хочу сюди!
 

YuLita

50 років, рак, познайомиться з хлопцем у віці 43-55 років

Замітки з міткою «українські традиції»

Замовляєте м’ясо — пригощаємо наливкою!

Б’ємося об заклад, що кожного разу, як у березні за вікном ви споглядаєте сонечко, виникає думка про барбекю. Але погода вельми оманлива, тож довго на свіжому повітрі не всидиш.

 

Зазирніть у «Диканьку» - матимете чудову альтернативу пікніку на природі.

 

Наша спеціальна пропозиція якраз для тих, хто скучив за підсмаженим, соковитим, запашним м’ясцем з димком — таке ж не відтвориш на домашній кухні! Даруємо пляшку наливки нашого власного виробництва до таких м’ясних страв на компанію:

 

  • «Ковбасний пир», до якого входять дванадцять неперевершених хрумких ковбасок на різний смак;

  • «Крилатий мікс», майже кіло апетитної курятини, включаючи курячі нагетси та кілька різновидів крилець;

  • «Асорті з шашликів», де у компанії ароматних соусів представлено телятину, свинину, курятину та люля-кебаб;

  • «Рулька по-чеськи з капустою», маринована в пиві, ніжна всередині та зі скоринкою зовні.

 

Що за наливку подадуть вам до столу, обираєте самі. Подарунок від закладу вражає розмаїттям смаків: хріновуха чи вишнівка, на клюкві чи на сливі, обліпихівка чи зубрівка, на калгані чи на ялівці. 

Тож завітайте скоріше до затишних і колоритних залів нашого ресторанного комплексу, і обов’язково веселою компанією! Інакше цю здоровенну тарелю м’яса не подужати ;) 

Резервуйте столик і переконайтесь особисто, що існує незрівнянна альтернатива шашлику на свіжому березневому повітрі!

Ресторан «Диканька»
вул. Малишка, 4А
(044) 573-35-23
(067) 434-05-02
http://www.dykanka.com.ua/


Пий, гуляй, відзначай: запальні свята у ресторані «Диканька»

Якщо вам хтось раптом скаже, що осінь – це час для сезонної депресії та невимовної бентеги, не слухайте його! Навіть якщо це ваш внутрішній голос. Тому що восени обов’язково має знайтися привід для яскравого святкування – чи то весілля, чи то ювілей, чи то свято життя у звичайний день – втім, приходьте до ресторанного комплексу «Диканька». Тут завжди панує атмосфера веселощів, безпосередності та святкового настрою.

Завітайте на щедро вкритий українськими стравами стіл

В меню ресторану «Диканька» — широке розмаїття традиційних українських страв. На перший погляд вам може здатися, що саме ці вареники, голубці, картопляники та такий рідний борщ готували у вашій родині. Але варто придивитися, розсмакувати, і тоді ви зрозумієте, що страви у «Диканьці» — це справжні кулінарні шедеври.

Свинячі ребра на мангалі, котлета «по-київськи», млинці з лососем, крученики з чорносливом та грибами – перераховувати бездоганні ресторанні страви можна до нескінченності, але краще кілька разів скуштувати ці шедеври з-під ножа Шефа «Диканьки», ніж уявляти їх смак.

Їжте ситно, пийте п’янко

Асортимент алкогольних напоїв у ресторані «Диканька» вражає. Тут і фірмові авторські наливки, і витримані українські й закордонні вина, і лікери, бренді, горілочка. Але є ще й спеціальна пропозиція від закладу: при замовленні страв від 550 гривень на одного гостя, компанія може дозволити собі власні напої без жодного пробкового збору з боку ресторану!

Влаштуйте свято, що вразить у саме серденько!

У ресторані «Диканька» вміють влаштовувати гучні святкування. Щира ініціатива зі сторони гостей, професійна організація банкету та бездоганне обслуговування зі сторони персоналу – в результаті всі задоволені, а на згадку залишаються по-доброму кумедні фотографії. 

Тож збирайте чимскоріш приємну компанію, замовляйте столик чи окремий зал у ресторані «Диканька» і дозвольте собі гучне свято одного осіннього дня!

Ресторан «Диканька»
вул. Малишка, 4А
(044) 573-35-23
(067) 434-05-02
http://www.dykanka.com.ua/

Український Фен-шуй ;)

       Одного часу стало дуже популярно облаштовувати свій будинок/квартиру за правилами фен-шуй.
      Люди розуміють, що знаходячись в гармонії з навколишнім світом, розуміючи закони природи, можна вже на духовному рівні «замовити» собі і своїм рідним краще життя. У магазинчиках з усякою китайським символічним начинням за допомогою своїх товарів нам пропонують вирішити чи не всі домашні негаразди. Мудрість Китаю де-хто  закріплює в голові і дотримуючись до неї вірить, що вона допоможе. Але чому ми забули про власну культуру?



      Коли мої подруги і знайомі вдарились в придбання різних фен-шуйських штучок, я постійно чомусь не могла вникнути в цю повальну захопленість. Одного разу навіть собі придбала одну штуковину smutili . Не знаю що воно мені дало, але до душі не припало )).
   З з часом постійно порівнювала нашу пракультуру і Китайський фен-шуй.  І мене все ж таки більше тягне до наших витоків. Мабуть велике значення має, так званий, Код Нації umnik  angel .  
Я вже давно замислювалась, що і у наших предків повинні були бути свої традиції з благоустрою житла та обійстя.
     Отже зіставляючи матеріали, ми можемо усвідомити, що у будинках наших бабусь все розташовувалося саме так, як можуть описувати навчальні джерела! Але, найважливіше - культура народу залежить від землі, на якій він живе.
        Саме земля, її клімат, пейзажі, рослинний і тваринний світ формують світогляд і вірування людини. Те, що вважається добром для одних, може обернутися великою бідою для інших. У пустелі вода - благо, а ось в болотистих місцях вона символізує смерть. Може так і з китайським фен-шуй: можливо не всі його ідеї - благо для нас? Тому завжди в першу чергу треба думати про своє коріння.
      «Звичайно, стародавня традиція правильного розміщення предметів у просторі придумана в Китаї, але закони життя і там, і у нас працюють однаково, – говорить етнограф Яна Яковенко. - Я не маю на увазі матеріальний достаток. Мова про те, що ми, як і китайці, теж пов'язані з землею, на якій живемо, хімічно і енергетично. Ми - діти землі і підкоряємося її життєвим законам, які закодовані в різних ритуальних дійствах, предметах, обрядах, що передаються з покоління в покоління.»
    

 
Цікаво провести паралелі між символами фен-шуй і нашими прадавніми традиціями.
Що можна віднести до оберегів українського Фен-шуй:
Рушники - Традиційним оберегом на більшій території України є рушник. Споконвіків він символізував долю, життєвий шлях, тому на рушнику можна було «прочитати» про традиції родини, візерунок «розповідав» про її життєві пріоритети.
Вінок - Оберегом від нечистої сили, лихого ока здавна був вінок. Вінок виступає символом сонця. Виплітали його із квітів, листя, трави, хвої, колосків тощо, засушували, освячували.
Лялька - Родині, яка довго чекає на народження малюка, дарували оберіг – ляльку. Це була лялька-мотанка, одягнена в традиційний український одяг.
Часник, трави, сіль, мак
Калина, Дуб
Лелеки, Півень
Кішка, Собака
Піч

Наші предки знали, як зробити своє життя затишним і комфортним.
І якщо уважно дослідити це цікаве питання ми побачимо, що українське народознавство надзвичайно різноманітне і виробило систему власних вірувань і оберегів, які ні в чому не поступаються китайському.



Свято Колодія


З 7 березня українці святкують Колодія

Свято Колодія  відзначається на останньому тижні перед Великоднім постом. Його ще називають Колодки, Масниця, Сиропусний тиждень, Сирна неділя, Пущення.

У цього свята насправді мало спільного з "Масляною", якої в козацькій України не було.

В Україні в цей час традиційно готують вареники з сиром та сметаною, а не млинці.

Взагалі Колодія - то жіноче свято. На цьому тижні жінкам дозволялося практично все. Наприклад, у понеділок жінки навіть могли зустрітися у шинку. Непомітно одна з них клала на стіл сповите полінце й тоді всі враз викрикували: «Народилась Колодка (чи Колодій) народилась! Колодка народилась!». Бралися всі за руки й жвавими рухами, з веселими викриками-вигуками та відповідними піснями, співаних нині на хрестинах, на зразок «А вже наше дитя народилось, а вже дитя на світ Божий та й з’явилось», – тричі обходили навколо стола, примовляючи: «Колодка народилась!». Потім, у вівторок, колодка хрестилася, у середу їй справляли похрестини, у четвер вона помирала, у п’ятницю її ховали, а в суботу поминали, тужили і плакали за нею».

Оскільки цього тижня збігав останній термін, коли перед постом ще можна влаштовувати весілля, свято Колодія мало особливий зміст. У ці дні "карали" батьків, котрі за рік не оженили своїх дітей. До ноги кріпили дерев'яну "колодку", відкупитися від якої можна було лише подарунком, тобто могоричем. У далеких районах та селах колодку чіпляли і парубкам.

Не зважаючи на різне тлумачення Колодія, свято широко відзначалося на всіх теренах України аж до 30-х років XX ст.
Це свято - було суто українським звичаєм і йому немає аналогів у інших народів.

Зі святом Маковея!

  
                             





14 серпня християни відзначають Перший Спас. В народі є безліч назв цього свята: Маковея, Медовий Спас, Спас на воді, Спасівка, Маковій, Лакомка, Медовий свято, Бджолине свято.



   З Маковія починається Успенський піст - Спасівка, який триває два тижні. Цей піст вважається продовженням Великого посту, під час якого святі упросили Бога зробити перерву.



   Під час Успенського посту прийнято пекти пісне печиво - яке ламали на дрібні шматочки і заливали зверху густим медом, приправленим товченим маком. Так само в цей день прийнято пекти маковики. За традицією в цей день освячували воду в водоймах, і кожен, хто вмиється такою водою, назавжди виліковувався від хвороб.

   В Успенський Піст прийнято вживати багато овочів, фруктів і ягід, які як раз до цього часу достигають в достатку.


   У народі Маковія ще називали святом квітів. А ще з цього дня на південь починали відлітати птахи.


   В цей день, 14 серпня, беруть квіти: волошки, чорнобривці, чебрець, календулу та інші різні трави, роблять з них букетики - маковійчики, в які обов'язково вплітають головки маку. Так само прийнято було додавати до цього букету невеликий соняшник. Кожна квітка в цьому букеті мав своє магічне значення. Соняшник, наприклад, символізує сонце, без якого неможливе життя на землі.


   Вважалося, що якщо на Маковея не освятити квіти в Церкві, то весь рік не буде процвітати господарство.


   У давнину освячений мак навесні розсіювали по городу, засушені квіти вплітали у волосся, щоб не випадали. Сьогодні на це свято печуть пироги з маком, варять вареники з маком і медом, тому в Церкві ще освячують мед нового збору.


   Вважалося, що з цього дня бджоли перестають виробляти мед і пасічники повинні прибрати стільники, інакше сусідні бджоли витягнуть весь мед.

У Церкві за традицією згадують сімох братів-мучеників Маковеїв та Соломію - їхню маму. Вони загинули за християнську віру.

   
    Слідом за Медовим Спасом слідують Яблучний і Горіховий Спас.


       

Зима святами багата. Січень

  

Січень кличе мороза, морозить лиця,щипає носа

 Новий рік (1)   Новий рік – до весни відлік.

Гната (2). В цей день заборонялося прясти. Жінки робили  печиво, а дівчата «павуки»,

різдвяні прикраси з соломи.
 
Анастасії (4). В народі казали: «Скоро Настя на помості запросить три празники в гості».

 Святвечір, Багатий вечір, Багата кутя (6). Це одне з найурочистіших свят. Його відзачають напередодні Різдва.

 Різдво (7). Одне з найбільших релігійних свят, з ним пов’язують народження Ісуса Христа.

 Богородиця (8). Вважалося, що це свято для жіноцтва найважливіше, оскільки пов’язане з Матір’ю Божою.

 Степана (9). Повинен бути морозний день, а тому казали: «Прийшов Степан – на ньому червоний жупан».

 Меланки, Меланії, Щедрий вечір, Щедра кутя (13).  Зранку починали готувати другу обрядову кутю – щедру. На          відміну від Багатої, її можна було заправляти скороминою.

Старий Новий рік, Василія (14). Василь вважався покровителем землеробства.

Богоявлення, або «бабин вечір» (17). Кроплять хати свяченою водою.

Голодна кутя, голодний Святвечір (18). Готують третю і останню кутю різдвяно-новорічних свят. Називається                вона «голодною»від  того, що з цієї пори і до наступного ранку люди говіли, тобто не їли.

Водохреща, Водощі, Йордана (19). Це – третє, найбільше і завершальне свято різдвяно-новорічного циклу. З ним пов’язують хрещення на Йордані Христа. Святять воду на річках.

Івана Предтечі, Хрестителя (20). В цей день виносили з хати хліб і сіль, що лежали на покуті, і, розламавши на шматочки, годували тварин.

Опанаса, Пів-Івана, Різдвяний день (21). Святкують переважно жінки, бо кажуть: «Пів-Івана полоще ложки».

Маркіяна (23). Його ще називали  «Грицем-літозазивачем». «Який день – таке й літо».

Тетяни (25). Якщо вигляне сонце, то рано прилетять птахи з вирію, а коли сніжно, то дощитиме влітку.

Опанаса (31). Переважно  цей день буває холодним, тому казали: «З Панасовими морозами жарти лихі», «На Опанаса-ломиноса бережи носа».

На новий рік прибавилося дня на заячий скік.

Кожне сільце має своє слівце

Сонце блищить, а мороз тріщить. Холод не брат, а завірюха не сестра. Мороз не вітчим, а холод не мачуха. Зимова днина така: сюди тень, туди тень – та й минув день. Зимове сонце, як мачуха – світить та не гріє Якби не зима, то й літо було б довше. Сичи – не сичи, коли я на печі. Синиця пищить – зиму віщить. Сніг, завірюха – то зима біля вуха. На Михайла зима саньми приїхала. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече. Січень снігом січе, а мороз вогнем пече. Січень січе та морозить, а ґазда з лісу дрова возить. Січень без снігу – літо без хліба. У січні вночі панують сови та сичі. У січневу холодну добу пам’ятай про худобу. Січню морози, а лютому – хурделиці. 

Новорічні полазники

         Для  сучасника слово це мало зрозуміле або й зовсім не знане. Раніше воно було

відомим усім сільським жителям. Полазником вважалася людина, яка першою

перевідувала оселю на новий рік (на Гуцульщині це робили і на Введення). За

повір’ям, такий гість мав неодмінно принести родині щастя або невдачі протягом

року. Тому люди спостерігали, хто першим із сусідів завітає до хати.

     Найкращими полазниками вважалися особи чоловічої статі. Особливу

новорічну радість приносив молодий і симпатичний парубок, заможний чоловік або

хлопчик. І вже зовсім зле, якщо перевідувала жінка, особливо стара, немічна чи

хвора бабуся. «Від такого показника, - казали з цього приводу, - цілий рік добра не буде»

Часто господарі навмисне стежили, хто першим іде до хати. Якщо ж це був

небажаний полазник, то примикали двері. З цією метою в народі виробився

оригінальний обряд. Це – так зване посівання. Удосвіта на Новий рік мали за

звичай засівати збіжжям оселі. Хлопчаки-підлітки насипали в спеціально сплетені

рукавички зерно й першими оббігали найближчих родичів та сусідів.

          Сію, сію, посіваю,  

З Новим роком вас вітаю! Хай вам буде рік добрий, А вік – довгий! Христос  народився!

Сію на вас жито, щоб було добре жити!

Ще й пшеницю яру, щоб завжди були у парі! Сиплю на вас просо, щоб було краще, ніж досі! Сиплю на вас овес, щоб вами гордився рід увесь! Христос народився!

Житом, житом із долоні По долівці, по ослоні Засіваю в вашій хаті –  Будьте дужі та багаті! Щоб збулося все нівроком –  З новим щастям, з Новим роком!
Христос народився!
З Старим Новим Роком! З Василем!