Кулька
- 18.01.13, 13:31
Засніжене поле
Нема ні стежини
Ну що, моя доле?
На серці хмарини.
Зимове вбрання
Розкішне, сліпуче
Його подання
Морозом пекучим
Є листя зів’яле
Незібране вітром
Кохання спізніле
Немов у молитві
Буденність, мряка та зім’яті кучугури
Грудневий настрій, він такий понурий
Не вистачає cвітла, Сонця відчуття
У мовчазній пустелі не бува життя
). А потім усміхаєшся ще більше: на душі стає дуже тепло від цього. Подобається саме відчуттся - ти усміхаєшся, тобі усміхаються. Хтось невидимий... Та що там! Повітря усміхається! Душа, зігріта усмішкою, - добра душа...


Вкус горячий душистого кофе Греет горло глоток за глотком... Сколько сладостных нот в этом слове Согревает волшебным теплом... И волнующий, срощенный с кровью, Гордый, свежий таинственный дух, Наполняет огнем и любовью, Избавляет от скуки и мук... И в коричневых жареных зернах - Солнца плещет бразильская страсть, Жаркой ночью в волнующих стонах Воплощает кофейную власть.. (с)