хочу сюди!
-
-
38 років, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-55 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
мода наступного сезону
- 16.08.24, 14:47
Восени буде модною свитка(пальто) червоного кольору з шарфом в чорну клітинку на білому фоні, білий берет і білі ботики(ботинки) зчорним шнурками і кантом, сорочки в чорно-червону клітинку, бежеві джинси з вельвету, чорний піджак.
0
О школе благонравных девиц на Татарке.
- 16.08.24, 13:35
Дополнение к заметке "Киев: своеобразная Татарка". Для тех, кто задался вопросом, чему обучали в школах благонравных девиц.
Копирую пост Клубу Корінного Киянина в Facebook от 30 августа 2020 г.
Школа шляхетних панянок.
У 1908-1910рр. в Якубенківському провулку була збудована «Школа благонравных девиц» при Феодорівській церкві. В ній дівчата 13-16 років із бідних, православного віроспівідання родин, проходили навчання веденню садибного господарства, садівництву, птахівництву, тваринництву, кулінарній майстерності, пранню, шиттю, рукоділлю. Окрім цього вихованок вчили також письму, рахуванню, читанню, співу, природознавству і, враховуючи специфіку закладу, Закону Божому. Велику ділянку під будівництво школи пожертвував сам Олексій Якубенко. У статуті Школи зазначалось: «Воспитание в школе, кроме укрепления в ученицах религиозного чувства, любви к родине и общих нравственных основ, должно иметь ближайшей задачей развитие у ее воспитанниц качеств, необходимых в их будущей деятельности на сельскохозяйственном поприще». Курс навчання був розрахований на 3 роки. Після його завершення і трирічного стажування випускниці отримували звання «домоводка» (дещо дивно звучить…) з видачею відповідного посвідчення. Штатна чисельність учениць складала 30 осіб. Заняття тривали 8 годин щоденно: дівчат возили на екскурсії у зразкові господарства, на молочні ферми, сільськогосподарські виставки тощо. Було передбачене як повне утримання (пансіон) вихованок, так і навчання у школі без проживання. Утримувалась школа приватними пожертвами.
Заклад проіснував недовго. У 1919 році в Україні була скасована приватна благодійність, майно релігійних і. благодійних установ перейшло у власність держави. Будівлю школи перетворили на звичайний дитячий будинок у мережі закладів соцзабезу. Будинок зберігся і має сучасну адресу вулиця Тропініна,10.
Из поста в Facebook Оксаны Дубининой от 19 июля 2020 г. :
Тропинина 10. Усадьба построена с 1908-1911г на пожертвования того же господина Алексея Якубенко. В доме находилась с 1911 по 1919 год Киево-Лукьяновская школа домоводства. В школе одновременно могли учиться до 30 учениц от 12 до 15 лет, некоторые на полном пансионе от пожертвований, некоторые за небольшую плату. Благотворительность всегда была в почете. После 1919 года, в советские времена, в усадьбе был сиротский дом. Сейчас, насколько мне известно, дом опекает церковная община, которая хотела сделать реставрацию, но всё в спящем состоянии... Сейчас торцевой стене дома 10 висит баннер и надпись гласит: "Не купуйте земельну ділянку поруч - вона належить православній гімназії тел.097067..." Вот такая картина маслом...
P.S. Минулого року вулиці Тропініна повернули історичну назву -- Якубенківська.
5
Лоторея життя.
- 16.08.24, 12:50
Більшість людей отримує у житті зовсім не те що хочуть.
Наприклад у юністі та дитинстві бажали стати пілотом чи моряком, а стали слюсарем чи будівельником.
Або начебто отримали бажану профессію, але розчарувались у неї. Бо вона не така як у кіно і багато чого вимагає.
Або одружився зовсім не з тією, яку хотів у молодості.
Або скрегочуть зубами. "Ну чого, ну чого я не народився у Франціі чи США?".
Або. Отримали нового преза, а він зовсім не той на якого сподівався, що "вот тєпєрь заживьом".
То і купу іншого, не кажучи про економічні піраміди та браковані товари..
5
Чи є вина України в тому, що почалася війна ?
- 16.08.24, 12:00
В 1939-му році гітлєрівська Німеччина напала на 40 мільйонну Польщу. Напала 1,5 мільйонною армією. Притому маючи договір з СРСР що той нападе з другого боку.
В 2022-му путінська Росія напала на 40 мільйонну Україну з 150 ( по самих максимальних оцінках 190) тисячною армією, притому що з другого боку України ніхто йому помагати не збирався.
Чому так ? Чому Путін і його посіпаки вирішили що Україну можна взяти невеликими силами, без війни, простою спецоперацією ?
Для цього аби це зрозуміти треба просто згадати що було в нас перед вторгненням.
Скорочення військових програм, програм озброєнь. Все на дороги.. Розмінований Чонгар, відведення військ з потрібних точок..
А в російській пропаганді звучить " за 2 дня, за 3 дня, стоит только бровь поднять..." Ну і Бацька " 3 дня Володя, максимум 4".
Так вони переоцінили можливості своєї агентури в українській владі, не все вона змогла, але то не значить що її не було. Вони переоцінили силу своєї пропаганди, бо думали що більшість українців на їх боці і будуть зустрічати с цветами..
Та все ж таки. Треба констатувати факт. Якщо б не дурноватий вибір українського народу 2019-го то війни такої могло б не бути.
Бо тоді ворогові треба було б стягувати мільйонну армію, треба було йти одразу на війну, а не на спецоперацію. З усвідомленням усіх наслідків. А на це він навряд чи наважився би..
Отож.. Вина в тому що відбувається є і на українському народі. Це треба розуміти. Україна дурістю своєю спровокувала війну.
В 2022-му путінська Росія напала на 40 мільйонну Україну з 150 ( по самих максимальних оцінках 190) тисячною армією, притому що з другого боку України ніхто йому помагати не збирався.
Чому так ? Чому Путін і його посіпаки вирішили що Україну можна взяти невеликими силами, без війни, простою спецоперацією ?
Для цього аби це зрозуміти треба просто згадати що було в нас перед вторгненням.
Скорочення військових програм, програм озброєнь. Все на дороги.. Розмінований Чонгар, відведення військ з потрібних точок..
А в російській пропаганді звучить " за 2 дня, за 3 дня, стоит только бровь поднять..." Ну і Бацька " 3 дня Володя, максимум 4".
Так вони переоцінили можливості своєї агентури в українській владі, не все вона змогла, але то не значить що її не було. Вони переоцінили силу своєї пропаганди, бо думали що більшість українців на їх боці і будуть зустрічати с цветами..
Та все ж таки. Треба констатувати факт. Якщо б не дурноватий вибір українського народу 2019-го то війни такої могло б не бути.
Бо тоді ворогові треба було б стягувати мільйонну армію, треба було йти одразу на війну, а не на спецоперацію. З усвідомленням усіх наслідків. А на це він навряд чи наважився би..
Отож.. Вина в тому що відбувається є і на українському народі. Це треба розуміти. Україна дурістю своєю спровокувала війну.
4
Дегустація солоних і солодких вафель «Світоч "Артек"»
- 16.08.24, 06:01
Побачивши в магазині солоні вафлі "Артек" від Львівської кондитерської фабрики "Світоч", здивуванню не було меж. Дуже незвичний продукт, оскільки прийнято, що вафлі можуть бути лише з солодкою начинкою. Цим вони мене заінтригували. Тоді став шукати якусь інфу. І, погугливши, знайшов дегустації річної давнини. Однак у продажу раніше не бачив. Тому одразу вирішив спробувати.
Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.
Цікаво, хто додумався зробити солону начинку замість солодкої? На сайті однієї мережі супермаркетів було написано, що зроблені в Нідерландах. Наскільки це відповідає дійсності сказати важко, бо на упаковці зазначена тільки юридична українська адреса.
1. Перша дегустація вафель присвячена вафлям «Світоч "Артек"»: солоні з томатами і смаком моцарели та базиліку, солоні зі смаком лосося і кропу, солоні зі смаком сиру. Був іще один смак (з паприкою) — але в магазинах його не було. Тож, щоб огляд не вийшов занадто коротким, продегустую і "класичні", солодкі вафлі "Артек": зі смаком горіху, зі смаком шоколаду, зі смаком пломбіру(!). Хоча солоні та солодкі вафлі мають різну вагу та кількість шарів.
5
Голая, как зима,
Пальцы в небо уперла,
В уши заткнув тома
Книг, что берут за горло.
Флаги летят над ней
Мимо и все чужие.
Общий огонь -- ничей,
Ей не нужна нажива.
Может возьмешь теплом,
Или красивой песней.
Но не грози клинком,
Ей ли бояться лезвий ?
Лучше ступай, как шел,
В сад, полный белых лилий.
Брось свой клинок на стол,
Пальцы в небо уперла,
В уши заткнув тома
Книг, что берут за горло.
Флаги летят над ней
Мимо и все чужие.
Общий огонь -- ничей,
Ей не нужна нажива.
Может возьмешь теплом,
Или красивой песней.
Но не грози клинком,
Ей ли бояться лезвий ?
Лучше ступай, как шел,
В сад, полный белых лилий.
Брось свой клинок на стол,
Как до тебя другие.
13
красная шапочка. часть вторая.
- 15.08.24, 19:19
я бегу по тропинке с корзинкой
в ней пирожки
нашу бабушку Гретель опять одолела хворь
дом её в живописном лесу у большой реки
говорит что не переедет как с ней ни спорь
вот и бегаю если появится в том нужда
отношу ей нехитрую снедь и отвары трав
но в дремучем лесу одиноким грозит беда
ей бы к нам переехать скорее охотник прав
ну да что уж
пока собирала в лесу букет
день к закату склонился молитвенно и угас
не люблю это время когда исчезает свет
и на небо восходит луны оловянный глаз
и сгущается сумрак как траурный чёрный шёлк
скользкой лентой на шее затягиваясь узлом
а потом неизбежно по следу приходит волк
что-то шепчет мне в ухо горячим кровавым ртом
накрывает тягучими волнами тошнота
волк насмешливо смотрит и воет утробно ввысь
всё бледней эфемернее призрачная черта
в ней пирожки
нашу бабушку Гретель опять одолела хворь
дом её в живописном лесу у большой реки
говорит что не переедет как с ней ни спорь
вот и бегаю если появится в том нужда
отношу ей нехитрую снедь и отвары трав
но в дремучем лесу одиноким грозит беда
ей бы к нам переехать скорее охотник прав
ну да что уж
пока собирала в лесу букет
день к закату склонился молитвенно и угас
не люблю это время когда исчезает свет
и на небо восходит луны оловянный глаз
и сгущается сумрак как траурный чёрный шёлк
скользкой лентой на шее затягиваясь узлом
а потом неизбежно по следу приходит волк
что-то шепчет мне в ухо горячим кровавым ртом
накрывает тягучими волнами тошнота
волк насмешливо смотрит и воет утробно ввысь
всё бледней эфемернее призрачная черта
преступая которую мне уже не спастись
11
