Віртуал
- 26.09.17, 20:27
- На вершині слова - Вірші
в мережі
Ховаєм серце
за нікнейм
хоча і маємо
ми Name
У Аватарі -
вся личина
Пробач за те, я нескорений,
За те, що ношу у собі,
Що сподіванням тяжко зморений,
Що почуття мої сліпі.
Пробач, якщо тобі образою
Пече віршів колючий жар,
За те, що душу я розмазую
У тонкий, невагомий шар.
Пробач за те, що не поквапився
Сказати все, як на духу,
А ще за те, що я потрапився
Тобі на довгому шляху.
Пробач, що стала ти принадою,
Що невловима наче дим,
І ще пробач, що я нагадую
Про те, що є на світі цім.
14.01.2016
Скажи хоч щось, як маєш що сказати,
І як не маєш – все одно скажи,
Я голос твій на пам'ять хочу взяти
Та зберегти у закутках душі.
Не може хтось без відео чи фото,
В таких, мабуть, з фантазією – жах,
Мене ж влаштує, жадана турбота,
Застиглий подих, схований в словах.
Хай за вікном зима холодна виє
І старий дім тепла не вбереже,
Та голос твій у зиму цю зігріє,
Нехай вона не скінчиться уже.
Нехай майбутнє вкриє сніг лапатий
Й будемо ми із вірою чужі,
Скажи хоч щось, як маєш що сказати,
І як не маєш – все одно скажи.
13.01.2016
ШЛЯХ ДО ПЕРЕМОГИ
Все розпочнеться з чистого листа –
До влади прийдуть справжні патріоти!
І скінчиться невизнана війна,
Та квітами жалоб зійдуть окопи.
Це станеться – коли побачиш ти,
Що більше так не можна далі жити,
Що нашу Неньку знищують кати –
Продажні та невдячні власні діти.
Повіє вітер хвилями Дніпра
Незламний дух славетного народу,
Та з віршами пророка-Кобзаря
Повстануть люди за свою свободу!
Зрадіє Богом дана нам земля!
Розквітне наша люба Батьківщина!
Як попіл, згинуть ворог та журба!
Ще запанує рідна Україна!
І напишу я, з чистого листа –
Коли настане спокій в Україні:
«Вітаю, Ненько, ти – перемогла!
Немає більше нечисті в країні!»
Якщо у сонця
Закінчиться сила
Й зорі зітліють
На небі,
Вітер зірве
Та сховає вітрила,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо життя відсахнеться
Та вдача
Не нагадає
Про себе,
Й дні будуть йти
Так, як їм заманеться,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо у погляді,
Слові твоєму
Більш не відчують
Потреби,
Й доля для інших
Напише поеми,
Знай, я чекаю
На тебе.
Якщо із Богом
Не вийде розмови
Й кроки потонуть
В халепі,
Та навпаки,
Якщо буде чудово,
Знай, я чекаю
На тебе.
12.01.2016
Здається, що це – професія,
За це, ніби, платять гроші,
Гризуться, як шавки, конфесії,
Гризуться й убогі, й вельможі.
Й не соромно їм лицемірити,
Доводячи свою думку,
Що тільки по-їхньому вірити
Правильно, решта – до пекла струнко.
Який їсти хліб, як пити вино,
Яку обирати дорогу,
Нібито Богові не все одно,
Як вірити треба у Нього.
11.01.2016
Пробачте дні, що вас змінив на ночі,
Ви – добрі, теплі, сонячні такі,
Та ночі, незрівняні і співочі,
У почуттях відверті та п’янкі.
Є у ночей і те, що вам бракує –
Ледь-ледь відчутний присмак таємниць,
Він серце розтривожене гамує
До перших жвавих сполохів зірниць.
10.01.2016
Виявляється,
Іноді небо схиляється
Перед впертістю,
Що має добру мету.
Втім, це не впертість,
Це – мрія,
Яку тільки Бог
Розуміє,
А людство… А людство
Навіть не вміє
Розгледіти мрію ту.
Виявляється,
І неймовірне збувається,
Хоч і не завжди,
І зовсім не швидко,
Швидше підрахувати
Зорі,
Навіть ті, яких і не видко
У тому небесному
Морі,
Що ховає кометні
Сліди.
Виявляється,
В тебе майбутнє вдивляється,
Нехай і здається,
Що воно не настане
Ніколи.
Та воно точно настане,
Як тільки сонце над обрієм
Встане,
І вже воно є,
Яке є, та твоє,
І ніч на шматки розколе.
10.01.2016
Наворожила осінь зиму
З чужих, нерадісних країв,
І ось вона, вже без упину,
Стискає час коротких днів.
І щось в мішку принесла біле,
Можливо, ніжний пух гагар,
Та той мішок був геть зітлілий
І падав пух з кудрявих хмар.
09.01.2016