Ну вот, кажется, и пришло время чуть-чуть поделиться воспоминаниями о лете и отпуске.

Итак, прекрасным майским днём собрал я свой рюкзачок...



На некоторых снимках "сбита" дата - старые аккумуляторы.

...и выдвинулся с днепропетровской туристической группой "Живые" в сторону Винницы, которая встретила нас довольно неласково.




Впрочем, дождливая погода вполне себе была компенсирована вкуснейшим мороженым - рекомендую, дикая вишня в шоколаде - это нечто !
От вокзала мы выдвинулись на берег Южного Буга, где и стали приводить в рабочее состояние байдарки и паковать на них груз.









Само собой, уделили время и осмотру тамошней плотинки :









Вот и пришло время отчаливать.






А вот и первые эмоции - "нырок" под мостик...







...и мы вырываемся на оперативный простор.






А что это за замок там, на горе ?




Причаливаем. Выпрыгиваю - и, само собой, проваливаюсь в грязь по колено.






Бывшее княжеское имение, ныне :





...с цельно-каменной ванной, сделанной для царя (который так и не посетил эти места).
Во время войны немцы пытались украсть ванную, но она раскололась и была склеена уже после освобождения.







После осмотра и бесед с тамошними обитателями (как детьми, так и персоналом) двинулись дальше.






Камешки готовят нас к будущему...






Вот и первый порожек. Вправо лучше не соваться - живым ещё никого не выносило, там когда-то мельница была - арматура, жернова, прочие радости.
Ладушки, идём по центру.




Мы с Олегом проходим первыми, становимся под островком и наблюдаем, заодно страхуем.









Кораблекрушения не состоялись, зато впереди ещё одна преграда - временный мостик.








Отдал Наташе свою армейскую непромокашку - девушка промокла насквозь.




Две лодки и багаж обносим, две, с более опытными кормчими, проскальзывают под мостиком.



Затем, посреди открывшейся красоты, останавливаемся на лёгкий перекус.








Спустя N километров наступает время останавливаться на ночлег.









Ставим палатки, сушим одежду...






Девчонки готовят обед. Чуть не подрались из-за "Ворона"






Будет борщ.








Борщ, каша, салат, кофе - что ещё надо для релакса ?






Ага, правильно. Посиделки у костра и баиньки.




Утро после дождя.





Утренняя йога.






Ну и как же без пожрать с утреца-то?







Затем мы с Алексеем переправляемся на тот берег пополнить в дорогу запасы воды из родника.






Кувшинок и лягушек - видимо-невидимо.







Пакуемся, проверяем лодки и идём дальше.






Хорошо видно, куда достаёт вода во время паводка :





Очередные порожки :





Красота же...









Потом долго идём по спокойной воде.











Цапли повсюду. Их тысячи, тысячи !!!






Привал на перекус.









Рыбацкое укрытие.





Подошли поближе снять ирисы :





Небо заволокло тучами, начался дождь. Примерно полчаса ещё шли по реке под песню Ирины, затем съехали с порога и остановились на ночлег.










Было мокро, холодно и сыро.









Но после дождя проснулся аппетит.






А вот и очередная жертва "Ворона" :




Впрочем, обошлось малой кровью.












Утро солнечно.




Завтрак - это святое...






Красота.










Затем - день на вёслах и пороги, пороги, пороги...






Киевский порог. Прошли первыми и Олег вышел руководить сплавом остальных лодок.




Затем мы вышли к Печорскому порогу и остановились там на последнюю ночёвку с днёвкой.























Само собой, осмотрели местные достопримечательности.









А потом опять катались на байдарках. Я чуть не вылетел



Впрочем, не обошлось без кораблекрушения - хорошо что порожними катались.



А вот так это выглядит изнутри :




Лагерь. Обед и заготовка дров. "Ворон" работает быстро и аккуратно.








Упавшее дерево возле княжеского поместья.




Затем пакуемся уже окончательно, грузим лодки и с Олегом и Ириной по рукаву Буга спускаемся к мосту у старой мельницы, где и ловим остальных - инструкции даны предварительно, особенно о том, что проходить мимо моста нельзя категорически - раздавит.














Заодно наблюдаем аварию на суше :






Всё хорошее когда-то да заканчивается, и вот мы уже погрузились в маршрутку и едем в Винницу.




Кстати, о Виннице. Совершенно потрясающее оформление педагогического университета, я был в восторге.








А какие красивые в Виннице девушки !!!




И, разумеется, мы не могли пройти мимо самого большого в Европе фонтана, не посмотрев представление.























Вот, собственно, и всё с первым майским путешествием.

Продолжение следует.

Був собі колись король і мав він дуже добру і гарну доньку. На жаль, у принцеси була дивна хвороба: коли дівчина підростала, її руки й ноги втрачали силу, до того ж у неї падав зір і слух. Багато лікарів намагалися вилікувати принцесу, але все намарне. Якось до королівського двору прибув старець, про якого всі говорили, що йому відома таємниця життя. Усі придворні поспішили до нього і стали просити його ради, як допомогти хворій принцесі. Старець дав дівчині кошик із лози, прикритий зверху, і мовив: „Візьми, це твої ліки, вони тебе зцілять”.
Сповнена радості і надії, принцеса підняля з кошика накриття. Те що вона побачила, її вразило. На дні кошика лежала дитина, виснажена хворобою. Дитя зазнавало ще більших страждань, ніж вона.
Серце принцеси заполонило співчуття. Не зважаючи на біль, вона взяла дитину на руки і стала ним опікуватися. Минали місяці. Принцеса, крім дитини, не бачила нічого. Вона годувала дитя, пестила, усміхалася йому, лагідно розмовляла з ним по ночах, попри те, що сама відчувала велику втому і біль.
Минуло майже сім років – і сталося неймовірне. Одного ранку дитя усміхнулося і стало ходити. Принцеса взяла його на руки і, наспівуючи, пустилася з ним у танок. Дівчина давно не була така гарна і радісна. Вона навіть не помітила, як одужала.
Господи,
коли я голодний, пришли мені когось, кого треба нагодувати;
коли я спаглий, пришли мені когось, хто потребує води;
коли мені холодно, пришли до мене когось, хто прагне тепла;
коли я страждаю, пришли мені когось, хто прагне розради;
коли мій хрест стає тяжкий, дозволь мені ще взяти хрест інших;
коли я не маю часу, пришли мені когось, хто потребує негайної помочі;
коли мені бракує відваги, пришли до мене когось, кого потрібно підбадьорити;
коли я хочу, щоб мене хтось зрозумів, дай мені когось, хто потребує розуміння;
коли я прагну чийогось піклування, пришли мені когось, хто потребує опіки;
коли я думаю лише про себе, зверни мої думки до інших.
Дуже хочу, щоб ми не забували цієї молитви і завжди тримали її в серці. Щоб історія про принцесу стала наукою для всіх нас, бо з настанням зими, холодів і морозів приходять і свята, що несуть з собою тепло і радість, але, нажаль, не для всіх. Чимало дітей, позбавлених батьківської любові і піклування, замерзають в холодних квартирах, сумують в дитячих будинках. Батьки важко хворих дітей збирають копійку до копійки, щоб зберегти дитинці життя.
Хоча правду кажуть: «Світ не без добрих людей!», тому дякувати Богу, що хоч окремі люди не забувають про благодійність.
Я хочу звернутися до всіх небайдужих людей з проханням допомогти цим дітям хоча б на свята. Щоб вони відчули турботу, ласку і любов, яких їм так не вистачає.

Університетська вулиця – центральна вулиця Харкова розташована на Університетській гірці. Університетська вулиця виникла однією з перших на території Харківської фортеці. Первісна її назва невідома, проте вулиця за час свого існування мала декілька відомих назв: Каратасовська, Вільної Академії, Краскомовська.
Університетська вулиця бере свій початок від Бурсацького узвозу та Римарської вулиці, перетинає територію Старого міста, площу Рози Люксембург та доходить до річки Харків. Нумерація будинків ведеться від Бурсацького узвозу: західна сторона вулиці парна, східна – непарна. Адміністративно вулиця належить Дзержинському району міста Харкова.







В 1726 р. на території Покровської церкви було створено Свято-Покровський чоловічий училищний монастир з колегіумом.
В 1805 р. новоствореному Харківському університету було передано губернаторський палац на вулиці Університецькій.



Між Спартаківським провулком і Соборним узвозом (узвіз Халтуріна) вниз по схилу до вулиці Клочківської спускається Покровський терасний сквер, розбитий на місці зруйнованих під час Другої світової війни будівель Старого Пасажу, де розташовувалися торгові ювелірні ряди або так звана «срібна лінія». Сквер створювався протягом 1951-1952 рр. У ньому були розбиті квітники, посаджено дерева і чагарники, прокладені доріжки та збудовано каскад фонтанів.





Ще багато світлин та опис по вул. Університетська тут

ВЫЛЕТ 20.07.13Г.

Обращайтесь по телефону: 063 769 00 58

				на 7 ночей
Mediteran Becici. 4*	Бечичи-Рафаиловичи	BB	Standard Balcony	от 587 EUR
Tara Sentido Hotel.4*	Бечичи-Рафаиловичи	HB	Villas Magnolija	от 619 EUR

Заехал как-то на просторы Крыма

Пропоную усім ,хто не байдужий до красот України ділитись враженнями й фотографіями з відомих і невідомих місць ,де можна відпочивати, ходити в турпохід,плавти , загоряти й просто провести гарно час.

Дизайнер Стефен Тёрнер совместно с несколькими компаниями разработчиками придумали новый способ доказать всему миру, что все дизайнеры немного сумасшедшие люди. Ему пришла в голову идея сделать плавающий дом, да еще и форме яйца.

[ Читать дальше ]