хочу сюда!
 

Галина

39 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «тур»

ОАЭ Шарджа

Выбери свой #тур на #море на сайте svitvoyage.com 
#світвояж #ОАЭ #шарджа
097 663 80 66 
093 563 80 66


Магія крилатого Житомира. Частина перша


На протязі останніх місяців «СТОЛИЦЯ» вже два рази відвідала чудовий та до кінця не відкритий Україною і світом Житомир. Спочатку ми побували в місті у рамках ознайомлювального туру якій організували ентузіасти з Friend adventure club (Житомир) –  ініціатори цікавих екскурсій та туристичних походів з елементами екстриму.

ОЛЕКСІЙ ГУСАК «СТОЛИЦЯ»

До речі при клубі працює школа гідів- екскурсоводів й вона випускає класних спеціалістів, у чому ми переконалися у Житомирі на особистому досвіді. Бо ніщо так не тішить серця справжнього туриста, гастрольного артиста, краєзнавця  або й етнографа, як якісна екскурсія місцевими музеями, пам’ятками та іншими знаковими місцями.      

Вдруге «СТОЛИЦЯ» приїхала до міста 12 травня, коли у житомирському парку Гагаріна проходив фестиваль «Крила».  Але зупинятися на досягнутому не збираємось, бо ще не надихались свіжим й насиченим витонченими пахощами житомирським повітрям. Окрему подяку за підтримку хочемо висловити директору Friend adventure club Тамарі Мерцединій  за її ентузіазм та вдалу спробу закохати нас у Житомир. Сторінка Friend adventure club: https://www.facebook.com/Friendzt

21 квітня – день від якого можна підліковувати початок нової ери особисто для мене. Ери знайомства з Житомиром, руським містом славним. Бо подорожуючи Україною, не втомлюєшся відкривати для себе цілі світи нові, міста сакральні, таємничі та нескінченно мальовничі, різнобарвні, самобутні й самодостатні. І більшість їх  розташовані на перехрестях прадавніх шляхів.

Ось він, оздоблений намистом зі скель та річок, зелений, мініатюрний й водночас вражаючий насиченим історичним контекстом й космічними ритмами Житомир. Не дарма саме тут ми побачили не тільки вражаючий красою й гармонією пейзаж, самобутню архітектуру, а й Житомирский музей космонавтики ім.С.П. Корольова, де саме в ці дні проводився фестиваль експериментальної музики та сучасного мистецтва АТОМ 2018.

У Житомирскому музеї Космонавтики ім. С.П. Корольова

А ось посеред парку Гагаріна тут встановлений у якості пам’ятника справжній радянській літак  ТУ-104а. Саме він став інформаційним приводом та епіцентром фестивалю «Крила». Але повернемося до початку подорожі.

Житомир місто напрочуд оригінальне. Що б нам не нав’язували шкільні підручники та різні ідеологічні машини нічого типового та повторюваного в Україні, як колись і на Русі, ніколи не було й зараз немає. І всі влади та пов’язані з ними біди, голодомори, пожари, репресії та інші жахи нічого з цим становищем речей зробити не можуть.

Замок, в якому не було жодного колодязю

Житомир – одне з найстаріших міст України. Датою його заснування вважається 884 рік, тобто Житомиру вже 1134. За місцевою легендою, яку записав історик XIX століття, священик Микола Трипольський, місто одержало свою назву від імені руського дружинника київських князів Аскольда та Діра — Житомира, котрий нібито відмовився служити Олегу, сховався в лісах і оселився на високій скелі при злитті Кам’янки й Тетерева. Перша ж літописна згадка про Житомир датується 1240 роком, у зв’язку з походом війська Батия на захід після розгрому Києва. Тоді Бату-хан спустошив Житомир, і надалі місто та його замок ще не раз зазнавали руйнувань. ІІ Світова війна теж завдала давньому граду тяжких ран, але тут збереглися багато визначних пам’яток архітектури.

Після невеличкого ланчу у доволі оригінальному інтер’єрі Ресторації «Мандри» їдемо до центру старого міста Замкової площі, де нам провела вельми пізнавальну екскурсію чарівна пані Ірина Руда.

З усіх боків Житомир оточують споконвічні поліські ліси, і саме місто багате парками та скверами. Через Житомир протікають одразу чотири річки – Тетерів в оточенні химерних вражаючих дивною красою скель, Кам’янка, Ярошенка й Путятинка. Старовинна частина Житомира розміщена на трьох скелястих пагорбах над Кам’янкою: на горах Замковій, Охрімовій та Петровській.

До речі, кажуть, що у Швейцарії та Житомира багато спільного. Ці краєвиди заворожують й одночасно вносять у душу мир и внутрішню рівновагу. Тут можна не тільки проводити вікенди, по ходу дії вивчаючи історію цього мега стратегічного для нашого регіону краю, а й складати саги та поеми. З Житомиром пов’язані імена таких корифеїв від літератури, як Михайло Коцюбинський, Олександр Купрін, Саша Чорний, Максиміліан Волошин, Олександр Олесь та Максим Рильський. Або займатися трансцендентною медитацію чи іньшими різновидами містичної йоги. Бо й насправді надихають ці скелі, й це повітря, й це небо на будь яку справжню творчість, незалежно від контексту.

Ось ми на Замковій гору, точніше на одному з її схилів, що служив природнім форпостом для охоронців міста ще з часів Русі. Тут можна побачити залишки багатьох укріплюваний споруд. Місце під зведення замку було підібране, щоб забезпечувати максимальний захист – круті схили, ріка, були зведені вали і викопані канави перед ними, між якими була вода, і було зведено дві брами із підвісними мостами. Сучасні дослідники вважають, що часи нападу татаро-монгол або інших степовиків замок ставав центром захисту, адже міг розмістити усередині до 5 тисяч людей і був добре забезпечений зброєю.

Та незважаючи на унікальне стратегічне розташування фортецю неодноразово руйнували, але щоразу вона поставала з попелу, мов містична птиця Фенікс. Навколо замку розросталося місто, а під ним прорили багаточисельні підземні ходи, деякі з них обкладені цеглою і камінням. Підземні ходи відігравали дуже важливу роль у обороні замку. До речі, один з цих ходів виходив до ріки Кам’янка і забезпечував водопостачання замку, адже на території фортеці не було жодного колодязю.

У 1648–1654 роках під час визвольних війн Богданових фортеця зазнала значних руйнувань і втратила своє військове призначення. У 1802 році залишки замку згоріли у жахливій пожежі, а останні споруди проіснували до 1852 року. А у 1890 році міська рада вирішила віддати територію під приватну забудову, з того часу про замок нагадують тільки ледь помітні вали, підземні ходи, що знаходяться на глибині 5–8 метрів та пам’ятник – величезне каміння посеред парку на Замковій площі, встановлений на честь заснування міста.

Камінь на честь заснування Житомира. Замкова площа

Сага про Житомирський магістрат

Саме тут на Замковій площі у Житомирі відбувся суд над учасниками народно-визвольного коліївского повстання (Коліївщина), якому пізніше Тарас Шевченко присвятив поему «Гайдамаки». Три тисячі тих самих гайдамаків були страчені польською владою в селі Кодня. Після цих трагічних подій з’явилося «побажання» найлютішим ворогам: «А щоб тебе свята Кодня не промайнула…»

Поряд знаходиться знаний Житомирський Магістрат, що протягом свого існування протерпів багато трансформацій. Спочатку був дерев’яним, потім за панування речі Річі Посполитої  було побудовано нову двоповерхову будівлю магістрату в стилі неоренесансу. Але служити польській короні житомирській ратуші довелося лише біля п’яти років, бо сама Річ Посполита стала розпалася, ставши привидом славної минувшини (як отой привид комунізму у Маніфесті Ком. Партії двох бородатих легенд — Маркса та Енгельса), а житомирський край вже в котрий раз анексувала паніматка Московія під стягом імперським.

Будівля Житомирського Магістрату

Ще півстоліття будівля ратуші виконувала своє адміністративне призначення, але у середині 19 ст. після скасування магістрату під впливом Великого ринку на Замковій ж площі, що поряд, бувша ратуша змінила свій профіль призначення, й стала установою торгівельною. На першому поверсі розташувалися м’ясні павільйони, а на другому запрацювали тогочасні офіси — контори та резиденції місцевих підприємців.

Була й третя трансформація Житомирського магістрату. Після війни в зв’язку з нестачею житла будівлю віддали до житлового фонду й розташували у ньому 17 сімей.  В результаті навіть після офіційної передачі будівлі ратуші в 1973 році Житомирському краєзнавчому музею отримати його в своє розпорядження хранитель давнини зміг лише через два десятиліття.

Житомирський краєзнавчий музей

Сама Замкова площа напрочуд живописна. Посередні сквер з пам’ятним знаком –величним камінням на честь заснування міста. Особливо запам’ятались старовинна будівля ресторана «Замковий» та розташований на тій же площі Палаць одружень, біля якого у день нашого прибуття до міста з’їхалася ціла кавалькада білих шлюбних автомобілів та досить велика гвардія пишно вдягнених молодят з ескортами з друзів та родичів.

Літак ТУ-104а. Саме він став інформаційним приводом та епіцентром фестивалю «Крила».

Потім ми їх бачили біля в монументу Вічної Слави на честь воїнів-визволителів, партизан та підпільників (автори монумента — скульптори І. А. Коломиєць та її чоловік Г. Я. Хусід, архітектори А. Ф. Ігнащенко та І. А. Іванов) у іншій частині міста. Тут вони без кінця цілувались, робили фотосесії, стріляли у травневе житомирське небо затичками від шампанського, а деякі й менуета танцювали. Суцільне весілля просто у масштабі міста.

Святий мамонт, що чекає свого зіркового часу

Зовсім недалеко від вищезгаданої житомирської ратуші знаходиться Хрестовоздвиженська церква XVII ст. розташована на місці старовинної Козацької Троїцької церкви. Сучасного вигляду вона набула 1900 року. У радянський післявоєнний період будівлі храму в адміністративному центрі міста знайшли комерційне призначення: тут розмістився склад галантереї, який незабаром поступився місцем взуттєвої базі. Але базі це приміщення явно не підходило по багатьом технічним причинам. Тому міська влада знайшла 1970 році знайшла нового господаря — місцевий обласний краєзнавчий музей, а через сімнадцять років в цих стінах розмістилася велика експозиція зібрання надбань природи житомирського краю.

Хресто-Воздвиженська Церква  де знаходиться Холі Мамонт

Цікаво, що 2012 року, коли храм повернули віруючим, частина експонатів залишилась у віданні церкви, а в їх числі і по сей день залишать один просто супер ексклюзивний. Це місцевий мамонт, відкопаний тут же неподалік від міста, тобто наш вкраїнський, хоч і давненько по житомирським горам бігав. А зберігся його майже непошкоджений шкелет. А ось подивитися його поки що туристам не можна. Сам факт існування такої реліквії виклика бурю емоцій у учасників туру. Жартам просто не було кінця. Зійшлися на тому, що знаходяться мамонт все ж такі не підвалах св. Інквізиції, тому згодом житомиряни й гості міста побачать його у рідному краєзнавчому музеї, експонатом якого він з успіхом продовжує залишатися.

Музей тут по усіх параметрах значення всесвітнього. Головне приміщення музею знаходиться у чудовому палаці, що будувався як резиденція римо-католицьких епископів Київсько-житомирської дєцезії у часи Речі Посполитої. У фондах Житомирського краєзнавчого музею зберігається понад 130 тис. пам’яток, що дають всебічне уявлення про природні особливості, історію та культуру Житомирського краю.

Зустріч учасників туру з уповноваженим послом Японії в Україні

Серед них — одна з найкращих в Україні природничих колекцій, до складу якої входить унікальна таксидермічна збірка фауни (колекція опудал) Житомирщини, зібрана краєзнавцем-зоологом Всеволодом Бруховським. Серед найцінніших збірок музею — археологічні матеріали з розкопок Житомирської стоянки раннього палеоліту, Радомишльської стоянки палеоліту пізнього, Райковецького городища XII XIII ст.ст., етнографічні пам’ятки Житомирського Полісся й чудова картинна галерея. У 1990-2000-і роки, вже за незалежності України, в рамках музею створені експозиції, присвячені добі УНР і Голодомору в Україні 1932—33 років. Тобто є на що подивиться, є з ким поспілкуватися, є привід до Житомира не раз повернутися.

Далі буде…

Джерело: http://stolica-ua.com/2018/06/magiya-krilatogo-zhitomira-chastina-persha/

Первый год без Крыма. Часть вторая. Переезд

И так, вторая половина июня,  в 6.15 утра мы были в назначенном месте. Утро выдалось прохладным, наверное,  чуть больше 16-18 градусов. В путёвке указано: отправление от стадиона Металлист, возле станции метро «Спортивная», регистрация в 6.30, отправление в 7.00. Дожидаясь автобуса, поняли, что кроме нас никого нет. Может мы не правильно записали место отправления автобуса?  Стадион то большой, да и выходов из метро много. Начали беспокоиться. Чтобы как-то разрядить обстановку начинаем шутить, но шутки не получаются. В 6.30 решили звонить в агентство, но поняли, что в такое время там всё равно ещё никого нет. Жена выходит на пустую дорогу, бросает взгляд в конец улицы в надежде увидеть долгожданный автобус. И вдруг, словно какое-то шестое чувство говорит мне: «Идет!» И тут, вдалеке, в нескольких кварталах от стадиона появляется вожделенный транспорт. Красивый, белый лайнер, с болгарскими номерами, плавно подкатил к остановке. Из автобуса вышел улыбающийся гид, представился и предложил занять свои места.

Мы быстренько вскочили в автобус. В салоне кроме нас и ещё одной семьи никого не было и, хотя места были указаны в посадочных билетах, мы расселись где кому удобно. Для человека средней комплекции расстояние между сидениями достаточное, но только при условии, что пассажир впереди вас не станет сильно откидывать свое кресло назад. В таком случае сидеть будет некомфортно. Кондиционеры над местами работали исправно всю дорогу. Чай, кофе не предлагался, туалета и WI-FI в автобусе тоже не ищите. Зато во время пути, каждые три часа,  делались санитарные остановки. Скоростная трасса до Днепропетровска одно удовольствие. Водитель ехал на умеренной скорости, около 100 км\час, (образец самой осторожности), и автобус легко и плавно катился по ровному шоссе. 

В Днепропетровске в автобус  сели ещё около десяти человек, а  в Кривом роге, Николаеве и Одессе подбирали остальных. За Кривым рогом дорога была очень плохая, если не сказать хуже. Ехали со скоростью 30-40 км в час, водители всё время возмущались. Говорили они на болгарском языке, но многое из ихнего разговора мы понимали.

–  Парцел път от Кривой рог и до румънската граница - един от най-трудно – сказал старый водитель молодому –Бързо не отидете: Трябва да се всяка дупка.

Автобус отставал от графика почти на два часа. Правда у водителей было много дисков с хорошими фильмами, и это немного отвлекало и успокаивало. Вдруг автобус затрясло, как при землетрясении, раздался треск, будто рвётся металл. Изображение на телевизоре пропало. Автобус стал неуправляемым, и его развернуло по диагонали к дороге.

- Почивка, почивка ти казвам! – Закричал второй водитель.

- Уау, ти видя как ние разгърнати? – Испуганно ответил молодой водитель тот, что был за рулём.  

- Да, да. Мислех, че той е починал.

- Да, сърцето ми почти спря. - потом повернувшись к нам добавил по русски - Плохая у вас путь, совсем плохая...

В салоне паники не было, никто не кричал. Кто-то пошутил: «Все живы?».  Когда водитель выровнял автобус, и мы продолжили свой путь, наш гид несколько раз пытался запустить видеомагнитофон, но у него так и не получилось.

– Рекордерът не може да устои украински пътища.  – Сказал он водителям, и улыбнулся.

 Какое-то время автобус катился в тишине. Затем постепенно начал завязываться разговор, и через какое-то время в салоне уже стоял приглушенный, негромкий гул.


Когда стемнело, в Татарбунарах делаем последнюю остановку на территории Украины.   Очень понравилось кафе, на окраине посёлка. Замечательная татарская кухня, атмосфера тоже соответствующая, восточная, довольно-таки плотно поужинав, оставили около 120 гривен за троих.

Около полуночи мы подъехали к украинской границе. Она поразила нас своей будничностью. Очереди не было, но продержали нас больше двух часов. Наш пограничник одним пальцем впечатывал данные с наших паспортов в компьютер. На молдавской стороне  – пограничники тоже собрали паспорта, и ушли на регистрацию. Таможенники осмотрели багажное отделение. В салоне автобуса никто вещи проверять не стал. Вся процедура длилась около 30 минут.


Сорок минут пути и перед нами шлагбаум румынской границы, над которым огромный знак Евросоюза. Желтые звезды образовали солнечный круг на синем фоне и как бы говорят вам: «Добро пожаловать в цивилизацию». Для прохождения паспортного контроля нам тоже не пришлось выходить из автобуса, да и сама процедура длилась недолго. Румынскую часть границы прошли на удивление легко. Все быстро, вежливо. Шлагбаум поднят, и мы с вдохновенным чувством въезжаем  на территорию Евросоюза.

Продолжение будет.

Воспитанники интерната посетят Львов

С 29 ноября по 1 декабря 2013 года воспитанники Боярской специализированной ООШ Интернат I-II ступеней примут участие в экскурсионном туре «Познавательный Львов. Замки «Золотой подковы». Поездка проводится в рамках социальной акции «Изучаем Украину», организованной общественной организацией «Эд Юнити».

 

Во время путешествия, дети смогут полностью окунуться в атмосферу загадочного Львова, посмотреть его шедевры архитектуры, прогуляться старинными улочками и полакомиться известными львовскими сладостями. Поездка предусматривает специально разработанную для ребят экскурсию-квест «Зачарованные львы» и развлечения в львовском аквапарке «Пляж». Также дети посетят старинные замки Львовской области – Золочевский и Олеский замок.

 

После поездки каждый ребенок получит личный фотоальбом и DVD с видео, пересматривая которые, он сможет мысленно снова переноситься в манящий Львов и снова переживать позитивные эмоции.

Этот экскурсионный тур дает старт социальной акции «Изучаем Украину», цель которой – дать возможность детям, лишенным родительской любви, с помощью путешествий изучить и полюбить родную страну, ее культуру, историю, и таким образом воспитать настоящих патриотов Украины.

Общественная организация "AD Unity"

+ 38 (093) 206 28 81

adunity@mail.ru

Киев, ул. Артема 1/5, оф.712

Присоединиться к событию

Честер, Англия






А мы продолжаем публиковать скромные опусы о поездке по Англии. Следующий этап - Честер. Это такой небольшой город, старинный, каменный, погруженный в собственную историю... читать дальше >>>

ЧЕРНОГОРИЯ! Спешите бронировать!!

СПЕШИТЕ БРОНИРОВАТЬ!!!

ПОСЛЕДНИЕ НОМЕРА!!!


Вылет из Киева


29.07 11д/10н

Villa NIKOLICH (Будва) 1/Dbl 484 еврo

Villa PIER(Будва) 1/Dbl  504 евро

Villa PIER(Будва) 1/Trpl  504 евро

Villa ANNA(Петровац)
1/Dbl  492 евро

В стоимости:

- проживание за 1 чел,
- авиаперелёт Киев-Тиват-Киев
- трансфер,

- страховка,
- комиссия 10%

тел.: 063 769 00 58 Наталия

Италия

"Кто видел Италию, и особенно Рим, тот никогда больше не будет несчастным" — Гете
"Можешь забрать себе весь мир, но оставь мне Италию" Джузеппе Верди.


Теперь, читая эти изречения, я согласна с Великими..
Но тогда, когда я приехала в Италию с полной сумкой ненужной одежды, первое, что я почувствовала — это разочарование...
Ну как и с Францией, Италия почему-то не оказалась страной моей мечты..
В отличие от попутчиков я ехала туда неподготовленная.. Верона, Флоренция, Рим обрушились на мою голову своими каменными безмолвными историческими шедеврами в сочетании с неумолкающим гидом-экскурсоводом.. Венеция — это вообще как отдельный мир, живущий на воде в тишине и таинственности..
Но по мере того как я знакомилась с духовным наследием, прошлое стало тесно переплетаться с настоящим.. Ходя по улицам Италии, я стала ощущать перенос в глубину эпох..
Не буду подробно рассказывать об удивительной архитектуре, красивой природе, пляжах и кухне Италии, так как это будет лишь техническим описанием достопримечательностей..
Просто отправляетесь в Италию и готовьтесь к тому, что нужно будет пропустить ее красоту и культуру через свою душу и тогда эта страна поделится с вами своей истинной итальянской реальностью и останется в сердце навсегда.



Улица Сиены 2003 (М. Ю. Шаньков)



Сиена 2003 (М. Ю. Шаньков)



Тосканский вечер 2006 (М. Ю. Шаньков)



Тосканский мотив 2006 (М. Ю.Шаньков)



Римский мотив 2005 (М. Ю.Шаньков)



Мост вздохов 2003 (М. Ю. Шаньков)



Венеция, площадь Сан Марко 2003 (М. Ю.Шаньков)




Утро в Венеции 2003 (М. Ю.Шаньков)

еще картины художника http://www.shankov.ru/shankov/gallery/

Археологический тур в Шацк. Формируем летнюю кампанию.






В режиме больше двух дней - остановиться -комната за ночь от 20 до 200 грн. кто где будет (в лагере бесплатно-эконом версия). Также,относительно варианта лагеря (волонтёрского) - деньги вносить только на еду(примерно 80) - эта эконом версия возможна для тех кто готов принимать активное участие в раскопках. Исключение составляют повара, умельцы играть на гитаре(и прочих инструментах) вечером возле костра,а также - массовики затейниги по работе с детьми.
Народ, ориентируйтесь примерно на конец июня рюкзаки паковать.  июль и может пол-августа захватим. Примерно такие ориентиры. Если что-то уточниться допишу в заметке. 
Чуть подробнее про Луцкий замокhttp://blog.i.ua/user/322733/974933/

Новый ТУР..........

В интернете появилась реклама с круизами вдоль побережья Сомали, в ходе которого можно поохотиться на пиратов.
"Наше судно будет курсировать вдоль сомалийского побережья в ожидании нападений пиратов. Берите с собой свое любимое оружие, если его у вас нет, мы предоставим (в аренду) наше. Мы выходим из Момбаса (Нигерия) 29 мая, идем вдоль побережья Сомали до Джибути, где круиз и заканчивается. Места ограничены, так что поторопитесь! Бесплатно – 100 трассирующих патронов! », - сообщается в рекламе.
Кроме того, организаторы тура дают и ряд гарантий.
«Обещаем минимум два нападения пиратов, если этого не случится, возвращаем вам половину стоимости круиза, включая аренду оружия и боеприпасов. Судно будет следовать на скорости 5 узлов в 12 милях от побережья Сомали. Если никто не нападет, развернемся и последуем обратно, и будем курсировать вдоль сомалийского побережья не менее 8 суток, пока кто-нибудь, наконец, не нападет. В ночное время судно будет ярко освещено, в воздух будут выстреливаться фейерверки, а в сторону берега направлены динамики, транслирующие музыку диско – будьте уверены, мы привлечем внимание пиратов», - заверяют организаторы.
Стоимость такого путешествия около 1500 долларов".

0%, 0 голосов

63%, 5 голосов

38%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая