Холодний погляд. Сигарета.
Тремтіння втоми на чолі,
Навіщо, пані, Вам планета?
Що Ви забули на Землі?
Дістали де Ви стільки сили,
Що я не бачу Ваших сліз?
За що забрали Ваші крила
І з неба кинули униз?
Можливо, Ви на мрію схожі,
На сенс у жаданій судьбі,
Але я Вас не потривожу,
Бо мрійник з мене так собі…
Ти завтра мене
Не шукай,
Мене не буде
У місті,
Піду я на гору
Синай,
Де хмари живуть
Барвисті,
Де небо чекає
Нас,
Все просто і без
Омани,
Де сиплеться пилом
Час,
І вітер розносить
Манну.
Образи, молю,
Не тримай,
Є й так негаразди
На світі,
Піду я на гору
Синай
Із древнім кущем
Говорити.
В замку Шарля Кастельмора
Не гуляються бали,
Миші з’їли все в коморі,
Млин – сусідам віддали.
І селяни вже забули
Як на панщину іти,
Став втопився у намулі,
В стайні – лігво самоти.
Парк не знає про забави,
Звір – неляканий в лісах,
Шарль свою воює славу
У віддалених краях.
Може й вже вмостивсь лежати,
Перевтомлений, в землі…
Зиск і з того будуть мати
Ненажери-королі.
Шарль Ож'є де Батц де Кастельмор - реальна історична особа, маршал Франції, герой книг та численних екранізацій. Правда відомий під більш родовитим прізвищем матері - д'Артаньян.
На фото - замок Кастельмор.
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата,
І листи відправляй хоч пішки,
хоч на хвилі морській горбатій,
черепахою, вітром, возом,
хоч би натяком, хоч луною,
Бо інакше я втрачу розум,
стану деревом чи стіною,
самоти переп’юся лишку,
до мовчання піду на страту…
Якщо можеш – пиши, хоч трішки.
Двійко слів: як живеш і дата.
Може ти голос забутих предтеч,
Може ознака мого божевілля,
Музо! Віддай-но загострений меч,
Буде у мене зі словом весілля.
Стану із ним лікувати сліпих,
Стану трусити роки та епохи,
Стану рубати пустих та дурних,
Може і сам зрозумію щось трохи.
Чуєш, як в небі голосить сурма,
Янгол читає невидимий треби?
Музо! Дай меч, бо у мене нема
Більш сподівань ні на кого, крім тебе.
Любі друзі, щиро поздоровляю усіх вас з Днем Св. Валентина!Кохайте, та будьте коханими!
Прочитати хочу я долоні.
Подивитись у майбутні дні:
А чи квiтка ти моя у долі,
А чи є ти у моїй рідні?
А чи маю право я від Бога
Чути поруч теплий подих твій?
Смута на душі моїй, тривога,
Чи душа співа, як солов'ї?
Як в майбутньому тебе там звати,
Хто ти - для моїх діток?
Чи ти їм чужая, а чи - мати,
Та що значить їм твій голосок?
Там, в майбутньому кого кохаю,
Та без кого б жити не зумів?
Чи з тобою не потрібно раю,
Та не можна без ласкавих слів?
Щиро сподіваюсь в сьогоденні,
Що в усьому цьому будеш ти.
Ти - повітря у мої легені,
Ти - безмежне щастя у житті.
Крім тебе я іншої не хочу,
І про це я Господа молю:
Подаруй ту посмішку дівочу
Без якої жити я втомлюсь.
10.02.19
Поговори зі мною вітром,
Холодним відблиском калюж,
Додай відтінків до палітри
Мовчазних днів, мовчазних душ.
Торкнися місячного сяйва
І янголу почисть крило,
Твоє добро не стане зайвим
(добро ще зайвим не було).
Врятуй мене від вигорання
Цієї тихої пори,
Моя печаль. Моє світання.
Поговори. Поговори.
Всі передбачення – туман,
Всі передбачення – омана,
Вербальна версія дурману
І пластир до душевних ран.
Солодкий супокою вир,
Бажання розчинитись в чуді,
То ж я скажу: «Все добре буде»,
А ти повір мені, повір.
Кохайте, та будьте коханими! 
