хочу сюди!
 

Альона

36 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 30-40 років

Замітки з міткою «дніпропетровськ»

Освідчення

Підписуюсь під кожним словом, скучила страшне!


Дніпропетровські лікарі не втратили жодного військовослужбовця

Подякуємо українським лікарям у День медичного працівника

За час проведення антитерористичної операції кваліфіковану медичну допомогу в Дніпропетровському військовому госпіталі отримали понад 6 600 пацієнтів.

При цьому не було втрачено життя жодного військовослужбовця, повідомляє Міністерство оборони України.

— На початку АТО відчувався брак необхідної медичної апаратури, деяких препаратів. Ми їх компенсували за рахунок професіоналізму наших лікарів, — розповів начальник військового госпіталю полковник медичної служби Андрій Рильський. — Завдяки злагодженим діям і допомозі керівництва Міністерства оборони України, Генерального штабу та волонтерів наші лікарі на сьогодні повністю забезпечені всіма базовими медичними препаратами, сучасним медичним обладнанням. Відбулося переоснащення терапевтичного, реанімаційного та хірургічного відділень.

Начальника відділення анестезіології і реанімації підполковника медичної служби Ольгу Полякову вертолітники справедливо вважають членом своїх екіпажів, адже вона разом з ними здійснила близько 40 вильотів. Загалом медичний персонал відділення підіймався в небо 95 разів, здійснивши евакуацію понад 1000 поранених військовослужбовців і зберігши життя всім цим бійцям.

Свою битву за операційними столами ведуть і військові хірургічні бригади госпіталю. За весь час проведення антитерористичної операції вони здійснили понад 2600 хірургічних втручань, провівши за операційними столами більше трьох місяців свого життя.

— Кожна операція особлива. Ми широко застосовуємо досвід наших колег з усього світу, навчаємося в них, а чогось і їх вчимо. Наприклад, наш метод видалення дрібних осколків за допомогою сильного магніту вже використовують в інших військових шпиталях, — зазначив начальник хірургічного відділення капітан медичної служби Іван Кураченко.

Кожен хірург підтвердить, що успіх будь-якої операції залежить і від професіоналізму операційних сестер. Старша операційна сестра хірургічного відділення старшина медичної служби Діана Кагратаманян розповіла про особливості їхньої нелегкої роботи:

— Бувало, що наші медичні сестри три доби практично не виходили з операційного блоку. О 18:00 заходили в операційну, а о сьомій ранку виходили, приймали 50–80 поранених, хвилин тридцять відпочили — і знову до роботи.

Персонал Дніпропетровського військового госпіталю працює злагоджено і високопрофесійно, кожного дня роблячи все можливе, а інколи — й неможливе, для порятунку життя поранених учасників бойових дій.


Дніпропетровські двори, такі рідні

І Женя з дитинства з КВК...
А найголовніше після 5:40. Але краще дивитися все спочатку.


Ваші пахви - то фігня...

Читала сьогодні чиюсь замітку про сморід і транспорт, згадався життєвий епізод smile

Рік 1997... 1 вересня... Я молода і гарна... Вступила на перший курс медичної академії у Дніпропетровську, чешу з занять додому. 
Хто в темі, той знає, що у першого курсу більшість занять проходить у морфологічному (морфак у народі) та КОН (калій-о-аш, як кажуть студенти, а в реалі - корпус громадських (общественных) наук). Тож було якихось 4 пари, я з пакетиком (біленький халатік + підручники) та знову ж біленькою сумочкою через плече, у біленьких (нуаякже) босоніжках на підборах 12 см та шитому на замовлення світло-бірюзовому костюмі іду з занять. Дорога іде весь час досить круто донизу через Південний вокзал і далі до першого масиву Перемоги.
Щойно пройшов осінній ще теплий дощик, я спускаюся і не кваплюся... Високі підбори та крутий спуск не дають можливості іти швидше... 
От вже і вокзал, він практично завжди пустий, бо дальній і не центральний...
І тут - абоже - крик: "Допоможіть, дєвушко, допоможіть!"  Перед моїми очима промайнуло, як я зараз рятую від смерті когось... Сцена з фільму Тарантіно про внутрішньосердечну ін'єкцію адреналіну... І як я її роблю, як людина оживає, вдячно телефонує до інституту....  і як отримую грамоту/медаль/орден з рук самого ректора Дзяка Георгія Вікторовича!!! І ноги вже біжать швидше на крик, ці бідні ноги геть забули, що розтерті сьогодні босоніжками практично до кісток, що високі підбори, що пряма трохи звужена спідничка літнього костюму заважає робити великі кроки.... Там хтось може вмерти через мою неквапливість!!!
Звук з пустого вагону подалі від центру вокзалу... Там мужчина... Років 40+... Начебто цілком здоровий, щось світло-тілесного кольору у руках.... Зупиняюсь. Очі вирячуються. Лякаюся. Ексгібіціоніст. Я - ще зовсім дитина, такого ніколи не бачила і в інституті ще не вчили. Тепер тікаю від нього далі вниз по камінню до житлових будинків... Боюся, що він за мною женеться. Влітаю додому. 
Вже спокійно починаю аналізувати ситуацію за пару годин. Звернулася за допомогою до знайомої (тоді ще ми про Інтернет навіть не чули)  лікаря-інтерна-психіатра. Вона каже, що такі типи безпечні, їм подобається лякати - і все.
Начебто заспокоїлася, інцидент вичерпано. Гляди-бо! 
Тепер він мене лякав практично щоразу, коли ішла сама. Завжди на одному і тому ж місці. Намагалася ходити зранку і ввечері з кимось, особливо з хлопцями, але не завжди так виходило. Можна ще було їздити в той морфак, але було незручно: велике коло і з пересадкою, 3 тролейбус, далі біля обласної лікарні на перший трамвай. Це хвилин 40. А пішки 15. А якщо тікати від збоченця - всі 10. Але, блін, геть не до сміху... Діло іде до зими, світловий день скорочується, ходити страшно... 
Так і боялася того дуріка місяців зо два... А далі набралася сміливості, познайомилася з хлопцями-міліціянтами, що вокзал патрулюють, і здала їм його. Більше такого роду збоченці мені не попадалися.

smile Замітка була про дитинство, наївність і вміння самостійно вирішувати проблеми. А от чому в мозку випливла асоціація зі спітнілими смердючками в транспорті - не знаю. 


Такий він у нас

"Здравствуйте, говорит и показывает Днепропетровск"

"Я не Вася, я - Игорь"

"Чапаев - это не шахматы, а шашки"


Пристрасті по Бєні з опитуванням. Вйо висловлюватися!

Перестаньте бояться за Беню.
Бойтесь за его врагов.




Моя позиція з цього питання наступна: ІВК всіх переграв, тепер в нього розв'язані руки.Але це прийшло не одразу, спочатку трохи розстроїлася.

Прошу всіх проголосувати в опитуванні. Звісно, буду рада додатковому висловленню в камах.

26%, 11 голосів

17%, 7 голосів

45%, 19 голосів

12%, 5 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ода Бєні (с)

Сам из Днепра. Все мутки Бени и его лепших корешей помощников Корбана, Филатова и примкнувшего к ним Олейника знаю прекрасно. Полумафиозии, опытные рейдеры, авторы многих финансовых схем. В общем с точки зрения "целки-патриота" уроды, мрази и типичные представители клановой олигархии.
Но! Я также прекрасно помню сколько у нас в Днепре было агрессивной ваты, залегших на дно рыгов и прочих мудаков, которые дома уже за готовили аквафрешы и ждали "освободителей". И прекрасно помню, как за считанные сутки это говно было нейтрализованно и зачищено! Кого силой, кого деньгами...но факт есть факт! Царев и его команда, как глисты ползли прочь из Днепра, а потом уже и из Украины. Единственного из "крупных рыгов", кого не добавили это Вилкулы. И то непонятно: то-ли поставили на счётчик, то-ли вмешался "официальный Киев", который с перепугу начал пригревать у себя на груди всех перебежчиков из числа рыгов и коммуняк.
Беня вообще человек тяжёлый и злой, но когда есть задача, он её решает. Если бы поменять импотентов из Киева на команду из Днепропетровской ОГА, то вполне возможно, у нас бы уже не было войны, а на международной арене мы бы не выглядели полными лохами, которые тявкают на Россию в том, что она агрессор, а сами покупаемых газ, электроэнергию, а самый крупный договор о дружбе и сотрудничестве до сих пор не разорван.
На месте киевских евреев надо или крестик снять, или трусы надять. Либо поучиться у евреев из Днепра, те крестики и не надевали, но просраться врагам Украины дают хорошо. А то, что они своего не упустят это и так понятно. Только другие такие же, но сопливые впнильные импотенты.

Олексій Гурец