Є у мене родич, племінник бабусі. Типовий "невизнаний геній" - купа ідей, жодна з яких так ніколи до кінця не була доведена, при цьому працювати він "на когось" не хоче, та і брати його на роботу вже ніхто не бере, бо знають що лиши на півгодини самого - наробить такого що потім півроку розгрібати будеш...
Зараз йому років 45-50...вже років 15 ніде не працює, не п"є (це мабуть єдина його чеснота), живе як бомж в напівзруйнованому батьківському будинку, без води і світла, бо відключили за несплату. За які гроші живе і як живе - загадка. Всі намагання рідних йому хоч якось допомогти ніякого ефекту не мали. Його старша сестра готова його забрати до себе в Ізраїль - не хоче. Працювати на якійсь найпростішій роботі на кшталт двірника чи сторожа - не хоче.
Зате періодично дзвонить своїй тітці (моїй бабусі) з розповідями про те як важко йому живеться. Бабуся, звісно, тим всім страшенно переймається, шле посилки з продуктами і поштові перекази, які він навіть не спромогається забрати з пошти. Бо на неї виявляється йти треба.
В останній приїзд його сестра залишила у подруги для нього гроші. Чималі гроші, з домовленістю що вони йому будуть видаватися частинами до наступного приїзду (дати все одразу - спустить за кілька днів, на черговий проект). Так він і по них не їде. Тільки дзвонить бабусі і розказує як він харчується по смітниках (на дзвінки звідкілясь гроші знаходить)
Моїй бабусі 75 років, у неї хворе серце і дуже слабка нервова система. З квітня місяця у неї перманентна гіпертонічна криза бо любий племінник довів її до нервового виснаження...І зрозуміло, що поки є причина для постійного хвилювання стан не покращиться, а як цю причину прибрати, ніхто не знає, бо якщо він не дзвонить - вона хвилюється, дзвонить - теж хвилюється...

НТУУ Київський політехнічний інститут прийняв рішення змінити графік навчального процесу 10 тисяч студентів, щоб розвантажити станції столичного метрополітену.

Як повідомляє прес-служба КП Київський метрополітен, "щодня для 10 тис. студентів ВНЗ заняття будуть починатися не о 8:30 ранку, як зазвичай, а о 10:25".

http://ua.korrespondent.net/kyiv/1385291-studentam-kpi-zminili-grafik-zanyat-cherez-zavantazhenist-metr

У мене, щоправда завжди була домовленість з диспетчерами щоб мені перші пари не ставили, але деколи всеодно ставили і приходилось домовлятись зі студентами і переносити.

Я ще не мав в житті нічого, що б лишилось на життя,
Дезінфікована пам’ять, стерильні чуття,
На невдачі нема чого власні сльози лити,
Бо, на жаль, нема на кого б це звалити.

Нема чого вирішувати, все тут і зараз,
І справи нема такої, щоби скоїти, й чекати кари,
Готівку брати за кілограм обурення мого
Теж нема чого.

Іммігруючи в Монголію, пакуючи валізи,
Мені ніби-то нема чого турботу мати про житлові кризи,
Боятись снігу й СНІДу ніби-то нема чого мені –
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

Нема чого рушати з місця, місця в мене теж нема,
Поклався б на людей, якби не знав, що це дарма,
Мені нема від кого автономність зберігати,
Нема причин і наслідків не так багато...

По вулицях блукають самотньо самовпевнені самиці,
Очі наче крига, стегна наче криця
І трохи ліпше за інфаркт - з ними грати,
Бо краще губити шанси, ніж спокій втрачати.

Нема чого, нема навіщо, нема коли та як,
Нема із ким (і слава Богу), я не знаю, чому це так,
Знов себе питаю, чи вадить це мені?
Ніби-то ні, ніби-то ні.

Ні-би-то-ні, ні-би-то-ні.

тут

або ж ЯК МИ СВОЄЮ ВІДПОВІДДЮ ЗАВОДИМО ІНШИХ В СТУПОР.....

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ ПОДРУЗІ З ІНШОГО МІСТА

     Ну про те що АМЕРИКАНЦІ ТУПІ, вже чули багато і НЕ одноразово... та хочу їх трішки виправдати - вони просто ПРЯМІ, ПРЯМОЛІНІЙНІ. І саме анлійська мова це нам показує, адже в ній є чітка схема, для них ЛОГІЧНА ( ну і для нас теж) тобто НЕ потрібно ДОМИСЛЮВАТИ ... все чітко і ясно -  ХТО! що РОБИВ? а далі -  коли? як? і далі за описом.....
І зрозуміло, що короний вислів наш "ДА НЕТ, КОНЕЧНО!" заводить їх (іноземмців) в ступор...
Абож приклад - бабця лається на гусей - от СВИНЯЧІ ДІТИ, Ви уявіть тільки себе на місці англійця чи американця -  тобто - дивишся і бачиш гусей, а чуєш - свинячі діти???  чи вуха чистити, чи очі протирати чи мізки вправляти ....
Так,  ми вміємо ЯСКРАВО і КОЛОРИТНО зробити опис будь-якого випадку.......Ми так ЗАКРУТИМО СЮЖЕТ описами, що і співвітчизники не завжди здогадаються ПРО ЩО мова .
 В них так НЕ виходить,... вони "ОГРАНИЧЕНЫ ГЛАГОЛАМИ" і бідні вони, мені їх жалко......   і я чесно кажучи РАДА за себе що я вивчаю АНГЛІЙСЬКУ - а не УКРАЇНСЬКУ чи РОСІЙСЬКУ мови
     Ну це все я вела до чого?????????
      А?!!!! Згадала - МИ ВІДПОВІДЮ  ВВОДИМ В СТУПОР...

     Зараз буде з НАБОЛІВШОГО - ......
     Зібралась я зробити приємне своїй подрузі, вона з іншого міста нашої красивої держави,  невеличкий такий подаруночок.
     Підібрала, купила, запакувала і вирішила передати поїздом, щоб швидше вона його могла отримати і порадіти - зробити свято задовго до НОВОГО року... Та не тут то так і сталось..... Так сталось, що в запланований день відправки - я захворіла..... потім іншим разом - продовженення простуди, лихоманило та і стан ломкості неприємний - відклалась передача знову .......
     Заїхала я вже навіть на ж/д вокзал - уточнила розклад поїздів, щоб і мені було зручно відправити по часу і їй зустріти - і вияснила, що крім звичаного улбобленого поїзда є ще декілька...
  або я в 23 відправляю, вона о 7:00 зустрічає, або ж я о 7:00 відправляю і вона тоді зможе зустріти  о 12 годині.....
Проговорили по телефону - зрозуміло, що кожна з нас хоче КОМФОРТНО доїхати....
Зателефонувала 18 і попереджаю, їду відправляти сьогодні, так що вечір плануй на вокзалі бути - чую..... в нас жутка ожеледеця, я вночі НЕ виїду з вокзалу....
 Вирішили - я 19 грудня, як справжній МИКОЛАЙ відправляю подаруночок о 7:00.....
і тут все тільки починається
Завела БУДИЛЬНИКА на 5:30... честно і порядно прокинулась - чоловік був шокований таким дзвоником ... довго намагався спросоння  розгледіти СКІЛЬКИ ГОДИН і чому він ще спить ....
А далі......... мммммммммм саме цікаве - я швиденько таки промила очі... навіть каву заварила, та НЕ пила...... бо вже потрібно було вискакувати до трамваю........
І о лихо, чи він рано, чи я запізнилась - 2 хвилини, та вони стали роковими... Я на зупинку підходжу а трамвай вже ТЮ_ТЮюююююююю, без мене

Насправді, дивно, та саме я зробила замітку про "ЦЕННОСТЬ ВРЕМЕНИ" - http://blog.i.ua/user/406174/563325/ ...

     В той ранок я так і залишилась чекати наступного трамваю, до 6:45 - далі пішла до дому, бо вже не було СЕНСУ чекати - їхати 20 хвлин, а там ще малими перебіжками до поїзда  - коротше ЗАПІЗДНИЛАСЬ і знову облом.....
Вдома навіть хавалитись спати НЕ змогла... Приготувала сніданок чоловіку та обід йому на роботу - він був приємно шокований ....
     Я зателефонувала подрузі, - вибачилась, що я не відправила, вона щось спросоння буркнула і поклала слухавку.... далі - мовчання ..... Я листівку відправила з вибаченнями - мовчання...... та я ж таки НЕ покидаю надію - відправити те ЩО ВЖЕ ЗАПЛАНУВАЛА....
Честно сьогодні (тобто вже по часу вчора) запитую у водія - скажіть, а який інтервал  в русі між трамваями вранці? Мені потрібно о 7 ранку попасти на вокзал.
 - відповідь - якби був Зардорний то сказавби - приготувились? СЛУХАЙТЕ - я сьогодні виїзджав першим о 5:35.... питаю - НАСТПУНИЙ о котрій, при цьому маючи надію, що сама вирахую інтервал  - не тут то сталось
- відповідь - ДО 6 трамваї ще будуть ...
Виходжу в ступорі, бо моя зупинка..... Не покидаючи надію - вияснити інтервал руху і час, щоб таки НЕ ПОПАСТИ знову в ситуацію - помахали платочком вслід......
Я за допомогою вже звернулась до КОНТРОЛЕРА на станції - молода дівчина і черговий міліонер був поруч... питання все ж так і звучить - який інтервал у травмаїв ВРАНЦІ (розумію, сама, що година ПІК - частіше вони мають ходити ніж в інші часи)
- відповідь - ТРАМВАЇ ХОДЯТЬ ...
Уточнюю - ЯК САМЕ по часу???
 ну хв. 7 інтервал - тут я вже в ступорі - а що було 19 грудня???? Я що не там була??? чи трамваї НЕВИДИМКИ ПРОЛІТАЛИ??? Так мій талон підтверджує і дату і час, коли я на станції пройшла...
Запитую, - ви зараз ШУТКУЄТЕ? я ж бодай на морозі простояла 15 хвилин і трамвай тількино їхав на кінцеву, а це означало, що так мови в моєму напрямку він з"явиться хвилин через 5-7.....
ТОбто буде вже без п"яти хвилин сім - тут саме ЛІВІТАЦІЄ ОВОЛОДІТИ І ПРИМІНИТИ...
На що чую, -  ну чесно хвилин 7-10, а може і 15-20...   капецццццццццц
А це означає, якщо я хочу бути в ранці вчасно там де мені потрібно - то маю бути о 6:00 на ЗУПИНЦІ , чи ЗУПИНІВЦІ хоча до вокзалу 20 хвилин........
.

   

....Когда вокруг тебя одни и те же люди - то вроде бы само собой получается, что они входят в твою жизнь. А войдя в твою жизнь, они через некоторое время желают ее изменить. А если ты не становишься таким, каким они хотят тебя видеть, обижаются. Каждый ведь совершенно точно знает, как именно надо жить на свете.

Только свою собственную жизнь никто почему-то наладить не может....

Честно скопипастено:

A woman was waiting
At an airport one night
With several long hours
Before her flight.

She hunted for a book
In the airport shop,
Bought a bag of cookies
And found a place to drop.

She was engrossed in her book
But happened to see,
That the man sitting beside her,
As bold as could be

Grabbed a cookie or two
From the bag in between
Which she tried to ignore
To avoid a scene.

So she munched the cookies
And watched the clock,
As the gutsy cookie thief
Diminished her stock.

She was getting more irritated
As the minutes ticked by,
Thinking, “If I wasn’t so nice,
I would blacken his eye.”

With each cookie she took,
He took one too,
When only one was left,
She wondered what he would do.

With a smile on his face,
And a nervous laugh,
He took the last cookie
And broke it in half.

He offered her half,
As he ate the other,
She snatched it from him
And thought… ooh, brother!

This guy has some nerve
And he’s also rude,
Why he didn’t even show
Any gratitude!

She had never known
When she had been so galled,
And signed with relief
When her flight was called.

She gathered her belongings
And headed to the gate,
Refusing to look back
At the thieving ingrate.

She boarded the plane,
And sank in her seat,
Then she sought her book,
Which was almost complete.

As she reached in her baggage,
She gasped with surprise,
There was her bag of cookies,
In front of her eyes.

If mine are here,
She moaned in despair,
The others were his,
And he tried to share.

Too late to apologize,
She realized with grief,
That she was the rude one,
The ingrate, the thief!

Музика   приємно  огортає  м'якою   ватою   серце , радикально  відволікаючи   біль . Пульсує   під  ритм  Серця ...
Екран   своїм  сяйвом  вабить  Життєвіше   аніж  реальний  світ , даючи  Змогу  Забутися  від Холоду  Самоти.
Удари  крапель  дощу  по  шклу , п'яні  хрюкання  свиней  що  йдуть  із   хліва  (Бару)  , спрацьована  сигналізація   такого ж  самотнього  чийогось    авта , блимання  фар  - Осінній   вечір .


Скоро   інший  біологічний  "віртуал"  - сон   поглине  свідомість ,  Але  Шкода  покидати Цей   Світ   мереж


(далі  буде)