyчше всех?
Мамочка.

******
"Аленький цветочек-огонек" Елена Благинин

Все хожу, все думаю, смотрю:
«Что же я завтра маме подарю?
Может, куклу? Может быть, конфет?»
Нет!
Вот тебе родная, в твой денек
Аленький цветочек-огонек!

******
Мама долго хлопотала:
Все дела, дела, дела…
Мама за день так устала,
На диване прилегла.
Я ее не буду трогать,
Только возле постою.
Пусть поспит она немного -
Я ей песенку спою.
К маме стану я поближе -
Очень я ее люблю!
Жалко только, что не слышит
Мама песенку мою.
Нету песенки чудесней.
Может, спеть погромче мне,
Чтобы маме эту песню
Слышно было и во сне?..

*******
"Посидим в тишине" Е. Благинина

Мама спит, она устала…
Ну, и я играть не стала!
Я волчка не завожу,
Я уселась и сижу.
Не шумят мои игрушки,
Тихо в комнате пустой.
А по маминой подушке
Луч крадется золотой.
И сказала я лучу:
- Я тоже двигаться хочу!
Я бы многого хотела:
Вслух читать и мяч катать,
Я бы песенку пропела,
Я б могла похохотать,
Да мало ль я чего хочу!
Но, мама спит, и я молчу.
Луч метнулся по стене,
А потом скользнул ко мне.
Ничего, - шептал он будто,-
Посидим и в тишине!..

******
"Мама" Костас Кубилинскас

Мама, очень-очень
Я тебя люблю!
Так люблю, что ночью
В темноте не сплю.
Вглядываюсь в темень,
Зорьку тороплю.
Я тебя всё время,
Мамочка, люблю!
Вот и зорька светит.
Вот уже рассвет.
Никого на свете
Лучше мамы нет!

*******
"Все мамы скучно так живут"
В. Егоров

Все мамы скучно так живут -
стирают, гладят, варят.
И их на елки не зовут,
подарки им не дарят.
Когда я вырасту большой,
Я тоже буду мамой.
Но только мамой холостой,
А не мужнячей дамой.
Куплю я новое пальто
Под цвет пунцовой шляпе.
И никогда и ни за что
Я не женюсь на папе.

******
"Не обижайте матерей" Виктор Гин

Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.
Перед разлукой у дверей
Нежнее с ними попрощайтесь.
И уходить за поворот
Вы не спешите, не спешите,
И ей, стоящей у ворот,
Как можно дольше помашите.
Вздыхают матери в тиши,
В тиши ночей, в тиши тревожной.
Для них мы вечно малыши,
И с этим спорить невозможно.
Так будьте чуточку добрей,
Опекой их не раздражайтесь,
Не обижайте матерей.
На матерей не обижайтесь.
Они страдают от разлук,
И нам в дороге беспредельной
Без материнских добрых рук -
Как малышам без колыбельной.
Пишите письма им скорей
И слов высоких не стесняйтесь,
Не обижайте матерей,
На матерей не обижайтесь.

Про нього

Ні!
Не хочу плакать
бо колись сміялась.
Хоч було і важко
Людям посміхалась

Ти ж для мене щастя
Той хто зрозумів
Не сказав "Йди лікуватись"
Оцінив, цінив...

Лише ти промовив
"Я тебе кохаю"
Не повірила, дурне
А тепер зникаю
Ти пробач!!!
                Прохаю...