Мы темнотою ровно дышим,Когда вокруг горит пожар,Друг друга мы в тиши не слышим,Испепеляя жизни дар.Души покой сжигает пламя,А через миг - тревог река.Ну почему же те, кто с намиНе слышат, как болят сердца.Вновь темноту рассвет рассеял,Но тень оставил у окна,Где звук неясный грустью веет,А по щеке скользит слеза.т.е.с. 07,06,13

Не говорите мне что надо,Я не услышу те слова.Ушла из жизни та отрада, Что мне опорою была.Сквозь зиму так к весне стремиласьТы летний ангел добрый мой, Но в зиму жизнь остановилась,И цвет весны пришел грозой.Послушай эти жизни звуки,Вдохни пьянящий аромат,Тебе во сне целую руки,Да из снегов веду в наш сад.т.е.с. 01.05.13.

Немы мои слова сегодня,Хоть криком рвутся из груди, Весна ступает осторожно Рассветом вспыхнувшей зари.Простор теплом и солнцем дышит,Рвет струны сердца тишина,Никто немой крик не услышит-Лишь эхом в стенах пустота.Немы слова, прозрачны слезы,Лишь сердце болью теребит,Весна ушедших не тревожит,Лишь нам во снах грозой гремит.т.е.с. 29.04.13

В пустелі сизих вечорів, в полях безмежних проти неба о, скільки слів і скільки снів мені наснилося про тебе! Не знаю, хто ти, де живеш, кого милуєш і голубиш. А знаю - ти чекаєш теж, тривожно вгадуєш і любиш. І я прийду в життя твоє. Тебе, незнаного, впізнаю, як син вигнанця впізнає прикмети батьківського краю. Я ради цього ладна жить. Всі інші хай проходять мимо, аби в повторах не згубить одне, своє, неповториме. Нехай ...

Читати далі...

Кохання, доля - дивні речі... Твій образ кожен день хвилює мій розум. Знову заперечу, та все одно весна малює в яскравих фарбах дивним світлом - мій лицар як завжди прекрасний. Для інших щастя непомітно проте для двох буває ясним. Мої любі читачі! Я дуже скучила за вами. Якщо є помілки у цьому вірші щиро сподіваюсь, что ви допоможете їх знайти та виправити

[Приєднана картинка] Крокуси з-попід снігу –Усміхами твоїми: часом – золоті, часом – фіолетові…Розбіжності… Збіги…Часом почуваєшся – Даною. Але частіше – Летою. Ось неначе відлига –Але замираєш, змерзла і скулена.Крокуси з-попід снігу…Часом побуваєш у завтра, але частіше – в минулому. Знаю лише, що крига –Як і сніги – не назавжди. Що далі – побачимо.Крокуси з-попід снігу –Таки проросли. Це – єдине, що має значення.

Сьогодні вони заборонили вірші Шевченка читати. Це вже за межами... Моя відповідь така:Вони забороняють волю… Ви звідки вилізли, бандити? Народ ховаєте в недолі... Ґвалтівники країни. Бити потрібно деяких. За грати! Як бруд і сором виносити з країни. Не потрібно грати з народом. Може він і вбити….[Приєднана картинка]Всіх вітаю з народженням Кобзаря!

[Приєднана картинка]Покохала козака. Дико. До нестями Пристрасті несе ріка. Я не сплю ночами. Мої мрії і думки, любий, всі про тебе. Доля, щастя крізь роки...Не зникай, не треба. Ображати почуття зовсім не хотіла. Не спиняю тебе я. Просто полюбила.Друзі, я зовсім недавно почала писати українською. Якщо є помилки, пишіть будь ласка! Буду вдячна за конструктивну критику

[Приєднана картинка] Cьогодні я прокинусь спозаранкуВмиюсь дощовою водоюБосий вийду я до г`анкуЩоб пройтися вранішньой росою... Встає зоря на небосхилі,Дзюркоче річка в низиніПрирода гарна ще дониніНе всю спаплюжили її...Кружляють пташки в висоті,Цього замріяного літаВ садку гуляєш ти у самотіЧекаючи – приїдуть скоро діти......Нам було гарно в холодкуЗатишного такого садуДе зустрічались залюбкиЙ де ми давали собі раду...

навіяно віршем поетеси: http://blog.i.ua/community/53/1142837/#p2Там, де мене вже сьогодні нема, Учні вже вчаться зовсім незнайомії,Там, де мене вже сьогодні немаВчителі пропагують програми но`віЇТам, де мене вже сьодні нема, Море Каховськеє плеще заплавами,Там, де коли і колись нездармаБудні новітнії збудять програмамиВ буднях новітніх замріяних мрійХочеться вірить, що все теє збудетьсяКолосом ниви, врожаєм ряснимЗнаю також, що все те не забудеться !