прощай...
- 06.12.08, 16:55
Даним-давно, в одному з найгарніших міст України сталася ось така історія... історія якогось шаленого потягу, юнацького пориву, що згадується чогось подекуди й зараз... може то й було справжнє?.. відповіді на це уже ніхто не отримає...
----------............---------
_-_--_--_--_-----_---__-----_--_--_--_--_-_
Навіщо я сказав тобі слова?
Чому аж дотепер болить душа?
Ти просто розвернулась і пішла,
Ходою тихо погляд спокуша...
---
Чому сказав тоді тобі - "Іди..."
Навіщо захотілось самоти,
Крізь простори, шукаючи світи,
Невже отак стомився вже іти?
---
Ти сяяла вогнем тоді зорі
І вірив я тобі, а ти мені...
І доля хвилювалася вгорі,
Прощальні полум`яніли вогні...
---
Цілунок твій солодкий на вустах,
Стрічалися з тобою навіть в снах,
Обійми вечорові назавжди...
Казала всім своїм єством - "Зажди..."
---
Не вірилось, що може бути так,
Хмільний любові надто був той смак
І розгубили в крихтах сірих днів
Кохання юних літ... нема уже слідів
---
Чому ж тоді болить моя душа?
І я пішов тоді, і ти пішла...
Сказавши одне одному слова,
Яких ніхто казати не хотів...
---
Прощай...