Вогонь каміна відблиском своїм...

*
Вогонь каміна відблиском своїм
Малює кришталеві визерунки.
У келихах, наповнених вином,
Неначе залиша свої чарунки.

Твої напіврозтулені вуста.
Що на палкі чекають поцілунки,
Немов благають знов відчути смак
Мого кохання випитої трунки.

Жагуча пристрасть хвилею м'якой
В туманний вир кохання піднімає.
На всьому світі лИше ти і я...
Все інше більше значення не має.

Гойдає хвилей і п'янить любов
З свого полону нас не відпускає.
Та цей полон жаданніший за всі.
Ніхто у світі кращого не знає.

28-29 жовтня 2007 р.
Михайло ДІД.
Алчевськ.