Сьогодні
дізнався, що з 30 жовтня всі ті, хто має постійну реєстрацію в т.зв. «лнр», «днр»,
та інших тимчасово окупованих на той момент районах України, мають право
(першочергове) на отримання громадянства ерефії.
З
огляду на цю подію, виникло кілька питань;
1.
Якщо у мене є УБД (тобто, я був учасником визвольної війни України проти
рашистів, то що там заплановано – посадити мене за вбивства громадян ерефії, а
потім відправити спокутувати свою провину на фронт?
2.
Якщо не садитимуть, то чи дають мені за УБД, тобто за підтвердження вбивства
громадян ерефії, героя росії (прецедент тому є – рамзанка диров)?
3.
Як вони вважають – я кину все і ломанусь за паспортом ерефії, гублячи капці?
4.
А не забагато тоді буде героїв росії, якщо взяти до уваги, скільки народу з
окупованих територій воюють проти срашки?
5.
А як бути з тою, хто мене після фронту відгодував на шість кіло та привчив
вдома ходити в піжамі, а зранку пити каву, а не чай (без усякого, між іншим,
концтабору)?
6.
Головне – а чому не запитали мене особисто – чи хочу я ставати
срашкогромадянином?
Короче,
вони зробили мені день. Я обдзвонив, кого тільки міг з лисичан, вітаючи їх з
набуттям можливості отримання громадянства ерефії, за що зовсім недавно
лугандони платили великі гроші, стояли в чергах на кордоні і біля пунктів
видачи громадянства. Знаєте, що вони відповіли на це? Я би написав, але, як
рафінований тилигент, не можу, бо такі слова під забороною моєї власної
цензури, не те, що якоїсь відомчої.
Ржу,
бля. Насмішили уїбани. Недарма кажуть, що кацап – це не національність, це
діагноз. А там таких 140 000 000. Дохєра вбивати ще доведеться…
