хочу сюди!
-
-
52 роки, лев, познайомиться з хлопцем у віці 41-45 років
Пошук
Стрічка заміток за місяць
БУДЯК
- 22.07.25, 21:32
БУДЯК
Будяк, або чортополох (Thistle), є національним символом Шотландії.
(Але не тільки, а ще й УКРАЇНИ !)
За переказами, це сталося в XIII столітті під час вторгнення вікінгів. Датські воїни планували таємно напасти на спляче шотландське військо вночі. Щоб не шуміти, вони зняли взуття. Проте один із загарбників наступив босоніж на будяк і від болю закричав. Цей крик розбудив (будяк - будитель) шотландців, і вони змогли організувати оборону, розгромивши ворога. Таким чином, колюча, але рятівна рослина стала символом захисту, стійкості та хоробрості.
Після цього випадку будяк почали використовувати як емблему. Першим відомим випадком офіційного використання будяка як королівського символу Шотландії було правління короля Якова III в XV столітті. Згодом він став частиною королівського герба і національним символом.
Сьогодні будяк зустрічається на шотландських гербах, монетах, уніформі, а також є символом Ордену Будяка, одного з найстаріших і найшляхетніших рицарських орденів Шотландії. Девіз Ордену - "Ніхто не зачепить мене безкарно". Він уособлює національний характер шотландців – міцність, витривалість і непохитність перед обличчям небезпеки. Отже, не тільки гуси Рим врятували ... Тепер відпочивайте
PS: Кілька слів від мене.
- Це ще й прекрасна лікарська рослина (Расторопша), що використовується для лікування печінки.
- Шотланський ВІСКІ не дасть збрехати.
9
Примари минулого. Сестра куйла та інше. фото
- 22.07.25, 16:59
Ексклюзивна фотографія у єдиному екземплярі сестри куйла.
Напередодні 1983 року.
У СРСР щосили йдуть гонки на лафетах, система в маразмі, магазини пустіють, економіка стагнує.
Незабаром почнеться неконтрольоване обвалення, через 9 років країни не стане.
Але телевізор щодня показує, як усе погано на Заході та як цей Захід гине.
- Есть одно но....сейчас нет гонок на лафетах и нет пустых полок. А вот когда это будет, тут вопрос, ибо никто в мире этого не желает
- Да, согласен, уже пора им....но они бодрее тех советских, это уж точно. И потом, ну помрет матвиенко с патрушевым и что? Ничего не изменится пока в кресле людоед.
- У нас пока падеж из окна менеджеров
А тепер "актуальні" новини з "братньої" Білорусі від сябрів.
"Полковник", так звуть Лукашенка білоруські блогери.
Мінчанка вкрала 6000$, щоб купити прикраси та одяг — і «виконати враження» на чоловіка. Гроші крала у цього ж чоловіка. Причому робила це протягом року, тому чисто технічно — у неї все вийшло
Триста! Рівно стільки у Білорусі сьогодні нарахували «екстремістських формувань»
У Могильові вітер забрав з балкона норкову шубу за 1500 доларів. Шуба приземлилася на дереві біля приватного будинку за 3 км звідти.
Хазяйка будинку вирішила це подарунок від «щедрого шанувальника». Однак шуба не підійшла, а вже потім вона побачила оголошення про зникнення — і повернула річ
Лукашенко і наступного року надав талановитому студенту Лукашенка премію Лукашенка для обдарованої молоді.
У Білорусі її отримують лише 185 студентів
Полковник запропонував, щоб Білорусь сама почала займатися обслуговуванням та експлуатацією МАЗів у Пітері, і тоді вони перестануть горіти.
До речі, продажі білоруських автобусів до Росії цього року обвалилися на 55,1%.
Полковник зізнався, що був одним із перших, хто почав вивчати штучний інтелект — в Еміратах, у Китаї спілкувався з «американцями у вузьких колах».
І дійшов висновку, що настав час починати «берегти голову», бо незрозуміло куди і до чого ІІ приведе
Дбайливий білорус розбив на парковці в Мінську 18 машин — щоб їхні власники ходили пішки та ніколи не потрапляли в аварії.
Полковник наказав чиновникам «по-хорошому домовитися» з людьми, «які покинули село та поїхали до міста» — щоб вони повернулися на збирання врожаю
В Івацевичському районі зварили 800-літровий котел юшки. Досягнення вже внесли до Книги рекордів Білорусі. Вона на 800 літрів більше, ніж найбільша юшка, занесена до Книги рекордів Гіннеса!
6
Я вже не та...
- 22.07.25, 15:16
Я вже не та, що мріяла до ранку,
Що бігла, поки світ не догорів.
І випивши кавусі філіжанку —
Усміхнено чекаю вечорів.
Я вже не та, що вірила у казку,
Яка чекала, знала, «назавжди».
Тепер вбираю сутінкову ласку,
І не тримаю болю при собі.
Я вже не та, що плакала беззвучно,
Де промінь сонця в серці не світив.
Мені з собою стало тихо, зручно,
Я відпустила з вітром негатив.
Я вже не та — та я й не хочу бути,
Що вчора ще боялась висоти.
Я вчуся просто дихати й любити,
І щастя бачити у простоті.
(с)
Що бігла, поки світ не догорів.
І випивши кавусі філіжанку —
Усміхнено чекаю вечорів.
Я вже не та, що вірила у казку,
Яка чекала, знала, «назавжди».
Тепер вбираю сутінкову ласку,
І не тримаю болю при собі.
Я вже не та, що плакала беззвучно,
Де промінь сонця в серці не світив.
Мені з собою стало тихо, зручно,
Я відпустила з вітром негатив.
Я вже не та — та я й не хочу бути,
Що вчора ще боялась висоти.
Я вчуся просто дихати й любити,
І щастя бачити у простоті.
(с)
4
Піздюліно-терап
- 22.07.25, 15:02
1. Всім пофiг на твої проблеми, як і на тебе. Бо у всіх свої проблеми, і це нормально.
2. Ти не унікальна людина. В тебе так само дві руки, дві ноги, голова і дупа, як і в 90% таких самих людей, як і ти.
3. Припини нарешті паритись, "що скажуть люди?" Їм по...уй, про кого триндiти - сьогодні це ти, завтра хтось інший.
4. Ти не представляєш абсолютно ніякої цінності. На землі 7 млрд пик, тебе серед цього моря з лупою не роздивишся. Тому, якщо є хоча б одна людина, якій цікаво, як пройшов твій день, тобі, повезло.
5. Ти смертна. Це може статись абсолютно несподівано. Май це на увазі. Радій, що живеш - це не надовго.
6. Розраховуй тільки на себе. Чому? Див. пункт 1.
7. Ти взагалі, можеш робити зі своїм життям, що хочеш, люди всеодно знайдуть, за що тебе обісрати.
8. Живи так, як хочеш ти, то твоє життя. Все одно рано чи пізно від тебе залишиться табличка з двома датами.
Тож let's go, поки ти ще живеш!
(Взято з інтернету).
2. Ти не унікальна людина. В тебе так само дві руки, дві ноги, голова і дупа, як і в 90% таких самих людей, як і ти.
3. Припини нарешті паритись, "що скажуть люди?" Їм по...уй, про кого триндiти - сьогодні це ти, завтра хтось інший.
4. Ти не представляєш абсолютно ніякої цінності. На землі 7 млрд пик, тебе серед цього моря з лупою не роздивишся. Тому, якщо є хоча б одна людина, якій цікаво, як пройшов твій день, тобі, повезло.
5. Ти смертна. Це може статись абсолютно несподівано. Май це на увазі. Радій, що живеш - це не надовго.
6. Розраховуй тільки на себе. Чому? Див. пункт 1.
7. Ти взагалі, можеш робити зі своїм життям, що хочеш, люди всеодно знайдуть, за що тебе обісрати.
8. Живи так, як хочеш ти, то твоє життя. Все одно рано чи пізно від тебе залишиться табличка з двома датами.
Тож let's go, поки ти ще живеш!
(Взято з інтернету).
1
Покупка одягу через інтернет
- 22.07.25, 14:06
Гардероб вже застарів. Але не морально, а фізично... Річ у тім, що я від пандемії ковідла та повномасштабки набрав об'єму і ваги. Тому одяг, який є, нажаль, вже не підходить. При тому, що є речі, які одягав буквально пару разів:( Тому треба було купляти.
Вперше купив одяг через інтернет, який підійшов за розміром! Правда, перед покупкою обміряв. Але все одно сумнівався, бо при втягнутому животі та в розслабленому стані обхват різний. Ще й з нинішньою обстановкою! Сказали, що можна приміряти на поштовому віділенні. Однак зміг одягнути лише вдома. Втім, розмір підійшов! Навіть з невеличким запасом.
Вдвічі приємніше, що купив розклешонні(!) чоловічі(!) джинси. Зараз не те шо кльош — звичайні джинси не всюди є. А ті, що є, якісь непривабливі. Так що круто! Тим паче, що не китай.
До цього був негативний досвід: замовляв у відомому інтернет-магазині. Але тоді й джинси приїхали — не такі, як у описі; і за розміром не підійшли. Потім була довга возня з поверненням. Хоча гроші повернули. Однак порадили користуватись приміркою, яка... платна.
А взагалі, хоч купівля одягу в інтернеті — ризикована справа, все ж більший вибір. Бо у місцеві магази завозять лише мейнстрім. "А ти хочеш чогось особливого?" Чому б і ні?
До речі, пригледів дещо закордоном. Цікаво, чи можна купити напряму у виробника? Наприклад, з Австралії або Великобританії?
4
Храни меня, Боже!
- 22.07.25, 11:50
Храни меня, Боже, ибо я на Тебя уповаю. Я сказал Господу: Ты – Господь мой; блага мои Тебе не нужны. К святым, которые на земле, и к дивным Твоим – к ним все желание мое. Пусть умножаются скорби у тех, которые текут к богу чужому; я не возлию кровавых возлияний их и не помяну имен их устами моими. Господь есть часть наследия моего и чаши моей. Ты держишь жребий мой. Межи мои прошли по прекрасным местам, и наследие мое приятно для меня. Благословлю Господа, вразумившего меня; даже и ночью учит меня внутренность моя. Всегда видел я пред собою Господа, ибо Он одесную меня; не поколеблюсь. Оттого возрадовалось сердце мое и возвеселился язык мой; даже и плоть моя успокоится в уповании, ибо Ты не оставишь души моей в аде и не дашь святому Твоему увидеть тление, Ты укажешь мне путь жизни: полнота радостей пред лицем Твоим, блаженство в деснице Твоей вовек!
3
Ті, ким ми не стали.
- 21.07.25, 10:48
Текст: Volodymyr Yermolenko
**Наприклад, мені двадцять сім, і місяць тому мене назвали головним музичним відкриттям континенту. Я люблю відповідати на питання, як називається та штука, на якій я граю. Soooo-piiil-kaaaa, кажу я. Повторюйте за мною. У мене їх кілька, і кожна з них має ім’я. Мені кажуть, що так грає тільки той, в чиїх легенях гірське повітря.
Наприклад, мені тридцять чотири, і я придумала одяг, який носять у країнах, в яких я ніколи не була. Мене вже кілька разів називали «трендсеттеркою», що мене смішить, бо схоже на назву нової породи собак. Кілька відомих на весь світ акторок мають світлини у моїх сукнях, але я вже забула їхні імена. Я люблю тишу і спокій. Виявляється, трендсеттерки – теж інтроверти.
Наприклад, мені десять і про мене чули навіть у Японії. Я там ніколи не був, але мрію побачити справжнього самурая. Мене називають серйозним математичним талантом десятиліття, і я справді серйозний. Дехто вживає щодо мене складне слово «вундеркінд» - мабуть, японського походження. Я розв’язую складні задачі з цифрами, а собі доводжу, що музика – це теж математика.
Наприклад, мені сорок два, і рік тому я почала писати вірші. До цього я побудувала кілька бізнесових імперій, як кажуть у популярних журналах. Але я ніколи не любила слова «імперія». Я люблю слово «республіка». Отже, кілька «бізнесових республік». Я люблю готувати каву своїм колегам. Я ніколи не називаю їх «підлеглими». У моїх республіках немає «над» і немає «під». Є тільки поруч.
Наприклад, мені п’ятнадцять, і я непогано малюю. Було кілька виставок за кордоном, на них я їздила з татом. Мами в мене давно немає, але я ношу її ім’я, через дефіс після свого. Її фотокартка в моєму гаманці, і в татовому теж. Татові я подарувала такий самий гаманець, як у себе. Мої картини продають за великі гроші. Тато ходить у сорочці, яку ми купили на ринку чотири роки тому. Він питає, чи подобається мені бути знаменитою. Я відповідаю, що мені подобається кола та електросамокати.
Але…
Так, мені двадцять сім, але три роки тому я загинув. Я граю на сопілці, але пішов добровольцем на фронт. Я пам’ятаю день, який був для мене останнім. Моя смерть не була голосною, я відчув, як щось обірвалося, і як я в одну мить втратив вагу свого тіла. Я бачив своїх побратимів, які намагалися зупинити кров, але я знав, що все надто пізно. Я був щасливий так легко померти. Коли бачиш себе згори, все стає дуже просто.
Так, мені тридцять чотири, але два роки тому мене розстріляли у власній автівці, біля виїзду з Ірпеня. Я й досі бачу це сіреньке блискуче рено з отворами від куль навпроти свого обличчя. Мої діти вижили, і через це я знаю, що життя прожила недарма. Одяг та відомі акторки, зрештою, почекають. Тут, в іншому світі, я завела собі пса. Я назвала його трендсеттером.
Так, мені десять, але рік тому я згорів від російської ракети. Мій старший брат загинув разом зі мною. Наших тіл не змогли знайти. Температура була такою високою, що метал і скло розплавилися. Наші тіла стали попелом. Він змішався з тілами наших батьків. З попелом мого улюбленого кота. Із попелом від наших дитячих книжок.
Так, мені сорок два, але п’ять місяців тому мене вбило уламком від російського снаряду. Я розливала каву для своїх колег, підливаючи туди свіжого фермерського молока. Наступного разу ми побачилися вже на моїх похоронах. Я стояла збоку, ніким не видима, і раділа, як багато людей прийшло побути зі мною. Побути поруч.
Так, мені п’ятнадцять, але вчора на нас скинули бомбу. Мій тато якраз вийшов до магазину. Потім він стояв під уламками будинку в сорочці, яку ми купили на ринку чотири роки тому. Я стояла біля нього і тримала його за плече. Але він цього не міг відчути. Він тихо плакав, закривши обличчя руками, його тіло безгучно тремтіло, і я нарешті зрозуміла, який він худий. Не плач, тату, ми ще зустрінемося. Я тобі ще намалюю картини. Багато-багато картин.
Ми всі могли стати кимось особливим, якби не ця війна. Ті, хто виживе, обов’язково ними стануть. Заради нас. Ми дивимося на вас згори, ми стоїмо біля вас, ми поруч із вами. Живіть далі, заради нас. Станьте тими, ким не стали ми. Ким ми не встигли стати....
Текст: Volodymyr Yermolenko
13
