*
Лукаво з під лоба
Весь час поглядаєш.
І надвіртуозно
Словами так граєш.

Ліниво, мов киця,
Примружуєш очі.
Слова вимовляєш
Неначе муркочиш.

Тобі це забавка,
А я шаленію.
От тільки про пристрасть
Сказати не смію.

Бо ти крижаною
Закрилась стіною.
Відвертой ніколи
Не будеш зі мною.

Ні словом ні рухом
Мені не покажеш.
Про те, що кохаєш.
Ніколи не скажеш.

6 листопада 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Розваги, друзів і вина
Для себе кожен тут знаходить.
Щоденно дівчина одна
В цей храм веселощів приходить.

Сьогодні знов сама прийшла.
Весь вечір знов когось чекає.
Сердитим поглядом очей
Всіх кавалерів відганяє.

Забутий келих у руці...
Така задумлива личина...
Сидиш зажурено сама...
Кого чекаєш ти, дівчИна?

Чекаєш, зараз підійдЕ,
У твої очі ніжно гляне.
Промовить - Я тебе знайшов-
И довгождана мить настане...

7 травня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Як минуло чотирнадцять,
То з такой нагоди
Отримала подарунок
В бога, чи в природи.

Випирають груденята
І стрункіші ніжки.
Та й задок вже штаненята
Розпирає трішки.

Далі краще...І в сімнадцять
Квіткой розцвітала.
Зрозуміла: - Підкоряти
Світ пора настала.

Із примруженого ока
Бісики пускала.
Серед статі чоловічой
Вже пригод шукала.

На отой призИвний погляд
Скільки ж їх злетілось...
Закрутилось,завертілось...
Й далі покотилось...

Всі беруть тебе,сердешну,
Спереду і ззаду,
Бо з своїм єством жіночім
Вже не маєш зладу.

Підкорити світ не вийшло,
Сама підкорилась.
Та за це усе розплата
Знов не забарилась.

Бо й сама не зрозуміла
Як повієй стала.
Продавала своє тіло,
Гроші заробляла.

Вже тепер тобі не сниться
Чарівне кохання.
Бо у ліжку "на роботі"
Нічь всю до світання.

19.05.2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Карими очима
Дивишся стрОжко.
Чи не поворожиш
Ти мені ворОжко?

Розкажи про долю,
Що мене спіткає,
Про мою кохану,
Що мене чекає.

Може не чекає,
Може не нудьгує.
У чужих обіймах.
Іншого цілує.

Тільки серце каже
Ліпшої не мати.
І тому про зраду
Краще вже не знати.

Про таке дізнатись
Мабуть ні до чого.
І тому ворожка
Не кажи нічого.

8 травня 2008 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Чарує й лякає жіноча природа
Могутня та сила Жіночая врода.
Вона надихає, вона окриляє,
А також безжалісно й легко вбиває.

Поети жіночу красу оспівали.
Вродливих жінок за красу повбивали.
Але і жінки у боргу не зостались,
З за них скільки люду з життям вже розстались.

З дворянами тілом своїм торгувала,
З за влади Павла-чоловіка вбивала.
Німкеня-блудниця царицею стала,
Розгульна пора у палацах настала.

Невільниця Настя в гаремі султана
Для нього дружиною кращою стала.
Любов’ю своє його підкорила,
Османській імперії долю творила.

На світі нема ще огиднишой тварі
Такой,як шпигунка була Мата Харі.
Порядних і мужніх людей погубила,
Вона їх своєю природою вбила.

Романи писав і славетний Дюма
Про те,як кохання всіх зводить з ума.
Про подвиги ратні, про війни й страждання.
За цим всим стояло жіноче кохання.

І де б не з’явились великії чвари,
Усюди присутні жіночії чари.
З жіночої плоті життя виринає.
Та всіх жінка губить...
Чому?
Я не знаю.

25 травня 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.

*
Вогонь каміна відблиском своїм
Малює кришталеві визерунки.
У келихах, наповнених вином,
Неначе залиша свої чарунки.

Твої напіврозтулені вуста.
Що на палкі чекають поцілунки,
Немов благають знов відчути смак
Мого кохання випитої трунки.

Жагуча пристрасть хвилею м'якой
В туманний вир кохання піднімає.
На всьому світі лИше ти і я...
Все інше більше значення не має.

Гойдає хвилей і п'янить любов
З свого полону нас не відпускає.
Та цей полон жаданніший за всі.
Ніхто у світі кращого не знає.

28-29 жовтня 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.