Вчора святкували День міста. Точніше, дно міста.   Думав піти, подивитись. А потім передумав. По-перше, пішов дощ — а від дощу там сховатись ніде. По-друге, банальне місце проведення і традиційна програма (концерт і все таке). Нецікаво! Нє, можна було б сходити. Але все одно було б нецікаво. По-третє, програму святкувань розтягнули на півдня. А слухати півдня самодіяльність, заради того, щоб вкінці послухати популярних музикантів — то не дуже прикольно. Коротше, так і не пішов на святкування.

От за це я себе люблю.

Потім захотілося полазити по заброшці. Є на прикметі одне місце. Минулого тижня розвідали залаз, але залізти не насмілились. Запланував вилазку на вчора, вже з іншою людиною. Але напередодні вилазки передумав. По-перше, не факт, що об'єкт цікавий. По-друге, висока ймовірність «спалитися» — якщо не сторожем заброшки, то перехожими. Згодом, знайшов підтвердження своїм засторогам — одних «лазятелів» схопили. Одразу лізти на ту будівлю перехотілося.

Знову передумав. А що тут такого? Для мене це нормально.

Чого я тільки про розваги? З роботою те ж саме. Знаходжу підходящу вакансію. А потім — то немає контактного телефону. А якщо є, то все одно думаєш: а якщо фірма розташована далеко? А якщо довго їхати — на роботу не візьмуть? А якщо ще якісь придирки? А навіщо шукати роботу, якщо все одно не візьмуть працуювати??! І в результаті «забиваю болт» на таку вакансію.

Люблю передумувати.

До речі, мама теж любить змінювати плани. Так що це у нас сімейне.

Ніщо так не примирює, як спільна поїздка до супермаркету. А ще таки заїхали до терміналу. Нарешті він схавав купюри (хоча одну банкноту виплюнув).

В результаті примирення довелося відмінити вилазку. А й, нічого. Все одно не щастить з полазками. Мир і спокій вдома важливіше сталків по заброшкам.

Брат не живе із нами вже років п'ять, і за цей раз декілька разів змінював житло. Але все одно майже щотижня заходив у гості. Та й ми до нього. А тепер переїжджає у іншу область. Не спеціально — просто під Києвом житло дуже дороге, а в провінції дешевше. Та й повітря чистіше і менше народу. Хоча як він тепер буде гостювати у нас? Мабуть, буде приїжджати рідше. Навряд чи приїздитиме щотижня. І ми до нього вже не приїдемо.

Для повного комплекту не вистачає щоб батьки звалили. Але схоже, що так і буде. Ну і нехай.

Писав про це, чи ні — не пам'ятаю. Можливо і не писав — бо тарифний план з мобільним інтернетом з'явився нещодавно. Недарма ж в пресі писали, що оператори мобільного зв'язку дослідили, що багато користувачів юзають на телефонах інтернет. Так от, тепер і в мене з'явилась можливість користуватися інтернетом через SIM-картку. Звичайно, вже є деякі спостереження.

Зрозуміло, що мобільний інтернет не може позмагатися з інтернет-провайдерами. Спочатку відкривались лише блоги і синоптичний сайт. Ну, можна було подивитись Яндекс-карти. Новини і Вікімапія вилітали. Потім спробував активніше використовувати на вулиці. Дуже класна річ: сфоткав маршрутку — і одразу можна перевірити, чи є фото на сайті, чи ще не встигли відфоткати (щоб знати, чи видаляти знімок з фотіка, чи залишати). При зміні погоди можна звірятися з синоптиками. Бложики почитати. Хоча я ж на основні блоги пишу дуже рідко. Ну, тоді подивитись, що пишуть френди. От і се, що можна поюзати на телефонному інтернеті. Складні сайти — такі як новинні, довго туплять і іноді взагалі не відкриваються. Ютуб і Вікімапія теж сильно довго роздупляються і часто теж не завантажуються.

Потроху юзав активніше і активніше — і помітив цікаву річ: мобільний інтернет став краще працювати. Якщо почекати, то і новинні сайти відкриваються. А у Вишневому інтернет взагалі непоганої швидкості. Навіть вдома зросла швидкість. Але на дачі, або в Києві мобільний інтернет фіговий. Коротше, я так і не зрозумів навіщо людям треба багато мобільного трафіку? Адже скористатися ним на повну нереально. Тільки через wi-fi можна юзати. Одна видима перевага — скористатися там, де нема вай-фаю. І без переживань, що витратиш багато трафіку. Але все одно незрозуміло, як витратити тарифний трафік? В мене виходить використати тільки 15-25% тарифного трафіку. Притому що активно юзаю те, що відкривається — соцмережі, блоги, сайти погоди. Можна заюзати Ютуб — трафік швидко спалиться. Але ж мобільний інтернет не тягне перегляд відео.

Я не проти мобільного інтернету. Я просто не знаю, як витратити тарифний план.

Вчора писав про те, що навушники чомусь не працюють на смартфоні. Так от, вирішення проблеми знайшлося випадково — натрапив на старі навушники. Думав, що їх викинули. Спробував підключити — роблять. Але зіпсовані. А нові все одно не працюють. Тоді порівняв нові і старі навушники. Нові виглядають гірше: менш акуратні. Трохи відрізняються товщиною смужок на штекері. І деякі елементи зроблені з іншого матеріалу. Заодно помітив облой з пластику на штекері. Відколупав — і гарнітура запрацювала!

 Так що Zmeelove був правий.

А щодо звуку, то звучання трохи відрізняється. Більше низьких частот.
Походу, китайці економлять на матеріалах і якості заради зменшення собівартості — щоб у наших супермаркетах не дорожчали.

Як таке може бути: купив проводову гарнітуру до смартфону — а смартфон не бачить її. До цього користувався точно такими же універсальними навушниками — і все працювало.
Перевірив на радіоплєєрі — працює.

Є підозра, що китайці почали гнати брак. Алеж роз'єм стандартний. У чому може бути річ?

На днях писав про несправний акум. Радів, що запрацював. Аякжеж?! Спробував поставити в фотік. Знову не працює.

Судячи з усього, зарядити його з великими зусиллями можна. А от заряд не тримає.

Прикол: нарантія 1 рік. А пропрацював майже 2 роки. Так що скаржитися нема сенсу. Та й фіг куди поскаржишся — у виробника немає зворотнього зв'язку.

P.S.: А що з ним робити придумаю пізніше.

Як цікаво жити! Людина може пройти йти по вулиці, а в неї можуть жбурляти з балкону. Проходячи повз багатоповерхівку відчув, що прилетіло в голову. ХЗ шо то було, але навряд чи ворони. Бо коли у відповідь показав факи прилетіло ще. Але цього разу мудило промазало.
Оскільки відбиватись було нічим і засобів для вандалізму чи самооборони не було, то не став видивлятись хто жбурляв. Живий — і добре.

Якщо чесно, до цього інцеденту був кращої думки про той район.

Вчора був просто «щасливий» день. Наснилась якась маєчня, не міг авторизуватись у Google і не підійшла робота.

От кажуть: «Йди працювати хоч куди». Ну, добре. Знайшов роботу. Звичайно, не за спеціальністю — але то не принципово. Головне, що подобалась. Нескладна, однак незвична для мене. Переповідати не буду, зазначу лише, що пов'язана з технічними рідинами. Ну добре, скажу — пакувальник лаків для нігтів. Це мене трохи стурбувало — але ж працювати треба. І мене з радістю були готові прийняти. Залишалась тільки одна річ — пройти медкомісію. І тут розпочинається саме цікаве (бо робота в принципі нескладна). Приходжу в поліклініку. Відстоюю чергу в реєстратурі. Звідти направляють до онколога(?). Виявляється, онколог з лікарем для медоглядів сидять в одному кабінеті. Але самого лікаря нема. Медстестра звільнилась. Ну шо робити? Я тоді бігом до знайомого лікаря. Розповідаю ситуацію, мол, так і так, знайшов роботу, але вимагають медогляд. Лікар сказав, що на такій роботі мені працювати не можна і медкомісію я точно не пройду. Ось такий облом! А я тільки налаштувався на нову роботу.

Ну що ж, будемо шукати далі. Може Центр зайнятості якусь фігню запропонує.

Так що, не всяка робота мені дозволена. Отак-от!

Схоже, Яндекс не здається:)

Вчора ввечері помітив таку картину. А перед тим у одного блогера в ЖЖ.
Правда, відкриваються лише частина фоток.