Виявляється...

Виявляється,

Іноді небо схиляється

Перед впертістю,

Що має добру мету.

Втім, це не впертість,

Це – мрія,

Яку тільки Бог

Розуміє,

А людство… А людство

Навіть не вміє

Розгледіти мрію ту.

Виявляється,

І неймовірне збувається,

Хоч і не завжди,

І зовсім не швидко,

Швидше підрахувати

Зорі,

Навіть ті, яких і не видко

У тому небесному

Морі,

Що ховає кометні

Сліди.

Виявляється,

В тебе майбутнє вдивляється,

Нехай і здається,

Що воно не настане

Ніколи.

Та воно точно настане,

Як тільки сонце над обрієм

Встане,

І вже воно є,

Яке є, та твоє,

І ніч на шматки розколе.

10.01.2016